Гепатит в у новонароджених

справочника

Гастроэнтерология детей раннего возраста

Гепатити, які діагностують в перші три місяці життя, відносяться до вроджених, хоча вони можуть бути обумовлені постнатальним зараженням при переливанні крові та її компонентів або іншими ятрогенними причинами (ін’єкції, катетери та ін.).
Розрізняють ідіопатичний неонатальний гепатит (неонатальний гігантоклітинний гепатит) – пролонгована кон’югована гіпербілірубінемія без ознак генералізованого вірусного захворювання та з виключенням відомих вірусних агентів і специфічних аномалій обміну речовин.

Частота вродженого гепатиту, за даними різних авторів, значно коливається через різні підходи до діагностики захворювань, при яких відзначається жовтяниця.
Частота перинатальної передачі вірусу гепатиту В коливається від 26,1% до 39,2%. Для трансплацентарної передачі вірусу гепатиту В необхідні додаткові фактори: гіпоксія, обумовлена різними причинами, наркоманія або алкоголізм матері і т.д. Дані про перинатальне інфікування вірусом гепатиту С різні: ризик від 0 до 17%, при цьому відзначається більш висока частота вертикального шляху передачі ВГС у ВІЛ-позитивних – до 17%, в порівнянні з ВІЛ-негативними вагітними – до 3%.
Частота ідіопатичного неонатального гепатиту складає 1:5000-10000. Атрезія жовчних шляхів (особливо внутрішньопечінкових), у більшості випадків, пов’язана з перенесеним внутрішньоутробним гепатитом, частіше спричиненим одним із реовірусів та зустрічається з частотою: 1 хворий на 10000-30000 новонароджених. Деякі автори стверджують, що сьогодні інфекційну природу захворювання можна довести у 10-45,9% новонароджених з гепатитом. В той же час, у 10-20% дітей з вродженим гепатитом виявляють антигени гепатиту В (частіше НВsAg); антитіла до вірусів краснухи, цитомегаловірусу, герпесу, Коксакі, ЕСНО (14, 19), мікоплазми, токсоплазми, сифілісу.
Частота внутрішньоутробної вірусної інфекції коливається від 0,4 до 22,3%. Випадки тяжкого перебігу трансплацентарно переданої вірусної інфекції плоду і новонародженому, які супроводжуються жовтяницею, зустрічаються з частотою 1:5000-1:10000 пологів.

Віруси (цитомегаловірус, вірус краснухи, вірус простого герпесу і вітряної віспи, Коксакі-вірус, ЕСНО-вірус 14 і 19, віруси гепатиту В, С, бактерії (лістерії, мікобактерії туберкульозу, токсоплазма, бліда спірохета).

*Класифікація МКХ-10
К75 Інші запальні захворювання печінки.
К75.8 Інші уточнені запальні захворювання печінки.
К77.0 Цитомегаловірусний гепатит, токсоплазменний гепатит.
Р35.3 Вроджений вірусний гепатит.

Класифікація вроджених гепатитів (К.В. Орєхов, 2002)
1. Гострий вроджений гепатит:
А) Цитолітична форма.
Б) Цитолітична форма з холестазом.
2. Хронічний вроджений гепатит:
А) Хронічний персистуючий вроджений гепатит.
Б) Хронічний активний гепатит з холестазом.
В) Хронічний активний вроджений гепатит із швидким переходом в цироз.

Кафедрою неонатології, сумісно з кафедрою вірусології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, представлена робоча класифікація вірусних гепатитів у новонароджених (2001 р.).
І. За етіологією:
1) вірусний гепатит В,
2) вірусний гепатит С,
3) вірусний гепатит D,
4) вірусний гепатит G,
5) вірусні мікс-гепатити,
6) вірусні гепатити нез’ясованої етіології.

ІІ. За терміном інфікування:
1) антенатальний,
2) перинатальний,
3) постнатальний.

ІІІ. За перебігом:
1) гострий (циклічний, прогредієнтний),
2) хронічний.

ІV. Клінічні форми відповідно терміну інфікування:
1) вроджений фетальний гепатит,
2) перинатальний вірусний гепатит,
3) постнатальний вірусний гепатит.
V. За важкістю перебігу:
1) середньоважка форма,
2) важка форма,
3) фульмінантна форма.
VІ. За переважаючим патологічним механізмом:
1) жовтушно-цитолітична форма,
2) жовтушно-цитолітична форма з холестатичним компонентом,
3) жовтушно-холестатична,
4) безжовтушна.

