Реферат на тему профілактика вірусного гепатиту с

Як можна виявити вірусний гепатит і уникнути його? Довідайтеся про це у нашій статті, написаній професійним лікарем.

Найчастіше причинами порушення роботи печінки є вірусні інфекції (викликають гепатити – захворювання печінки запального характеру), зловживання алкоголем та ожиріння. Інфекції, що спричиняють вірусні гепатити, мають глобальне поширення та серйозні наслідки. До прикладу, 2015 року в світі від ускладнень, пов’язаних із вірусним гепатитом, померло 1,34 мільйони осіб. Часто на вірусні гепатити хворіють діти. Загалом у світі 325 мільйонів осіб живуть із гепатитом, із них – 80% не мають доступу до вчасної діагностики та лікування.

Ранні ознаки поганої роботи печінки:

• втрата апетиту;
• біль у животі, відчуття розпирання, особливо в правому підребер’ї;
• нудота, блювання, діарея;
• кал світлого кольору, неперетравлені рештки їжі;
• сеча кольору темного міцного чаю;
• пожовтіння склери очей;
• пожовтіння шкіри;
• свербіж шкіри;
• слабкість, відчуття постійної втоми.

Якщо процес ураження печінки триває, тоді поступово розвивається печінкова недостатність –порушуються всі функції печінки, зокрема функція регулювання обміну вуглеводів (глюкози); синтезу білків (включно тих, що відповідають за згортання крові); утворення жовчних кислот (необхідні для перетравлювання і всмоктування жирів із їжі); знешкодження токсичних речовин, а також порушення обміну жовчного пігменту білірубіну (викликає пожовтіння склер, згодом і всього тіла, а також темне забарвлення сечі).

Ознаки печінкової недостатності:

Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна)

Гепатит А (інфекційний гепатит, епідемічний гепатит, хвороба Боткіна) – це хвороба печінки, викликана вірусом гепатиту А ( HAV ). Завдяки спеціальній вакцині у багатьох країнах захворюваність зведена практично нанівець, проте проблемними залишаються регіони, де люди не мають доступу до якісної води, де залишаються без вирішення проблеми з каналізацією, а також немає доступу до вакцинації та ефективного лікування.

Заразитися на вірусний гепатит А можна від хворої людини, через забруднену фекаліями воду, їжу, а також при орально-анальних статевих стосунках. Відтак вірусний гепатит А асоціюється з незадовільним станом їжі, що була приготована забрудненими фекаліями руками; забрудненою каналізаційними стоками водою; відсутністю доступу до чистого туалету, порушенням правил особистої гігієни. Джерелом інфікування гепатитом А є також молюски, якщо їх було недостатньо оброблено перед вживанням в їжу.

Інкубаційний період, тобто період від часу зараження вірусом до розвитку хвороби, при гепатиті А найчастіше становить 14-28 днів. Гепатит А має переважно гострий перебіг. Ознаками гепатиту А є гарячка, нездужання, втрата апетиту, діарея, нудота, відчуття дискомфорту в животі, сеча насиченого темного кольору, жовтяниця (жовтий колір склер і шкіри). Вірусний гепатит А може перебігати з проявами жовтяниці чи без неї, також існують випадки безсимптомного перебігу.

Унаслідок хвороби виробляється стійкий імунітет.

Запідозрити ймовірність зараження на гепатит А можна, наприклад, у зв’язку зі спалахом цієї хвороби в конкретному місці при виявлені хворої людини. Щоби визначити, хто з оточуючих перехворів, у кого в результаті виробився імунітет до гепатиту А, можна застосувати тест-систему для швидкого (менш ніж за 15 хвилин) виявлення антитіл до вірусу гепатиту А у сироватці чи плазмі крові людини. Проведення тесту не потребує застосування спеціального лабораторного обладнання.

• вакцинація;
• дотримання правил особистої гігієни, миття рук;
• забезпечення якісної каналізації;
• якісна вода;
• дотримання правил приготування їжі;
• використання туристами знезаражувальних засобів;
• стерилізація та обробка дезінфекаційними засобами предметів, якими користувався хворий.

Вірус гепатиту А здатен зберігатися при кімнатній температурі декілька місяців. Він стійкий до замороження, при –20ᵒС зберігається до 2 років. Стерилізацію білизни хворого здійснюють парою при 120ᵒ С протягом 20 хвилин. Вірус гепатиту А руйнується під дією деззасобів, наприклад, концентрованого розчину хлораміну.

Вірусні гепатити В (HBV) і С (HСV)

Віруси гепатиту В та С також атакують печінку. Хвороба має гострий чи хронічний перебіг. Якщо інфекція набуває хронічного перебігу, існує великий ризик смерті від цирозу чи раку печінки.

Заразитися можна від хворої людина або від носія вірусного гепатиту.

