Наказ моз україни 188 холера

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

N 167 від 30.05.97
м.Київ

Про удосконалення протихолерних заходів в Україні

(Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ N 188 від 17.05.2001)

Аналіз епідемічної ситуації з холери, що склалась в Україні в
останні роки, виявив деякі особливості як з боку перебігу
захворювання, факторів передачі інфекції, зміни властивостей
збудника, так і розповсюдження холери на території країни,
організації і проведення протихолерних заходів.
За період 1994 - 1996 рр. в 15 областях і м.Севастополі
захворіло на холеру 1370 чоловік, зареєстровано 999
вібріононосіїв.
Найбільш несприятливою була ситуація 1994 року у
Миколаївській області, де зареєстровано 90 % хворих і
вібріононосіїв.
Особливістю спалахів 1994 - 1995 рр. було і включення в
епідпроцес значної кількості сільського населення, а також
розповсюдження захворювань при проведенні ритуальних заходів.
Роки локалізації і ліквідації спалахів холери, на відміну від
вісімдесятих років, затягувались до 2 - 3 місяців.
Широкому розповсюдженню холери сприяв вкрай незадовільний
санітарно-комунальний стан окремих територій, зокрема, недостатнє
забезпечення населення доброякісною питною водою, аварійний стан
каналізаційних мереж, суттєві недоліки в санітарній очистці
населених пунктів, відсутність локальних очисних споруд в
інфекційних стаціонарах.
Щороку у 7-12 областях з об'єктів довкілля виділяються
холерні вібріони. Так, у 1994 року виділено 230 культур у 20
областях, 1995 року 316 культур в 11 областях, 1996 року 27 у 7
областях України.
Укорінення холерного вібріона в деяких регіонах України в
об'єктах довкілля становить реальну загрозу виникнення нових
випадків холери.
Настороженість медичних працівників щодо холери була
недостатня, траплялись випадки їх зараження. Мали місце недоліки
при епідеміологічних обстеженнях, несвоєчасна ізоляція хворих з
підозрою на холеру та контактних з ними осіб.
Є значні недоліки в готовності госпітальної бази, відсутні
спеціальне обладнання для визначення електролітів, дитячі
інфекційні відділення анестезіології та інтенсивної терапії,
необхідні умови для додержання протиепідемічного режиму.
В умовах економічної кризи, незадовільного стану комунального
господарства, постійного забруднення відкритих водоймищ
знезараженими господарсько-побутовими стоками прогноз щодо
виникнення холери, а також завезення її в Україну залишаються
реальними.
З метою недопущення спалахів холери на території України,
своєчасного проведення протихолерних заходів Н А К А З У Ю:

1. Затвердити:
1.1. Інструкцію по організації та проведенню протихолерних
заходів, клініці та лабораторній діагностиці.
1.2. Перелік територій України за типами епідемічного прояву
холери.
1.3. Обсяг профілактичних бактеріологічних досліджень на
холеру.
1.4. Порядок інформування про виділення культур холерних
вібріонів.
1.5. Обсяг оперативної інформації про випадок захворювання на
холеру (вібріононосійства).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим,
начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, головним
державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей,
міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному та повітряному
транспорті:
2.1. Забезпечити організацію та проведення заходів з
профілактики та боротьби з холерою в обсязі та порядку, визначених
Інструкцією.
2.2. Щороку до 1 травня проводити коректування планів
санітарної охорони території (міст та районів) з внесенням
необхідних доповнень.
2.3. Щороку у I кварталі розглядати питання про готовність
медичних закладів до проведення протихолерних заходів на засіданні
колегій, медичних рад.
2.4. Щотижня аналізувати став захворюваності на гострі
кишкові інфекції та хід обстеження людей і об'єктів довкілля на
холеру.
2.5. Щотижневі інформації з 01.05 до 01.11 про обсяг
обстежень людей та об'єктів довкілля і виділення холерних
вібріонів надсилати до Українського центру держсанепіднагляду у
встановлені строки.
2.6. Посилити державний санітарно-епідеміологічний нагляд за
санітарним станом населених міст, об'єктами водопостачання,
харчування, оздоровчими установами тощо. У разі необхідності
виносити ці питання на засідання надзвичайних протиепідемічних
комісій. При виявленні грубих недоліків зупиняти роботу об'єктів
згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного
та епідемічного благополуччя населення".
2.7. Щороку у I кварталі проводити перепідготовку лікарів-
інфекціоністів, лікарів - дитячих інфекціоністів, терапевтів,
педіатрів, реаніматологів, лікарів швидкої медичної допомоги з
питань епідеміології, діагностики, профілактики та лікування
холери з прийняттям диференційованих заліків.
2.8. Оснастити дитячі інфекційні відділення анестезіології та
інтенсивної терапії, палати інтенсивної терапії інфекційних
стаціонарів сучасною діагностичною, лікувальною апаратурою та
медикаментами. Включити до складу холерних шпиталів дитячі
інфекційні відділення анестезіології та інтенсивної терапії.
2.9. Забезпечити постійну готовність до роботи в умовах
епідускладень з холери всіх медичних закладів, контроль за
виконанням протиепідемічного режиму роботи в них. Створити запас
необхідних лікувальних, діагностичних, дезінфекційних засобів та
поживних середовищ для проведення екстрених протихолерних заходів.
2.10. Інформацію про виконання цього наказу щороку надсилати
до Українського центру держсанепіднагляду до 20 січня.

