Для лікування генітального герпесу

Резюме. Особливості клінічної та лабораторної діагностики, а також практичні рекомендації з менеджменту герпесвірусної інфекції

Ризик передачі найвищий в період висипань на шкірі або слизових оболонках. Також не виключається можливість передачі вірусу з секретом зі статевих шляхів при субклінічній формі хвороби. Ефективність використання презервативів для запобігання статевому шляху передачі офіційно не підтверджено.

Клінічна діагностика: діагноз підтверджується на основі наявності типових везикульозних уражень, які можуть локалізуватися на статевих губах, кліторі, в зоні задньої спайки, навколо анального отвору і в прямій кишці.

1. Лабораторне підтвердження рекомендується у всіх пацієнтів з підозрою на генітальний герпес, використовуючи методи, які безпосередньо демонструють наявність вірусу в статевих органах (урогенітальний (у/г) зіскрібок) (Ib, A).

2. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується проводити у/г зіскрібок, оскільки він навряд чи підтвердить статус носія (Ib, A).

3. Виявлення ДНК HSV вважається золотим стандартом діагностики (Ib, A).

4. Методи виявлення вірусного антигену, такі як прямий імунофлуоресцентний та імуноферментний аналіз, як правило, не рекомендуються (Ib, A).

5. Безсимптомним пацієнтам не рекомендується серологічна діагностика, але вона може бути корисною у таких груп пацієнтів (IV, C):

• історія повторних або атипових захворювань статевих органів, коли прямі методи виявлення вірусів були негативними (III, B; наявність негативного тесту на виявлення IgG HSV-2 та позитивного на IgG HSV-1 не підтверджує роль HSV-1 як етіологічного фактора рецидивуючого атипового захворювання статевих органів);
• перший епізод генітального герпесу, коли проводиться диференційна діагностика між первинним інфікуванням і безсимптомним перебігом (при первинному інфікуванні відсутні IgG HSV, сероконверсія спостерігається через 90 днів);
• сексуальні партнери хворих на генітальний герпес, які занепокоєні щодо інфікування. Серодискордантним парам можна порадити стратегії зниження ризику інфікування (Ib, A);
• рекомендовано пройти обстеження безсимптомним вагітним, якщо є історія генітального герпесу у партнера (IIb, B). Серонегативні HSV-1/2 жінки повинні бути проконсультовані щодо стратегій запобігання інфекції під час вагітності;
• тестування IgM до HSV-1/2 не рекомендується в рутинній клінічній практиці.

Обмежені дані свідчать про підвищений ризик перинатальної передачі вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) серед HSV-2-серопозитивних ВІЛ-інфікованих жінок. Однак тестування ВІЛ-інфікованих вагітних не є рутинним (IV, C).

Для підтвердження наявності герпесвірусної інфекції в цьому випадку слід використовувати серологічні аналізи: виявлення антитіл проти антигенно унікальних глікопротеїнів gG1 і gG2. Тести на виявлення неспецифічних HSV-антитіл не підтверджують наявність генітального герпесу.

Вестерн-блот є діагностичним золотим стандартом, чутливість цього методу становить >97%, специфічність — більше 98%, але він не є комерційно доступним.

Перший епізод генітального герпесу часто пов’язаний з тривалою хворобою. Терапія може бути високоефективною і повинна бути розпочата якомога раніше, базуючись лише на клінічних даних.

1. Противірусні пероральні препарати. Пацієнтам, у яких дебютували клінічні прояви або тривають протягом 5 днів, або все ще формуються нові елементи висипу, слід призначати пероральні противірусні препарати. Слід пам’ятати, що жодна терапія не змінює стадійність генітальної герпесвірусної інфекції. На період 5–10 днів призначають один з наведених препаратів:

• ацикловір 400 мг тричі на добу;
• ацикловір 200 мг п’ять разів на добу;
• фамцикловір 250 мг тричі на добу;
• валацикловір 500 мг два рази на добу (Ib, A).

2. Топічні препарати не рекомендуються, оскільки вони менш ефективні, ніж пероральні препарати, і до них легко розвивається резистентність (IV, C).

3. Єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії є неможливість ковтання або виникнення блювання у пацієнта.

4. Безпечне застосування місцевих анестетиків (лідокаїн) можливе в ділянці статевих органів у вигляді гелю або мазі. Бензокаїн, однак, є потужним сенсибілізатором, і його не слід використовувати (IV, C). У жінок з тяжкою дизурією занурення у воду або фізіологічний розчин може полегшити симптоми.

5. Госпіталізація може знадобитися при затримці сечі, менінгізмі, серйозних суб’єктивних симптомах або несприятливих соціальних обставинах. Якщо необхідна катетеризація, має бути розглянуте питання про доцільність надлобкової катетеризації. Суперінфекція є рідкісною, але може ускладнити процес під час 2-го тижня захворювання.

