Які органи вражає герпес

“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.

Чому виникає герпес

Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.

Як передається герпесвірус:

• Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
• Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.

Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.

Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.

Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.

Як проявляється герпес

Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.

Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.

Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.

Чи можливо видужати після зараження герпесом

Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.

Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.

Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.

Як лікують герпесвірусну інфекцію

Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.

У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.

Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).

Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.

Як запобігти зараженню герпесом

Щоби уникнути герпесу:

Як народжувати, якщо в матері герпес

У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.

Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.

Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.

Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.

Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані

Користуватися сонцезахисними кремами.

Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.

Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.

Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.

Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.

Герпес или герпесвирус – это семейство вирусов, поражающих людей и животных. Механизм их воздействия основан на поражении клеток организма. Вирус, попав в организм однажды, живет в нем постоянно. При этом заразившиеся нередко даже не подозревают об этом. Герпес никак себя не обнаруживает. Это является его характерной особенностью. По статистике, вирусом простого герпеса заражено Вопрос о том, как бороться с внутриклеточным паразитом – вирусом герпеса, актуален более чем для половины населения Земли в возрасте младше 50 лет.

Что такое герпес

Внешний симптом инфекции – пузырьковая сыпь на различных участках тела. В народе она называется лихорадкой или простудой. Возникает чаще всего в условиях ослабления иммунитета. Если пузырьки образуются на половых органах человека, говорят о половой инфекции.

По сути герпетическая инфекция является общим заболеванием организма. Внутриклеточный паразит, попадая в живые клетки, влияет на их жизнедеятельность.

Путь его внедрения следующий:

Пребывая в латентном состоянии, вирус время от времени может активизироваться. Этому способствует снижение защитных сил, например, при простудных, инфекционных заболеваниях, появлении воспалений, курении, употреблении наркотических веществ.

Заразиться герпесвирусом можно при контакте с сыпью или выделениями больного, например, при соприкосновении с предметами обихода. Еще один способ заражения – поцелуи и половые акты. Так передается в основном генитальный герпес, относящийся к числу заболеваний, передающихся половым путем. Инфекция может передаваться и от матери к ребенку во время родовой деятельности. Приблизительно у половины носителей вируса отмечаются рецидивы заболевания.

Симптоматика и развитие

Простой герпес проявляется образованием скученных пузырьков. Они наполнены прозрачным содержимым и имеют воспаленное основание. Перед их возникновением человек ощущает жжение и зуд кожи, в некоторых случаях возможны общее недомогание и озноб.

При опоясывающем герпесе сначала появляются болевые ощущения по ходу нерва и головные боли. Несколько суток спустя на кожных покровах в области нерва формируются высыпания. Они имеют вид сгруппированных пузырьков. Вначале пузырьки наполнены прозрачным содержимым. Затем оно становится кровянистым, гнойным.

Одновременно у больного наблюдаются следующие симптомы:

• повышение температуры тела;
• увеличение лимфатических узлов;
• общее ухудшение самочувствия;
• появление невралгических болей, которые могут сохраняться в течение нескольких месяцев.

Простой герпес проходит 4 этапа развития:

Развитие генитального герпеса и его симптомы несколько отличаются. При первичном генитальном герпесе (первый раз в жизни человека) его течение проходит бессимптомно. Это приводит к вирусоносительству или рецидивирующей форме.

Медики считают бессимптомное течение наиболее опасным. Не зная о заражении, человек продолжает вести половую жизнь и служит источником инфицирования партнеров. При этом именно при первичном развитии герпес является особенно заразным.

Инкубационный период первичного генитального герпеса равен 1-10 суткам. Высыпания могут возникать как на внешней части половых органов, так и внутри влагалища или уретры, на ногах, бедрах, у женщин – на ягодицах. Иногда группы пузырьков образуются в области прямой кишки или внутри нее.

Виды герпеса

В семействе герпетических инфекций насчитывается около сотни разновидностей. Из них для человека опасны лишь 8.

