Наказ моз профілактика вірусного гепатиту

Сайт СТУДОПЕДИЯ проводит ОПРОС! Прими участие :) - нам важно ваше мнение.

ВІЛ-інфекція – хвороба, що розвивається в результаті довготривалої персистенції вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини, і характеризується повільно прогресуючою дисфункцією імунної системи.

ВІЛ-інфіковані – особи, в організмі яких при лабораторному дослідженні виявлено вірус імунодефіциту людини. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини) – кінцева стадія ВІЛ-інфекції, перебігає з ураженням імунної та нервової системи і проявляється розвитком тяжких вірусних, бактеріальних, паразитарних уражень і/або злоякісних новоутворень, які призводять до смерті хворого.

Робочі місця лікувально-профілактичних медичних закладів забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження.

Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та ін. забруднені кров'ю, біологічними рідинами за винятком сечі, слини, випорожнення у зв'язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування (надалі - біологічні рідини), та речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезараження аналогічний тим, які використовуються для профілактики зараження вірусними гепатитами.

Медичні працівники зобов'язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ріжучим та колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями і т.ін.).

Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень.

Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору використаних шприців забезпечуються ємкістю з матеріалу, який не проколюється.

З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями.

При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, при розтині трупів, проведенні лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білизни, прибиранні і т. ін., медичні працівники та технічний персонал користуються засобами індивідуального захисту (хірургічними халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі потреби - захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров'ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів.

Перед надіванням гумових рукавичок шкіру біля нігтей слід обробити 5% -ним спиртовим розчином йоду.

Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними.

Усі маніпуляції з кров'ю і сироватками в лабораторіях виконуються за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів,

Будь-які ємкості з кров'ю, іншими біологічними рідинами (без винятку), біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими або пластмасовими корками.

У лікувальних закладах для забезпечення знезараження при випадковому витіканні рідини кров та інші біоматеріали транспортуються в штативах, покладених в контейнери, бікси або пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка.

Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з'єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Опти­мальною є доставка в сумках-холодильниках.

Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев'яних ящиках, поліетиленових пакетах.

Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.

Аварієюслід вважати уколи, порізи, забруднення слизових та шкіри покривів кров'ю та іншими біологічними рідинами.

Якщо контакт з кров'ю, біологічними рідинами чи біоматоріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), то потерпілий повинен;

· зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

· видавити кров із рани;

· ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 5%-ною настоянкою йоду при порізах, 3%-ним перекисом водню);

· ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70%-ним розчином етилового спирту;

· на рану накласти пластир, надіти напальчник, при потребі продовжувати роботу одягти нові гумові рукавички;

· терміново-повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров'ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

· обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 3%-ним розчином перекису водню, 3%-ним розчином хлораміну);

· промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

· ротової порожнини - прополоскати 70%-ним розчином етилового спирту;

· порожнини носа - закапати 30%-ним розчином альбуциду;

· очі - промити водою (чистими руками), закапати 30% - ним розчином ільбуциду.

Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05%-ний розчин перманганату калію.

Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією:

· при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу аптечки;

· здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної маніпуляції;

· не терти руками слизові оболонки.

У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалу па халат, одяг:

· одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів:

· шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70%-ним розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

· забруднене взуття дворазове протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфекційних засобів.

В усіх лікувапьно-профілактичних закладах ведеться форма 108-о "Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом" (додаток 2).

У журналі відмічають:

1. Порядковий номер.

2. Дата та час аварії заповнюються словами, указати години і хвилини.

3. Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, попадання біоматеріалу шкіру, слизові оболонки, одяг та інші).

4. Робота, яка виконувалася під час аварії.

5. Прізвище, ім'я, по батькові потерпілою заповнюється на підставі паспортних даних.

6. Джерело зараження, вид матеріалу, що інфікує (кров та її продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини).

7. Особистий код чи прізвище, ім'я та по батькові особи (за її згодою), як належав цей біологічний матеріал.

Ці відомості підписуються завідувачем відділення (лабораторії) або інше уповноваженою особою, а також головою (членом) режимної комісії.

Журнал підписується головою режимної комісії 1 раз на місяць з зазначенням дати.

Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Уперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5-ти днів після неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною зараження.

Якщо результат негативний, то наступне тестування має проводитися через 3, 6 місяців і далі - через рік.

Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, то потерпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняється здавати донорську кров (тканини, органи), і проводиться екстрена профілактика, тобто приймання антиретровірусних лікарських засобів (за згодою потерпілого). Це бажано зробити якнайшвидше, але не пізніше 24-36 годин після факту пошкодження.

У разі виявлення у медичного працівника ВІЛ-інфекції на підставі форми облікової звітності №108-о надалі визнання захворювання професійним здійснюється в порядку, установленому чинним законодавством.

Наявність та ведення журналів реєстрації аварій і обстеження потерпілих медичних працівників контролюється органами охорони здоров'я та територіальними санітарно-епідеміологічними станціями.

Результати обстеження медичних працівників є конфіденційними

Особливості роботи аналогічні як і при СНІду

Робота по зменшенню частоти поранень гострими інструментами та їх наслідків, а також інших контактів з кров'ю ведеться у чотирьох напрямках:

1. Модифікація інструментів з метою зменшення ризику поранення при їх використанні та знищенні.

2. Використання бар'єрних матеріалів для зменшення контактів з кров'ю хворих.

3. Інформування персоналу про характер ризику та рекомендації у відношенні більш безпечних методів роботи.

4. Дотримання заходів запобігання заражень через кров: обов'язкова вакцинація проти гепатиту В медичних працівників, які працюють з кров'ю та забезпечення зидовудином працівників, що ризикують бути ВІЛ-інфікованими.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

ВИЧ и гепатиты В и С являются опасными вирусными инфекциями. В настоящее время эти заболевания в достаточной мере распространены, и нередко становятся причиной гибели пациентов. Несмотря на то, что в наше время существуют лекарства, позволяющие частично купировать ВИЧ и гепатит В, а ВГС и вовсе полностью излечим, лучше вовремя избежать заражения.

Но каковы пути инфицирования у рассматриваемых заболеваний? Каковы санитарные правила профилактики вирусных гепатитов и инфекции ВИЧ? Каким образом происходит заражение рассматриваемыми вирусными инфекциями? Каковы особенности профилактики парентеральных вирусных гепатитов? Возможна ли профилактика ВИЧ и вирусных гепатитов в домашних условиях? Ответы на каждый из этих вопросов вы сможете найти в нашей статье.

Пути заражения ВИЧ и вирусными гепатитами

Профилактика ВИЧ-инфекции и вирусных гепатитов имеет огромное значение. Особенно она важна для групп риска, в частности:

• Для больных с изначально заниженным иммунитетом
• Для пациентов, регулярно проходящих процедуру диализа или переливания крови
• Для лиц, страдающих инъекционной наркозависимостью
• Для людей, пренебрегающих личной гигиеной
• Для родственников и близких инфицированных людей
• Для работников медицинских лабораторий, чья деятельность связана с изучением образцов крови зараженных

Но для того, чтобы выявить основы профилактики вирусного гепатита В, ВГС или ВИЧ-инфекции, следует выяснить, как именно можно заразиться этими болезнями. Пути передачи во многом зависят от типа заболевания. В частности, болезни, возбудителями которых являются вирусы, могут передаваться:

• Фекально-оральным образом передаются вирусные гепатиты А и Е.
• Венерический способ заражения характерен для ВИЧ, ВГВ и в некоторых случаях для ВГС.
• Через зараженную кровь передаются гепатиты В и С, а также ВИЧ.
• Перинатальный способ заражения возможен при ВГС, ВГВ и СПИДе.

Каким бы не был способ заражения вирусной инфекцией, важно всегда быть настороже и избегать контакта с естественными выделениями биологическими жидкостями других людей. Ведь человек может быть носителем патогена, и даже не подозревать об опасности, которую представляет для родных и близких. Многие вирусные инфекции представляют опасность даже в инкубационный период.

Гепатит группы А в настоящее время является наиболее распространенной формой вирусного поражения печени не только в России, но во всем мире. Чаще всего заболевают дети в возрасте до 6 лет и взрослые люди в возрасте от 40 до 50 лет. Штамм Е во многом похож на А, но встречается гораздо реже. Заразиться вирусными гепатитами групп А и Е можно:

• При употреблении загрязненной воды
• Если употреблять в пищу плохо промытые овощи и фрукты
• При недостаточной термической обработке мясных продуктов
• При пренебрежительном отношении к личной гигиене
• В процессе лабораторного изучения анализов кала и мочи зараженных пациентов