1. Епізодична противірусна терапія. Пероральний ацикловір, валацикловір і фамцикловір ефективні для зменшення тривалості клінічних проявів на 1–2 дні (Ib, A) і зниження тяжкості рецидивуючого генітального герпесу. Найбільш ефективним є лікування, розпочате протягом 24 год.

Короткий курс терапії повинен бути впроваджений в першу чергу, наприклад:

• ацикловір 800 мг 3 рази на добу протягом двох днів;
• фамцикловір 1 г 2 рази на добу протягом одного дня;
• валацикловір 500 мг 2 рази на добу протягом трьох днів (Ib, A).

Альтернативний п’ятиденний курс передбачає:

• ацикловір 400 мг 3 рази на добу протягом 3–5 днів;
• ацикловір 200 мг 5 разів на добу;
• валацикловір 500 мг 2 рази на добу;
• фамцикловір 125 мг 2 рази на добу.

2. Супресивна терапія (табл. 1, 2). Частота рецидивів, при яких варто почати супресивну терапію, є суб’єктивним питанням. Усі пацієнти, ймовірно, відчують значне зниження частоти рецидивів. Однак у більшості пацієнтів все одно виникатимуть спонтанні рецидиви. Досвід застосування супресивної противірусної терапії найбільш широкий стосовно ацикловіру (Ib, A). Тривале використання не призводить до накопичення токсичності або пошкодження органів. Коригування дози потрібно лише при важких захворюваннях нирок. Регулярний аналіз крові не рекомендується. При прийомі валацикловіру іноді можливий легкий головний біль або нудота.

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг двічі на добу (при будь-якій частоті рецидив захворювання)	Супресивна терапія ацикловіром становить 800 мг; 200 мг 4 рази на добу незначно перевершують ефективність прийому 400 мг 2 рази на добу (р 10 рецидивів/рік)

№ з/п	Препарат
1	Ацикловір 400 мг 3 рази на добу
2	Ацикловір 200 мг 4 рази на добу
3	Валацикловір 250 мг 2 рази на добу
4	Валацикловір 500 мг 2 рази на добу

Існує епідеміологічна синергія між HSV та ВІЛ-інфекцією. Вірус простого герпесу активує реплікацію ВІЛ і може сприяти подальшій передачі ВІЛ статевим партнерам. Супресивна терапія інфекції HSV-2 валацикловіром знижує генітальне ВІЛ-інфікування жінок. Рекомендовано швидке ініціювання терапії (табл. 3).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг п’ять разів на добу протягом 7–10 днів (IV, C)	Лікування слід проводити протягом принаймні 10 днів або до тих пір, поки всі елементи не будуть повторно епітелізовані.

Якщо розвинулася фульмінантна форма, то починають внутрішньовенне введення ацикловіру 5–10 мг/кг маси тіла кожні 8 год протягом 2–7 днів або до клінічного поліпшення з переходом на пероральну антивірусну терапію до мінімум 10-го дня (IV, C) 2 Валацикловір 500–1000 мг двічі на добу протягом 10 днів (IV, C) 3 Фамцикловір 250–500 мг три рази на добу протягом 10 днів (IV, C)

Як клінічна, так і субклінічна реактивація генітального герпесу частіше трапляються у людей з ВІЛ і можуть призвести до стійкого і прогресивного аногенітального ураження слизової оболонки, особливо при кількості клітин CD4 3 . Герпесвірусна інфекція може бути атиповою з появою гіпертрофічних уражень. Високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) знижує частоту клінічних рецидивів, але має менший вплив на безсимптомну вірусну інфекцію.

1. Епізодична противірусна терапія

Цілком імовірно, що 5 днів терапії будуть достатніми для більшості пацієнтів. При поширеному захворюванні може знадобитися подвоєння стандартної дози і продовження терапії понад 5 днів (1b, B).

2. Супресивна терапія

Супресивна противірусна терапія є менш ефективною у людей з ВІЛ, ніж у ВІЛ-негативних осіб, але залишається добре переносимою. Однак терапія може бути призначена пацієнтам з адекватним гальмуванням реплікації ВІЛ та збільшенням кількості CD4-клітин (табл. 4).

№ з/п	Препарат	Примітки
1	Ацикловір 400 мг перорально 2–3 рази на добу	Якщо ці варіанти неадекватно контролюють захворювання, то першим варіантом має бути подвоєння дози.

Якщо контроль не досягається, призначають фамцикловір 500 мг перорально двічі на добу (IIa, B) 2 Валацикловір 500 мг перорально двічі на добу

Супресивна противірусна терапія ацикловіром або валацикловіром продемонструвала зниження рівнів віремії ВІЛ. Така стратегія впливу на прогресування ВІЛ може бути корисною для пацієнтів з рівнем CD4-клітин >250/мм 3 , яким недоступна ВААРТ. Стандарт супресивної дози противірусної терапії (ацикловір 400 мг двічі на добу) підтримуватиме кількість CD4-клітин >250/мм 3 .