Тип вируса	Вызываемое заболевание	Особенности
Вирус простого герпеса 1 типа	Герпес кожный	Поражает кожу и слизистые лор органов. Область носогубного треугольника, крылья носа, губы. Появляются небольшие группы мелких пузырьков. При поражении глаз развивается офтальмогерпес. Страдают роговица и конъюнктива.
Вирус простого герпеса 2 типа	Герпес генитальный	Локализуется на коже и слизистых половых органов, в промежности, на внутренней поверхности бедер, ягодицах. Возникают типичные высыпания с прозрачным содержимым, сильный зуд.
3 тип Варицелла-Зостер	Опоясывающий герпес, ветряная оспа	При первичном заражении происходит развитие ветряной оспы. Болезнь начинается с острого повышения температуры тела. Через несколько часов образуются пузырьки, наполненные водянистым веществом. Сначала они возникают на голове и шее, затем на туловище и конечностях, сильно зудят. При реактивации инфекции диагностируется опоясывающий лишай. Сыпь, идентичная ветряной оспе, появляется по ходу нервных волокон. Течение болезни более длительное, с выраженным болевым синдромом.
4 тип вирус Эпштейна-Барр	Мононуклеоз	Заражение приводит к развитию инфекционного мононуклеоза. Поражает лимфоидную ткань. Наблюдаются типичные и атипичные формы различных степеней тяжести.
5 тип цитомегаловирус	Цитомегалия	Вызывает цитомегаловирусную инфекцию. Часто протекает без симптомов, иногда по типу острого респираторного заболевания. Сопровождается увеличением лимфатических узлов, воспалением глотки. Может возникать пневмония. Наибольшую опасность цитомегаловирус представляет для беременных и плода, так как приводит к порокам развития.
6 тип	Синдром хронической усталости, в детском возрасте - экзантема	Данный тип – одна из предпосылок развития энцефалита, рассеянного склероза, карциномы шейки матки, формирования СПИДа. Острое заражение вызывает синдром хронической усталости, а у младенцев – экзантему.
7 тип	Синдром хронической усталости	Способ передачи не установлен, предположительно – воздушно-капельный. Поражение вирусом 7 типа вызывает синдром хронической усталости. Для таких состояний характерны: субфебрильная температура тела, ломота и плохой сон, увеличение лимфатических узлов, снижение интеллектуальных способностей.
8 тип	Саркома Капоши	Герпесвирусом 8 типа инфицирована примерно четверть населения. Именно его считают причиной развития саркомы Капоши. Проявления болезни – сосудистые узелки сине-багрового цвета на кожных покровах и слизистых оболочках.

Все виды герпеса очень распространены. Преимущественно они находятся в латентном состоянии и обнаруживают себя, когда организм пребывает в стрессовых условиях.

Причины возникновения заболевания и пути заражения

Причина возникновения герпесвируса – заражение от больного с вирусом на эпителии.

Путей передачи множество:

• воздушно-капельный способ;
• прямое контактирование;
• половой контакт;
• заражение через предметы гигиены, личные вещи;
• проникновение через цервикальный канал в полость матки;
• трансплацентарный способ;
• родовая деятельность.

Существует ряд факторов, увеличивающих риск инфицирования и провоцирующих рецидивы:

• местные повреждения в области носогубного треугольника или глаз;
• острые респираторные заболевания, грипп и другие болезни, которые сопровождаются подъемом температуры тела;
• воздействие ультрафиолетового излучения;
• переохлаждение либо перегрев;
• сильный холодный ветер;
• состояние иммунодефицита;
• изменения иммунной защиты у женщин в зависимости от периода менструального цикла;
• работа с различными химическими соединениями;
• проживание вблизи вредных производств или труд на них;
• плохая экология;
• хронические переутомления и стрессы;
• дефицит микроэлементов и витаминов в организме.

Наиболее опасным для других людей больной становится во время образования пузырьковых высыпаний. Когда они подсыхают, вероятность распространения инфекции снижается. Однако риск заражения существует даже в том случае, если никаких симптомов герпетической инфекции у человека нет. Он может передать вирус вместе со слюной.

В группе риска развития герпеса – женщины, возраст которых от 20 до 40 лет. По статистике, у 135 из них среди 100 тысяч человек диагностируется простой вирус герпеса второго типа, генитальная инфекция. Подсчитано, что в странах Европы она держит второе место среди болезней, передающихся половым путем, после трихомониаза.

Лечение

Лечение герпеса, в особенности хронической его формы, - сложный процесс. Предпринимать самостоятельные шаги не следует. Важно проконсультироваться с врачом.

Клинические исследования показывают, что при лечении хронических и острых форм заболевания, вызванного вирусом простого герпеса первого или второго типа, наиболее целесообразно применять ацикловир, фамцикловир и валацикловир.

