Аналіз на черевний тиф

Види аналізів при черевному тифі

Черевний тиф – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається черевнотифозної паличкою. Шлях передачі – аліментарний, механізм – фекально-оральний. Збудник викликає бактериемию (велика кількість черевнотифозної палички в крові), високу інтоксикацію, вражає лімфатичний апарат тонкого кишечника, печінку і селезінку (органи збільшені в розмірах). Діагностичний аналіз на черевний тиф перші дні хвороби утруднений. Це пов’язано з тим, що інфекційний процес може протікати в атипової або прихованій формі. Тому при будь-якому вигляді лихоманки, незалежно від її інтенсивності, діагностику на черевний тиф роблять 5 днів поспіль.

Характеристика і особливості збудника черевного тифу

Інфекцію викликає збудник з роду сальмонел – Salmonella typhi. Це грамнегативна рухома паличка, яка живе в умовах доступу кисню. Вона не здатна утворювати спори, але дуже стійкий в умовах зовнішнього середовища. Перебуваючи у воді, тифозна паличка зберігає життєздатність від 1 до 5 місяців. У випорожненнях вона активна протягом 25 днів.

При помірному охолодженні, наприклад, в холодильнику, мікроорганізм в молочних продуктах не тільки зберігається, але і здатний до розмноження протягом місяця. Високі температури згубно діють на збудника. При кип’ятінні тифозна паличка гине моментально. Якщо нагріти воду до 60°C, то організм загине через 4-5 хвилин. Під дією прямих сонячних променів він також втрачає життєздатність.

Тифозна паличка дуже чутлива до хімічних дезинфікуючих речовин. При дії хлораміну, сулеми, лізолу вона знезаражується за кілька хвилин.

Тифозна паличка має складну антигенну структуру. Але для діагностичних цілей використовують тільки два антигенних комплексу: Про-антиген (термостабільний соматичний) і Vi-антиген (термолабильний жгутиковий). Патогенний мікроорганізм здатний утворювати L-форми, які сприяють розвитку бактеріального носійства та рецидивів черевного тифу.

Диференціальна діагностика захворювання

По клінічній картині черевний тиф схожий з іншими інфекційними захворюваннями. Тому важливо відрізнити його за проявляється симптомами таких хвороб, як висипний тиф, бруцельоз, грип, менінгококова інфекція, лихоманка КУ (коксиеллез).

Відмітні ознаки черевного тифу:

• гострий початок хвороби тільки в 1/3 випадків;
• порушення сну, слабкість і головний біль наростають поступово;
• шкіра стає блідою і сухою;
• загальмованість реакцій;
• інтоксикація організму прогресує поступово;
• температура тіла піднімається повільно, але важко переноситься хворими, при цьому пацієнти не потіють, шкіра залишається сухою;
• серцебиття уповільнюється, незначно знижується артеріальний тиск, при аускультації тони серця приглушені;
• з’являється м’який вологий кашель, який переходить в ранній бронхіт;
• живіт роздутий, чути бурчання, які локалізуються в правому підребер’ї (область печінки).

Раннє виявлення тифозної палички

Для виявлення черевного тифу на ранніх етапах хвороби використовують посів крові – аналіз на гемокультуру. Це обумовлено тим, що інфекційна хвороба супроводжується інтенсивної бактеріємією саме перші дні захворювання, в пізній період хвороби кількість тифозної палички в крові стає значно менше.

Для виділення збудника взяту у пацієнта кров засівають на спеціальну живильне середовище – мясопептонний бульйон.

Для дослідження складають венозну кров з ліктьової вени в кількості 10-15 мл всі пацієнти з високою температурою. У деяких випадках при підозрі на черевний тиф посів крові можуть проводити за нормальної температури у хворого. Кров засівається відразу ж після взяття і відправляється в лабораторію.

Скільки робиться аналіз? Попередні дані можна отримати через дві доби. Остаточний результат відомий на 4-5 добу. Щоб підтвердити діагноз, дослідження на гемокультуру проводять 2-3 рази.

Щоб підвищити якість сівби і росту мікроорганізму, за 20 хвилин до забору крові пацієнта вводять адреналін. Посів крові повинен проводитися до початку антибактеріальної терапії, в іншому разі результати аналізу будуть недостовірними.