Вирусный гепатит С провоцируется флававирусом, который в течение длительных лет может находиться в неактивном состоянии. При этом угроза заражения в этот период все равно существует. ВГВ провоцируется ДНК-содержащим вирусом, инфекция ВИЧ — ретровирусом. В свою очередь, ВГС, ВГВ и ВИЧ можно заразиться:

• На приеме у стоматолога или хирурга
• Во время внутривенной, подкожной или внутримышечной инъекции
• При некачественных услуга мастера по маникюру, татуировщика или пирсинг-мэйкера
• Во время процедуры диализа или переливания крови
• При прямом контакте с кровью заболевшего
• При изучении образцов крови в лабораторных условиях

Что касается венерического способа передачи, наибольший риск заразить партнера есть у больных и носителей ВГВ и ВИЧ. Гепатит С передается половым путем в крайне редких случаях — только при повышенной вирусной нагрузке, наличии язвочек или потертостей на половых органах, либо менструации у инфицированной партнерши.

То же самое касается перинатального способа заражения. Если будущая мать больна ВГС, угроза инфицирования плода составляет всего 3-5 процентов, тогда как при ВГВ и ВИЧ она гораздо выше. Но если женщина предприняла необходимые меры по купированию заболевания, то у нее есть все шансы родить здорового ребенка.

По поводу таких вирусных инфекций, как гепатиты С и В и вирус иммунодефицита человека ходит немало различных слухов. Некоторые из них являются не более чем мифами, которые, тем не менее, отравляют жизнь инфицированным людям. Поэтому данные мифы не помешает развеять. В частности, ни ВГС, ни ВГВ, ни ВИЧ нельзя заболеть:

• При поцелуе с больным. В слюне инфицированного содержится слишком малая концентрация патогена. По этой же причине пить и есть из одной посуды с больными безопасно.
• При рукопожатии и объятии. Возбудители рассматриваемых инфекций не базируются на кожных покровах и не остаются на его одежде и личных вещах.
• При разговоре и длительном нахождении с больным в одном помещении. Рассматриваемое заболевание не передается воздушно-капельным путем.

Таким образом, не стоит отказывать заболевшему близкому человеку в поддержке, опасаясь заражения через прикосновение. Рассматриваемые вирусные инфекции попросту не передаются через прикосновения и телесные контакты.

Санитарные правила профилактики вирусных гепатитов и ВИЧ

О предупреждении массовых заражений серьезными вирусными заболеваниями в первую очередь должны заботиться санитарные службы. Также ответственность возлагается на руководство различных общественных мест, от детских садов и школ до заведений общепита. Общими санитарными правилами по профилактике вирусных гепатитов и ВИЧ-инфекции являются:

• Соблюдение в чистоте общественных помещений
• Своевременная дезинфекция санузлов
• Дезинфекция посуды и кухонных помещений в общепитах
• Стерилизация медицинского инструментария
• Использование одноразовых шприцов для инъекций и игл для капельниц
• Стерилизация инструментов для маникюра, тату и пирсинга
• Проверка доноров крови и ее компонентов на наличие вирусных инфекций

Итак, основная ответственность за профилактику вирусных инфекций возлагается на государственные службы. Однако каждый человек должен самостоятельно заботиться о сохранности собственного здоровья. Рассмотрим далее, как избежать инфицирования рассматриваемыми вирусами.

• Мыть руки перед едой, особенно после поездки в общественном транспорте.
• Мыть овощи и фрукты перед употреблением.
• Подвергать пищу животного происхождения качественной термической обработке.
• Не есть из одной посуды с больными.
• При исследовании лабораторных образцов биологических выделений больных пользоваться латексными перчатками.

Также рекомендуется соблюдать все необходимые меры предосторожности при уходе за лежачими больными с тяжелой формой заболевания и осложнениями.

Профилактика парентеральных вирусных гепатитов В и С включает в себя меры по избеганию контакта с кровью инфицированного пациента. Другие выделения человеческого организма в данном случае большой угрозы не несут. Чтобы не заболеть, следует:

• Отказаться от посещения сомнительных пирсинг- и тату-мастерских.
• При посещении маникюрных кабинетов следить за тем, чтобы мастер использовал чистые инструменты.
• Следить за стерильностью инструментария, который использует дантист или медперсонал в процедурных кабинетах.
• Использовать перчатки при обработке открытых ран на теле человека, больного ВГС.
• Стирать одежду, на которой сохранилась кровь больного, также в перчатках.
• Пользоваться только личными бритвой и зубной щеткой. На этих предметах личной гигиены очень часто остаются фрагменты эпидермиса и частицы крови их владельца.