I та II триместр. Лікування пацієнток має базуватися на клінічній картині. Рекомендовано призначення перорального ацикловіру у звичайних дозах. За умови, що пологи не відбуваються, вагінальне розродження має очікуватися до терміну запланованих пологів (IV, C).

З 36-го тижня вагітності для запобігання інфікуванню призначають ацикловір по 400 мг 3 рази на добу (Ib, B). Кесарів розтин слід розглядати для всіх жінок, у котрих протягом 6 тиж до пологів були наявні симптоми герпесвірусної інфекції, оскільки ризик проникнення вірусу до немовля під час пологів дуже високий (Ib, B).

Ризик інфікування при рецидивуючому генітальному герпесі дуже низький.

Безперервна або епізодична терапія не рекомендується на ранніх термінах вагітності і її слід уникати.

Симптоматичні рецидиви генітального герпесу під час III триместру, як правило, короткочасні; вагінальне розродження є доречним, якщо на період пологів немає висипань.

Якщо жінка має симптоматичне ураження HSV у терміні від 36 тиж або на початку пологів, необхідно призначити ацикловір по 400 мг 3 рази на добу; така тактика може зменшити термін клінічних проявів HSV-інфекції та необхідність розродження шляхом кесаревого розтину (Ia, A). Якщо при пологах не прогнозується пошкоджень статевих органів, немає показань до кесаревого розтину.

Резистентність до ацикловіру підтверджується, якщо ізоляти потребують концентрації ацикловіру >1–3 мг/л для інгібування. Подібний стан найчастіше пов’язаний з мутацією в гені, що кодує тимі­динкіназу HSV, яка є відповідальною за початкове фосфорилювання ацикловіру до його активної форми, в результаті чого тимідинкіназа або зменшує афінність до ацикловіру, або не синтезується.

Інфекцію частково стійкими штамами іноді можна успішно пролікувати високими дозами ацикловіру та інших нуклеозидів (валацикловір, ганцикловір, фамцикловір), але повністю резистентні до ацикловіру віруси не відповідають на терапію.

Штами з дефіцитом тимідинкінази чутливі до фоскарнету і цидофовіру, які інгібують вірусну ДНК-полімеразу.

Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

При диагнозе генитальный герпес лечение лекарственными средствами можно назвать результативным. Оно проводится с целью блокирования вспышки полового герпеса, снижения вероятности возврата инфекции, недопущения обострения симптомов.

Герпес гениталий — известное заболевание, передающееся вирусом, поселяющимся на гениталиях людей. Вирус подлежит передаче через половой контакт. При возникновении болезни у лиц мужского и женского пола вблизи половых органов образуются пузырьки или скопления группы открытых ран (мелких язвочек).

При возникновении герпеса гениталий у лиц мужского и женского пола вблизи половых органов образуются пузырьки или скопления группы открытых ран (мелких язвочек).

Герпес гениталий в нашем обществе довольно часто встречается, так как заразиться им очень легко. Носителями могут быть даже те, у кого не проявляются никакие симптомы заражения. Большинство людей даже не подозревает, что в их теле существует вирус герпеса. По статистике медиков, каждый шестой житель планеты, в возрасте до 50 лет заражен вирусом, именуемым HSV-2. 80% носителей инфекции не могут узнать признаки вируса герпеса гениталий или у них отсутствуют какие-либо симптомы. Вирус чаще встречается у представителей человечества с пониженным иммунитетом либо у тех, у кого присутствует большое число партнеров по сексу.

Вместе с наличием вируса полового герпеса диагностируют и другие инфекции урогенитального характера.

Людям, у которых выявлен вирус полового герпеса, желательно выполнять следующие рекомендации:

• не перегревать тело, стараться долго не находиться при свете солнца — все это усиливает неприятные ощущения от раздражения на коже;
• пользоваться только натуральным мылом, без добавления ароматизаторов, также не рекомендовано мыло с содержанием антибактериального комплекса;
• не применять дезодоранты;
• носить свободные хлопковые вещи;
• для снятия болевого симптома прикладывать прохладные ткани к пораженному месту.

Как лечить герпес половой

Часто для лечения применяются таблетки, которые рекомендованы к курсовому приему. Препарат Бривудин в форме таблеток назначают по 1 шт. 4 раза в день после еды на протяжении 5-7 суток.

К антивирусным средствам относят Зовиракс, Валтрекс (Валацикловир), Фамвир (Фамцикловир). Курс применения данных лекарственных средств — 7-10 суток до момента затягивания язв на гениталиях.

К антивирусным средствам относят препарат Валтрекс.

Для предотвращения рецидива вируса также возможно применение вышеуказанных средств. К лечению приступают на стадии обострения, продолжают его 5 суток.