Серологічні методи дослідження

Серологічні дослідження – це специфічні методи діагностики для виявлення збудника. Їх мета – виявлення антитіл у сироватці крові. При черевному тифі антитіла виробляються на 6-8 день захворювання.

Це метод визначення антигенів і антитіл за допомогою еритроцитів, які здатні випадати в осад у присутності антигенів. Попередньо антитіла і антигени адсорбуються і зберігаються у такому вигляді на поверхні еритроцитів.

РНГА на черевний тиф проводиться в комплексній діагностиці з іншими тестами, при пошуку джерел зараження в разі спалаху захворювання. Підготовка до дослідження:

• крові беруть з ліктьової вени;
• взяття матеріалу повинно проводитися натще;
• інтервал між останнім прийомом їжі і здачею крові не менше 8 годин.

РНГА черевнотифозної діагностики виявляє Vi — і О-антитіла. Для позитивного результату мінімальні діагностичні титри повинні становити для Vi-антитіл – 1:80, для Про-антитіл – 1:200.

Це метод дослідження, який виявляє в сироватці крові специфічні антитіла до збудника захворювання.

РПГА-тест на антитіла при черевному тифі стає позитивним до кінця другого тижня хвороби. Для достовірності результатів аналіз крові на черевний тиф повторюють через 5 днів. Якщо інфекція носить гострий характер, то титри ростуть.

Кров для РПГА на черевний тиф беруть вранці натщесерце з ліктьової вени. Позитивні діагностичні значення титрів для Vi-антитіл – 1:40, для Про-антитіл – 1:200.

У діагностичних цілях можуть бути використані інші серологічні методи:

• ІФМ – імунофлюоресцентна мікроскопія;
• ІФА – імуноферментний аналіз;
• реакція коагглютинации.

Клінічне дослідження крові

При черевному тифі в обов’язковому порядку роблять загальний аналіз крові. Його основні показники:

• лейкопенія – лейкоцити в крові нижче норми;
• анеозінофілія – відсутність одного з виду лейкоцитів – еозинофілів;
• відносний лімфоцитоз – свідчить про зниження опірності організму;
• підвищений або помірне ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів);
• нейтрофільний лейкоцитоз – аномально висока кількість нейтрофілів – лейкоцити, які виробляються імунною системою у відповідь на гострий запальний процес, при черевному тифі – це бактеріємія;
• тромбоцитопенія – зменшення кількості тромбоцитів, відповідальних за згортання крові.

Загальний аналіз крові беруть при надходженні хворого в стаціонар, а також кілька разів під час лікування.

Бактеріологічне дослідження калу (копрокультура)

Цей метод діагностики використовують не часто, так як тифозна паличка з’являється в калі не раніше кінця 2-го тижня або на початку 3-го тижня хвороби. В основному такий спосіб використовують для обстеження людей на носійство. Також бактеріологічний аналіз калу на черевний тиф роблять для санкнижки працівникам дитячих установ, громадського харчування, водопостачання.

Як беруть матеріал:

1. За 3-4 години до взяття калу потрібно взяти 30 г магнезіальній солі, щоб калові маси зробити більш м’якими.
2. Матеріал для дослідження треба брати тільки з рідкої частини.
3. Якщо в калі виявляються домішки крові, гною, слизу, їх обов’язково зібрати для аналізу.
4. Кількість калу – 10-15 г, набирають дерев’яним або пластиковим стерильним шпателем і поміщають в банку з широким горлом.

Краще посів робити відразу ж біля ліжка хворого. Якщо немає можливості негайно доставити його в лабораторію, то кал вносять у спеціальний консервант.

Бактеріологічне дослідження сечі (уринокультура)

У пробах сечі тифозна паличка виявляється на 3-4 тижня захворювання. Правила збору сечі для обстеження:

• провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів;
• у тяжкохворих сечу збирають з допомогою катетера;
• необхідну кількість сечі – 40-50 мл

Сечу доставляють в лабораторію. Для посіву використовують осад. Щоб його отримати, матеріал центрифугують, а потім засівають на щільні поживні середовища.