При первичном заболевании или рецидивах генитального герпеса назначаемая доза – 200 мг 5 раз в сутки. Срок лечения варьируется от 5 до 10 суток.

Людям с простым герпесом первого типа, проявляющегося высыпаниями на коже, на раннем этапе рекомендуют использовать 5%-ный ацикловир в виде крема. Средство применяют до 5 раз в сутки от 5 до 7 дней.

В случае заражения генитальным герпесом назначают валацикловир. Дозировка средства – по 0,5 г дважды в день. Срок лечения препаратом – от 5 до 10 суток.

При беременности лечение показано при так называемых диссеминированных форм герпесвируса (гепатитах, энцефалитах). Применяется ацикловир. Если на протяжении месяца до даты родов у матери отмечаются герпетические высыпания на половых органах, первичная генитальная форма инфекции, то рекомендуется кесарево течение. Это помогает избежать заражения ребенка.

Вместе с медикаментозными средствами можно пользоваться народными рецептами:

• Настойка на березовых почках. 25 г сухого сырья, которое можно купить в аптеке, заливают спиртом. Настаивают 14 дней, процеживают. Во время рецидивов настойкой протирают пораженные участки кожи.
• Отвар цветков ромашки. Применяется для обработки ранок. Готовится следующим способом: берут 30 г сухих цветков, заливают горячей водой и кипятят 10 минут. Настаивают около часа.
• Компресс с соком чистотела. Используется свежевыжатый сок при опоясывающем герпесе. Для этого растение растирают, жидкость процеживают. В ней смачивают ватный тампон или марлю, накладывают на пораженный участок, покрывают целлофаном и оставляют на ночь.
• Пищевая сода. Содержимое столовой ложки добавляют в стакан воды, нагревают. Смачивают ватный тампон, прикладывают к высыпаниям несколько раз, до остывания воды.
• Эфирные масла. Эффективны при лечении генитального герпеса, так как обладают противовирусными свойствами. Берут 2 капли масла чайного дерева, добавляют 4 капли масла бергамота и чайную ложку водки или спирта. Раствором протирают пузырьки герпеса несколько раз в день.
• Листья алоэ. Выступают в качестве природных антибиотиков, так как оказывают антибактериальное действие. На листе растения делают поперечный срез и прижимают его к пораженному месту. Процедуру повторяют 2-3 раза в день.
• Чеснок. 3 зубчика измельчают, добавляют ложку меда и ложку толченого активированного угля. Все смешивают. Кашицей смазывают высыпания.
• Чай. Для приготовления компресса из черного чая напиток заваривают, процеживают. Заварку прикладывают к пораженной области, сверху помещают марлю и оставляют на полчаса.

Возникновение рецидива

Рецидивы герпеса провоцируются следующими факторами:

Частота рецидивов индивидуальна. У одних они возникают раз в несколько лет, у других – ежемесячно.

При повторном инфицировании киническая картина оказывается менее выраженной в сравнении со случаями первичного заражения. Это объясняется действием приобретенного иммунитета. Симптомы болезни наблюдаются на протяжении 10 суток и исчезают быстрее.

После того, как инфекция переходит в стадию ремиссии, следует укреплять иммунитет:

• придерживаться правильного питания;
• принимать витаминные комплексы;
• часто бывать на свежем воздухе;
• соблюдать режим труда и отдыха;
• получать умеренные физические нагрузки;
• избегать переохлаждений.

Профилактические методы

Для носителей герпесвируса в качестве профилактической меры в некоторых странах прибегают к вакцинированию. Существуют противогерпетические прививки, в том числе отечественная разработка. Поливакцина вводится циклами по 5 инъекций 1-2 раза в год. Препарат вводится подкожно с интервалами от 5 до 10 дней. Прививаться можно только во время ремиссии. После того, как исчезла последняя сыпь, должно проходить не менее 14 суток.

Другое важное средство профилактики – противовирусные препараты. Чтобы предупредить высыпания, можно пользоваться Ацикловиром, Фамцикловиром или Пенцикловиром.

