Приказ моз украины столбняк
Столбняк - это острая инфекционная болезнь, которая сопровождается поражением нервной системы с возникновением судорог.
Главным оружием столбнячной палочки выступают токсины - одни из мощнейших биологических ядов.
Переносчиком инфекции выступают люди, животные (особенно травоядные) и птицы. Споры столбняка находятся непосредственно в их кишечнике и выделяются в окружающую среду (почву) с испражнениями.
Как проявляется столбняк
Первые симптомы после попадания столбнячной палочки возникают через 3-21 день (инкубационный период). Если же была сделана прививка от столбняка, то риск минимален, практически не возможен.
Общие признаки: повышение температуры тела, слабость, умеренное недомогание.
Ранние симптомы столбняка:
Почему важно делать прививку от столбняка
Важно помнить, что без лечения 100% больных погибает.
До 45% больных столбняком при своевременной диагностике и лечении погибают от осложнений после инфицирования столбнячной палочкой.
Лечение против столбняка длительное, с использованием противосудорожных лекарственных средств, нейролептиков, транквилизаторов, миорелаксантов. Некоторым пациентам, которые находятся в тяжелом состоянии, проводят ИВЛ.
Против столбняка разработаны специфический человеческий иммуноглобулин и специфическая сыворотка и вакцина.
Как предупредить развитие и осложнения после столбняка
Существует специфическая профилактика, которая делится на экстренную и плановую, а также неспецифическая.
Экстренная профилактика проводится при состояниях, при которых нарушается целостность кожных покровов и слизистых оболочек:
- ожоги и обморожения (термические, химические, радиационные) I-IV ст;
- аборты и гинекологические вмешательства, которые проведены в не надлежащих условиях, так как при этом высок риск заражения;
- роды, наступившие вне лечебного учреждения (на дому и пр.);
- некрозы, гангрены тканей, абсцессы, которые развились вследствие любых заболеваний;
- укусы животных;
- проникающие ранения внутренних органов (особенно желудочно-кишечного тракта).
К средствам экстренной профилактики против столбняка относят введение:
- столбнячного анатоксина (АС);
- человеческого противостолбнячного иммуноглобулина;
- очищенную лошадиную противостолбнячную сыворотку (если в медицинском учреждении нет противостолбнячного человеческого иммуноглобулина).
Запомните. Экстренная профилактика проводится не позже 20-го дня с момента возможного инфицирования столбняком.
Активная иммунизация проводится в 2, 4, и 6 месяцев жизни ребёнка, ревакцинация в 6 лет и 16 лет, а затем каждые 10 лет. Для вакцинации можно использовать столбнячный анатоксин или дифтерийно-столбнячный анатоксин, а также цельноклеточные (АКДС – комбинированная вакцина против коклюша, дифтерии, столбняка) или бесклеточные вакцины (АаКДС – ацелюлярные вакцины против коклюша, дифтерии, столбняка) или комплексные вакцины.
Реакции и осложнения после прививки от столбняка
- Местные проявления в виде гиперемии (покраснения) и боли в месте введения вакцины (30-80%)
- Общая реакция в виде повышения температуры тела и общей слабости (до 1 %).
- Анафилактический шок – тяжёлое состояние, вследствие развития выраженной аллергической реакции организма ребёнка на введение прививки от столбняка (1 случай на 5 млн. всех вакцинированных).
- Абсцесс в области введения (1 случай на 5-10 млн).
Важно. После перенесенного столбняка, специфический иммунитет не формируется, т.к. минимальной дозы токсина достаточно для возникновения заболевания, но не достаточно для формирования адекватного иммунного ответа. Доза столбнячного токсина, необходимая для формирования иммунного ответа, является смертельной для человека.
I. Загальні положення
Ці Правила встановлюють загальні вимоги до поводження з медичними відходами в закладах охорони здоров’я з метою попередження їх негативного впливу на життя, здоров'я населення та довкілля і визначають порядок збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знезараження, захоронення, знищення медичних відходів.
II. Категорії відходів
Медичні відходи поділяються на такі категорії:
категорія А - епідемічно безпечні медичні відходи;
категорія В - епідемічно небезпечні медичні відходи;
категорія С - токсикологічно небезпечні медичні відходи;
категорія D - радіологічно небезпечні медичні відходи.
