Герпес что это украина

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

• Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
• Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

[youtube.player]

Генитальный герпес – инфекционное заболевание, относящееся к разряду венерических болезней, вызываемое вирусом простого герпеса II типа, распространяющееся непосредственно через половой контакт. Наиболее значащим проявлением генитального герпеса является образование на коже и слизистой наружных половых органах, параректальной области, внутренней поверхности бедер, ягодицах мелких пузыристых высыпаний, которые, лопаясь и сливаясь, со временем образуют язвочки.

Данные процессы сопровождаются сильной, иногда невыносимой болью, дискомфортом во время движения. К физическим неудобствам добавляются вынужденная бессонница, вызванная болью, страх, нервозность, раздражительность и т.д. Довольно часто болезнь протекает скрытно, проявляясь лишь небольшими обострениями, спровоцированными переохлаждениями, стрессом, снижением иммунитета.

Причины

Причиной болезни является вирус, который передается такими путями:

• половым путем;
• крайне редко воздушно-капельным путем;
• генитальный герпес при беременности может спровоцировать проникновение вируса из организма матери в организм ребенка через плаценту;
• парентерально (путем ввода иньекций);
• Повторное возникновение болезни может быть вызвано:
• другими половыми инфекциями;
• инфекционно-воспалительными процессами, протекающими в органах мочеполовой системы;
• вирусами, вызывающими такие заболевания, как ангина, бронхит и другие;
• переохлаждением;
• чрезмерными нагрузками на нервную систему и мышцы;
• ультрафиолетовым облучением;
• нарушениями гормонального баланса.

Симптоматика

Первичная форма заболевания имеет следующие симптомы:

• боль, жжение и отечность инфицированной зоны;
• высокая температура, недомогание, боли в голове;
• увеличение паховых лимфоузлов.

Через несколько дней после заражения на пораженной зоне проступают небольшие пузырьки, внутри которых накапливается жидкость. Когда они лопаются, на их месте формируются красные язвочки. В случае, когда такие язвочки образуются на половых органах, мочеиспускание может сопровождаться болью. Заживают они в течение 20 суток.

Рецидив генитального герпесапроявляется так:

• недомогание, головная боль и температура отсутствуют;
• высыпаний почти нет;
• возникают высыпания на том же месте;
• высыпания исчезают через 7–10 суток.

Иногда признаки генитального герпеса отсутствуют вообще, но это не мешает инфекции поражать организм человека. Инкубационный период длится обычно от 2 до 10 суток, но в некоторых случаях он может составлять всего 1 день или растягиваться до 28 дней. Если болезнь возникла впервые – это первичная форма. Обычно она развивается после близости с инфицированным человеком. Когда такое случается во второй раз – это вторичная форма. Все последующие разы относятся именно к этому типу заболевания. Возникает оно от 1 раза в год до нескольких раз в месяц.

Диагностика

В первую очередь проводится опрос больного для того, чтобы изучить симптомы. Генитальный герпес в ряде случаев протекает без них или они выражены слабо, поэтому применяются и другие методы диагностики. Изучение анамнеза дает возможность определить причины развития инфекции. При помощи визуального осмотра проводится обследование кожи и слизистых оболочек, которые могут быть поражены. Чтобы узнать, какой именно вирус спровоцировал болезнь, проводят исследование жидкости из пузырьков. Также делают соскобы из слизистых оболочек. Кроме этого делается анализ крови, мочи и слезной жидкости. У мужчин исследуют сперму.

Иммуноферментный анализ направлен на обнаружение иммуноглобулина. Это делается для того, чтобы определить, насколько активен вирус. С помощью прямой иммунофлюооресценции выявляют антигены вируса. Полимеразная цепная реакция помогает выявить ДНК вируса. Также диагноз герпес генитальный дает возможность подтвердить посев вируса.