Мікроорганізми, тропні до гепатоцитів, викликають специфічну запальну реакцію. Пряма цитопатична дія вірусу може бути спрямована на інфіковані гепатоцити. Вірусемія спостерігається, але не постійна. Проявом реакції гуморального імунітету є синтез в інкубаційному періоді антитіл, які представлені спочатку Іg М, а потім
Іg G. При цій формі гепатиту організм досить швидко звільняється від вірусу, що виключає вірусоносійство і перехід у хронічну форму. В інших випадках відповідальною за пошкодження гепатоцитів є імунна система. Пошкоджуючу дію викликають Т-кілери. Імунна агресія Т-кілерів спрямована на гепатоцити, які несуть на своїх мембранах антиген вірусу, що закінчується цитолізом гепатоциту. Антиген вірусу, який звільняється при цитолізі, утворює із специфічними антигенами циркулюючі імунні комплекси. В подальшому в імунний процес може включатися аутоімунна реакція на ліпопротеїди мембран гепатоцитів, і тоді імунна агресія поширюється і на непошкоджені вірусом гепатоцити. Характер співвідношення вірусу і організму при цій формі гепатиту може бути різним і визначатися особливостями збудника, генетичною схильністю імунної відповіді. Це лежить в основі варіабельності клінічних форм гепатиту – від безсимптомного носійства і легких клінічних форм до цирозу печінки.

Клінічні прояви при гепатиті включають порушення загального стану (поганий апетит, зригування, низька прибавка маси тіла, м’язова гіпотонія, гіпорефлексія, здуття живота), ознаки інфекційного процесу, жовтяницю, збільшення розмірів печінки і селезінки, геморагічний синдром. У окремих хворих в клінічній картині можуть домінувати ознаки холестазу, цитолізу гепатоцитів, печінкової недостатності. Гіпербілірубінемія носить здебільшого змішаний характер, в крові високі рівні як білірубіндиглюкуроніду, так і прямого білірубіну.