III. Загальні вимоги до організації системи поводження з відходами
1. Система поводження з відходами складається з таких етапів: збирання та сортування відходів; маркування відходів; знезараження (дезінфекція) відходів; транспортування і перенесення відходів у корпусні/міжкорпусні (накопичувальні) контейнери в межах закладу, де вони утворюються; утилізація відходів (тих, що можуть підлягати утилізації); захоронення відходів (лише для відходів категорії А).
2. Медичні відходи, що становлять небезпеку для здоров’я людини, не можуть накопичуватися, тимчасово зберігатися, транспортуватися, знищуватися разом з іншими відходами.
3. Змішування відходів різних категорій не допускається.
IV. Вимоги до відходів категорії А
1. До відходів категорії А належать такі види відходів:
харчові відходи всіх відділень закладу, крім інфекційних, у тому числі венерологічних та фтизіатричних;
відходи, що не мали контакту з біологічними рідинами пацієнтів, інфекційними та шкірно-венерологічними хворими;
побутові відходи (тверді, великогабаритні, ремонтні) всіх відділень закладу, крім інфекційних, у тому числі венерологічних та фтизіатричних.
2. Збирання харчових відходів здійснюється роздільно від інших відходів у багаторазові ємності або одноразові пакети, встановлені в приміщеннях харчоблоків, їдальнях і буфетних.
3. Тимчасове зберігання харчових відходів в окремих спеціальних контейнерах за відсутності спеціально виділеного холодильного обладнання допускається не більше 24 годин.
V. Вимоги до відходів категорії В
1. До відходів категорії В належать інфіковані та потенційно інфіковані відходи, які мали контакт з біологічними середовищами інфікованого матеріалу:
використаний медичний інструмент (гострі предмети: голки, шприці, скальпелі та їх леза, предметні скельця, ампули, порожні пробірки, битий скляний посуд, вазофікси, пір'я, піпетки, ланцети тощо);
предмети, забруднені кров’ю або іншими біологічними рідинами;
органічні медичні відходи хворих (тканини, органи, частини тіла, плацента, ембріони тощо);
харчові відходи з інфекційних відділень закладу;
відходи, що утворилися в результаті діяльності медичних лабораторій;
відходи лікувально-діагностичних підрозділів закладів та диспансерів, забруднених мокротинням пацієнтів, мікробіологічних лабораторій, що здійснюють роботи із збудниками туберкульозу.
2. Відходи, визначені у пункті 1 цього розділу, підлягають обов’язковому знезараженню (дезінфекції) фізичними методами (термічними, мікрохвильовими, радіаційними тощо). Застосування хімічних методів дезінфекції допускається тільки для знезараження харчових відходів з відділень інфекційних хворих, а також при організації первинних протиепідемічних заходів в осередках інфекції.
3. При збиранні відходів категорії В забороняється:
руйнувати, розрізати медичні відходи, у тому числі використані системи для внутрішньовенних інфузій, з метою їх знезараження;
знімати голку зі шприца після його використання;
здійснювати будь-які операції з відходами без рукавичок або необхідних засобів індивідуального захисту і спецодягу.
4 Для збирання гострих предметів слід використовувати вологостійкі ємності (контейнери), що не проколюються. Ємність повинна мати кришку, що щільно прилягає та унеможливлює її безконтрольне розкриття.
5. Для збирання органічних, рідких відходів категорії В (кров, промивні, дренажні рідини тощо) використовують герметичні вологостійкі ємкості (контейнери), що унеможливлюють їх безконтрольне відкриття.
VI. Вимоги до медичних відходів категорії С
1. До відходів категорії С, що можуть становити загрозу хімічного характеру, належать:
лікарські, діагностичні, дезінфекційні засоби;
елементи живлення, предмети, що містять ртуть, прилади і обладнання, що містять важкі метали;
відходи, що утворились в результаті експлуатації обладнання, транспорту, систем освітлення тощо.
2. Зазначені у пункті 1 цього розділу відходи збирають у марковані ємності з кришками, які щільно прилягають, та зберігають у спеціально виділених приміщеннях.