Лечение

Генитальный герпес излечивается полностью. В случае ослабления защитных функций организма возможно повторное развитие заболевания. Если у человека обнаружен генитальный герпес, лечение начинается с назначения противовирусных препаратов. Однако применение их в качестве мазей не дает желаемых результатов, хотя на ранних стадиях развития болезни эти лекарства иногда предотвращают появление сыпи. Если пузырьки уже образовались, противовирусные средства ускоряют их исчезновение. В случаях, когда повторно ставится диагноз герпес генитальный, лечение этими препаратами направлено, скорее, на профилактику.

Иногда применяются вспомогательные методы лечения:

• иммунотерапия, с помощью которой повышают иммунитет больного;
• назначение общеукрепляющих средств;
• применение физиотерапии;
• и другие.

Поиск и заказ лекарств для лечения этого неприятного заболевания можно осуществить через наш интернет-сервис в специальной вкладке "Аптека".

При осложнениях данного заболевания возможны следующие состояния:

• боль внизу живота или в промежности. Они могут отдавать в поясницу и прямую кишку. Когда боль не прекращается длительное время, это приводит к снижению полового влечения;
• задержка мочи;
• вторичные осложнения, имеющие инфекционный характер;
• снижение местного и общего иммунитета;
• рак простаты;
• неврозы и депрессии.

С целью предупреждения возникновения болезни необходимо исключить половые контакты и даже поцелуи с людьми, у которых наблюдаются симптомы, характерные для герпетической инфекции. Это такие признаки, как простудная сыпь на губах и пузырьки или язвочки на наружных половых органах. Обязательное использование презервативов во время близости. Исключение случайных половых актов. Соблюдение элементарных правил личной гигиены. Ни в коем случае не пользоваться чужим полотенцем, зубной щеткой, мочалкой, расческой, губной помадой и прочими средствами, которые предназначены для индивидуального использования.

Необходимо чаще мыть руки, особенно после посещения таких мест, где бывает много людей. Не менее одного раза в год посещать врача-уролога. Регулярно сдавать необходимые анализы с целью выявления возможной инфекции, которая передается через половые акты. Это следует делать в тех случаях, когда наблюдается смена партнера. Если произошла интимная связь без средств барьерной защиты или была случайная связь, необходимо обязательно обратиться к врачу. Особенно в том случае, когда появились тревожные симптомы. При планировании беременности, как женщина, так и мужчина должны пройти медицинский осмотр на предмет наличия в организме вируса, способного вызвать данное заболевание. Такую проверку нужно пройти до наступления беременности и в случае необходимости пролечиться.

[youtube.player]

Статевий герпес - це досить поширене вірусне захворювання, яке викликає вірус герпесу II типу.

Генітальний герпес вражає шкіру і слизові оболонки статевих органів, як у чоловіків, так і жінок.

Найвища захворюваність генітальним герпесом спостерігається у людей які ведуть активне статеве життя від 30 до 35 років.

Вірус генітального герпесу передається при статевих контактах: вагінальних, оральних, анальних.

Після проникнення вірусу через шкіру та слизові оболонки в кров герпес потрапляє в лімфатичні вузли, внутрішні органи, чутливі нервові ганглії. Вірус статевого герпесу розташовується в нервових гангліях крижової області. Коли вірус вже знаходиться в організмі людини, імунна система в якості захисту починає виробляти антитіла, які запобігають захворюванню, але якщо імунітет ослаблений вірус починає активно розмножуватися, виходити з гангліїв та вражати шкірні покриви і слизові оболонки статевих органів.

Якщо імунітет людини в організм, якого проникнув вірус герпесу, досить сильний, хвороба себе може взагалі ніколи не проявляти, але вірус буде залишатися в організмі все життя.

При зниженні імунітету хвороба починає проявляти себе певними симптомами, про які розповім нижче.

Інкубаційний період генітального герпесу (час від моменту зараження до перших ознак хвороби) становить від 5 до 15 днів.

У чоловіків вірус герпесу 2 типу вражає шкіру статевого члена, голівки, внутрішній листок крайньої плоті, слизову уретри.

У продромальному періоді (перед початком хвороби) хворий відчуває відчуття печіння в області майбутньої поразки, а так само загальну слабкість, нездужання, може незначно піднятися температура тіла до субфебрильних цифр.