Чтобы обезопасить себя в быту, рекомендуется следовать таким правилам:

• при заболевании одного из членов семьи минимизировать контакты с ним на время, пока на его теле присутствует сыпь;
• при посещении туалетной комнаты пользоваться одноразовыми салфетками для унитаза или дезинфицирующими средствами;
• не вступать в случайные половые связи, в особенности без презервативов;
• избегать перегреваний, переохлаждений организма, стрессов;
• не пользоваться чужими средствами гигиены или косметическими средствами.

Видео по теме

Особливість вірусу простого герпесу в тому, що він може приховано перебувати в організмі довгий час і ніяк не виявляти себе. Герпес починає активно рецидивувати, коли імунітет людини ослаблений. Ось тоді і з’являються характерні симптоми – дрібні болючі пухирці. Найчастіше герпес вражає шкіру, очі і зовнішні статеві органи.

Загальна інформація про герпес

Більшість людей бачили у себе або у інших неприємні прищики на краю губи, які через якийсь час покриваються скоринкою. У народі цю недугу називають “застудою” або “лихоманкою” на губі. Звідки з’являється це захворювання і як з ним боротися?

Герпес (herpes) – одне з найбільш поширених захворювань людини, збудником якого є вірус простого герпесу. У світі 90% населення заражені даним типом вірусу. За даними численних європейських досліджень до 18 років більш 90% жителів міст інфікуються одним або декількома штамами щонайменше 7 клінічно значущих вірусів (простого герпесу 1 і 2 типів, варицелла зостер, цитомегаловірусом, Епштейн-Барр, герпесу людини 6 і 8-го типів).

Встановлено, що жінки у віці 20-35 років є групами ризику, в яких захворюваність генітальним герпесом становить 135,7 випадків на 100 тисяч населення даного статі і віку. У Європі серед інфекцій, що передаються статевим шляхом, герпес посідає друге місце після трихомоніазу. У США щорічно виявляється 20 000 хворих. Відомо, що інфікованість вірусом у світі у підлітків до 13-14 років досягає 75%, до 35 років майже 90%.

Як відбувається зараження вірусами?

Джерелом зараження є хвора людина, у якої вірус присутній на епітелії слизових оболонок. При контакті з партнером (зараження вірусом ВПГ-2 зазвичай відбувається при статевому контакті, ВПГ-1 при орально-генітальному і статевому контактах) вірус проникає через епітелій слизової оболонки партнера і через пошкоджену шкіру. Для вірусу герпесу характерна схильність до проживання в нервових клітинах. За чутливих нервах він припадає в нервові ганглії (скупчення великих нервових клітин, відростками яких і є нерви), де інфекція набуває прихований перебіг.

Розмноження інфекції

Розмноження відбувається в ядрі ураженої клітини. Впроваджуючись в клітину, вірус герпесу використовує її структурні компоненти в якості будівельного матеріалу, а також підпорядковує собі синтезуючі системи клітини, “змушуючи” виробляти речовини, необхідні для побудови нових вірусів. Після інфікування клітини синтез нових вірусних білків починається через 2 години, а число їх досягає максимуму приблизно через 8 годин. Найбільш швидкі темпи клонування віріонів відбуваються в клітинах епітелію і слизових оболонок, крові і лімфатичних тканин.

Передача вірусу

Вірус передається головним чином контактним шляхом:

• прямий контакт (у тому числі статевий шлях передачі),
• повітряно краплинним,
• через предмети побуту та гігієни (загальні рушники, носові хустки і т.п.)
• вертикальним шляхами (від матері до плоду). Таке зараження може статися під час пологів (контакт з родовими шляхами матері), трансплацентарно або ж вірус проникає в порожнину матки через цервікальний канал шийки матки (висхідний шлях).

Класифікація вірусів

Відповідно до існуючої міжнародної класифікації розрізняють первинний і рецидивуючий генітальний герпес. Останній, у свою чергу, підрозділяється на типову і атипову клінічні форми і безсимптомне вірусовиділення.

Термін “генітальний герпес” виник на початку XX ст. для позначення осередку ураження на шкірі і слизових оболонках зовнішніх статевих органів. З розвитком вірусологічних методів дослідження стали з’являтися відомості про “атипові” форми хвороби. Діагноз “атипова форма генітального герпесу” ставиться гінекологами для позначення хронічного запального процесу внутрішніх геніталій (кольпіт, вульвовагініт, ендоцервіцит і т.д.) при наявності лабораторно підтвердженої герпетичної природи захворювання, на відміну від “типової” картини хвороби, при якій на слизовій оболонці цих органів є осередки ураження з везикулезно-ерозивними елементами. Разом з тим з цієї групи випадають герпетичні ураження уретри, анальної області та ампули прямої кишки, хоча ці органи анатомічно і функціонально тісно пов’язані зі статевою сферою.