Для постоянной профилактики инфекции лица со сниженным иммунитетом (если вспышки вируса происходят более 6 раз в год) могут по рекомендации медика применять таблетки ежедневно.

Ацикловир, Фамцикловир и Валацикловир служат для лечения повторной фазы вируса половых органов.

Подавляющая терапия стала причиной спада частоты рецидивов вируса на 70% у лиц, страдающих вспышками инфекции чаще 6 раз за один год.

Ацикловир служит для лечения повторной фазы вируса половых органов.

Для устранения вероятности привыкания ВПГ к средствам, лечащим вирус герпеса гениталий, врачи советуют использовать их попеременно, желательно сочетая с интерфероном. Интерферон — средство сильного действия, и его недостаток служит главной причиной повторов инфекции.
Средством, лечащим ВГ и содержащим Ацикловир, Интерферон, служит мазь Герпферон. Помимо этого, она содержит лидокаин, который хорошо обезболивает. Герпферон уже на 5-е сутки применения хорошо облегчает местные недомогания.
Перед применением антивирусного крема нужно вымыть кожный покров с язвами водой с использованием мыла, вытереть мягкой тканью. Желательно накладывать мазь тонким слоем, точечно.

В течение первых суток после начала применения мазей с блокирующим вирусы эффектом лицо продолжает быть заразным и может спровоцировать распространение язв на иные части собственного тела или инфицировать другого.

В связи с этим в течение срока, когда будет происходить лечение, советуют:

1. Перед нанесением мази надевать на палец колпачок либо наносить крем с помощью ватной палочки.
2. После прикосновения к изъявленному участку кожного покрова хорошо мыть руки.
3. Внимательно следить за тем, чтобы мазь не попала в глаза.

Обычно эффект от применения лекарств заметен уже на 2-е сутки: зуд, боль в местах поражения вируса притупляется, пузырьки уменьшаются, новые язвочки не образуются.

Как лечить половой герпес с помощью народных средств

Результат от применения средств растительного происхождения в лечении ВГ половых органов на сегодня был получен только в лабораториях. Наблюдения ученых выявили, что масло перечной мяты и экстракт мелиссы блокируют размножение ВПГ.

Лечение генитального герпеса с помощью 3% мази прополиса 4 раза в день хорошо снимает зуд и боли, сопровождающие заражение.
Применение геля с 0,5% экстракта алоэ вера у мужчин ускоряет заживление язвочек.
Схема лечения генитального герпеса у женщины отличается. Следует очистить кусочек алоэ от кожуры, поставить получившуюся свечу в вагину. Держать данную свечку нужно полдня. Лечение продолжайте до тех пор, пока язвы полностью не пропадут.
Наряду с народными средствами желателен курсовой прием лекарственных средств.
Как вылечить генитальный герпес при помощи содовой ванночки?

Применение сидячих ванн с содержанием соды помогает в лечении ВГ гениталий.

Эта процедура способствует увеличению потока крови, ускоряет процесс заживления язв и ран. Особенно хорошо подойдут такие ванны инфицированным женщинам с локализацией язвочек в вагине. Налейте в ванну теплую комфортную воду до уровня бедер, засыпьте полкило пищевой соды. Принимать ванночку нужно 20-30 минут, желательно несколько раз в неделю, до полного заживления язвочек. После процедуры вытритесь хлопчатобумажным полотенцем, не растирая области половых органов.
Наряду с лечением ванночками желательно пить препарат Фамвир (по 1/2 таблетки в день).

Симптомы инфицирования

Одним из признаков генитального герпеса может стать головная боль.

Через 3-7 суток после соприкосновения с кожным покровом носителя вируса у ранее здорового человека проявляются симптомы болезни. Начинают образовываться маленькие язвы, волдыри размером примерно от 1 до 3 мм. Язвы, как правило, собраны в группы.

Сначала возникают пузыри, а потом они становятся открытыми язвочками. Обычно они вызывают неприятные ощущения, боль. У лиц мужского пола очаг заражения обосновывается на половом органе и возле него. У девушек часто язвы бывают незаметны, но они присутствуют во влагалище, что вызывает чувство дискомфорта, и появляются выделения. Диагностировать ВГ в этом случае может только медик после вагинального осмотра. Пузырьки могут быть также расположены возле промежности или ануса.

Первоначальное проявление вируса обычно происходит очень болезненно и длится дольше, чем последующие. Признаки болезни длятся 2-4 недели. Часто помимо язвочек появляются: боль в голове и мышцах, лихорадка, затрудненное или болезненное мочеиспускание, увеличение размеров лимфоузлов в паховой области.

Повторные вспышки вируса проходят менее болезненно. Присутствует болезненное покалывание в области будущего возникновения волдыря. Это происходит из-за воспаления близлежащих нервов. Это указывает на то, что скоро будет обострение герпеса. Человек уже становится заразным.