3. Головному санепідуправлінню (Бережнов С.П.), Головному
управлінню лікувально-профілактичної допомоги (Кащук Л.О.),
Головному управлінню медичної допомоги дітям і матерям
(Гойда Н.Г.) розробити додаткові заходи щодо можливості надання
допомоги місцевим органам та закладам охорони здоров'я на випадок
значного ускладнення епідситуації з холери (відрядження необхідних
фахівців, направлення діагностичних препаратів, поживних
середовищ, лікувальних та дезінфекційних засобів тощо).

4. Виконуючому обов'язки генерального директора УО
"Укрфармація" (Круценко І.П.) забезпечити виконання заявок
територіальних ВО "Фармація" щодо постачання їм хімікатів для
приготування розчину "Квартасоль", розчинів для перорального
застосування, антибіотиків та дезінфекційних засобів.

5. Директору Київського НДІ епідеміології та інфекційних
хвороб (Щербінська А.М.) продовжити вивчення холерних вібріонів на
молекулярно-генетичному рівні, провести роботу по створенню
національної колекції штамів.

6. Директору Українського Інституту громадського здоров'я
(Пономареко В.М.) забезпечити постійну цілеспрямовану
санітарно-освітню роботу серед населення, особливо на територіях,
небезпечних з холери.

7. Вважати такими, що втратили чинність, наказ МОЗ України
від 15.02.95 N 32 "Про надзвичайну ситуацію з
холери в Україні", "Инструкция по организации и проведению
противохолерных мероприятий", Москва, 1991 р. та "Инструкция по
лабораторной диагностике холеры", Москва, 1984 р.

8. Контроль за виконанням наказу покласти на Головного
державного санітарного лікаря України, першого заступника Міністра
Некрасову Л.С.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
07.03.2013 N 188
м.Київ
Про затвердження форм первинної облікової документації і форм звітності з хіміорезистентного туберкульозу та інструкцій щодо їх заповнення

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 6 Закону України “Про протидію захворюванню на туберкульоз“, пункту 2 додатка 2 до Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки, затвердженої Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5451-VI, та з метою удосконалення системи обліку та звітності з питань хіміорезистентного туберкульозу і приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів

1. Затвердити такі, що додаються:

1.1. Форму первинної облікової документації № 060-4/о “Журнал реєстрації хворих з підтвердженим МР ТБ/РР ТБ/ПР ТБ та ризиком МР ТБ до 4-ї категорії в _________ районі ТБ 03-МР ТБ” та Інструкцію щодо її заповнення.

1.2. Форму первинної облікової документації № 081-3/о “Фактори впливу на перебіг захворювання та результат лікування ТБ 01-1 МР ТБ (4-а категорія)” та Інструкцію щодо її заповнення.

1.3. Форму первинної облікової документації № 081-4/о “Медична карта лікування хворого на туберкульоз ТБ 01-МР ТБ (4-а категорія)” та Інструкцію щодо її заповнення.

1.4. Форму звітності № 4-2 “Звіт про кількість випадків хіміорезистентного туберкульозу, підтверджених та/або за якими розпочато лікування за категоріями 4.1 – 4.3 протягом звітного кварталу (ТБ 07-МР ТБ), за _______ квартал 20__ року” (квартальна) та Інструкцію щодо її заповнення.

1.5. Форму звітності № 8-4 “Звіт про попередню оцінку результатів лікування підтверджених випадків МР ТБ в кінці інтенсивної фази лікування, зареєстрованих 9 (12) місяців тому, та підтверджених випадків РР ТБ, зареєстрованих 12 (15) місяців тому, за _______ квартал 20 __ року (ТБ 10-МР ТБ)” (квартальна) та Інструкцію щодо її заповнення.

1.6. Форму звітності № 8-6 “Звіт про остаточні результати лікування підтверджених випадків МР ТБ та інших випадків ХР ТБ, за якими розпочато лікування 20 (24) місяців тому, та підтверджених випадків РР ТБ, за якими розпочато лікування 32 (36) місяців тому (ТБ 08-МР ТБ), за ________ квартал 20 __ року” (квартальна) та Інструкцію щодо її заповнення.