Бактеріологічне дослідження жовчі (биликультура)

Щоб отримати порцію жовчі для аналізу, хворому роблять дуоденальне зондування. Для кращого відходження жовчі пацієнту в дванадцятипалу кишку через зонд вводять розчин магнезії обсягом 40-50 мл В пробірки збирають три порції – А, В, С, кожна об’ємом 5-10 мл

Жовч засівають у флакони з поживним бульйоном. Якщо жовч містить пластівці або інші включення, то для дослідження вона не придатна. Посіви поміщають у термостати з постійною температурою 37°C і вирощують культуру протягом 20 годин.

Аналіз на черевний тиф з позитивним результатом підтверджує наявність інфекції в організмі. Негативні показники говорять про відсутність хвороби або її ранньому періоді. Якщо результати аналізів хибнопозитивні, це може свідчити про перехресної реакції з іншими інфекціями. Недостовірний відповідь також може бути при прийомі антибактеріальних препаратів.

Початкові ознаки черевного тифу в чому дуже схожі з різними іншими інфекційними хворобами, тому якщо є підозри на наявність даної інфекції в організмі необхідно зробити аналіз на черевний тиф в обов'язковому порядку для точної діагностики. Тільки таким чином можна підтвердити факт зараження і своєчасно призначити ефективне лікування.

Показання до призначення аналізу крові на черевний тиф

Здати аналіз на черевний тиф потрібно при прояві таких симптомів:

Наявність черевного тифу визначають, грунтуючись на показаннях лабораторних аналізів, даних анамнезу (опитування пацієнта), які можуть свідчити про характерні ознаки захворювання і про контакт з носієм інфекції. Для профілактики появи черевного тифу та дотримання стандартних санітарних норм аналіз крові на тиф здає робочий персонал медичних установ, дитячих дошкільних закладів, а також працівники харчової промисловості, підприємств торгівлі різними продовольчими товарами і т.д. з періодичністю один раз на рік.

Які аналізи призначають для діагностики черевного тифу?

За наявності ознак недуги аналіз крові на тиф слід здавати до того як почався прийом антибіотиків. Ця умова пояснюється тим, що після закінчення 2-4 днів з початку лікування обстеження крові може дати негативний результат. У цілому для такого дослідження зазвичай призначається цілий ряд наступних аналізів:

• Серологічний аналіз крові (реакція Відаля). З його допомогою можна виявити антитіла до збудника черевного тифу на 4-5 день хвороби.
• Загальний аналіз крові. Таке обстеження призначається як правило в перші дні захворювання, однак на наявність черевного тифу воно вказує тільки побічно.
• Біохімічний аналіз крові - виявляє білки гострої фази.
• Бактеріальний посів - результати такого аналізу крові можна отримати лише через 4-5 днів.

Для виявлення антитіл до тифу застосовуються методи радіоімунного та імуноферментного аналізу крові. Найпоширенішим способом аналізу, який використовується для виявлення носіїв інфекції серед співробітників сфери харчової промисловості та для оцінки результативності вакцинації від черевного тифу, є метод дослідження за допомогою РНГА (реакція непрямої гемаглютинації). Матеріалом для цього аналізу служить венозна кров. Щоб отримати максимально точні дані забороняється палити за 30 хвилин до здачі аналізу РНГА.

При позитивному результаті аналізу крові на тиф можна говорити про гострому перебігу хвороби, або ж про вже перенесеної інфекції. Крім того позитивний результат може вказувати на те, що людина є переносником збудника черевного тифу. Якщо ж результати аналізів негативні доктор може зробити висновок про після тривалого часу після одужання, ранній формі захворювання (при присутності відповідних клінічних проявів) або ж зовсім про відсутність інфекції в організмі. Хибнопозитивний аналіз на тиф можливий за наявності перехресних реакцій з іншими збудниками інфекційних недуг з роду сальмонел.

Як правильно підготуватися до здачі аналізів на черевний тиф?

До основних факторів, які впливають на результат аналізу крові на тиф, відносяться:

• Приймання їжі. У день здачі аналізу на черевний тиф не рекомендується вживати смажену, гостру, копчену і жирну їжу, а також масло, молочні продукти і яйця. При такому неправильному харчуванні можливе як прямий вплив на склад крові за рахунок всмоктування компонентів їжі, так і непряме - вплив каламутності проби, зрушення рівня гормонів.
• Алкоголь. За дві доби до здачі крові на аналіз забороняється вживати алкоголь, оскільки він надає гостре і хронічне дію на багато процесів метаболізму.
• Куріння. За годину до візиту в пункт здачі крові на аналіз необхідно утриматися від куріння. Справа в тому, що ця шкідлива звичка змінює секрецію біологічно активних речовин, що негативно позначається на результатах дослідження.
• Емоційні та фізичні перевантаження - викликають біохімічні та гормональні перебудови.
• Інструментальні обстеження, фізіопроцедури - можуть викликати на час зміна лабораторних параметрів.