Последствия заболевания, профилактика ВГ гениталий

Сразу после установления факта заражения половым герпесом необходимо сказать об этом партнеру по сексу. Он должен обратиться к медику для сдачи анализов на наличие у него вируса HSV-2 и попросить врача назначить лечение полового герпеса.

Люди с данной инфекцией во время обострения крайне заразны. Любому гражданину при наличии у него высыпаний желательно уклоняться от сексуальных отношений.

Инфекция сохраняет активность и способность заражать, даже если кожный покров выглядит здоровым.

По этой причине между вспышками ВГ гениталий нужно практиковать безопасный секс (с использованием в качестве защиты презерватива), чтобы не допустить заражения партнера.

После незащищенного секса можно прибегнуть к методу быстрой профилактики вируса герпеса гениталий, применив местно Герпферон в пределах 1-2 часов после секса.

С целью снижения вероятности проникновения инфекции в организм ребенка инфицированным будущим мамам показано кесарево сечение. При планируемых самостоятельных родах женщинам в этом случае назначается курс приема Ацикловира.

Небольшое заключение

Лечение не убивает вирус навсегда. Вирусный герпес существует в неактивном виде в теле зараженного человека всю жизнь.

Большинство зараженных людей будут иметь рецидивы 6-10 раз в год. Рецидивы могут сопровождаться менее тяжелыми симптомами и язвами и обычно имеют менее короткую продолжительность.

Генітальний герпес – дуже поширена венерологічна хвороба. Незважаючи на приналежність до венерологічної групі, генітальний герпес можна назвати умовно безпечною хворобою: він не приводить до смертельних наслідків, через нього не відбувається порушення роботи внутрішніх органів, він практично ніколи не є причиною безпліддя.Тим не менш, генітальний герпес є вкрай неприємним захворюванням, заподіює хворому пацієнту безліч незручностей і серйозних проблем, у тому числі соціальних і психологічних. Саме тому знати про небезпеку зараження герпесом і дотримуватися необхідних заходів щодо його профілактики повинен кожен.

Вірус простого герпесу – причина генітальної герпетичної інфекції

Збудниками генітального герпесу є два типи вірусів – HSV-1 і HSV-2, званих ще вірусами герпесу першого та другого типів відповідно. Вони відносяться до великого сімейства герпесвірусів, який містить більше 200 різних типів вірусів, і в побуті і навіть у науці – для простоти – їх прийнято називати вірусами простого герпесу.

Сьогодні медики сходяться на думці, що генітальний герпес з однаковою частотою може викликатися як вірусом першого, так і вірусом другого типу. Однак при зараженні організму вірусом HSV-2 характерна вкрай неприємна симптоматична картина виявляється набагато частіше.

Самі по собі два типи вірусів простого герпесу відрізняються один від одного тільки будовою оболонок вірусних частинок. Ці оболонки мають сферичну форму і складаються з білків: липо- і глікопротеїдів. Серед останніх є два гликопротеида, різні для HSV-1 і HSV-2. Ці глікопротеїди виконують роль своєрідних “щупальців”, за допомогою яких віріон розпізнає стінку клітини і міцно до неї прикріплюється.

Сама вірусна частка має діаметр всього 200 нанометрів, і на відрізку лінійки між двома міліметровими розподілами помістяться витягнуті в ряд 5000 віріонів!

У зовнішньому середовищі вірус герпесу досить стійкий. При температурі 37 градусів Цельсія він не втрачає життєздатності протягом 20 годин, але температура в 50 градусів вбиває його за півгодини. Віріону не страшні багаторазові замерзання і відтавання. Більше того, вони можуть невизначено довгий час зберігатися при температурі мінус 70 градусів.

Незважаючи на те, що при нормальних умовах навколишнього середовища вірус простого герпесу живе буквально пару десятків хвилин, цього йому буває достатньо для того, щоб з великою швидкістю поширюватися між людьми.

Способи передачі генітального герпесу і шлях вірусу в організмі

За статистикою вірусом простого герпесу 2 типу заражені 11% молодих людей у віці до 15 років і 73% літніх людей старше 50 років. Однак це зовсім не означає, що переважна більшість пенсіонерів страждає від генітального герпесу.

Різні симптоми і локалізація висипань, властивих герпесу, специфічні не для різних типів герпесу, а для того місця, в якому герпес в організмі дрімає. Для розуміння цього процесу слід більш докладно розглянути процес зараження простим герпесом.

Основними способами передачі генітального герпесу є:

• Пряма передача при статевому контакті. При цьому цілком можлива і дуже часто спостерігається передача герпесу з губ носія на геніталії заражуваного.
• Побутовий спосіб перенесення вірусу, що має місце навіть у людей, які ніколи не мали сексуальних зв’язків. Так можна заразитися, торкнувшись руками губи в період загострення герпесу на губах, а потім, не помивши руки, доторкнутися до геніталій. Зрозуміло, можливе перенесення герпесу допомогою побутових предметів або одягу.