Найголовнішим симптомом характерним для генітального герпесу є утворення згрупованих прозорих бульбашок на шкірі статевих органів. Шкіра в області бульбашок набрякла, гіперемована, болюча. При приєднанні інфекції вміст бульбашок може стати гнійним. Протягом 5 днів набряклість і почервоніння шкіри зменшуються, бульбашки зсихаються та утворюють кірочки, які з часом відпадають. Всі патологічні зміни безслідно йдуть.

Як правило, первинний статевий герпес проявляється різко, гостро, виражено, а ось рецидиви протікають з меншою клінічною симптоматикою.

До загострення герпесу призводять наступні фактори:

• Переохолодження
• Перевтома
• Стреси
• Тривале перебування на сонці
• Зниження імунітету

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) виявлення ДНК самого вірусу герпесу;
• ІФА (імуно-ферментний аналіз) виявлення антитіл до вірусу статевого герпесу. Антитіла до вірусу герпесу з'являються раз і назавжди, під час ремісії їх число зменшується, під час загострення збільшується;
• Імунофлуоресцентного та імуноферментний аналіз так само виявляє антитіла до вірусу герпесу;
• Цитоморфологічні методи визначення герпесу.

На даний момент не існує лікарського засобу здатного видалити вірус герпесу з організму повністю, лікування спрямоване на придушення розмноження вірусу, на зняття запальних проявів та на підняття як загального так і місцевого імунітету.

Основним лікуванням проявів генітального герпесу є призначення противірусних препаратів, таких як: ацикловір (зовіракс), валацикловір (вальтрекс), фамцикловир (фамвір), фоскарнет, протефлазид. Однією з умов лікування вірусу герпесу є якомога раннє застосування противірусних препаратів, що призводить до швидкого вираженого терапевтичного ефекту.

Противірусні препарати випускаються в таблетках, мазях, суспензіях, кремах, розчинах.
Також паралельно з противірусними препаратами призначаються індуктори інтерферону, які мають високу ефективність проти вірусу герпесу: аллокін-альфа, аміксин, полудан, арбідол, анаферон, гропринозин, флоказід, та ін.

Можна використовувати вакцину вітагерпавак що містить інактивовані антигени вірусів простого герпесу (ВПГ) Ι і ΙΙ серотипів.

Для підняття загального імунітету призначаються полівітаміни, адаптогени, гомеопатичні засоби.

1. Використання презервативів
2. Застосування після статевих актів розчинів мірамістину і хлоргексидину
3. Відмова від випадкових статевих зв'язків
4. Відмова від платних сексуальних послуг
5. Відмова від статевого життя під час рецидиву герпесу у партнера

Бажаємо Вам здоров'я!
Статтю підготував лікар-уролог Смерницький В.С.

[youtube.player]

Что такое герпес и как происходит заражение?

Герпес вызывается вирусом простого герпеса, одним из вирусов, который практически не поддается лечению.
Выделяют два основных типа этого вируса: вирус простого герпеса 1 (ВПГ-1) и вирус простого герпеса 2 (ВПГ-2). Этими двумя вирусами человек может заразиться одновременно.

Оральный герпес (обычно это ВПГ-1) передается при контакте с больным человеком во время поцелуя или используя его столовые принадлежности.

Генитальный герпес (обычно это ВПГ-2) в большинстве случаев передается половым путем.

Если после попадания в организм человека вирус не уничтожается иммунной системой, то он проникает в средину клетки кожи и начинается процесс размножения. На этой стадии нет никаких симптомов заболевания. После начала размножения вируса клетки начинают разрушаться и тогда появляются симптомы заболевания: воспаления, наполненные жидкостью пузырьки и ранки. После этого вирус попадает в нервные клетки, где и остается в неактивной форме. Через некоторое время происходит повторный процесс размножения вируса, вызывая у больного те же симптомы.

Симптомы герпеса

Симптомы герпеса могут отличаться в зависимости от стадии.

Симптомы первичного заражения:

1. Высыпания на коже (через 12 дней после заражения);

2. На месте инфекции образовывается отек, где вскоре возникают округлые пузырьки. Пузырьки располагаются сгруппировано, иногда сливаются и образуют более крупные пузыри. Наиболее болезненно эти симптомы проявляются на сухой коже и могут сопровождаться зудом.