VII. Вимоги щодо медичних відходів категорії D
1. До відходів категорії D належать всі матеріали, що утворюються в результаті використання радіоізотопів у медичних та/або наукових цілях у будь-якому агрегатному стані, що перевищують допустимі рівні, встановлені нормами радіаційної безпеки.
2. Збирання, зберігання, транспортування та видалення відходів категорії D здійснюються відповідно до вимог законодавства України щодо поводження з радіоактивними відходами, нормами радіаційної безпеки.
Наказ МОЗ України № 635 від 09.09.2014 "Про затвердження Методичних рекомендацій ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів у закладах охорони здоров'я"
І. Загальні положення
Методичні рекомендації ведення обліку лікарських засобів та медичних
виробів у закладах охорони здоров’я визначають загальний механізм
формування в обліку інформації про лікарські засоби та медичні вироби у
матеріальній і грошовій формі як запасів.
ІІ. Облік лікарських засобів та медичних виробів у відділеннях закладу охорони здоров’я
1. Облік ЛЗ та МВ ведеться матеріально відповідальними особами
відділень за найменуваннями за кожним лікарським засобом у кількісному
2. Матеріально відповідальні особи відділень повинні дотримуватися вимог щодо: умов зберігання ЛЗ та МВ; своєчасного оприбуткування отриманих зі складу та видачі на пости (маніпуляційні кімнати) ЛЗ та МВ; дотримання термінів щодо складання звітності за отриманими від складу, виданими на пости (маніпуляційні кімнати) та використаними ЛЗ та МВ, а також своєчасного подання відділеннями звітів до бухгалтерської служби закладу охорони здоров’я.
3. У кожному відділенні отримані зі складу запаси відображаються
надходженням у Журналі обліку отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів.
ІV. Облік лікарських засобів та медичних виробів на постах (у маніпуляційних кімнатах)
1. На пости (у маніпуляційні кімнати) видача ЛЗ та МВ здійснюється
головними (старшими) медичними сестрами відділень відповідно до листків-
2. Медичними сестрами постів (маніпуляційних кімнат) ведеться Журнал
обліку фактично отриманих і використаних лікарських засобів та медичних
виробів постами (маніпуляційними кімнатами).
Наказ МОЗ № 11 від 21.01.2010
1. Загальні положення
1.1. Цей Порядок визначає механізм провадження діяльності закладами охорони здоров'я України у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин.
1.2. У закладах охорони здоров'я наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори повинні зберігатися в окремих приміщеннях, обладнаних згідно з Вимогами до об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів.
1.3. Приміщення, сейфи та металеві шафи в закладах охорони здоров'я, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, після операцій з ними повинні замикатися, а після закінчення робочого дня - опечатуватися чи опломбовуватися і здаватися під охорону.
1.4. Ключі від сейфів, металевих шаф і приміщень, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, та пломбіратори повинні зберігатись у осіб, уповноважених наказом керівника закладу охорони здоров'я відповідальними за їх схоронність.
1.5. Право доступу в кімнати закладу охорони здоров'я, де зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, мають особи, які за наказом керівника закладу охорони здоров'я допущені до роботи, пов'язаної з обігом зазначених засобів і речовин.
1.6. Порожні ампули з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів щодня, за винятком вихідних і святкових днів, повинні здаватись матеріально відповідальними особами комісії по знищенню порожніх ампул з-під використаних наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
3. Правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я:
3.1. Лікувально-профілактичним закладам лікарські засоби, вироби медичного призначення відпускаються згідно з вимогами-замовленнями, порядок оформлення яких визначено Правилами виписування рецептів.
3.2. На внутрішній поверхні дверцят сейфів і металевих шаф повинні бути зроблені відповідні написи: "Наркотичні засоби", "Психотропні речовини", "Прекурсори"- за переліком засобів і речовин, що в них зберігаються.
3.3. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я у місцях зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, крім списків цих засобів з вищими разовими і добовими дозами, повинні бути таблиці антидотів (протиотрут) на випадок отруєнь згаданими вище засобами і речовинами.