Крім того при взятті крові дуже велике значення має час доби: у кожної людини є певні добові ритми активності і, відповідно до цього, добові коливання багатьох біохімічних і гормональних параметрів, виражені в меншому або більшому ступені для різних показників. По можливості, бажано здавати кров на аналіз натщесерце (незгірш 8:00 і не більше 14 годин голоду, воду пити можна в звичайному режимі), напередодні уникайте харчових перевантажень. Найоптимальніший час здачі аналізів крові на черевний тиф - ранок, в період з 8 до 11:00.

Що стосується лікарських препаратів, то їх не бажано приймати за 72 години до здачі аналізу. Ця вимога пояснюється тим, що вплив медикаментів на результати лабораторних тестів не завжди передбачуване. Якщо ви вже лікуєтеся якимись лікарськими засобами, необхідно проконсультуватися з лікарем з приводу доцільності виконання дослідження або можливості скасування перед обстеженням прийому медикаментів. Тривалість відміни препарату визначається в основному періодом його виведення з крові.

Відео: діагностика черевного тифу

Черевний тиф - Гостре інфекційне захворювання, яке вражає кишечник і його лімфатичні вузли. Хвороба супроводжується збільшенням печінки і селезінки, сильною інтоксикацією високою температурою і помутнінням свідомості.

Хоча за останні сто років частота захворювання знизилася, але проблема все одно залишається дуже актуальною. Щорічно в світі на черевний тиф заражаються близько 20 млн чоловік, а 800 тисяч гинуть від цієї хвороби. Частіше хворіють люди в країнах, що розвиваються, де не вистачає питної води, низька санітарна культура і процвітає вулична торгівля їжею. Тому туристам, які відправляються в Середню Азію, Африку чи Південну Америку варто бути гранично обережними.

Особливо небезпечно купатися у водоймах, які можуть бути заражені стічними водами і купувати готові страви на ринках. Найвищий ризик пов`язаний з молочними і м`ясними продуктами, в них бактерія при температурі +18 С починає активно розмножуватися.

У Росії, завдяки санітарному контролю, вдалося майже повністю перемогти черевний тиф. Але в останні роки виникла нова небезпека. Мігранти, які приїжджають на заробітки і наші туристи привозять сальмонелу черевного тифу з інших країн. Один хворий може стати причиною зараження багатьох людей, особливо якщо він працює в сфері харчування.

Заразитися черевним тифом можна від хворої людини і від бактерионосителя, який відчуває себе повністю здоровим. Шлях передачі фекально-оральний. Це означає, що бактерія виділяється з кишечника хворої людини і через продукти, питну воду, брудні руки або предмети побуту потрапляє в рот здоровому.

Великі спалахи та епідемії трапляються в літньо-осінній період. При високій температурі паличка черевного тифу швидко розмножується. Крім того, її поширенню сприяють мухи.

Чутливість до бактерії, що викликає черевний тиф, висока і заразитися можуть люди будь-якого віку. Але за статистикою частіше хворіють діти і молоді люди до 30 років. Це пов`язано з тим, що вони більш активні: чаші подорожують і харчуються не вдома.

Збудник черевного тифу

Збудник цієї небезпечної хвороби - сальмонела черевного тифу, яка відноситься до сімейства ентеробактерій. За зовнішнім виглядом вона нагадує коротку паличку із закругленими кінцями. Її оболонка густо покрита джгутиками, які дають бактерії можливість активно рухатися.

важлива особливість бактерії - Це її властивість виробляти ендотоксин. По суті, це отрута, який знаходиться всередині сальмонели. Але коли вона гине, то цей токсин виливається і потрапляє в кров. Він то і викликає сильну інтоксикацію або отруєння організму. Саме з цією речовиною пов`язані прояви хвороби: температура, слабкість, сплутаність свідомості.