Первинні дослідження включають: загальний аналіз крові та сечі, сироватковий холестерин, загальний білок і білкові фракції, АсАТ, АлАТ, ЛФ, ГГТП, імуноглобуліни, залізо, групу крові, резус-фактор, коагулограму, цукор, амілазу; копрограму, гістологічне дослідження біоптату печінки (за показанням), маркери вірусної інфекції, УЗД печінки, жовчного міхура, підшлункової залози і селезінки.
Діагностика захворювання проводиться на основі даних анамнезу (сімейний анамнез, перебіг вагітності, перебіг раннього неонатального періоду, наявність позапечінкових аномалій та захворювань, забарвлення випорожнень), об’єктивного огляду. В загальному аналізі крові відзначається анемія, тромбоцитопенія. При дослідженні сироватки крові – підвищення рівня загального білірубіну та його фракцій, біохімічні ознаки цитолізу (підвищення рівня АлАТ, АсАТ), холестазу (підвищення рівня лужної фосфатази, гамаглутамінтрансферази), печінково-клітинної недостатності (підвищення рівня тимолової проби, зниження протромбінового індексу). При УЗД органів черевної порожнини виявляються ознаки дифузного ураження печінки, спленомегалія.
Залежно від передбачуваного діагнозу та з метою виключення інших захворювань за наявності показань досліджують в сироватці крові вміст сечової кислоти, міді, калію, натрію, антинуклеарних, антигладком’язових, антимітохондріальних та інших аутоантитіл, альфа-фетопротеїну, феритину і церулоплазміну, вміст токсичних речовин, міді у сечі (24-годинна екскреція міді при підозрі на хворобу Коновалова-Вільсона), проводять езофагогастродуоденоскопію, комп’ютерну томографію органів черевної порожнини.
Ступінь активності встановлюється за результатами гістологічного дослідження тканини печінки; орієнтовно – за ступенем активності АлАТ і АсАТ (1,5-2 норми – мінімальна, 3-5 норм – слабко виражена, від 5-9 норм – помірна, вище 10 норм – виражена).
При хронічному перебігу визначають стадії: 0 – немає фіброзу, 1 – слабко виражений фіброз, 2 – помірний фіброз, 3 – виражений фіброз, 4 – цироз.
Ступінь фіброзу встановлюється на підставі морфологічного дослідження печінки, орієнтовно – за даними УЗД. Активність процесу в печінці (за індексом гістологічної активності (ІГА)) та фіброзу (гістологічний індекс склерозу (ГІС)) різного ступеня. Виявлення маркерів ГВ (HBsAg, HBeAg, анти-HBcIgM) та ГС (анти-ВГС, РНК ВГС).
Для виключення TORCH-інфекцій проводиться серологічне обстеження матері й новонародженого (токсоплазмоз, краснуха, ВПГ, ЦМВ), а також інших інфекцій (ECHO, Коксакі, реовірус тип 3, парвовірус тип В19, ВІЛ, сифіліс, лістеріоз, туберкульоз та ін.).
Методи діагностики при підозрі на вроджений вірусний гепатит можна розділити на 2 групи:
1) прямі, які дозволяють виявити в біологічних рідинах та тканинах дитини віруси чи мікроорганізми;
2) непрямі, що дозволяють зареєструвати специфічну імунну відповідь дитини на віруси чи мікроорганізми.
До прямих методів належать: мікроскопія (електронна чи пряма, виявлення вірусних антигенів, ланцюгова полімеразна реакція, культуральний метод. До непрямих методів належать реакція зв’язування комплементу, імуноферментний метод визначення специфічних ІgG та ІgМ, імунофлюоресценція, латекс-аглютинація, визначення антитіл до специфічних антигенів.
При використанні серологічних методів діагностики вродженого вірусного гепатиту слід знати, що обстеження повинно бути проведене до використання в лікуванні дитини препаратів донорської крові, результати обстеження дитини обов’язково необхідно співставляти із результатами обстеження матері. Наявність специфічних імуноглобулінів G у титрі рівному чи нижчому, ніж титр відповідних антитіл у матері, свідчить про трансплацентарну передачу материнських антитіл, наявність специфічних імуноглобулінів М свідчить про первинну імунну відповідь на інфекційний агент, однак відсутність специфічних імуноглобулінів М не виключає вірусну природу вродженого гепатиту.
Специфічна лабораторна діагностика вірусного гепатиту В у новонароджених ґрунтується на наявності маркерів реплікації в сироватці крові: HBV ДНК, HВeAg, HBsAg, antiHBc IgM. Тривалість реплікації вірусу коливається від декількох місяців до декількох років. У інфікованих трансплацентарно дітей HBsAg найчастіше визначають на 3-4 міс. життя, тому що він знаходився в складі імунних комплексів із специфічними антитілами, в тому числі із материнськими. При інтранатальному зараженні HBsAg тим більше не виявляють у ранній період новонародженості. Наявність HВeAg в крові вагітної жінки свідчить про реальну загрозу інтраперинатальної передачі вірусу і вимагає здійснення термінових заходів профілактики гепатиту В у новонародженого. Якщо HВeAg зберігається більше 6 тижнів, це свідчить про можливість хронізації процесу. Виявлення анти-HВeAg у сироватці хворих свідчить про значне зниження реплікації вірусу. Вони циркулюють в крові, як правило, до одного року. HВсAg може бути визначений тільки в біоптатах печінки, а саме в ядрах гепатоцитів. Анти-HВсAg класу М виявляються першими серед інших специфічних антитіл вже наприкінці інкубаційного періоду. Зникнення анти-HВсAg класу М трактується як ознака очищення організму від вірусу. У хворих на гепатит В у гострому періоді одночасно із анти-HВсAg класу М виявляють HВсAg класу G, які пожиттєво циркулюють і є маркером перенесеної інфекції. Рання поява анти-HBsAg є поганою прогностичною ознакою, є загрозою розвитку фульмінантного гепатиту. У новонароджених, інфікованих трансплацентарно, можна виявити ДНК вірусного гепатиту В у сироватці в перші дні життя, навіть за відсутності HBsAg. Цей тест дозволяє диференціювати антенатальну та інтранатальну передачу ВГВ.

Диференціальна діагностика
Диференціальну діагностику слід проводити з ідіопатичним неонатальним гепатитом, токсичним гепатитом, гематологічними розладами (важкі форми ГХН, вроджена еритропоетична порфірія), метаболічними захворюваннями (дефіцит альфа-1-антитрипсину, галактоземія, тирозинемія, фруктоземія, глікогенна хвороба 1-го та 4-го типу, хвороба накопичення ліпідів, цереброгепаторенальний синдром (синдром Цельвегера), трисомія 18, муковісцидоз, сімейний ідіопатичний холестаз (хвороба Байлера), гемохроматоз, ідіопатичний гіпопітуїтаризм), атрезією внутрішньопечінкових жовчних шляхів, синдромом Алажиля, внутрішньопечінковим стенозом або кістою загальної жовчної протоки, синдромом згущення жовчі, пухлиною печінки і жовчних шляхів, лімфатичним набряком жовчних шляхів.