Неважливо звідки, але потрапивши на геніталії, віріони герпесу проникають в слизові оболонки сечовивідних каналів і у внутрішні статеві органи. Там вони впроваджуються в клітини, доходять до ядерного апарату їх і вносять свій генетичний матеріал в ДНК клітин. Після цього клітина мимоволі починає разом зі своїми речовинами синтезувати білки вірусу, з яких збираються нові віріони. Ці нові частинки залишають материнську клітину і поширюються далі в організмі. Коли їх стає занадто багато, з’являються характерні для герпесу симптоми.

Ті віріони, які досягають відростків нервових клітин, за цими відростками спрямовуються в ядра клітини. Ядра нервових клітин знаходяться в області базальних гангліїв в районі хребта. Причому клітини, аксони яких тягнуться до геніталій, знаходяться в області куприка, а клітини із закінченнями на обличчі – в області голови. Після того, як організм виробить імунітет проти герпесу, всі вільні частинки в організмі гинуть, а заражені клітини змінюються молодими і здоровими. І тільки нервові клітини продовжують зберігати в собі вірусні гени. Як тільки імунітет організму ослабне, з клітки почнуть виходити молоді віріони. З області головного мозку – на губи, а від куприка – до геніталій. Таким чином, звідки інфекція потрапила в організм, там вона і буде надалі себе проявляти.

Відповідно, під терміном “генітальний герпес” розуміють не так особливий тип вірусу, скільки інфекцію, вражаючу ті чи інші області нервової системи організму.

Групи ризику при захворюванні генітальним герпесом

Однозначно сказати, які люди більш схильні до зараження генітальним герпесом, не можна. Однак статистика говорить про те, що інфекція частіше зустрічається у:

• гомосексуалістів – серед них генітальним герпесом заражена майже половина
• представників негроїдної раси – у них антитіла до вірусу виявляють частіше
• жінок взагалі – вони легше заражаються генітальним герпесом
• осіб, які хворіють іншими венеричними захворюваннями.

Крім того, ризик заразитися герпесом збільшується з віком. За кількістю носіїв герпесу найбільш численні вікові категорії 20-29 років і 35-40 років.

І звичайно, чим більше в людини статевих партнерів, особливо випадкових, тим більше він ризикує заразитися герпесом.

Симптоми генітального герпесу і стадії протікання хвороби

На різних стадіях протікання генітального герпесу проявляються різні симптоми, тому знайомитися з ними стоїть в порядку їх появи.

На першій стадії в області майбутніх висипань з’являються свербіж, біль і печіння. Можуть початися набряки незначної величини. Крім того, симптомами на цій стадії є:

• болі в мошонці і промежини
• біль і відчуття тяжкості у верхній частині стегон
• оніміння в області тазу, особливо після сну і довгого сидіння
• підвищення температури тіла.

Разом з підйомом температури зазвичай з’являється загальне нездужання. Це досить рідкісний симптом, і його важливо не сплутати з проявами деяких інших хвороб.

На другій стадії починають з’являтися самі висипання. Спочатку на їх місці виникають почервоніння, а потім на почервоніннях виникають численні дрібні прозорі бульбашки. Вони досить болючі і заподіюють безліч незручностей.

Як правило, ці висипання мають наступні дислокації:

• на зовнішніх статевих органах
• на лобку
• на сідницях і в області ануса
• на внутрішній поверхні стегон
• на шийці матки
• в сечівнику.

Поява висипань в області ануса і на сідницях характерна для зараження герпесом після анального сексу.

На третій стадії пухирці лопаються і на їх місці утворюються невеликі ранки. Відбувається це майже одночасно, і вся стадія розриву бульбашок триває від декількох годин до одного дня.

На останній стадії виразки покриваються сухою кіркою, і тканини під нею регенерують. Після цього видимих наслідків протікання герпесу не залишається.

Під час такого загострення інфекції проявляється багато психологічних симптомів хвороби. Серед них – депресія, соціофобія, стрес, безсоння, замикання в собі, страх статевих зв’язків, головні болі, іноді – суїцидальні думки. Такі симптоми характерні для флегматиків і меланхоліків, а також людей з невеликим сексуальним досвідом.

Не завжди, однак, генітальний герпес проявляє себе зазначеними вище симптомами. Деякі форми протікання хвороби характеризуються відсутністю ознак або вкрай розмитою симптоматичною картиною, тому такі форми вимагають окремого розгляду.