3. Пузырьки постепенно обезвоживаются и заживают, не оставляя шрамов. На влажных участках кожи процесс заживления проходит медленнее. Когда пузырьки заживают, участок кожи, пораженный вирусом перестает быть заразным.

4. На участке заражения могут увеличиваться лимфатические узлы.

Кроме этого, первичное заражение, может сопровождаться повышением температуры, ломотой в теле, головной болью. После этого инфекция попадает в нервные клетки и проникает в другие части тела.

Латентный период - в этот период не проявляются никакие симптомы, и вирус не передается другим людям.

Скрытое размножение начинается после латентного периода. Вирус опять размножается, распространяется и становится заразным, однако это не сопровождается какими-либо симптомами.

Повторное инфицирование - вирус опять размножается, и этот процесс сопровождается такими же симптомами, как и при
первичном заражении, но менее остро и не так долго. Повторное инфицирование может произойти в течение нескольких дней, недель, месяцев или лет. Но чаще всего рецидив заболевания происходит на протяжении года после первичного заражения.

Наиболее часто при рецидивирующем герпесе высыпания локализуются на лице (губы, нос, щёки) и в области гениталий. Реже встречаются высыпания на ягодицах, в области крестца, на бёдрах, пальцах рук. У некоторых больных наблюдается одновременное появление сыпи на различных, часто отдалённых друг от друга участках кожи, бывает, что при каждом рецидиве сыпь локализуется на новом месте (мигрирующий герпес).

Осложнения. В большинстве случаев вирус просто герпеса не представляет угрозы для человека.

Профилактика герпеса

В целях профилактики герпеса рекомендуют избегать переохлаждений, умственного и физического перенапряжения, в рацион включать пищу, богатую белками, витаминами.

Ниже приведен перечень правил, которых должен придерживаться человек во время острого периода протекания герпеса, чтобы избежать заражения своих близких:

• Тщательно мойте руки после контакта с зараженным участком кожи;
• Пользуйтесь личными предметами гигиены и храните их отдельно от других;
• После туалета необходимо продезинфицировать сидение унитаза (вирус живет до 4 часов на пластической поверхности);
• При генитальном герпесе необходимо воздерживаться от половых контактов;
• Все инфицированные герпесом даже при отсутствии внешних симптомов должны пользоваться презервативами, благодаря которым, можно значительно уменьшить риск заражения партнера вирусом.

Следует отметить, что защититься от заражения оральным вирусом простого герпеса 1 (ВПГ-1), почти невозможно, потому что он передается даже при коротком контакте с кожей зараженного человека.

Лечение герпеса

На сегодняшний день не существует препаратов, благодаря которым можно было бы полностью вылечиться от герпеса.

Наиболее эффективными препаратами против вируса простого герпеса являются так называемые нуклеозиды. Стандартом среди них остается ацикловир. В Украине ГЕРПЕВИР® - который блокирует размножение вируса в пораженных клетках. Препарат выпускается в разных формах - таблетках для приема внутрь и мази для внешнего применения. Мазь следует использовать при появлении первых симптомов герпеса - зуд, боль, покраснение. Но правильно поставить диагноз и назначить лечение может только ваш врач!

Для облегчения симптомов герпетической инфекции можно посоветовать следующее:

- Не дотрагивайтесь к пузырькам и ранкам на коже;
- Как можно чаще мойте руки;
- Старайтесь не носить тесную одежду - плохая циркуляция воздуха может замедлить процесс заживления кожи.

За более подробной информацией о лечении этого заболевания вам необходимо обратиться непосредственно к вашему лечащему врачу.

[youtube.player]

Особливість вірусу простого герпесу в тому, що він може приховано перебувати в організмі довгий час і ніяк не виявляти себе. Герпес починає активно рецидивувати, коли імунітет людини ослаблений. Ось тоді і з’являються характерні симптоми – дрібні болючі пухирці. Найчастіше герпес вражає шкіру, очі і зовнішні статеві органи.