2. Установити, що затверджені пунктом 1 цього наказу обліково-звітні форми поширюються на заклади охорони здоров’я незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на туберкульоз.

3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь (головних управлінь) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити впровадження обліково-звітних форм, затверджених пунктом 1 цього наказу, в закладах охорони здоров’я, які здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на туберкульоз.

4. Директору державного закладу “Центр медичної статистики МОЗ України” Голубчикову М. В., директору державної установи “Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України” Нізовій Н. М.:

4.1. Забезпечити Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій бланками обліково-звітних форм та інструкціями щодо їх заповнення, затвердженими пунктом 1 цього наказу.

4.2. Здійснювати організацію та контроль за збиранням та обробкою інформації за обліково-звітними формами, затвердженими пунктом 1 цього наказу.

5. Директору Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Хобзею М.К.забезпечити:

5.1. Подання цього наказу у встановленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5.2. Доведення цього наказу до відома керівників закладів охорони здоров’я, які здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну допомогу хворим на туберкульоз, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Толстанова О. К.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр Р. Богатирьова
Підготувала +Марія Морозова

В.А Бусел завідувачка епідвідділом Київської лінійної СЕС на Південно-Західній залізниці

Твердження Генерального директора ВООЗ Лі Чон Вук, про те, що покращання якості медичних послуг – найбільше досягнення людства за останні 100 років, було б абсолютно достовірним, якби не існувало хвороб, пов’язаних з наданням медичної допомоги.

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ, лікарняні, госпітальні, нозокоміальні) – проблема охорони здоров’я усіх країн світу. Тенденція до зниження частоти ВЛІ з роками – відсутня. Навпаки, ситуація стає критичною. Адже, протягом останнього десятиріччя в усьому світі все більш поширюються лікарняні інфекції, що викликані збудниками стійкими до біоцидів і в першу чергу - до антибіотиків.

За визначенням Європейського бюро ВООЗ, госпітальна інфекція — це будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає хворого в результаті його госпіталізації чи звернення за медичною допомогою, а також інфекційне захворювання персоналу лікарні в силу здійснюваної ним діяльності в даному закладі. ВЛІ включають в себе різноманітні нозологічні форми захворювань.

Статистика експертів ВООЗ свідчить, що нозокомінальні інфекції в розвинутих країнах виникають у 5-10% пацієнтів, у відділеннях інтенсивної терапії – більш ніж у 25% хворих. У країнах, що розвиваються, цей показник може в деяких випадках перевищувати 40%. Щорічно в Європі реєструється 5 000 000 випадків інфекцій, що пов’язані з наданням медичної допомоги (46-93 випадки на 1000 пацієнтів). Це вимагає 25 млн. додаткових ліжко-днів перебування хворих в стаціонарах. В цілому ж додаткове лікування, догляд, реабілітація таких хворих потребують не менше 13 – 24 мільйонів евро щороку. В США на 1 хворого лікарняною інфекцією в хірургічному стаціонарі додатково припадає 7,4 ліжко-дня. Тільки один день перебування хворого в стаціонарі обходиться при цьому в 3 152 $. Величезні матеріальні збитки. Та ніякі кошти не можуть замінити людські життя. Адже навіть в благополучній Європі летальність від ВЛІ на рівні 2,7% (135 000 випадків щороку). Трагічно втратити людину. Ще страшніше, коли помирає молода людина, дитина. Обривається росток цілого покоління. І це при тому, що значну частину нозокомінальних інфекцій можна попередити. Доля ВБІ, виникнення яких можна попередити шляхом впровадження заходів інфекційного контролю, в країнах з високим економічним розвитком становить 20%, а в країнах, що розвиваються – навіть більш ніж у 40% випадків.

В Україні досить тривалий час проблема внутрішньолікарняних інфекцій просто замовчувалась. У нас її немов би не існувало. Випадки ВЛІ в лікувальних установах усіляко приховували, реєстрацію нозокоміальних інфекцій майже не вели. В основному фіксували спалахи захворювань, коли приховати вже було неможливо. Таке відношення дісталось, як спадок, усім пострадянським державам. Для порівняння, захворюваність інфекціями, що пов’язані з наданням медичної допомоги становить: у Швеції – 117 випадків на 1000 пацієнтів, в Іспанії – 100/1000, США – більше 50/1000, в Росії 0,9-0,8/ 1000 (середній показник 2004-2010рр.). В Україні, ситуація аналогічна тій, що склалась в Російській Федерації. Нажаль, і на сьогодні, офіційна статистика захворюваності внутрішньолікарняними інфекціями в нашій країні не відображає істину картину. В Україні реєструється лише декілька тисяч випадків внутрішньолікарняних інфекцій на рік (із них 45% - післяопераційні ускладнення, 43% -гнійно-септичні інфекції новонароджених і породіль, 6% -інфекції сечовивідних шляхів, 6% - інші інфекції). Виходячи із показника захворюваності у світі, що оприлюднюється Всесвітньою організацією охорони здоров’я, фахівці вважають, що реально захворюваність на ВЛІ на території України може бути як мінімум на порядок вища. Питання реального висвітлення реєстрації обговорювалось і у доповідях, і в кулуарах Міжнародної конференції з актуальних питань ВЛІ, що проходила в Києві у вересні 2011 року.