3.4. У лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я введення парентеральних форм наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів хворим повинно здійснюватися тільки медичними працівниками цього закладу, а використання інших форм наркотичних засобів, сихотропних речовин та прекурсорів -у присутності медичних працівників цього закладу з обов'язковою відміткою про це в листку призначень наркотичних і психотропних лікарських засобів, в історії хвороби, амбулаторній карті або в іншій первинній медичній документації, визначеній МОЗ.
3.5. У відділеннях, кабінетах лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори повинні обліковуватися в журналі обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у відділеннях і кабінетах лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Журнали обліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у відділеннях і кабінетах лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я повинні бути пронумеровані, прошнуровані і завірені печаткою лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я та підписом керівника.
Структура та функції приймального відділення.
Обслуговування пацієнтів в стаціонарі починається в приймальному відділенні. Приймальний покій - важливе лікувально-діагностичне відділення, призначене для реєстрації, прийому, первинного огляду, антропометрії, санітарно-гігієнічної обробки надійшли хворих і надання кваліфікованої (невідкладної) медичної допомоги. Тому, наскільки професійно, швидко і організовано діє медичний персонал цього відділення, в певній мірі залежить успіх подальшого лікування хворого, а при невідкладних (ургентних) станах - і його життя.
Кожен хворий повинен відчути в приймальному відділенні дбайливе і привітне ставлення до себе. Тоді він перейметься довірою до установи, де буде лікуватися.
Таким чином, основними функціями приймального відділення.
• Прийом та реєстрація хворих.
• Лікарський огляд пацієнтів.
• Надання екстреної медичної допомоги.
• Визначення відділення стаціонару для госпіталізації хворих.
• Санітарно-гігієнічна обробка хворих.
• Оформлення відповідної медичної документації.
Прийом і реєстрація хворих
У приймальне відділення хворі можуть бути доставлені наступними способами.
• Машиною швидкої медичної допомоги: при нещасних випадках, травмах, гострих захворюваннях і загостренні хронічних захворювань.
• по направленню дільничного лікаря в разі неефективного лікування в амбулаторних умовах, перед проведенням експертизи медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), а також за направленням військкомату.
• Переводом з інших лікувально-профілактичних закладів (по домовленості з адміністрації).
• при самостійному зверненні хворого в разі погіршення його самопочуття на вулиці недалеко від лікарні.
Залежно від способу доставки хворого в лікарню і його стану розрізняють два види госпіталізації пацієнтів:
1) планова госпіталізація;
2) екстрена госпіталізація.
Якщо хворого доставляють в приймальне відділення в стані середньої тяжкості і тим більше в тяжкому стані, то ще до реєстрації медична сестра зобов'язана надати хворому першу (лікарську) медичну допомогу, терміново запросити до хворого лікаря і швидко виконати всі лікарські призначення.
Лікар приймального відділення оглядає хворого і вирішує питання про необхідність його госпіталізації в даний лікувальний заклад. У разі госпіталізації медична сестра здійснює реєстрацію пацієнта і оформляє необхідну медичну документацію. Після реєстрації пацієнта медсестра направляє його в оглядовий кабінет для огляду лікарем і виконання необхідних діагностичних та лікувальних процедур.
• хворий помер в приймальному відділенні.
Дата добавления: 2018-05-12 ; просмотров: 14411 ;
МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
от 17 мая 1999 года N 174
О мерах по дальнейшему совершенствованию профилактики столбняка
О мерах по дальнейшему совершенствованию
профилактики столбняка
В результате введения массовой иммунизации населения уровень заболеваемости столбняком значительно снизился и в последнее десятилетие стабилизировался на низких показателях - от 0,033 до 0,6 на 100 тысяч населения. Ежегодно в стране регистрируется около 70 случаев заболеваний этой инфекцией, половина из которых заканчиваются летальным исходом.
В результате целенаправленной активной иммунопрофилактики с 1975 года не регистрируется столбняк новорожденных.
Территориальное распространение столбняка в России не претерпело изменений. Наиболее неблагополучное положение отмечается в Северо-Кавказском, Поволжском и Центрально-Черноземном районах.
Около трети случаев приходится на работников сельского хозяйства, среди которых летальность в 7 раз выше, чем среди городских жителей. Это является следствием недостатков в проведении иммунопрофилактики столбняка среди сельского населения и оказании лечебной помощи пострадавшим.