Загальна інформація про герпес

Більшість людей бачили у себе або у інших неприємні прищики на краю губи, які через якийсь час покриваються скоринкою. У народі цю недугу називають “застудою” або “лихоманкою” на губі. Звідки з’являється це захворювання і як з ним боротися?

Герпес (herpes) – одне з найбільш поширених захворювань людини, збудником якого є вірус простого герпесу. У світі 90% населення заражені даним типом вірусу. За даними численних європейських досліджень до 18 років більш 90% жителів міст інфікуються одним або декількома штамами щонайменше 7 клінічно значущих вірусів (простого герпесу 1 і 2 типів, варицелла зостер, цитомегаловірусом, Епштейн-Барр, герпесу людини 6 і 8-го типів).

Встановлено, що жінки у віці 20-35 років є групами ризику, в яких захворюваність генітальним герпесом становить 135,7 випадків на 100 тисяч населення даного статі і віку. У Європі серед інфекцій, що передаються статевим шляхом, герпес посідає друге місце після трихомоніазу. У США щорічно виявляється 20 000 хворих. Відомо, що інфікованість вірусом у світі у підлітків до 13-14 років досягає 75%, до 35 років майже 90%.

Як відбувається зараження вірусами?

Джерелом зараження є хвора людина, у якої вірус присутній на епітелії слизових оболонок. При контакті з партнером (зараження вірусом ВПГ-2 зазвичай відбувається при статевому контакті, ВПГ-1 при орально-генітальному і статевому контактах) вірус проникає через епітелій слизової оболонки партнера і через пошкоджену шкіру. Для вірусу герпесу характерна схильність до проживання в нервових клітинах. За чутливих нервах він припадає в нервові ганглії (скупчення великих нервових клітин, відростками яких і є нерви), де інфекція набуває прихований перебіг.

Розмноження інфекції

Розмноження відбувається в ядрі ураженої клітини. Впроваджуючись в клітину, вірус герпесу використовує її структурні компоненти в якості будівельного матеріалу, а також підпорядковує собі синтезуючі системи клітини, “змушуючи” виробляти речовини, необхідні для побудови нових вірусів. Після інфікування клітини синтез нових вірусних білків починається через 2 години, а число їх досягає максимуму приблизно через 8 годин. Найбільш швидкі темпи клонування віріонів відбуваються в клітинах епітелію і слизових оболонок, крові і лімфатичних тканин.

Передача вірусу

Вірус передається головним чином контактним шляхом:

• прямий контакт (у тому числі статевий шлях передачі),
• повітряно краплинним,
• через предмети побуту та гігієни (загальні рушники, носові хустки і т.п.)
• вертикальним шляхами (від матері до плоду). Таке зараження може статися під час пологів (контакт з родовими шляхами матері), трансплацентарно або ж вірус проникає в порожнину матки через цервікальний канал шийки матки (висхідний шлях).

Класифікація вірусів

Відповідно до існуючої міжнародної класифікації розрізняють первинний і рецидивуючий генітальний герпес. Останній, у свою чергу, підрозділяється на типову і атипову клінічні форми і безсимптомне вірусовиділення.

Термін “генітальний герпес” виник на початку XX ст. для позначення осередку ураження на шкірі і слизових оболонках зовнішніх статевих органів. З розвитком вірусологічних методів дослідження стали з’являтися відомості про “атипові” форми хвороби. Діагноз “атипова форма генітального герпесу” ставиться гінекологами для позначення хронічного запального процесу внутрішніх геніталій (кольпіт, вульвовагініт, ендоцервіцит і т.д.) при наявності лабораторно підтвердженої герпетичної природи захворювання, на відміну від “типової” картини хвороби, при якій на слизовій оболонці цих органів є осередки ураження з везикулезно-ерозивними елементами. Разом з тим з цієї групи випадають герпетичні ураження уретри, анальної області та ампули прямої кишки, хоча ці органи анатомічно і функціонально тісно пов’язані зі статевою сферою.

Дослідження, проведені в герпетичному Центрі показали: діагностики вірусу ВПГ зараз ускладнюється через те, що в 65% випадків захворювання протікає атипово.