Налічується близько 100 нозологічних форм ВЛІ, збудниками яких є понад 300 видів мікроорганізмів. В силу різноманітних підходів існують різні класифікації інфекцій, що пов’язані з наданням медичної допомоги:

- інфекції пацієнтів і інфекції персоналу – відображає уражений хворобою контингент;

- інфекції, що виникли в період перебування хворого в стаціонарі, поза стаціонаром, чи в результаті надання амбулаторно-поліклінічної допомоги;

- на основі досить штучної мікробіологічної систематики збудників: викликані патогенною мікрофлорою (до цієї групи відносяться усі випадки „традиційних” (класичних) інфекційних захворювань – дитячі інфекції (кір, дифтерія, скарлатина, краснуха, епідемічний паротит та інші), кишкові (сальмонельоз, шигельози тощо), гепатити В і С та багато інших хвороб); викликані умовно-патогенними мікробами (що включають і гнійно-септичні захворювання).

В свою чергу ВЛІ етіологічним фактором яких послужили патогенні

- за резервуаром збудника інфекції, кожна з груп має детальну традиційну класифікацію: антропонози (по специфічній локалізації мікроорганізмів та відповідних шляхів передачі – кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кров’яні інфекції, інфекції зовнішніх покривів); зоонози (по наявності трансмісивного механізму передачі інфекції людині, по типу тварини- джерела інфекції тощо); сапронози (по екосистемі, що є резервуаром збудника – водні, ґрунтові, сапрозоонози, сапрофітози; зооантропонози;

- за природною (філогенетичною) систематикою патогенних мікроорганізмів - бактеріальні інфекції, вірусні інфекції, мікози, паразитарні хвороби, що включають протозоонози та гельмінтози, пріонні інфекції.

Інфекції, викликані умовно-патогенною мікрофлорою підрозділяють:

- по локалізації патологічного процесу (деякі актуальні групи): інфекції області хірургічного втручання; інфекції дихальних шляхів; інфекції кістково-м’язової системи; інфекції шкіри і підшкірної клітчатки; інфекції лімфатичних і кровоносних судин; нейроінфекції; генералізовані форми інфекції/інфекції кровотоку;

- за природною (філогенетичною) систематикою умовно-патогенних мікроорганізмів (деякі актуальні групи): стафілококові інфекції; стрептококові інфекції; синєгнійні інфекції; клебсієльозні інфекції; інфекції, що викликані E.coli; кандидози; аспіргільози; інфекції, що викликані мікробними асоціаціями; інфекції, викликані мікроорганізмами біоплівок;

- за умовами інфікування: екзогенні інфекції; ендогенні інфекції; комбінований тип інфекцій (обумовлені формуванням госпітального штаму збудника);

- по типу медичних технологій: інфекції, пов’язані з пристроями, устаткуванням; інфекції пов’язані з медичними маніпуляціями, процедурами.

- інфекції, пов’язані з пристроями, устаткуванням (розділяються в залежності від

виду пристроїв, устаткування, що застосовувались): інфекції, пов’язані зі штучною вентиляцією легень (в т.ч. поствентиляційні/вентиляторасоційовані пневмонії); інфекції, пов’язані з катетеризацією сечового міхура (в т.ч. катетерасоційовані інфекції сечовивідних шляхів); інфекції, пов’язані з катетеризацією судин (з центральними катетерами, з периферичними катетерами), включаючи і катетер асоційований сепсис); інші групи;

У процесі поширення внутрішньолікарняних інфекцій беруть участь бактеріоносії, переносники і реципієнти. Причому, переносниками можуть бути люди (хворі, персонал, рідше відвідувачі), тварини (наприклад гризуни), комахи (комарі, мухи), або матеріали, предмети, пил, вода, продукти харчування тощо.

Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій вимагає не лише великих матеріальних затрат, пов'язаних з будівництвом, придбанням обладнання, засобів дезінфекції і антисептиків, а також професійної підготовки медичного персоналу з питань профілактики інфекцій у ході лікування і догляду за хворими. Існує тісний взаємозв’язок між способом поведінки, правильним харчуванням і станом здоров’я, про що повинні знати і співробітники, і пацієнти.