При важкій (фульмінантній) формі вродженого гепатиту проводиться інтенсивна терапія, яка включає:
1. Постійний контроль за клінічними (неврологічний статус, пульс, дихання, артеріальний тиск, температура тіла, розміри зони печінкової тупості, печінковий запах, баланс між об’ємом рідини, яка вводиться і виводиться) та параклінічними показниками (ЕЕГ, вміст глюкози, електролітів, креатиніну, сечовини, проакцелерину, альбуміну в крові, загальний аналіз крові та сечі).
2. Невідкладні міри для забезпечення прохідності дихальних шляхів, промивання шлунку, катетеризація підключичної вени, катетеризація сечового міхура, введення постійного назогастрального або дуоденального зонду.
3. Седативні засоби: оксибутират натрію (гамаоксимасляна кислота – ГОМК) внутрішньовенно, крапельно, 50-120 мг/кг, сібазон (діазепам, седуксен) внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
4. Інфузійна терапія: кристалоїдні та колоїдні розчини, аскорбінова кислота, вітаміни групи В, розчин глюконату кальцію.
5. Амінокислотні суміші (розчини) для внутрішньовенного крапельного введення.
6. При розвитку ДВЗ-синдрому: свіжозаморожена плазма, яка вміщує широкий комплекс факторів згортання крові.
7. Для попередження кишечної аутоінтоксикації вводять через зонд синтетичний дисахарид – лактулозу.
8. Для попередження та лікування набряку мозку призначають дексаметазон.
9. За показаннями призначають ангіопротектор діцинон (етамзилат).
10. При гострій нирковій недостатності використовують дофамін (початкова швидкість введення не повинна перевищувати 5 мкг/кг/хв). Дозу збільшують до
15-20 мкг/кг/хв.
11. При генералізації вторинної інфекції – антибіотики широкого спектру дії, антимікотики.
12. У якості методів тимчасової компенсації печінкової недостатності – замінні переливання крові. Найбільш перспективні методи еферентної терапії з детоксикацією крові, плазми, лімфи (гемосорбція, плазмосорбція, лімфосорбція). Може бути використаний метод плазмаферезу (заміна плазми плазмозамінюючими рідинами зі зворотною інфузією еритроцитів хворого).
13. Операція з трансплантації печінки.
При середньоважкій формі буває достатньо застосувати патогенетичні препарати для лікування основних синдромів ураження печінки: гепатопротектори (гептрал, глутаргін, урсофальк), пребіотики (лактулоза), сорбенти (Ентеросгель).
Етіотропну терапію проводять диференційовано при різній перинатальній патології (при врожденому сифілісі, токсоплазмозі, герпесі, мікоплазмозі, лістеріозі та інших бактеріальних інфекціях), що протікає із синдромом гепатиту. Для лікування використовують специфічні (антицитомегаловірусний, антитоксоплаз-менний, герпетичний) імуноглобуліни по 2 мл/кг/добу, через день, по 3-5 введень на курс.
Враховуючи, що в патогенезі вірусних гепатитів, зокрема вірусного гепатиту В, важливе значення мають порушення з боку інтерферонів. Широке розповсюдження в клінічній практиці отримали препарати рекомбінантного інтерферону (лаферон, віферон), які мають антивірусну, імуномодулюючу дію.
Віферон – це рекомбінантний a2 інтерферон, який випускається у вигляді ректальних суппозиторіїв та ін’єкцій. У комплексній терапії вроджених вірусних гепатитів В та С призначають віферон із розрахунку 3 млн. МО ІНФ/м2 поверхні тіла на добу за схемою : 2 рази на добу через 12 годин, перші 10 днів – кожний день, потім – тричі на тиждень протягом 6-9 міс. У вигляді суппозиторіїв дітям у віці до 1 міс. призначають віферон 150 тис. МО 2 рази на добу. З 2-х до 3-х міс. призначають по 2 суппозиторії зранку і 1 суппозиторію на ніч, з 3-х до 5-ти міс. призначають по 2 суппозиторії 2 рази на день. З 5-ти до 9 міс. призначають віферон 500 тис. МО по 1 суппозиторію 2 рази на день, з 9 міс. – по 1 суппозиторію віферону 1 млн. МО зранку та по 1 суппозиторію віферону 500 тис. МО ввечері.
У комплексній терапії використовують флавозид, який пригнічує реплікацію вірусів та стимулює синтез ендогенних альфа- та гамма-інтерферонів. Призначається дітям, залежно від віку, по 0,5-1 мл 2 рази на добу протягом одного місяця.
При гострій та хронічній печінковій недостатності проводиться трансплантація печінки.

Перебіг
Перебіг вродженого гепатиту не завжди можна передбачити. Він може тривати від 2-4 тижнів до кількох місяців з розвитком персистуючого холестазу, як транзиторного, так і повного, через гіпоплазію або атрезію жовчних шляхів.