Як довго живе вірус?

Повністю сформовані і готові до подальшої репродукції “дочірні” інфекційні віріони з’являються всередині інфікованої клітини через 10 годин, а їх число стає максимальним через 15. За весь час свого життя первинна (“материнська”) вірусна частка відтворює від 10 до 100 “дочірніх” вірусних частинок, а в 1 мл вмісту герпетичного пухирця знаходиться від 1 000 до 10 000 000 вірусних частинок. Віріони надзвичайно термостабільні – інактивуються (руйнуються) при 50-52 градусах протягом 30 хв, при 37,5 градусах – протягом 20 годин, стійкі при 70 градусах, тривало зберігаються в тканинах. На металевих поверхнях (монети, дверні ручки, водопровідні крани) виживає протягом 2 годин, на пластиці і дереві – до 3 годин, у вологих медичних ваті і марлі протягом усього часу їх висихання при кімнатній температурі (до 6 годин). Унікальною біологічною властивістю вірусів є довічне збереження вірусів у видозміненій формі в нервових клітинах регіонарних (по відношенню до місця впровадження вірусу) гангліїв чутливих нервів. Найбільш активні в цьому відношенні віруси простого герпесу (лабіальний і генітальний), найменш – вірус Епштейн-Барр.

Всі відомі різновиди вірусів здатні рецидивувати. Так, наприклад, рецидив інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, нерідко спостерігається на тлі стресів, неспецифічних ендокринних порушень, зміни географічної зони проживання, підвищеного сонячного опромінення та ін. Безсимптомні рецидиви цитомегаловірусної інфекції найчастіше спостерігаються у вагітних та хворих, які отримують імуносупресивну і гормональну терапію. В цілому герпетичні інфекції приймають рецидивуючий перебіг не більше, ніж у 8-20% хворих при явних збоях в роботі імунної системи.

Герпесвіруси здатні призвести до інфікування плода під час вагітності. Вагітність дуже часто є фізіологічним імуносупресивним фактором (відбувається закономірне зниження імунітету). У цервікальному каналі вагітних жінок значно збільшується ризик внутрішньоутробного інфікування плода, а також інфікування дитини в пологах. Вірус – найбільш поширена у вагітних інфекція, що передається статевим шляхом. Тому перед передбачуваною вагітністю майбутнім мамам ми рекомендуємо пройти обстеження на наявність вірусу простого герпесу і цитомегаловірусної інфекції на слизових статевих органів, визначити наявність і рівень антитіл до цих вірусів і при необхідності отримати курс профілактичного лікування.

Органи і системи організму, які може вражати вірус простого герпесу, і захворювання, які він викликає:

• Зоровий тракт (кератит, іридоцикліт, хоріоретиніт, неврит зорового нерва, флеботромбоз)
• ЛОР-органи (фарингіт, “герпетична ангіна”, ларингіт, зовнішнє вухо, раптова глухота, вестибулярні розлади)
• Органи порожнини рота (стоматит, гінгівіт)
• Шкіра та слизові оболонки (обличчя, губ, генітальний герпес та ін.)
• Легкі (бронхопневмонія)
• Серцево-судинна система (міокардит, миокардиопатия, участь ВПГ в процесах, що лежать в основі атеросклерозу)
• ШКТ (гепатит, ілео-коліт, проктит)
• Жіночі статеві органи (кольпіт, внутрішньоматкова ВПГ-інфекція: ендометрит, амніоніт, хоріон, метроендометрит, порушення дітородної функції)
• Чоловічі статеві органи (простатит, уретрит, ураження сперматозоїдів)
• ЦНС (енцефаліт, сімпатогангліоневріт, ураження нервових сплетінь)
• Психоемоційна сфера (депресія, обтяжливий вплив ВПГ на перебіг синильної деменції та ядерної шизофренії)
• Лімфатична система (ВПГ-лімфоаденопатія).

Пам’ятка при захворюванні

Потрібно пам’ятати, що при появі висипань людина стає гостро заразною. Причому можуть постраждати не тільки оточуючі, але й сама хвора людина. Наприклад, з вогнища на губах брудними руками вірус герпесу може бути занесений в очі або на статеві органи.