Зростання захворюваності нозокоміальними інфекціями обумовлюється рядом чинників: наявністю великих лікарняних комплексів, де на обмежених площах концентрується велика кількість ослаблених пацієнтів; порушеннями поточного санітарно-пртиепідемічного режиму; недотриманням правил асептики і антисептики під час виконання інвазивних процедур; збільшенням кількості інвазивних діагностичних і лікувальних процедур, пов’язаних із порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок; використанням складного медичного устаткування, стерилізація при цьому ускладнюється; застосуванням препаратів, які мають імунодепресивні властивості, штучним пригніченням імунітету (при пересадці органів і тканин); формуванням госпітальних штамів мікроорганізмів, стійких до лікарських препаратів і дезінфектантів; зниженням неспецифічних захисних сил організму; недостатньою особистою і колективною гігієною персоналу; неповним забезпечення ЛПЗ дезінфектантами і антисептиками, холодильним, стерилізаційним обладнанням і т.п.

В Україні інфекційний контроль за ВЛІ, а це – налагоджена система ефективних організаційних, профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження виникнення та розповсюдження нозокомінальних інфекцій, яка базується на результатах епідеміологічної діагностики, перебуває в стадії розробки і впровадження.

Аліментарний шлях передачі збудника характерний для інфекцій, що викликаються різноманітними етіологічними агентами. До спалахів кишкових інфекцій у стаціонарах призводять порушення технології приготування харчових продуктів, наявність нерозпізнаних джерел збудника серед робітників харчоблоків. Співробітники, які хворіють на небезпечні для стаціонарних пацієнтів хвороби, до роботи не допускаються. З цією метою весь персонал ЛПУ проходить щорічний медичний огляд.

Особливими видами лікарняної інфекції є ендогенні аутоінфекції, що виникають внаслідок послаблення природного імунітету організму. Аутоінфекції викликаються мікроорганізмами, які за відповідних умов можуть роками знаходяться на шкірі, слизових оболонках, навіть входити до складу постійної мікрофлори.

І все ж основну роль у розповсюдженні внутрішньолікарняних інфекцій відіграє артифіціальний механізм передачі. Причому його значення все зростає, адже, за даними ВООЗ, близько 30% інвазійних втручань виконується без достатніх на те обґрунтувань. Даний механізм реалізується через невиконання персоналом правил асептики та антисептики, порушення режиму стерилізації і дезінфекції медичного інструментарію, приладів, апаратури. Важливою ланкою епідемічного ланцюга в медичних закладах є руки персоналу. Тому дотриманню техніки обробки рук, методик проведення антисептики, визначення випадків необхідності знезараження, вибору дієвих безпечних засобів приділяється особлива увага. За різними джерелами інформації, а також у залежності від території, кількість нозокомінальних інфекцій, що виникають у наслідок недотримання правил антисептики рук, становить від 30% до 80% усіх випадків.

Не існує єдиної уніфікованої форми інфекційного контролю для всіх без виключень відділень. Кожний лікувальний заклад унікальний зі своїми проблемами і особливим персоналом. У кожному лікувальному закладі повинна бути розроблена власна програма інфекційного контролю.

При виборі принципів контролю інфекцій надзвичайно важливо ретельно

вивчити всі місцеві потреби і розробити програму інфекційного контролю, яка буде враховувати саме місцеві можливості, особливості конкретного лікувального закладу, відділення.

Найважливіші принципи профілактики нозокомінальних інфекцій, що використовуються при плануванні заходів:

- мінімізація термінів перебування пацієнтів у стаціонарі;

- зниження ступеню агресії медичних технологій;

- забезпечення використання епідемічно безпечних медичних технологій;

- обмеження селекції антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів;

- використання адекватних ізоляційно-обмежувальних заходів;

- підтримання оптимального ступеню мікробіологічної чистоти лікарняного середовища;

- захист пацієнтів від вторинного ендогенного інфікування;

- підвищення ефективності дезінфекційних і стерилізаційних заходів;

- удосконалення методик визначення резистентності госпітальних штамів мікроорганізмів до біоцидів (антибіотиків, дезінфектантів);

- розробка оптимальних схем ротації деззасобів.

Розробка програми інфекційного контролю повинна стати спільною працею епідеміологів і клініцистів. Адже вкрай необхідно змінити відношення до боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями. Перехід від інспекції до епідеміологічного нагляду і управлінню епідеміологічним процесом. Від проблеми захисту від ВЛІ до проблеми забезпечення епідеміологічної безпеки (біобезпеки) пацієнтів і персоналу, та до складової системи якості надання медичної допомоги.

Програма інфекційного контролю конкретного закладу унікальна, але потрібна розробка стандартів профілактики ВЛІ. Просте порівняння, у кожної людини хвороба протікає зі своїми особливостями. Наявність розроблених стандартів лікування, дозволяють щонайкраще використовувати світові і вітчизняні наукові досягнення, практичні надбання досвідчених фахівців під час надання медичної допомоги пацієнтам у любому куточку країни.