Сальмонела черевного тифу не утворює спор і капсул, але, незважаючи на це, досить довго зберігається в навколишньому середовищі. Наприклад, паличка може прожити в грунті до 5 місяців, у випорожненнях 1 місяць, на білизну 2 тижні, в їжі до декількох тижнів. Особливо любить бактерія молочні продукти, страви з м`ясного фаршу і заправлені салати. У них вона не тільки добре зберігається, але і успішно розмножується.

Якщо збудник тифу потрапляє в організм з сильним імунітетом, то бактерія може перетворюватися в L-форму або говорять, відбувається L-трансформація. Це вміння допомагає їй не загинути, а пережити важкі часи. Бактерія виводиться через кишечник і в чутливому організмі знову набуває хвороботворні властивості. Погубити її остаточно може нагрівання і дезінфікуючі розчини.

Бактерії страждають від особливих вірусів - бактеріофагів. За чутливості до різних видів вірусів, сальмонела черевного тифу ділиться на 78 груп. Їх прийнято називати фаговари. Деякі різновиди сальмонели не чутливі до лікування антибіотиками. Вони викликають численні і важкі спалахи захворювання.

Що відбувається, коли сальмонела потрапляє в організм?

Бактерія потрапляє в рот людини з їжею або водою. Вона проходить через шлунок і спускається в тонкий кишечник. У його слизовій оболонці є маленькі лімфатичні фолікули, там і поселяється сальмонела.

Збудник черевного тифу розмножується в лімфатичних вузлах кишечника 7-23 дня, частіше 2 тижні. Перший етап хвороби називається інкубаційним періодом. У цей час ознак зараження ще не помітно.

Після того, як бактерій стало багато, вони виходять в кров і розносяться по тілу. Стан, коли в крові виявляються бактерії, називається бактеріємією. Після того, як деякі сальмонели гинуть, і в кров потрапляє токсин, стан людини різко погіршується.

Перший тиждень хвороби - початковий період. Кров розносить збудника в різні органи: лімфатичні вузли, печінку, селезінку, кістковий мозок. У них утворюються черевнотифозні гранульоми - маленькі вузлики, що складаються з особливих великих світлих клітин. В таких осередках сальмонели розмножуються і виходять в кров новими партіями. Коли це відбувається, то стан хворого погіршується.

Третій тиждень хвороби. На стінках кишечника утворюються численні виразки. Вони можуть зливатися. Тоді тонкий кишечник являє собою суцільну рану. У деяких хворих уражається і товстий кишечник.

Четвертий тиждень або період дозволу. Мертва тканина відривається, виразки очищаються і стають глибшими. Вони майже наскрізь пронизують стінку кишечника.

П`ята і шоста тижні або період одужання. Температура падає і виразки починають гоїтися. Рубцов при цьому не залишається. Причому відновлення слизової оболонки кишечнику не відбувається швидше, навіть якщо хвороба протікала легко і температура трималася лише кілька днів. В цьому періоді стан поступово поліпшується, але продовжують мучити швидка стомлюваність і проблеми з судинами.

Виведення бактерій з організму

Сальмонела черевного тифу починає виділятися з калом з перших днів хвороби. З цього моменту людина вважається небезпечним для оточуючих і може заразити їх.

На 3-4 тижні хвороби організм намагається очиститися від бактерій. Тому виділяє їх усіма можливими шляхами, через нирки, кишечник, печінку, потові і слинні залози.

Після одужання виділення бактерій зазвичай припиняється. Але в невеликому відсотку випадків в калі вже здорової людини продовжують знаходити черевнотифозну паличку. Тоді кажуть, що з хворого він перетворився в бактерионосителя. Носійство може бути короткочасним або тривати все життя.

Симптоми черевного тифу

Діагностика черевного тифу

У нашій країні це важке захворювання зустрічається не часто. Тому діагностика черевного тифу може викликати труднощі навіть у досвідченого лікаря. Важливо його від інших хвороб, які супроводжуються сильним інтоксикацією і високою температурою. Схожі симптоми виникають при туберкульозі, малярії, висипний тиф, лимфогранулематозе, пневмонії.