Недостаточно осуществляется просветительная работа с населением, что приводит к поздней обращаемости и, как следствие, неполному объему мероприятий при экстренной профилактике столбняка.
Осуществлению дифференцированного подхода к назначению средств экстренной иммунопрофилактики столбняка препятствуют отсутствие в отдельных регионах прививочного сертификата, подтверждающего наличие прививок пациента, и несовершенство организации системы контроля за состоянием иммунитета пациентов по экстренным показаниям.
В отличие от других инфекций, при которых важна роль коллективного иммунитета, при столбняке решающим фактором является защищенность каждого человека. В связи с этим дальнейшее снижение заболеваемости столбняком будет зависеть от полноты охвата активной иммунизацией населения, своевременности ревакцинации и адекватности экстренной иммунопрофилактики при травмах.
Чрезмерное введение препаратов, содержащих столбнячный анатоксин, привело к гипериммунизации значительной части населения, поэтому особое значение приобретает научно обоснованный подход к проведению иммунизации.
В целях дальнейшего снижения заболеваемости столбняком и ограничения аллергизации
1. Руководителям органов управления здравоохранением субъектов Российской Федерации, главным врачам центров госсанэпиднадзора в субъектах Российской Федерации, регионов на транспорте:
1.1. Организовать работу по осуществлению эпидемиологического надзора и совершенствованию лечебно-профилактических мероприятий по борьбе со столбняком в соответствии с Методическими указаниями "По организации и проведению эпидобследования случаев заболевания столбняком" (приложение 1).
1.2. Предусмотреть проведение иммунологического контроля для оценки состояния поствакцинального противостолбнячного иммунитета.
1.3. Обеспечить своевременное оказание экстренной иммунопрофилактики столбняка в полном объеме лицам, обращающихся по поводу травм.
1.4. В целях более полного охвата активной иммунизацией и сокращения дальнейшего применения противостолбнячной сыворотки при травмах использовать сокращенную схему иммунизации столбнячным анатоксином (приложение 2).
2 Департаменту организации медицинской помощи населению, Управлению охраны здоровья матери и ребенка в срок до 01.02.2000 разработать инструкцию по лечению столбняка.
3. Рекомендовать РАМН поручить НИИ эпидемиологии и микробиологии им. Н.Ф. Гамалеи предусмотреть в планах НИР научные исследования в рамках следующих направлений:
3.1. Изучение возможности применения для иммунизации детей и взрослых неинъекционных методов введения (накожная аппликация, энтеральное введение и др.) столбнячного анатоксина, как моновакцины, так и в составе комбинированных препаратов;
3.2. Изучение возможности использования в качестве субстрата для оценки противостолбнячного гуморального иммунитета, помимо сыворотки крови, других биологических жидкостей организма;
3.3. Разработку критериев для определения дифференцированного подхода к вакцинации и ревакцинации различных контингентов населения в субъектах Российской Федерации.
4. Считать недействующими на территории Российской Федерации:
4.2. Методические рекомендации по экстренной профилактике столбняка, утвержденные Минздравом СССР от 16.03.84.
5. Считать недействующими:
5.1. Методические рекомендации Минздрава РСФСР от 21.01.80 N 06/9-526А "Совершенствование мероприятий по профилактике столбняка".
5.2. Методические рекомендации по экстренной профилактике столбняка Минздрава РСФСР от 20.01.86 N 176-РСЭС.
6. Контроль за выполнением настоящего приказа возложить на первого заместителя Министра здравоохранения Российской Федерации Онищенко Г.Г.
Приложение 1. Методические указания по проведению эпидемиологического надзора за столбняком
Приложение 1
к Приказу Министерства
здравоохранения
Российской Федерации
от 17.05.99 N 174
Эпидемиологический надзор за столбняком предусматривает мониторинг за эпидемической ситуацией для выработки на этой основе оптимальных управленческих решений, направленных на дальнейшее снижение заболеваемости столбняком и доведения ее до практической ликвидации.
Система эпидемиологического надзора включает:
1. Выявление и эпидемиологическое обследование каждого случая столбняка.