Форми протікання хвороби

У першу чергу слід розрізняти два типи генітального герпесу: первинний і рецидивуючий. Перший виникає безпосередньо після зараження, зазвичай через тиждень або два, але іноді може проявитися і через кілька місяців; другий – кожний наступний раз при зниженні захисних сил організму. Симптоматично вони досить подібні, однак саме рецидивуючий герпес має кілька різних форм протікання.

Типовою формою протікання генітального герпесу є така форма, при якій проявляється більшість вищеописаних симптомів хвороби. Крім неї можуть спостерігатися:

• атипова мікросимптоматична форма, звана ще субклінічна. При ній можуть проявлятися симптоми, які не завдають особливого занепокоєння хворому і не є приводом звернення до лікаря. Це можуть бути буквально кілька бульбашок, легкий або зовсім непомітний свербіж.
• Атипова макросимптоматична форма, при якій виявляються не всі симптоми герпесу. Наприклад, можуть мати місце біль і свербіння, але самі бульбашки не з’являються, або навпаки.
• Безсимптомна форма, при якій зовнішніх проявів хвороби немає взагалі. Така форма спостерігається у 20% хворих і є особливо небезпечною, оскільки при ній навіть у період рецидиву людина може займатися сексом і заражати статевих партнерів.

Для генітального герпесу характерно і те, що інтенсивність і набір симптомів його можуть відрізнятися у жінок і чоловіків.

Генітальний герпес у жінок і чоловіків: специфічні особливості

Специфіка генітального герпесу у жінок і чоловіків полягає в можливості поразки інфекцією внутрішніх статевих органів.

Так, у жінок поширеними захворюваннями є кольпіт і лейкоплакія шийки матки, що розвинулися унаслідок герпесу. Сьогодні відома відносно нова внутрішньоматкова хвороба, локалізована в епітелії ендометрію, спричинена саме вірусом простого герпесу.

Вкрай небезпечний генітальний герпес для вагітних. 30% спонтанних абортів і 50% пізніх викиднів відбуваються саме через герпес. При рецидиві генітального герпесу у матері в кінці вагітності до моменту пологів близько 5% новонароджених інфікуються вірусом, при первинному інфікуванні матері на тих же термінах ця цифра становить 70-75%. В подальшому герпес у новонародженого більш ніж у половині випадків призводить до розвитку енцефаліту. Крім того, вірус простого герпесу вважається другим вірусом за небезпекою розвитку потворності у дитини після вірусу краснухи.

У чоловіків характерним наслідком загострення генітального герпесу є герпетичний простатит. За статистикою, в 20% випадків хронічного простатиту хвороба підтримується герпесною інфекцією. Крім того, існує навіть атипова форма генітального герпесу, при якій хвороба проявляє себе тільки простатитом.

Спільними для чоловіків і жінок є:

При ньому характерні часті позиви до сечовипускання, присутність крові в сечі. У жінок цистит може розвиватися при первинному інфікуванні герпесом, у чоловіків він частіше є наслідком герпетичного простатиту.

Ця хвороба характеризується різзю і сильними болями при сечовипусканні, появою крові в сечі.

Герпес ануса і прямої кишки

Його наслідком найчастіше є тріщини в задньому проході, рецидивуючі разом з вірусом герпесу. Додатково виникають роздратування гемороїдальних вузлів, сильні болі і свербіння в області сфінктера, кровотечі при дефекації, метеоризм. Частою проблемою герпетичного ураження прямої кишки є те, що часто пацієнтам ставиться діагноз “тріщина прямої кишки” без діагностики герпесу як причини захворювання.

Діагностика генітального герпесу

У більшості випадків діагностика генітального герпесу проводиться лікарем візуально при огляді. При цьому дослідженню піддаються зовнішні статеві органи, анальний отвір, сідниці і стегна. У жінок за допомогою спеціального дзеркала може бути проведений огляд піхви на предмет наявності висипів на його стінках.

В подальшому може бути взятий на пробу мазок з уретри або анального отвору. Унаслідок фізіологічних відмінностей ця процедура у чоловіків може бути декілька болючою, а протягом кількох годин після відбору проби можуть виникати болючі відчуття під час сечовипускання.

Більш надійними аналізами, що дозволяють визначити наявність в організмі вірусу герпесу без видимих симптомів, є:

• імуноферментний аналіз, при якому у хворого забирається проба крові, і по титру IgG і IgM, специфічних до вірусу, визначається, чи знайомий з ним організм.
• Полімеразна ланцюгова реакція, здійснювана тільки по рідини, взятої з бульбашок при висипаннях.
• Культуральний метод. Теж здійснимо виключно під час рецидиву при атиповій формій перебігу хвороби, коли встановити причину висипань не завжди буває можливо.

Для правильної діагностики генітального герпесу вкрай важливо проводити відбори зразків у одного пацієнта відразу з декількох середовищ – соку простати, слизової піхви і каналу шийки матки, сперми та сечі. У жінок необхідно враховувати те, що вірус герпесу активно виділяється на початку менструального циклу.