Дослідження, проведені в герпетичному Центрі показали: діагностики вірусу ВПГ зараз ускладнюється через те, що в 65% випадків захворювання протікає атипово.

Як довго живе вірус?

Повністю сформовані і готові до подальшої репродукції “дочірні” інфекційні віріони з’являються всередині інфікованої клітини через 10 годин, а їх число стає максимальним через 15. За весь час свого життя первинна (“материнська”) вірусна частка відтворює від 10 до 100 “дочірніх” вірусних частинок, а в 1 мл вмісту герпетичного пухирця знаходиться від 1 000 до 10 000 000 вірусних частинок. Віріони надзвичайно термостабільні – інактивуються (руйнуються) при 50-52 градусах протягом 30 хв, при 37,5 градусах – протягом 20 годин, стійкі при 70 градусах, тривало зберігаються в тканинах. На металевих поверхнях (монети, дверні ручки, водопровідні крани) виживає протягом 2 годин, на пластиці і дереві – до 3 годин, у вологих медичних ваті і марлі протягом усього часу їх висихання при кімнатній температурі (до 6 годин). Унікальною біологічною властивістю вірусів є довічне збереження вірусів у видозміненій формі в нервових клітинах регіонарних (по відношенню до місця впровадження вірусу) гангліїв чутливих нервів. Найбільш активні в цьому відношенні віруси простого герпесу (лабіальний і генітальний), найменш – вірус Епштейн-Барр.

Всі відомі різновиди вірусів здатні рецидивувати. Так, наприклад, рецидив інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, нерідко спостерігається на тлі стресів, неспецифічних ендокринних порушень, зміни географічної зони проживання, підвищеного сонячного опромінення та ін. Безсимптомні рецидиви цитомегаловірусної інфекції найчастіше спостерігаються у вагітних та хворих, які отримують імуносупресивну і гормональну терапію. В цілому герпетичні інфекції приймають рецидивуючий перебіг не більше, ніж у 8-20% хворих при явних збоях в роботі імунної системи.

Герпесвіруси здатні призвести до інфікування плода під час вагітності. Вагітність дуже часто є фізіологічним імуносупресивним фактором (відбувається закономірне зниження імунітету). У цервікальному каналі вагітних жінок значно збільшується ризик внутрішньоутробного інфікування плода, а також інфікування дитини в пологах. Вірус – найбільш поширена у вагітних інфекція, що передається статевим шляхом. Тому перед передбачуваною вагітністю майбутнім мамам ми рекомендуємо пройти обстеження на наявність вірусу простого герпесу і цитомегаловірусної інфекції на слизових статевих органів, визначити наявність і рівень антитіл до цих вірусів і при необхідності отримати курс профілактичного лікування.

Органи і системи організму, які може вражати вірус простого герпесу, і захворювання, які він викликає:

• Зоровий тракт (кератит, іридоцикліт, хоріоретиніт, неврит зорового нерва, флеботромбоз)
• ЛОР-органи (фарингіт, “герпетична ангіна”, ларингіт, зовнішнє вухо, раптова глухота, вестибулярні розлади)
• Органи порожнини рота (стоматит, гінгівіт)
• Шкіра та слизові оболонки (обличчя, губ, генітальний герпес та ін.)
• Легкі (бронхопневмонія)
• Серцево-судинна система (міокардит, миокардиопатия, участь ВПГ в процесах, що лежать в основі атеросклерозу)
• ШКТ (гепатит, ілео-коліт, проктит)
• Жіночі статеві органи (кольпіт, внутрішньоматкова ВПГ-інфекція: ендометрит, амніоніт, хоріон, метроендометрит, порушення дітородної функції)
• Чоловічі статеві органи (простатит, уретрит, ураження сперматозоїдів)
• ЦНС (енцефаліт, сімпатогангліоневріт, ураження нервових сплетінь)
• Психоемоційна сфера (депресія, обтяжливий вплив ВПГ на перебіг синильної деменції та ядерної шизофренії)
• Лімфатична система (ВПГ-лімфоаденопатія).