Ускладнення
- Вітамін-К-дефіцитний геморагічний синдром;
- вітамін-Е-дефіцитний синдром (анемія із шиловидними еритроцитами, акантоцитоз, тромбоцитоз, парези кінцівок, зниження рефлексів);
- вітамін-D-дефіцитний синдром (рахіт);
- гіпопротеїнемія;
- підгострий фіброзуючий хронічний гепатит;
- цироз печінки;
- портальна гіпертензія;
- гостра печінкова недостатність (фульмінантний гепатит);
- енцефалопатії.

Профілактика трансмісії вірусного гепатиту від матері до дитини:
1. Обстеження та лікування жінок дітородного віку, проведення профілактичних щеплень серонегативним жінкам (краснуха, гепатит В).
2. Консультування подружніх пар.
3. Преконцепційна профілактика включає обстеження жінок до вагітності – проведення дослідження сироватки крові на наявність антитіл до ВІЛ, токсоплазми, вірусу краснухи, гепатиту В.
4. Диспансерне спостереження вагітних у жіночій консультації першого триместру вагітності, обстеження на сифіліс, ВІЛ-інфекцію та інші збудники TОRCH-інфекції. Скринінг вагітних для виявлення HBsAg. При первинному інфікуванні під час вагітності (токсоплазмоз, хламідіоз) жінці призначають лікування. Для профілактики вродженого лістеріозу вагітним жінкам, які працюють у тваринництві, рекомендують тимчасово перейти на роботу, не пов’язану з тісним контактом із тваринами. У їжу слід вживати тільки термічно оброблені м’ясні продукти, пастеризоване або стерилізоване молоко.
5. Виховні та соціальні заходи, спрямовані на зменшення захворювань, які передаються статевим шляхом.
6. Дотримання загальногігієнічних норм, які забороняють вживання в їжу термічно необроблених м’ясних продуктів, немитих овочів, сирого молока, заходи безпеки при контакті з домашніми тваринами.
7. Проведення щеплення всіх новонароджених вакциною проти гепатиту В (рекомбінантна суспензія для внутрішньом’язового введення в дозі 10 мкг, що відповідає 0,5 мл). Дітям від HBsAg-позитивних або тих, що захворіли у ІІІ триместрі вагітності на гепатит В, з першою вакцинацією рекомендується ввести імуноглобулін людини проти гепатиту В.
8. Кесарський розтин при гострому перебігу генітальної герпетичної інфекції.

За даними різних авторів, у частини дітей можливе повне одужання, у більшості розвивається цироз печінки, летальність складає 38%. У 40% хворих наступає одужання. У 15% захворювання швидко прогресує і закінчується летально, 45% хворих помирає в подальшому через формування цирозу.

Прививка от гепатита в 1 месяц редко протекает с тяжелыми побочными эффектами. К самым типичным последствиям относят местную реакцию на вводимый препарат. Чуть реже встречается общая ответная реакция организма в виде недомогания и невысокого подъема температуры тела. Вторая вакцинация проводится через месяц после первичного введения препарата.

Обязательна ли прививка от гепатита B?

Гепатит В относится к серьезным инфекционным заболеваниям вирусного происхождения, которое прежде всего поражает клетки печени и проявляет высокую устойчивость ко многим противовирусным препаратам.

Существуют различные формы протекания гепатита, например, с острыми симптомами желтухи или печеночной недостаточностью. Болезнь может привести к развитию цирроза и рака печени.

Бланк соглашения на проведение вакцинации дают подписывать еще в роддоме. Если было подписано согласие, то повторную прививку новорожденному делают в один месяц. У младенцев иммунная система недоразвитая и болезнь часто приводит к тяжелым последствиям. Если начать схему в это время, то эффективность от нее будет намного выше.

Реакция после введения вакцины у всех детей разная. Все зависит от общего здоровья ребенка на момент проведения процедуры и работы иммунитета.

Прививание, согласно законодательству РФ, не носит принудительный характер. Любой взрослый может написать отказ на проведение вакцинации. Поэтому вопрос: обязательно ли прививать малыша от гепатита, решается родителями самостоятельно.

Нормальная реакция ребенка на прививку

Родители, беспокоясь о здоровье малыша, часто интересуются, какая реакция на прививку гепатит Б считается нормальной? В идеале никаких изменений в поведении и состоянии ребенка не должно быть. У слишком чувствительных детей могут появляться следующие симптомы:

• подъем температуры тела, но не выше 37, 5 градусов;
• повышенное потоотделение;
• болезненные ощущения в месте, куда вводили препарат;
• снижение аппетита, капризность, беспокойный сон в первые два дня после вакцинации.