Стандарти профілактики лікарняних інфекцій, впровадження яких – необхідність сьогодення:

- стандартне визначення випадку ВЛІ різних нозологічних форм;

- стандартне визначення госпітального штаму збудника ВЛІ;

- стандарти епідеміологічного нагляду;

- стандарти профілактичних і протиепідемічних заходів.

Для дієвої профілактики правильного лікування лікарняних інфекцій важливим

фактором є і залишиться можливість удосконалення лабораторної діагностики та моніторингу збудників хвороб. Впровадження експрес методів діагностики.

Життя сучасної людини характеризується надзвичайно швидкими темпами змін, що відбуваються. Медична практика не виключення. Складна медична апаратура вимагає застосування нових технологій надання медичної допомоги. Змінюються засоби і техніка, що використовується для дезінфекції, стерилізації. Міняються методологічні підходи. А як ми бачимо, хоч нажаль і не на краще для людини, міняється навіть мікрофлора. Важливою справою в таких умовах є навчання медичного персоналу. Сучасна система навчання персоналу з питань профілактики ВЛІ включає:

- модульний, орієнтований на різні категорії персоналу характер навчання;

- диференціацію з урахуванням характеру функцій які виконують працівники;

- створення навчальних центрів;

- удосконалення інформаційного і методологічного забезпечення персоналу установ охорони здоров’я:

- використання різноманітних форм навчання (очного, заочного, дистанційного тощо);

- контроль якості навчання.

Удосконалення нормативно-правової бази і методичного забезпечення системи профілактики ВЛІ, гармонізація підходів, документальної складової у відповідності з міжнародними вимогами – вимога сьогодення.

Діючі на сьогодні нормативні документи, де відображені питання профілактики, санітарно-епідеміологічного контролю за ВЛІ:

У профілактиці лікарняних інфекцій усі заходи попередження їх виникнення і розповсюдження важливі. Та інколи єдиним бар’єром на шляху хвороби стає знищення на об’єктах лікарняного середовища збудників, тобто проведення стерилізації чи дезінфекції. Але тільки адекватне існуючим умовам і задачам, що вирішуються використання дезінфекційних засобів в ЛПЗ при проведенні профілактичної дезінфекції і стерилізації різноманітних виробів медичного призначення дасть реальний шанс мінімізувати цю проблему і ефективно боротись із ВЛІ. Питання не риторичне, адже:

- є повідомлення з різних країн про виділення штамів збудників лікарняних інфекцій стійких до дезінфекційних засобів і навіть знаходження їх у робочих розчинах цих засобів (мова про дезінфектанти на основі ЧАС);

- для персоналу ЛПЗ забезпечення ефективності дезінфекції процес дещо віртуальний, око людини не може бачити які збудники ВЛІ, скільки їх і де вони реально є;

- моніторинг мікрофлори якщо реально і проводиться, то тільки по деяких мікроорганізмах, залишаючи поза увагою багато видів (віруси, мікобактерії ін.);

- результат лабораторного спостереження – це минуле, а ефективну дезінфекцію необхідно проводити на даний момент.

Тому і вибір засобів для дезінфекції повинен буди зваженим, багатогранним. Тут враховується і спектр протимікробної дії, можливість застосування в присутності пацієнтів у випадках такої необхідності. З якою метою будуть використовуватись засоби (наприклад дезінфекція поверхонь чи можливо – знезараження виробів медичного призначення, для дезінфекції кухонних зон, чи знезараження медичного обладнання в операційних). Виходячи з можливостей краще віддавати перевагу більш безпечним для персоналу та екологічним препаратам. Для попередження появи стійких штамів мікроорганізмів проводити своєчасну ротацію засобів на рівні заміни активно-діючої речовини. При виборі антисептиків, як і деззасобів, не можна керуватись єдиною складовою – економічною перевагою. Дешево – не завжди означає економно. Щоб зберегти найцінніший робочий інструмент лікарняного закладу – руки медичного персоналу, необхідно забезпечити працівників дієвими і одночасно безпечними антисептиками зі складовими по догляду за шкірою, які досить дорогі. Беззаперчним також є факт, що простим змішуванням складових речовин, навіть при списаній із інших препаратів рецептурі отримати дійсно дієвий засіб для дезінфекції чи антисептик неможливо. Важливо, коли надходження засобів здійснюється від перевіреного підприємства, сертифікованого за визнаними у світі стандартами. Ефективне здійснення дезінфекційних заходів в лікувальних закладах важлива ланка спільного ланцюга елементів глобальної задачі по безпеці пацієнтів які визначає для виконання в усіх країнах Всесвітній Альянс з аналогічною назвою:

- безпечність використання препаратів крові;

- безпечність практики імунізації;

- безпечність водопостачання, санітарних умов, видалення відходів із медичних закладів;

- безпечність клінічних процедур;

- забезпечення гігієни рук

Проект наказу та пояснювальна записка оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України в мережі Інтернет: moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження щодо проекту наказу просимо надсилати протягом місяця з дня опублікування за адресою:

1. Обґрунтування необхідності прийняття акту

Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, визначаються Міністерством охорони здоров’я відповідно до примітки до статті 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення та примітки до статті 305 Кримінального кодексу України.