2. Оперативный и ретроспективный анализ заболеваемости на отдельных территориях с учетом распределения по полу, возрасту и профессиональной принадлежности.
3. Контроль за своевременностью и качеством проведения активной иммунизации и экстренной иммунопрофилактики при травмах.
4. Серологический контроль за иммуноструктурой привитого населения.
Эпидемиологический надзор осуществляется как на уровне субъектов Российской Федерации, так и на муниципальном уровне. Специалисты лечебно-профилактических учреждений, выявившие больных столбняком, информируют центры госсанэпиднадзора и представляют экстренное извещение в течение 24 часов, а также отвечают за раннее выявление больных и их лечение. Специалисты центров госсанэпиднадзора в субъектах Российской Федерации обеспечивают эпидемиологическое расследование каждого случая столбняка, проведение (при необходимости) бактериологических исследований на наличие возбудителя столбняка, анализируют результаты эпидемиологического расследования.
1. Эпидемиологический анализ заболеваемости
Эпидемиологический анализ заболеваемости проводится раздельно по городам и в сельской местности, включая оценку основных тенденций и динамику заболеваемости столбняком как в целом по территории, так и по входящим в нее административным единицам.
Анализ заболеваемости проводится по возрастным, профессиональным группам, с учетом сезонных колебаний уровня заболеваемости и ее цикличности. Оценивается клиническое течение столбняка, тяжесть заболевания, летальность. Проводится анализ причин смертельных исходов.
2. Наблюдение за охватом прививками населения на отдельных
территориях
Контроль за своевременностью и качеством плановой иммунизации детей, прививаемых ассоциированными препаратами против дифтерии, коклюша и столбняка (АКДС-вакцина, АДС или АДС-М анатоксины) осуществляется лечебно-профилактическими учреждениями и центрами госсанэпиднадзора в соответствии с нормативно-распорядительными документами Минздрава России (Приказ Минздрава России N 375 от 18.12.97 "О календаре профилактических прививок" и информационное письмо N 2510/2801-98-32 от 27.03.98 "О внедрении приказа Минздрава России "О календаре профилактических прививок" от 18.12.97 N 375).
3. Слежение за иммунологической структурой населения
Иммунологический контроль является составной частью эпидемиологического надзора за столбняком. Он позволяет оценить защищенность различных контингентов, достоверно судить о привитости и качестве проведенной иммунизации, а также о длительности сохранения иммунитета, выявить наиболее пораженные группы населения и охарактеризовать территории с различной степенью риска возникновения инфекции.
Плановый и экстренный иммунологический контроль осуществляется едиными серологическими методами, наиболее адекватными из которых для оценки противостолбнячного иммунитета является реакция пассивной гемагглютинации (РПГА). Для этих целей используют коммерческие стандартные диагностикумы:
- диагностикум эритроцитарный столбнячный (дифтерийный) антигенный жидкий (АООТ "Биомед" им. И.И. Мечникова, Москва). Инструкция по применению диагностикума утверждена Минздравом России 27.12.89;
- диагностикум эритроцитарный столбнячный (дифтерийный) антигенный (анатоксинный) концентрированный консервированный жидкий (НПО "Микроанализ", 113447, Москва, ул. Б.Черемушкинская, д.6а). Инструкция по применению диагностикума утверждена Минздравом России 27.04.97.
Серологический контроль проводится среди разных возрастных, профессиональных и социальных групп населения в городской и сельской местности с различными уровнями заболеваемости. Формирование выборки определяется эпидемиологом. Число обследованных зависит от общей численности населения в данном населенном пункте: в коллективах до 100 человек необходимо обследовать не менее 10-15%; 1000 человек 5-10%; до 10000 человек и более - 1 процент.
Индикаторными группами, свидетельствующими о состоянии противостолбнячного иммунитета, являются:
- дети до 3-х лет, получившие первичный вакцинальный комплекс;
- дети 9-10 лет, получившие II ревакцинацию против столбняка;
- подростки 16-17 лет, получившие III ревакцинацию против столбняка;
- взрослые, подлежащие ревакцинации против столбняка в плановом порядке или по эпидпоказаниям, в различных возрастных группах: 18-27 лет; 28- 37 лет, 38-47 лет; 48-57 лет; 58 и старше.