Все другие возникающие реакции, которые длятся больше одного дня, относят к патологической группе. Это может быть сыпь, высокий подъем температуры тела, тошнота, частые срыгивания, суставная боль.

Если появилась сильная рвота, судороги, состояние говорит о начале какого-то инфекционного процесса, который не связан с прививкой.

Большинство детей переносят вакцину хорошо. Приблизительно через 3–4 недели формируется иммунитет и включается защитная реакция организма от заболевания.

Последствия прививки от гепатита у детей

Врачи уверяют, что все современные вакцины, которые поставляются в больницы, обладают высокой безопасностью и эффективностью. Побочные реакции на прививку гепатит В отмечаются очень редко.

У новорожденных прививка обычно проходит легко, безболезненно и редко вызывает побочные реакции. В теле появляется слабость, сонливость, немного болит голова. Малыш становится раздражительным, продолжительно плачет, не отрывается от груди, засыпает и спит только на руках, сон прерывистый, часто малыш просыпается с плачем.

За консультацией к специалисту необходимо обратиться в том случае, если признаки общего недомогания не проходят больше двух суток и присоединились другие настораживающие симптомы.

Так как у новорожденных процессы терморегуляции не налажены, организм восприимчив к любым изменениям окружающей среды.

• Температура у грудничка после прививки от гепатита В чаще всего не превышает 37,5 градуса. Подъем фиксируется через 6–7 часов после вакцинации, что является нормальной ответной реакцией иммунитета на чужеродные тела.
• Средняя степень поствакцинальной реакции характеризуется подъемом температуры до 38,5 градусов и требует применения жаропонижающих средств.
• В тяжелых случаях измерение на градуснике превышает отметку 38,5 градусов.

Еще одним часто встречающимся побочным действием после прививки от гепатита у новорожденных является местная реакция. Она развивается по причине повышенной чувствительности организма к основному компоненту многих вакцин. Место инъекции отекает, краснеет, уплотняется, при легком нажатии появляется боль. Симптомы обостряются, если на место укола попала вода.

Реакция считается нормальной, если отек и уплотнение не превышают 6–7 см, а краснота не больше 8 см. После того как препарат уйдет в кровь, воспаление само собой пройдет (приблизительно через неделю). Не рекомендуется ставить компрессы, и применять мази.

Опасные осложнения после прививки от гепатита B

Несмотря на все меры предосторожности и при учете всех возможных противопоказаний, всегда есть процент развития осложнений. К осложнениям после прививки от гепатита можно отнести:

• тяжелые аллергические проявления, такие как крапивница, анафилактический шок, сильная сыпь по всему телу, миокардит, артрит;
• узловатую эритему;
• подъем температуры тела до 40 градусов;
• сильные мышечные и суставные боли;
• неврологические нарушения.

Вакцинация предотвращает болезни печени, вызванные гепатитами А и В. Многочисленные исследования показали, что прививка никак не влияет на развитие желтухи у новорожденных, а даже снижает риск ее развития. Поэтому никакого лечения печени после процедуры не требуется.

Чтобы избежать всех этих осложнений, нужно соблюдать все рекомендации врача. Два дня после прививки нельзя мочить место укола, нельзя вводить в рацион кормящей мамы новых продуктов и лучше отказаться от прогулки на улице. В течение недели не рекомендуется давать витамин Д.

Гепатит В является опасной болезнью с большим риском развития цирроза печени и рака, представляющих угрозу для здоровья и жизни ребенка. У большинства зараженных гепатитом детей болезнь переходит из острой формы в хроническую стадию.

Какая вакцина от гепатита B применяется?

Для выработки стабильного и хорошего иммунитета к заболеванию необходимо делать три прививки. Вакцины могут быть комбинированными (включать дополнительные компоненты), а также существует другой тип — моновакцина.

В нашей стране используют вакцины против гепатита российского и зарубежного производства:

• Биовак.
• Бубо Кок (предотвращает такие болезни, как коклюш, гепатит, столбняк и дифтерия).
• Регевак.
• Рекомбинантная дрожжевая вакцина.
• Энджерикс В.
• Эбербиовак.

Как импортные, так и российские вакцины характеризуются высокой надежностью и безопасностью, все они взаимозаменяемы. Разница может заключаться только в составляющих компонентах, поэтому врачи рекомендуют ставить прививки в рамках курса одного и того же производителя.

Куда делают прививку новорожденным?

Прививка не требует особой подготовки. Перед процедурой врач осматривает ребенка, измеряет температуру, прослушивает грудную клетку. Если в состоянии здоровья ребенка нет отклонений, то дается направление в прививочный кабинет.