Тому важливо дотримуватися таких правил:

• Не чіпайте губи, уражені висипаннями. Якщо ви до них доторкнулися, ретельно мийте руки.
• Користуйтеся особистим рушником і посудом.
• Якщо у вас вражені губи, то не видавлюйте бульбашки і не відривайте скоринки. Це може викликати додаткове інфікування шкіри.
• Утримайтеся від поцілунків і орально-генітальних контактів.
• Якщо ви користуєтеся контактними лінзами, не змочуйте їх слиною для зволоження.
• Противірусний крем на губи наноситься не пальцями, а косметичними паличками.

Профілактика

Профілактика герпесу полягає, насамперед, в зміцненні імунітету. Бажано дотримуватися режиму сну і відпочинку, не забувати про загартування. У період епідемій ГРВІ та грипу важливо уникати перебування в людних місцях.

Тим, у кого часто бувають загострення герпесу, рекомендується перевірити стан імунітету і пройти обстеження, у тому числі на наявність інших прихованих інфекцій.

Симптоми герпесу

“Застуда на губах” виникає через зараження людини вірусом простого герпесу I типу (ВПГ-I). Як правило, вперше людина стикається з герпетичною інфекцією в ранньому дитинстві, заражаючись від хворого при поцілунках, обіймах або використанні загальних столових приладів. Можливо також зараження від родичів повітряно-крапельним шляхом при чханні і кашлі.

Найбільш частою формою інфекції, викликаної ВПГ-I, є герпес обличчя, тобто “застуда на губах”. Причому при першому епізоді ВПГ у дитини нерідко уражаються не тільки губи, але і шкіра в області носогубного трикутника, і слизова носа. Бувають також герпетичний стоматит і герпетична ангіна. Потім вірус поширюється по нервах і назавжди “селиться” в нервових гангліях. За статистикою, вірусом ВПГ-I заражені до 90-95% людей. Але виявляється ця інфекція по-різному. Більш ніж у 80% інфікованих вірус знаходиться в неактивній формі і не дає про себе знати.

Однак у 17-20% людей вірус ВПГ-I періодично “прокидається” і починає активно розмножуватися. Цей процес називається рецидивом і супроводжується появою висипань на обличчі.

До найбільш частих факторів, здатних спровокувати рецидив герпесу, відносяться:

• переохолодження;
• застуда та інші вірусні або бактеріальні інфекції;
• перевтома;
• стрес;
• травма;
• менструація;
• “жорсткі” дієти, гіповітаміноз і виснаження;
• надмірне захоплення засмагою.

Вірус при цьому може вражати будь-яку ділянку шкіри або слизових оболонок організму. Але найчастіше при рецидиві мішенню стають губи і слизова носа. У деяких герпес на обличчі виникає лише зрідка, будучи в основному косметичним недоліком. Але для людей з різко зниженим імунітетом наявність в організмі вірусу може стати серйозною проблемою. Так, наприклад, у хворих на СНІД, онкологічних пацієнтів, людей, що перенесли трансплантацію органів, звичайний вірус герпесу може викликати ураження внутрішніх органів.

Лікування герпесу

На сьогодні не існує ліків, які б повністю знищували вірус герпесу в організмі людини. Однак існує група спеціальних противірусних засобів, які ефективно пригнічують розмноження ВПГ-I.

Рецидиви, що вражають губи або слизову носа, непогано піддаються місцевому лікуванню кремом або маззю. У більш важких випадках лікар може порекомендувати таблетки.

Необхідно пам’ятати, що ранній початок лікування герпесу – запорука успіху. Перед появою пухирців губи стають дуже чутливими, виникає свербіж і поколювання. І якщо захворювання почати лікувати на стадії цих провісників, то висипання можуть і не з’явитися, а одужання настане в найкоротші терміни.

Якщо противірусний крем почати використовувати при вже наявних висипаннях, загоєння настає швидше, ніж при лікуванні іншими способами.

[youtube.player]