Черевний тиф від інших хвороб відрізняють такі симптоми:

• висока температура
• шкіра бліда і суха
• збільшений суху мову, покритий в центрі нальотом і чистий по краях
• хворобливість і бурчання під правим ребром
• незначна висипка у вигляді червоних плям у верхній частині живота і в нижній частині грудей (з`являються на 8-9 день)
• зниження частоти ударів серця при високій температурі
• ознаки інтоксикації: слабкість, млявість, пригнічений стан, загальмованість, головний біль

Відео: Черевний тиф, етіологія, патогенез, клініка, лікування

Якщо ці симптоми тривають більше 5 днів, то лікар призначить ряд лабораторних аналізів, які допоможуть виявити збудника хвороби.

загальноклінічні аналізи

1. Гемограма або клінічний (загальний) аналіз крові. Визначає кількість всіх елементів, з яких складається кров. При черевному тифі з`являються такі зміни:
2. помірний лейкоцитоз - в перші дні хвороби незначно підвищується кількість лейкоцитів і змінюється співвідношення їх видів. але протягом тижня їх кількість різко знижується.
3. лейкопенія - низьке число лейкоцитів
4. анеозінофілія - відсутність еозинофілів у крові
5. відносний лімфоцитоз - збільшення відсотка лімфоцитів в порівнянні з усіма іншими лейкоцитами.
6. підвищення ШОЕ - Швидкість осідання еритроцитів підвищується, але не значно
7. Загальний аналіз сечі. Дослідження сечі в лабораторії. Лаборант вивчає фізико-хімічні характеристики та розглядає осад під мікроскопом. При черевному тифі в сечі виявляються:
8. еритроцити
9. циліндри
10. білок

Методи бактеріологічного дослідження

Для лабораторної діагностики беруть кров, сечу, жовч і кал. Їх засівають на поживні середовища і ставлять в термостат, де постійно підтримується температура 37 С. Якщо в аналізах є бактерії черевного тифу, то вони утворюють колонії, які можна досліджувати під мікроскопом. Бактерії в крові можна знайти тільки у хворих людей, а в калі і сечі сальмонела може бути і у хворої людини, і у бактерионосителя.

1. гемокультура - Виділення сальмонели черевного тифу з крові. Це найбільш ранній і точний метод діагностики. Бактерії з`являються в крові в інкубаційному періоді і залишаються до кінця хвороби. Щоб їх виявити беруть кров (10 мл) з ліктьової вени і засівають на рідку живильне середовище Раппопорта. Попередній результат можна отримати на другу добу, але повністю дослідження триває 4 дні.
   
2. копрокультура - Виділення бактерій черевного тифу з калу. Сальмонели в вмісті кишечника знаходять з 8-10 дня хвороби. У цьому випадку використовують щільні поживні середовища.
   
3. Урінокультура - Визначення бактерій черевного тифу в сечі. Її досліджують не раніше, ніж на 7-10 день хвороби.
   
4. посів жовчі - Для дослідження жовчі вводять зонд в тонкий кишечник. Жовч набирають в стерильні пробірки і роблять посів. Це дослідження проводять після одужання.
   
5. Посів кісткового мозку - Зразок беруть під час пункції на другий третьому тижні хвороби. Його проводять, якщо є підозра, що черевний тиф сильно пошкодив кістковий мозок.

Відео: Лікування черевного тифу

Методи серологічного дослідження

Починаючи з другого тижня, в крові з`являються спеціальні антигени. Це частинки оболонки і джгутиків сальмонел черевного тифу. Їх можна виявити за допомогою досліджень, заснованих на реакціях імунітету. Для аналізу беруть кров з пальця і відокремлюють з неї сироватку.

1. реакція Відаля - Визначає чи є в сироватці венозної крові О-і Н-антигени. Після взаємодії зі спеціальними речовинами клітини, в яких є частки бактерій черевного тифу, склеюються і випадають в осад. Позитивний результат може бути не тільки у хворого, але і у перехворів людини, носія або після щеплення. Щоб точно знати, що в крові розмножуються бактерії, реакцію проводять кілька разів. При хвороби титр (рівень) антитіл становить 1: 200 і постійно збільшується.
2. Реакція пасивної гемаглютинації (РПГА з цистеїном) - Сироватка крові хворої людини склеює (аглютенірут) еритроцити покриті антигенами. Це дослідження теж необхідно проводити кілька разів, щоб подивитися чи збільшується титр антитіл. У хворої людини він становить 1:40 і може зростати в 3 рази. Перший аналіз беруть на 5 день, а потім у міру необхідності з інтервалом в 5 днів. Vi- і Н-антитіла можуть бути підвищені у видужуючих і у носіїв.