Инъекции можно вводить внутримышечно в бедро или плечо. В специальный шприц набирают 1 мл препарата. Под кожу вводить препарат нельзя, так как это снижает эффективность вакцины и вызывает сильную местную реакцию.

Младенцам и детям младше трехлетнего возраста препарат вводят в бедро. Именно здесь лучше всего развиты мышцы, которые находятся недалеко от кожи. Все это помогает предотвратить возникновение сильных местных реакций. Детям старше трех лет и взрослым укол делают в плечо.

Противопоказания

Перед процедурой ребенка обследуют на наличие противопоказаний. При обнаружении каких-либо отклонений врач подписывает медицинский отвод, который может быть временным или постоянным. Прививки в таких случаях приводят часто к осложнениям:

• Если имеется непереносимость пекарских дрожжей, то препарат нельзя вводить. В этом случае реакция организма на прививку от гепатита может проявиться аллергией.
• Тяжелая переносимость предыдущей прививки.
• Противопоказанием является острое протекание любой болезни.
• Если ребенок родился с недостаточной массой тела, то прививку нельзя делать до тех пор, пока он не наберет 2 кг.
• Диатез (прививку ставят только после того, как сыпь спадет) и другие аллергические проявления.
• Расстройство пищеварительного тракта.
• Злокачественные заболевания крови.
• Онкологические заболевания.

Если прививка была сделана здоровому ребенку, то никакие серьезные осложнения ему не грозят. В случае если прививка был сделана при наличии какой-либо патологии большой риск развития серьезных нарушений.

При болезнях печени прививка не является абсолютным противопоказанием. Бывают случаи, когда вакцина вводится в период начала острого заболевания гепатитом (не была еще диагностирована) не нужно бояться последствий. Никакого вреда процедура не влечет, а, наоборот, снижается вероятность развития цирроза печени.

Причины заражения ребенка

Когда возбудитель проникает в организм, он с током крови попадает в печень. Здесь вирус активно размножается, что вызывает разрушающее и токсическое воздействие на орган. При острой форме у малыша возникают ярко выраженная клиническая картина, а при хроническом течении патология проявляется стерто и незначительно.

Как происходит инфицирование:

• Контакт с биологическими жидкостями человека, страдающего гепатитом (кровь, моча, слюна, молоко матери). Возбудитель легко поступает в организм через микроскопические повреждения.
• Фетальным путем. Если мать инфицирована, вирус проходит сквозь гематоплацентарный барьер и вызывают изменения в печени малыша.
• Через материнское молоко. Некоторые виды микроба легко достигают молочной железы. Вот почему инфицированная мама может заразить грудничка.
• Через загрязненную воду. Если ребенок выпьет жидкость, где содержится высокая концентрация вируса гепатита А, он заразится болезнью Боткина. Это может произойти даже во время купания открытом водоеме, когда малыш случайно заглатывает воду.
• Контактно-бытовым способом. Если ребенок использует чужие средства личной гигиены (зубная щетка, мочалка, полотенце), это может привести к заражению.
• Во время медицинских процедур. Крайне редко ребенок инфицируется гепатитом В или С при оперативном вмешательстве или выполнении инъекции (чаще, если они выполнены вне специализированного медицинского учреждения).
• После пересадки печени. Если малыша развились тяжелые заболевания органа, требуется трансплантация ткани. Существует риск, что донор может быть инфицирован.
• После токсического отравления. Поскольку печень отвечает за обеззараживание организма, ей приходится инактивировать опасные вещества в организме. Некоторые из них способны оказывать разрушительное действие на гепатоциты, что приводит к гибели печеночных клеток.

Чтобы не произошло заражения, дети должны быть защищены от всех перечисленных факторов. Малышам обязательно нужно проводить вакцинацию против гепатита.

Проявления болезни у детей до года

При врожденном гепатите малыш инфицируется внутриутробно. Риск заражения матери особенно велик, если у нее нет необходимой прививки.

Патология печени развивается у новорожденных и грудничков стремительно. Вероятность осложнений зависит от веса малыша и сопутствующих заболеваний внутренних органов.

Отличительные проявления патологии на первом году жизни:

• Иногда заболевание протекает без желтухи.
• Наблюдается увеличение печени (гепатомегалия), при которой границы печени существенно выходят за пределы нормы.
• Патология часто хронизируется.
• Встречаются фульминантная форма гепатита, особенно у грудничков первых 6 месяцев жизни. Состояние очень тяжелое: наблюдается некроз печеночной ткани.
• Болезнь может протекать вместе с бактериальной инфекцией. Такая форма переносится ребенком очень тяжело и требует назначения антибиотиков.
• Нарушается течение основных стадий заболевания. У грудничка может изменяться продолжительность инкубационного, желтушного периода.
• Гепатит у детей часто сопровождается развитием осложнений. Чем младше малыш, тем выше риск появления неблагоприятных последствий.