На Заході застосовуються ще кілька аналізів на визначення наявності вірусу простого герпесу в крові. Серед них – методи Еліза і иммуноблоттинга, експрес-аналіз Покіт і Вестерн-Блот.

Лікування генітального герпесу

Лікування генітального герпесу в більшості випадків полягає в зменшенні симптомів рецидиву хвороби. Для цього використовують різні болезаспокійливі препарати, спеціальні мазі і креми, засоби від головного болю і температури.

Достатньо ефективною сьогодні є супресивна терапія, яка полягає в придушенні активності вірусу в організмі в будь-який період. Для цього застосовують спеціальні противірусні препарати – Ацикловір, Панавір, Фамвір, Валацикловір – які не дають вірусу розмножуватися в організмі навіть під час рецидиву.

Певне поширення сьогодні придбала безперервна супресивна терапія, при якій пацієнт вживає противірусні препарати незалежно від того, відбувається у нього рецидив хвороби, чи ні. За результатами досліджень, така терапія дозволяє знижувати частоту, силу і тривалість рецидивів, а спільно з іншими засобами профілактики ще й зменшує ризик зараження здорової людини від переносника.

І навіть на етапі лікування дуже важливо застосування імуномодулюючих препаратів, які допомагають організму справлятися з герпесом своїми власними силами.

Причини виникнення рецидивів хвороби

Головною причиною рецидивів генітального герпесу є ослаблення імунітету. Причини такого ослаблення можуть бути самими різними, але найбільш поширеними з них є:

• зменшення кількості вітамінів в раціоні, особливо в зимовий період
• стрес або соматична хвороба
• штучна іммуноблокада при різних видах лікування
• наявність імунодефіциту
• менструація у жінок
• куріння, зловживання алкоголем
• часті перегрівання та переохолодження.

Крім того, у кожної людини є свої індивідуальні причини ослаблення імунітету. Алергії, наприклад, або хронічні хвороби.

Прогноз та можливі ускладнення генітального герпесу

Як правило, прогноз при генітальному герпесі в цілому сприятливий. Тим не менш, навіть у дорослих пацієнтів без імунодефіциту хвороба може в ряді випадків давати серйозні ускладнення у вигляді:

• уретриту
• простатиту
• рецидивуючих тріщин прямої кишки
• кольпитів.

У більш рідкісних випадках можливий розвиток раку шийки матки через часті рецидиви генітального герпесу. У пацієнтів з імунодефіцитом можливі некротичні пошкодження тканин в області висипань і збереження на шкірі залишкових рубців.

В основному ж найбільш численні наслідки зараження герпесом у дітей. Заражатися вони починають вже у віці півроку, і у них хвороба протікає ще більш виражено, ніж у дорослих. При цьому наслідками інфікування у дитини можуть бути:

• герпесний енцефаліт і менінгіт, які за відсутності термінового і інтенсивного лікування можуть призвести до інвалідності і навіть смерті дитини
• герпетичний стоматит і гінгівіт
• ураження печінки.

Крім того, при розвитку герпесу у грудних дітей іноді діагностується порушення роботи серця, надалі здатне зберегтися і перерости в хронічний міокардит.

Профілактика генітального герпесу

Профілактика генітального герпесу може полягати в захисті від зараження вірусом і в запобіганні прояви рецидивів.

Для того щоб уникнути зараження генітальним герпесом, необхідно:

• вести впорядковане статеве життя
• за наявності у статевого партнера рецидиву герпесу – не важливо, на губах або геніталіях – утримуватися від сексу
• користуватися презервативами і мирамистином
• суворо дотримуватися правил гігієни.

Якщо ж генітальний герпес хоч колись себе проявляв, зменшити частоту і силу рецидивів можна наступними способами:

• підтримуючи імунітет повноцінним харчуванням, здоровим способом життя, вживанням вітамінів
• проводячи супресивну терапію в періоди між рецидивами
• швидко і старанно лікувати травми і виникаючі соматичні хвороби – грип, ангіну та інші
• знижуючи кількість вживаного алкоголю і викурених сигарет.

Сьогодні в США розроблена й випробувана вакцина Herpevac, яка з достатньою ефективністю захищає жінок від зараження генітальним герпесом. Для чоловіків такої вакцини немає, як не існує і вакцини, що гарантовано здатна зменшити частоту виникнення рецидивів. Проте відома ще з радянських часів Болгарська вакцина зменшує терміни протікання рецидивів і силу прояву симптомів при них.

В цілому більшість сучасних засобів профілактики та лікування генітального герпесу дозволяють значно зменшити і ризик зараження їм, і силу його проявів. Тим не менш, завжди краще уникнути хвороби, ніж потім від неї лікуватися. Тому порядок в статевій сфері і здоровий спосіб життя завжди були і завжди будуть надійним способом захисту від генітального герпесу.