Основною проблемою, яку необхідно врегулювати, є те, що затверджені станом на сьогодні розміри наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, в десятки разів занижені, порівняно із даними Міжнародного комітету контролю за наркотиками ООН, розмірами, визначеними іншими країнами, а також за результатами визначення середніх добових доз споживання наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні.

Так, пониження невеликих розмірів окремих наркотичних засобів ще у 2010 році сприяло притягненню до кримінальної відповідальності не стільки дилерів та організаторів наркобізнесу, скільки наркоспоживачів, тобто хворих, які потребували медичної, психологічної та соціальної допомоги.

Такий підхід фактично криміналізував сферу обігу наркотичних засобів, посилив її латентність, у той час як масштаби нелегального ринку таких засобів не скоротилися, а навпаки розширилися.

Все це приводить до невиправданого збільшення чисельності засуджених за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, зокрема без мети збуту, які на сьогоднішній день за кількістю поступаються лише злочинам проти власності.

Тобто, занижені пороги кримінальної відповідальності зв’язують руки поліції вимушеною боротьбою з дрібними проступками, в той час, як наркобізнес має комфортні умови для свого процвітання.

МОЗ України було узагальнено результати визначення середніх добових доз споживання наркотичних засобів та психотропних речовин за даними структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій. Ці результати, а також порівняння розмірів інших країн, даних Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН свідчать про те, що питання щодо змін в Україні порогових кількостей наркотичних засобів і психотропних речовин в бік їх збільшення назріло і потребує негайного вирішення.

Методологічний підхід, обраний при розробці проекту наказу, виходить з рекомендацій МККН ООН щодо визначення невеликих розмірів речовин на рівні десяти добових доз. Окрім того, при визначенні невеликих розмірів наркотичних засобів та психотропних речовин на рівні десяти добових доз використовувався, поряд з рекомендаціями МККН ООН, міжнародний досвід.

Аналіз відповідних нормативних актів інших країн засвідчив, що саме ці, запропоновані МККН ООН показники, виступають орієнтиром визначення розмірів наркотичних засобів і психотропних речовин. Виходячи з цієї практики і відповідних медичних показників, виникає необхідність збільшити розміри окремих наркотичних засобів та психотропних речовин, чим наблизити їх до рекомендацій міжнародних інституцій. При цьому, за основний критерій визначення цих розмірів береться разова добова доза вживання наркотичного засобу, яка покладена в основу рекомендацій МККН ООН.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою даного проекту наказу є приведення невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу у відповідність до рекомендацій міжнародних інституцій, зокрема МККН ООН шляхом внесення відповідних змін до наказу МОЗ № 188.

З метою напрацювання оптимальних шляхів проведено дві наради за участю представників МОЗ України, МВС України, СБУ, Національної поліції, Верховного Суду України, Мін’юсту, регіонального офісу Управління ООН з наркотиків та злочинності, професійних громадських організацій.

На останній нараді, що відбулася 1 березня 2018 року в приміщенні Регіонального офісу Управління ООН з наркотиків та злочинності, за результатами опрацювання матеріалів щодо визначення середніх добових доз споживання наркотичних засобів та психотропних речовин (за даними структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій), порівняння розмірів інших країн, даних Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН, та заслухавши всі пропозиції учасників наради, вирішено, що при внесенні змін до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, взяти за основу рекомендації Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН.

Запропоновані розміри наркотичних засобів та психотропних речовин визначені на підставі існуючої міжнародної практики, що базується на визначених добових дозах для статистичних цілей (defined daily doses for statistical purposes) (далі — C-ВДД) за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН. До невеликих розмірів віднесені ті, що не перевищують 10 C-ВДД.

Окрім того, оскільки Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками ООН не наводяться дані щодо C-ВДД деяких речовин, зокрема канабісу, МДМА та кокаїну, проаналізовано розміри підконтрольних речовин, за зберігання яких не передбачено кримінальної відповідальності в деяких Європейських країнах, та визначено середній їх розмір, що і пропонується визначити у якості невеликих розмірів.