Відео: Левіна Лідія Дмитрівна - черевний тиф (2001)

Лікування черевного тифу

Хворого на черевний тиф госпіталізують в інфекційне відділення. У лікарні доведеться провести більше місяця. Під час лікування необхідно дотримуватися суворого постільного режиму. Це допоможе уникнути розриву кишечника і внутрішніх кровотеч. Дуже важливо не піднімати важкі предмети і не напружуватися навіть під час відвідування туалету.

Лікування черевного тифу йде відразу в декількох напрямках.

Для того щоб знищити сальмонели черевного тифу застосовують антибіотики. Призначають Левоміцетин або Ампіцилін у вигляді таблеток або внутрішньом`язово 4 рази на добу протягом місяця.

При важких формах застосовують комбінацію антибіотиків Ампіциліну та Гентамицина. Або препарати нового покоління Азитроміцин, Ципрофлоксацин.

Якщо антибіотики не діють або погано переносяться, то призначають протимікробні препарати інших груп: Бісептол, Бактрим, септрим, котрімоксазол. Їх приймають по 2 таблетки 2 рази на день. Курс 3-4 тижні.

При середньотяжкому стані необхідно очистити не тільки кишечник, але і кров. Для цього внутрішньовенно вводять глюкозо-сольові розчини, щоб токсини швидше виводилися нирками. Використовують препарати: Лактасол, Квартасоль, Ацесоль, 5% розчин глюкози. Їх призначають до 1,5 літра протягом доби.

Якщо, незважаючи на всі зусилля, інтоксикація посилюється, то призначають Преднізолон в таблетках на 5 днів.
Добре допомагає боротися з інтоксикацією киснева терапія. Кисень вводять за допомогою катетерів в ніс або використовують спеціальну кисневу барокамеру.

Якщо ліки не допомагають, а стан продовжує погіршуватися протягом трьох днів, то роблять переливання крові.

У врмя хвороби кістковий мозок виробляє недостатньо лейкоцитів, які забезпечують імунітет. Щоб посилити їх вироблення та прискорити процес загоєння виразок в кишечнику, призначають препарати Метилурацил і Пентоксил. Їх приймають у таблетках після їжі.

Поліпшити роботу дрібних капілярів, привести в норму обмін речовин і кровообіг допомагає ангіопротектор Аскорутин.

Настоянка женьшеню, лимонника китайського або елеутерококу покращує загальний стан, надає сил і підвищує тонус нервової системи. Натуральні рослинні препарати застосовують разом з комплексом вітамінів: А, В, С, Е.

При черевному тифі необхідно щадне харчування - дієта №4. Їжа не повинна затримуватися в кишечнику, дратувати його, викликати рясне відділення жовчі. Лікарі рекомендують страви, приготовані на пару, протерті через сито або подрібнені на блендері. Їжа повинна бути теплою 20-50 С, запивати її потрібно великою кількістю води.

Приймати їжу потрібно 5-6 разів на добу, невеликими порціями. Не можна передати або підлягає відчувати почуття голоду.

Після виписки з лікарні (6-7 тиждень хвороби) меню можна поступово розширити. Не варто відразу налягати на заборонені копчені і жирні страви. Протягом 7-10 днів пробуйте невеликі порції нових продуктів.

Деякі рослини володіють сильними бактерицидними властивостями. Тому в народній медицині їх використовували для профілактики, щоб не заразитися черевним тифом. Найкраще себе зарекомендували часник і аїр звичайний. Часник вживали в їжу і постійно носили при собі. Кореневища лепехи мили, чистили і жували в сирому вигляді.

Для лікування черевного тифу під час епідемій часто використовували відвари чорної смородини або шипшини, а також кава з додаванням лимона.

Настої лікарських трав допомагають прискорити загоєння виразок в кишечнику і очистити кров від токсинів. 1 столову ложку коренів родовика залити склянкою гарячої води і проварити півгодини. Приймати кожні 2-3 години по столовій ложці.

1 столову ложку трави звіробою залити склянкою окропу і настояти в термосі 1 годину. Пити невеликими ковтками протягом дня.