Профилактика вирусного гепатита В также включает вакцинирование. Прививка от ВГВ не только защитит от данного штамма гепатовируса, но и снизит угрозу ко-инфекции при ВИЧ. При этом вакцина защищает еще от одного штамма гепатовируса — гепатита D. Эта инфекция может развиться исключительно на фоне прогрессирующего ВГВ. Сделать прививку от гепатита В можно в любом государственном медицинском учреждении.

Методы профилактики ВИЧ-инфекции и вирусных гепатитов В и С во многом схожи. Точно также следует избегать прямого контакта с кровью инфицированных больных. Однако в случае рассматриваемого инфекционного заболевания большую опасность также представляют сперма и вагинальные выделения больных.

Особенно велик шанс заражения в том случае, если болезнь перешла в стадию синдрома приобретенного иммунодефицита (СПИДа). По этой причине профилактика ВИЧ включает использование презерватива при половом акте. Однако, если больной принимает антиретровирусные препараты, и вирусная нагрузка в его организме невысока, опасности заражения половым путем нет.

Заключение

Итак, в случае ВИЧ и вирусных гепатитов, профилактика заражения является не только прямой обязанностью санитарных служб, но и личным делом каждого человека. Следует придерживаться элементарных норм личной гигиены и избегать контакта с чужими выделениями и биологическими жидкостями.

Однако и самим зараженным следует позаботиться о безопасности окружающих. Особенно это касается ухода за детьми, так как, согласно статистике, большинство новорожденных заболевают не перинатально, а в первый год после рождения. Поэтому инфицированным родителям лучше доверить эту обязанность кому-либо из здоровых родственников.

Пациенту, страдающему гепатитом А или Е, следует отдельно хранить личную посуду и другие предметы, которые могут стать причиной заражения окружающих. Больным ВГС, ВГВ или ВИЧ следует отдельно прятать личные бритвенные станки, зубные щетки и другие предметы, на которых могли остаться кровь и эпителий.

Для проверки вирусной нагрузки следует регулярно посещать врача. При необходимости в медицинских процедурах, хирургическом или стоматологическом вмешательстве пациенту следует предупредить медиков о своем заболевании. Отказать такому пациенту в приеме не имеют законного права.

Актуальність теми

Одним із шляхів передачі вірусів імунодефіциту людини, гепатитів В. С, Д є парентеральний та контактний, що становить загрозу для медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків: хірургічні, акушерські втручання, ін’єкції, переливання крові та її препаратів , інші медичні маніпуляції. Медичних працівників відносять до групи ризику.

Отже, знання основних методів профілактики (загальної та спеціальної) необхідні молодшим спеціалістам для запобігання професійних заражень в умовах лікувально-профілактичних закладів.

Знати: ♦ Загальні та спеціальні заходи профілактики професійних заражень СНІДом та

Вміти:♦ Дотримуватись правил особистої безпеки згідно регламентуючих документів з метою запобігання професійних заражень в умовах лікувально-профілактичних

Міждисциплінарна інтеграція

№з/п	Назва дисципліни	Знати	Вміти
1.	Основи латинської мови з медичною термінологією	Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти	Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією
2.	Основи екології та профілактичної медицини	Професійні шкідливості в діяльності медичних працівників та заходи щодо захисту від їх впливу Профілактику СНІДу Методи санітарно-освітньої роботи	Дотримуватись профілактичних заходів щодо професійних шкідливостей в діяльності медичних працівників Проводити профілактика СНІДу та вірусних гепатитів Проводити санітарно-освітню роботу
3.	Фармакологія та медична рецептура	Дезінфектанти Антисептики	Оцінювати доцільність застосування лікарських засобів на основі знань їхніх властивостей
4.	Основи медсестринства	Шляхи введення лікарських препаратів Техніку проведення ін’єкцій Дезінфекцію Стерилізацію Утилізацію медичних інструментів разового користування	Виконувати ін’єкції Здійснювати передстерилізаційну обробку та стерилізацію інструментарію багаторазового використання та його стерилізацію згідно регламентуючих документів Утилізувати медичний інструментарій разового користування Дотримуватись правил санітарно-протиепідемічного режиму та індивідуального захисту
6.	Основи психології та міжособове спілкування	Правила спілкування з пацієнтами	Спілкуватись із пацієнтами, дотримуючись правил етики та деонтології
7.	Медсестринство в акушерстві	Тактику ведення пологів у ВIЛ-інфікованих	Дотримуватись правил епідрежиму та особистої безпеки під час пологів
8.	Медсестринство в інфектології та інших дисциплінах циклу професійної та практичної підготовки	СНІД Вірусні гепатити Донорство Гемотрансфузії Епідеміологію та профілактичні заходи щодо захворювань, які мають парентеральний шлях передачі Тактику потерпілого медичного персоналу при порушенні цілості шкіри під час контакту з кров’ю, біологічним рідинами або біоматеріалом	Проводити загальні та спеціальні заходи профілактики професійних заражень СНІДом та гепатитами Дотримуватись правил епідрежиму, особистої безпеки згідно регламентуючих документів з метою запобігання професійних заражень в умовах лікувально-профілактичних закладах Надати особисту невідкладну допомогу при порушенні цілості шкіри під час контакту з кров’ю, біологічним рідинами або біоматеріалом

Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Матеріали для самоконтролю знань – умінь:

1. Епідеміологія СНІДу, гепатиту В

2. Професійні шляхи зараження даними збудниками

3. Загальні заходи профілактики професійних заражень

4. Специфічна профілактика гепатиту В: препарати та терміни проведення щеплень

5. Документи, які регламентують захист від професійного зараження СНІДом, гепатитом В.

Тестові завдання

1. Вкажіть можливий шлях професійного зараження СНІДом:

2. Один із загальних методів профілактики професійного зараження СНІДом:

А. Санітарно-освітня робота

В. Дотримання вимог безпеки під час роботи з кров’ю

Е. Санітарне влаштування населених місць

3. Один із заходів специфічної профілактики гепатиту В:

А. Введення імуноглобуліну

В. Введення сироватки

С. Щеплення вакциною

D. Призначення анатоксину

Е. Введення антибіотиків

4. Документ, який регламентує специфічну профілактику гепатиту В:

А. Листок призначень

В. Температурний лист

С. Амбулаторна карта хворого

D. Календар профілактичних щеплень

Е. Листок тимчасової непрацездатності

5. Який антисептичний засіб слід застосувати при з профілактичною метою при порушенні цілості шкіри під час роботи з кров’ю?

А. Cпиртовий розчин діамантового зеленого

В. 96% розчин етилового спирту

С. 70% розчин етилового спирту

D. Розчин Люголя

Е. Розчин метиленового синього

Задачі

1. В Україні проти вірусного гепатиту В проводяться планові профілактичні щеплення. Назвіть кому і в які терміни вони проводиться? Який документ їх регламентує?

2. При проведенні маніпуляцій та роботі з біологічними рідинами медичний персонал повинен дотримуватись правил техніки безпеки.

Який наказ регламентує профілактику СНІДу?

3. Під час проведення маніпуляції медична сестра випадково порушила цілість шкіри руки. Був контакт порізу з біологічною рідиною – кров’ю.

Визначіть тактику медичної сестри у ситуації, яка склалася.

[1]. Люта В.А.. Мікробіологія .[Текст]: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина. 2008. 2012

[2]. Люта. В.А. Практикум з мікробіології [Текст]: посібник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /.Люта В.А, Кононов О.В. – Київ: Медицина, 2008, 2011

[5]. Ситник. І.О. Мікробіологія, вірусологія, імунологія [Текст]: підручник для вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації /Ситник І.О,. Климнюк С.І, Творко М.С. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998.

[6]. Климнюк. С.І. Практична мікробіологія. [Текст]: посібник для вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації / Климнюк С.І. з авт. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998

[7]. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія [Текст]: підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІVрівня акредитації/за редакцією В.П.Широбокова – Вінниця: Нова книга, 2011.

Вірусні гепатити

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

• віруси гепатиту;
• деякі інфекційні захворювання;
• токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
• медикаменти;
• аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

За даними ВООЗ, 2015 р. вірусний гепатит став причиною смерті 1,34 млн людей.

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

На міжнародному ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протягом місяця після введення однієї дози вакцини розвиваються захисні рівні антитіл до вірусу. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту протягом 5–8 років після вакцинації.

Що стосується вакцини проти вірусу гепатиту Е, то, за даними ВООЗ, 2011 р. в Китаї було зареєстровано рекомбінантну субодиничну вакцину для профілактики інфекції вірусу гепатиту Е, проте її поки не схвалено в інших країнах.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

• застосування бар’єрних контрацептивів;
• користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
• користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
• користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).