Розміри підконтрольних речовин (г), за зберігання яких не передбачено кримінальної відповідальності в деяких Європейських країнах:

Назва речовини	Чехія	Німеччина	Італія	Литва	Португалія	Фінляндія	Норвегія	Середнє значення
МДМА	0,4	3	0,75	0,2	1	1,07
Кокаїн	1	1	0,75	0,2	2	1,5	0,5	0,99

Таким чином, приведення невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, у відповідність до рекомендацій міжнародних інституцій запропоновано здійснити шляхом визначення невеликих розмірів на рівні 10 C-ВДД за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН. У випадку МДМА та кокаїну невеликі розміри запропоновані на рівні середнього розміру таких речовин, за зберігання яких не передбачено кримінальної відповідальності в деяких Європейських країнах.

Невеликий розмір канабісу запропоновано визначити на рівні п’яти денних середніх доз споживання, що за даними структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій становить близько 25 грам. Оскільки, відповідно до діючої редакції наказу, невеликий розмір смоли канабісу встановлено на рівні 10% невеликого розміру канабісу, а канабісу екстрактів — на рівні 6%, проектом наказу передбачено збереження зазначених пропорцій.

3. Правові аспекти

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Введення в дію вимог цього наказу не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект наказу потребує погодження з Міністерством внутрішніх справ України, Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Національною поліцією України, Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державною фіскальною службою України, Державною регуляторною службою України та підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

6. Регіональний аспект

Проект наказу не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6 1 . Запобігання дискримінації

У проекті наказу відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

Проект наказу не містить ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект наказу розміщено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України — moz.gov.ua для громадського обговорення.

8 1 . Розгляд Науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій

Проект наказу не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект наказу не є регуляторним актом, оскільки його положення не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

10¹. Вплив реалізації акта на ринок праці

Проект наказу не впливає на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття проекту наказу дозволить привести невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу у відповідність до кращих міжнародних практик.

Заступник Міністра охорони здоров’я України О. Лінчевський

Проект
оприлюднений на сайті
МОЗ України 12.03.2018 р.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО НАКАЗУ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ВІД 01 СЕРПНЯ 2000 РОКУ № 188

Відповідно до примітки до статті 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення та примітки до статті 305 Кримінального кодексу України

НАКАЗУЮ:

1. Внести зміни до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01 серпня 2000 року № 188, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за № 512/4733, виклавши їх в новій редакції, що додається.

2. Внести зміни до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01 серпня 2000 року № 188, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 року за № 513/4734, що додаються.

3. Управлінню фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції (Лясковський Т.М.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Лінчевського О.В.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

В.о. Міністра У. Супрун

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров’я України
01 серпня 2008 року № 188

НЕВЕЛИКІ, ВЕЛИКІ ТА ОСОБЛИВО ВЕЛИКІ РОЗМІРИ
НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ У НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ

1. Розміри наркотичних засобів визначені на підставі існуючої практики боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та з урахуванням існуючої міжнародної практики, що базується на визначених добових дозах для статистичних цілей (defined daily doses for statistical purposes) (далі — C-ВДД) за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН.

2. До невеликих розмірів віднесені ті, що не перевищують 10 C-ВДД.

3. Великі розміри — у межах від 100 до 1000 С-ВДД.

4. Особливо великі розміри перевищують 1000 С-ВДД.

5. Розміри наркотичних засобів рослинного походження, а також виготовлених у вигляді екстрактів, витяжок, відварів, інших рідин, згідно з існуючими методиками криміналістичних досліджень визначаються у перерахунку на суху речовину.

6. У таблицю включені наркотичні засоби, що на сьогодні знаходяться в Україні в незаконному обігу.

7. При виявленні ізомерів та стереоізомерів, складних і простих ефірів, гомологів та аналогів, метаболітів наркотичних засобів, включених до таблиці 1, невеликі, великі та особливо великі розміри застосовуються, як для відповідних наркотичних засобів, включених до таблиці 1.

*Наведені наркотичні засоби незалежно від розмірів кваліфікуються як особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено (таблиця I список № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770).**Ці особливо небезпечні наркотичні засоби виготовляються без застосування спеціального (лабораторного) обладнання з рослин, культивування яких дозволено для промислових цілей за наявності спеціального дозволу (ліцензії). Кількісне визначення маси цих наркотичних засобів здійснюється у перерахунку на суху речовину.

Начальник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції Т.М. Лясковський

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров’я України
01 серпня 2008 року № 188

ЗМІНИ
ДО НЕВЕЛИКИХ, ВЕЛИКИХ ТА ОСОБЛИВО ВЕЛИКИХ РОЗМІРІВ ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ У НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ

Бромазепам

до 0,1

від 1до 10

10 і більше

МДМА (3,4-метилен-діоксиметамфетамін)*

до 1

від 10 до 100

100 і більше

Секобарбітал

до 1

від 10 до 100

100 і більше

4. Пункт 1 після таблиці викласти в такій редакції:

Начальник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції Т.М. Лясковський