Приготувати суміш з трав золототисячника, шавлії і аптечної ромашки. 1 столову ложку збору залити склянкою окропу, настояти 30 хвилин і процідити. Пити 7-8 разів на день по чайній ложці.

Народні засоби можуть бути доповненням до лікування, яке призначить лікар-інфекціоніст. Але пам`ятайте, не варто намагатися перемогти хворобу самостійно. Під час лікування черевного тифу без антибіотиків не обійтися.

диспансерне спостереження

Виписати з лікарні можуть не раніше, ніж через місяць після початку захворювання або через 21 день після того, як температура опуститься нижче 37 С. Перед випискою 3 рази беруть аналіз калу і сечі. У тому випадку, якщо сальмонел черевного тифу в виділеннях не виявлено, відпускають додому.

Перші два місяці огляд проводять раз на тиждень. Через 10 днів після виписки потрібно буде 5 разів здати кал і сечу з інтервалом 1-2 дня. В майбутньому відвідувати поліклініку можна буде значно рідше. Через 4 місяці необхідно здати аналіз жовчі і крові на реакцію РПГА з цистеїном. Якщо результат буде негативним і слідів бактерій не виявлять, то людину знімуть з обліку.

Профілактика черевного тифу

Останнім часом антибіотики не вбивають деякі різновиди бактерії черевного тифу. Лікувати хворобу стало складніше і дорожче. Тому тим, хто потрапляє в групу ризику бажано зробити щеплення, яка забезпечить імунітет.
Вакцинація допоможе не заразитися, коли в організм потраплять черевнотифозні сальмонели. Якщо людина все-таки захворіє, то хвороба буде протікати легко. Одужання наступить через 7-14 днів, а не через 4-6 тижнів.

Кому необхідно робити щеплення?

Оскільки діти заражаються частіше, то щеплення їм потрібніше. Тому в районах, де часто виникають випадки хвороби (25 хворих на 100 000 населення) прищеплюють дітей 5-19 років. Також вакцинацію рекомендують робити людям з групи ризику. Наприклад, членам сімей, де є хворий і медичним працівникам, які зустрічаються з цією інфекцією.
У нас в країні загальна обов`язкова вакцинація проводиться тільки під час епідемій. В інших випадках лікарі рекомендують, але не змушують робити щеплення від черевного тифу.

В останні роки туристам, які збираються відвідати Азію, Південну Америку і Африку теж роблять щеплення від черевного тифу. У країни, небезпечні щодо черевного тифу без довідки про вакцинацію можуть не пустити. Уточнити це питання можна у туроператорів. Щеплення необхідно зробити не пізніше, ніж за 1-2 тижні до виїзду, щоб встиг сформуватися імунітет. Вона допомагає захистити мандрівників і членів їх сімей, а також не допустити поширення цієї хвороби в Росії.

Наскільки ефективні щеплення від черевного тифу?

Ефективність у різних виробників трохи відрізняється, але приблизно однакова. Вона становить 60-75%. Це не означає, що на останніх 25-40% людей щеплення не діє зовсім. Якщо вони і хворіють, то в легшій формі.
Пам`ятайте, що вакцина не гарантує від зараження. Тому навіть якщо перед поїздкою ви зробили щеплення, то все одно доведеться дотримуватися заходів обережності.

Профілактика черевного тифу зводиться до того, щоб виявляти і пролікувати людей, які є носіями сальмонел. Другий напрямок - виключити шляху передачі інфекції. Санепідстанція для цього контролює чистоту питної води і каналізаційних стоків. Працівників, які мають відношення до приготування їжі, перевіряють на носійство бактерій черевного тифу.

Але кожен з нас повинен самостійно піклуватися про своє здоров`я. Особливо в країнах, де черевний тиф явище звичне. Дотримуйтесь елементарних правил безпеки:

• пийте тільки покупну воду
• не купуйте продукти на вулицях
• якщо немає іншого виходу, купуйте страви, які були проварені / прожарити, а не салати або десерти з кремом
• мийте руки після відвідування туалету і перед їжею
• бездомних тварин у відкритих водоймах, куди можуть потрапити стоки з каналізації

Дотримання простих правил гігієни здатне захистити вас і ваших близьких від такого важкого захворювання, як черевний тиф.