Пам’ятка при захворюванні

Потрібно пам’ятати, що при появі висипань людина стає гостро заразною. Причому можуть постраждати не тільки оточуючі, але й сама хвора людина. Наприклад, з вогнища на губах брудними руками вірус герпесу може бути занесений в очі або на статеві органи.

Тому важливо дотримуватися таких правил:

• Не чіпайте губи, уражені висипаннями. Якщо ви до них доторкнулися, ретельно мийте руки.
• Користуйтеся особистим рушником і посудом.
• Якщо у вас вражені губи, то не видавлюйте бульбашки і не відривайте скоринки. Це може викликати додаткове інфікування шкіри.
• Утримайтеся від поцілунків і орально-генітальних контактів.
• Якщо ви користуєтеся контактними лінзами, не змочуйте їх слиною для зволоження.
• Противірусний крем на губи наноситься не пальцями, а косметичними паличками.

Профілактика

Профілактика герпесу полягає, насамперед, в зміцненні імунітету. Бажано дотримуватися режиму сну і відпочинку, не забувати про загартування. У період епідемій ГРВІ та грипу важливо уникати перебування в людних місцях.

Тим, у кого часто бувають загострення герпесу, рекомендується перевірити стан імунітету і пройти обстеження, у тому числі на наявність інших прихованих інфекцій.

Симптоми герпесу

“Застуда на губах” виникає через зараження людини вірусом простого герпесу I типу (ВПГ-I). Як правило, вперше людина стикається з герпетичною інфекцією в ранньому дитинстві, заражаючись від хворого при поцілунках, обіймах або використанні загальних столових приладів. Можливо також зараження від родичів повітряно-крапельним шляхом при чханні і кашлі.

Найбільш частою формою інфекції, викликаної ВПГ-I, є герпес обличчя, тобто “застуда на губах”. Причому при першому епізоді ВПГ у дитини нерідко уражаються не тільки губи, але і шкіра в області носогубного трикутника, і слизова носа. Бувають також герпетичний стоматит і герпетична ангіна. Потім вірус поширюється по нервах і назавжди “селиться” в нервових гангліях. За статистикою, вірусом ВПГ-I заражені до 90-95% людей. Але виявляється ця інфекція по-різному. Більш ніж у 80% інфікованих вірус знаходиться в неактивній формі і не дає про себе знати.

Однак у 17-20% людей вірус ВПГ-I періодично “прокидається” і починає активно розмножуватися. Цей процес називається рецидивом і супроводжується появою висипань на обличчі.

До найбільш частих факторів, здатних спровокувати рецидив герпесу, відносяться:

• переохолодження;
• застуда та інші вірусні або бактеріальні інфекції;
• перевтома;
• стрес;
• травма;
• менструація;
• “жорсткі” дієти, гіповітаміноз і виснаження;
• надмірне захоплення засмагою.

Вірус при цьому може вражати будь-яку ділянку шкіри або слизових оболонок організму. Але найчастіше при рецидиві мішенню стають губи і слизова носа. У деяких герпес на обличчі виникає лише зрідка, будучи в основному косметичним недоліком. Але для людей з різко зниженим імунітетом наявність в організмі вірусу може стати серйозною проблемою. Так, наприклад, у хворих на СНІД, онкологічних пацієнтів, людей, що перенесли трансплантацію органів, звичайний вірус герпесу може викликати ураження внутрішніх органів.

Лікування герпесу

На сьогодні не існує ліків, які б повністю знищували вірус герпесу в організмі людини. Однак існує група спеціальних противірусних засобів, які ефективно пригнічують розмноження ВПГ-I.

Рецидиви, що вражають губи або слизову носа, непогано піддаються місцевому лікуванню кремом або маззю. У більш важких випадках лікар може порекомендувати таблетки.

Необхідно пам’ятати, що ранній початок лікування герпесу – запорука успіху. Перед появою пухирців губи стають дуже чутливими, виникає свербіж і поколювання. І якщо захворювання почати лікувати на стадії цих провісників, то висипання можуть і не з’явитися, а одужання настане в найкоротші терміни.

Якщо противірусний крем почати використовувати при вже наявних висипаннях, загоєння настає швидше, ніж при лікуванні іншими способами.