В каждой возрастной группе необходимо исследовать 50-100 образцов сывороток крови.
Результаты серологических исследований позволяют выявить процент серонегативных и лиц с низким уровнем иммунитета.
Выявление в каждой возрастной группе до 10 % серонегативных и лиц с таким уровнем иммунитета (1:10 - 1:20) свидетельствует о проведенной иммунизации населения.
В случае повышения этого показателя в той или иной возрастной группе свыше 10 % необходимо провести серологическое обследование всех лиц этой возрастной группы. Выявленные серонегативные и лица с низким уровнем иммунитета подлежат ревакцинации.
При этом выбор препарата для иммунизации зависит от состояния противодифтерийного иммунитета, которое определяют параллельно с противостолбнячным иммунитетом в одних и тех же пробах сыворотки крови (таб. 3 и 4 Приложения 2 настоящего Приказа).
Результаты серологических исследований вносятся в сертификат профилактических прививок, в историю развития ребенка или амбулаторную карту взрослого, а также в формы учета состояния активной иммунизации и экстренной профилактики столбняка (таб.1).
Состояние активной иммунизации против столбняка
Возрастные и профессиональные группы
Числен ность контингентов
Полностью при виты (ревакцинированы в течение 10 лет)
Вакцинированы в течение последних 2 лет без ревакцинации
Наказ МОЗ України від 15.01.2014 № 34 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної
| МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ |
| НАКАЗ | |
| 15.01.2014 | N 34 |
| м.Київ | |
| Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги |
На виконання пункту 32.4 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128, пунктів 2, 3 та 13 Плану заходів Міністерства охорони здоров'я України з реалізації Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 597, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15 липня 2011 року № 415 "Про затвердження переліку тем клінічних настанов та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги для опрацювання в 2011 році", з метою поліпшення якості надання медичної допомоги
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Уніфіковані клінічні протоколи екстреної медичної допомоги, розроблені на основі адаптованої клінічної настанови, заснованої на доказах, "Медичне сортування", як джерела доказової інформації про найкращу медичну практику:
1.1 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Випадкове утоплення або занурення у воду", що додається.
1.2 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гемофілія", що додається.
1.3 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гіпертонічний криз", що додається.
1.4 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гіпертермія", що додається.
1.5 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гіповолемічній шок", що додається.
1.6 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гостра дихальна недостатність", що додається.
1.7 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гострі отруєння", що додається.
1.8 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Гострі респіраторні інфекції, в тому числі грип", що додається.
1.9 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Мозковий інсульт", що додається.
1.10 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Носова кровотеча", що додається.
1.11 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом", що додається.
1.12 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Політравма", що додається.
1.13 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Раптова серцева смерть", що додається.
1.14 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Стеноз гортані", що додається.
1.15 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Странгуляційна асфіксія", що додається.
1.16 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Тромбоемболія легеневої артерії", що додається.
1.17 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Травма грудної клітки", що додається.
1.18 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Травма живота", що додається.
1.19 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Травма кінцівок", що додається.
1.20 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Травма хребта", що додається.
1.21 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Хвороба Віллебранда", що додається.
1.22 Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги "Черепно-мозкова травма", що додається.
2. Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги (М. Хобзей) забезпечити перегляд та оновлення уніфікованих клінічних протоколів екстреної медичної допомоги, затверджених пунктом 1 цього наказу, не пізніше грудня 2016 року.
3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівникам закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, забезпечити:
3.1. Розробку в закладах охорони здоров'я локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) на основі уніфікованих клінічних протоколів екстреної медичної допомоги, затверджених пунктом 1 цього наказу, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 вересня 2012 року № 751 "Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров'я України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313.
3.2. Впровадження та моніторинг дотримання в закладах охорони здоров'я зазначених локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнта) при наданні медичної допомоги пацієнтам.
4. Державному підприємству "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" (О. Нагорна) забезпечити внесення медико-технологічних документів до реєстру медико-технологічних документів.
5. Вважати таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2005 року № 24 "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів".
6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
| Міністр | Р. Богатирьова
Завантажити: dod34__2014.rar ( 2301.5 Kb ) Читайте также:
|