Чаще всего наиболее тяжелое течение патологии встречается у грудничков на 3–6 месяцах жизни. В некоторых случаях заболевание заканчивается летальным исходом.

Клиническая картина

Признаки патологии зависят от возбудителя инфекционного процесса, а также периода заболевания. Гепатит у ребенка проходит 4 последовательные стадии. В инкубационную отсутствует симптоматика. При гепатите А (ВГА) она длится 7–50 суток, В – от месяца до полугода, С – от нескольких дней до 26 недель.

Преджелтушная стадия

Характеризуется возникновением первых симптомов. Они зависят от того, по какому типу протекает период. Различают 4 варианта преджелтушной стадии:

• Катаральная форма. У ребенка отмечается повышенная температура тела. Появляются катаральные нарушения в виде заложенности носа, кашля, слабости и потери аппетита, а также кровотечение из носа. При первичном осмотре у педиатра врач часто ставит диагноз ОРЗ.
• Гастритическая форма. Ребенок жалуется на болезненные ощущения в правом подреберье. Его беспокоит тошнота, потеря аппетита, иногда рвотные позывы. Часто такие признаки можно спутать с проявлениями пищевого отравления.
• Астеновегетативная форма. Характеризуется слабостью, сонивостью и повышенной утомляемостью. Ребенок жалуется на головную боль, отказывается от еды.
• Артралгическая форма. Появляется интенсивная суставная боль. На кожных покровах образуются высыпания. Является признаком гепатита В.

Продолжительность преджелтушной стадии зависит от возбудителя. Для ВГА она составляет около 1 недели. Для остальных форм длится около 2–3 недель. С окончанием преджелтушной стадии увеличивается печень, моча становится темной.

Период желтухи

За 1–2 суток кожные покровы и слизистые окрашиваются в желтоватый цвет. Сначала можно увидеть изменения на склерах, а потом они распространяются на слизистую полости рта, лицо, тело и конечности. В дальнейшем желтуха пропадает в обратной последовательности.

При ВГА эта стадия начинается раньше, быстро нарастает и проходит по сравнению с другими видами. Желтуха при гепатите В отличается продолжительным преджелтушным периодом. Она медленно нарастает на протяжении долгого времени.

Моча становится темной окраски, напоминающую крепкий чай. Кал обесцвечивается и становится похож на белую глиняную массу.

Часто у маленьких пациентов возникает кожный зуд.

Врач нащупывает увеличенные размеры печени и селезенки.

При тяжелом течении наблюдаются петехии на коже и носовые кровотечения. Ребенка беспокоят расстройства центральной нервной системы: вялость, расстройство сна, бессонница. Иногда возникают рвотные позывы и урежение частоты пульса.

Со временем желтуха исчезает, печень с селезенкой обретают нормальные размеры, а цвет мочи становится привычным.

Фульминантная форма

Это наиболее тяжелая форма гепатита. Происходит усиленная продукция антител, поражающих печень. Наступает некротизация ткани органа. Патология наблюдается у малышей первого года жизни: их иммунная система несовершенна.

Стадия выздоровления или перехода в хронический процесс

К 3–4 неделе симптоматика ВГА стихает. Больной полностью выздоравливает.

При гепатите В период длится до трех месяцев. Малыша беспокоит ощущение тяжести в области правого подреберья, недомогание. Врач нащупывает увеличенную печень. Если лечение было эффективным, пациент выздоравливает.

При неудачной терапии наступает хронизация инфекции.

Такой больной нуждается в наблюдении и контроле заболевания. Оно может быть причиной опасных осложнений.

Лечение

Дети госпитализируются в инфекционное отделение, где им проводят комплексную терапию. Клинические рекомендации включают:

• строгий постельный режим;
• диету;
• медикаментозную терапию.

При признаках интоксикации врач назначает растворы глюкозы, сорбенты. Глюкокортикоиды используются при злокачественном течении патологии. При значительном поражении гепатоцитов применяются противовирусные средства, иммуномодуляторы.

Для поддержания работы клеток печени назначаются гепатопротекторы. В период реконвалесценции врач применяет желчегонные лекарства.

Гепатит у детей – тяжелая патология печени, при которой происходит поражение гепатоцитов. Обычно она имеет вирусную этиологию. Заболевание особенно опасно у новорожденных и грудничков, поскольку у них иммунная система несовершенна. Не стоит игнорировать вакцинацию и лишать ребенка защиты. Прививка – эффективный метод уберечь малыша от опасной патологии.