• під час пологів від матері до дитини (більш характерне для вірусного гепатиту В);
• незахищені статеві контакти (через сперму, кров, менструальну кров, вагінальний слиз, піт, слину);
• медичні маніпуляції з порушенням умов стерилізації інструментарію (переливання крові та її препаратів, операції, стоматологічні втручання, ін’єкції, забір крові з пальця, гінекологічні обстеження та ін.);
• косметичні процедури чи маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (манікюр, педикюр, гоління в перукарні, татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Вірус гепатиту В може вижити поза межами тіла щонайменше 7 днів. Протягом цього часу вірус здатний викликати інфікування людини, незахищеної вакцинацією.

Симптоми та перебіг вірусного гепатиту В і С

Більшість людей на початку хвороби можуть не мати жодних ознак. Проте деякі хворі мають ознаки гострого захворювання, що триває декілька тижнів (включно пожовтіння склери очей чи шкіри, потемніння сечі, підвищена втомлюваність, нудота, блювання, біль у животі). В окремих випадках розвивається гостра печінкова недостатність, що може закінчитися летально. Якщо вірусний гепатит перебігає хронічно, тобто ознаки хвороби тривають понад 6 місяців, – це, своєю чергою, призводить до розвитку цирозу й можливого раку печінки.

При вірусному гепатиті В інкубаційний період (час від проникнення вірусу до розвитку хвороби) у середньому становить 75 днів, проте загалом може тривати від 30 до 180 днів. Захворювання на гепатит В перебігає гостро чи хронічно. Розпізнати наявність вірусу гепатиту В можна за допомогою експрес-тесту для самоконтролю CITO TEST® Гепатит В (виробник Фармаско).

Захворювання на вірусний гепатит С клінічно подібне до гепатиту В, власне, тому необхідно проводити тести на виявлення типу гепатиту. Інкубаційний період гепатиту С переважно коротший – від 3 до 7 тижнів, проте можливі випадки прояву хвороби від 2 тижнів до 6 місяців з моменту інфікування. Гепатит С, незважаючи на порівняно легший перебіг, майже в половини хворих переходить у хронічну форму, із частими загостреннями. У 8-10% хворих на хронічний вірусний гепатит С розвивається цироз або рак печінки, летальність вища в 4-6 разів, аніж у хворих на вірусний гепатит В. Розпізнати наявність вірусу гепатиту С можна за допомогою експрес-тесту для самоконтролю CITO TEST® Гепатит С (виробник Фармаско).

Тести для виявлення (самоконтролю) вірусного гепатиту В

Нерідко бувають ситуації (критичні стани), коли терміново необхідне надання медичної допомоги, зокрема переливання крові, проведення диференційної діагностики при гострих ураженнях печінки, тоді п ідтвердити чи заперечити вірусний гепатит В можна за допомогою експрес-тесту CITO TEST HBsAg (виробник Фармаско) – для визначення антигену гепатиту В у цільній крові, сироватці чи плазмі. Відтак можна отримати перший результат (скринінг) – просто, недорого й швидко за 15 хвилин, навіть у домашніх умовах самостійно.

Тести на виявлення (самоконтролю) вірусного гепатиту С

У зв’язку з важким прогнозом щодо вірусного гепатиту С, а саме можливим розвитком цирозу чи раку печінки, варто вчасно зорієнтуватися щодо наявності хвороби. CITO TEST HCV (виробник Фармаско) – експрес-тест для визначення антитіл до вірусу гепатиту C (anti-HCV) у крові, сироватці, плазмі дозволить самостійно, швидко та недорого перевірити ймовірність цієї інфекції.

Профілактика вірусного гепатиту В і С:

• вакцина від вірусного гепатиту В (дає 98-100% захисту);
• дотримання умов стерилізації та дезінфекції – у медичних закладах, косметичних салонах, перукарнях;
• використання одноразових шприців та систем для інфузій і / або переливання крові;
• статеве виховання підлітків стосовно культури статевих стосунків, запобігання незахищеним статевим контактам.

Вірусний гепатит D (HDV)

Вірусний гепатит D розвивається тільки за наявності вірусу гепатиту В. Тобто інфікування може відбутися одночасно двома вірусами гепатиту В і D або хворі, які колись перехворіли на вірусний гепатит В, можуть захворіти на вірусний гепатит D. Приєднання вірусу гепатиту D до вірусу гепатиту В посилює та обтяжує перебіг хвороби, у випадку хронічного гепатиту В викликає загострення. Змішане інфікування двома вірусами гепатиту В і D погіршує прогноз, хворі мають вищий ризик розвитку хронічного гепатиту, цирозу чи навіть раку печінки.

Вірусний гепатит Е (HЕV)

Вірус гепатиту Е поширюється подібно вірусу гепатиту А через фекально-оральний механізм передачі. Переважно хвороба має легкий перебіг, триває 2-6 тижнів. Дуже рідко внаслідок інфекції розвивається важкий гепатит, що веде до гострої печінкової недостатності та смерті.

Як попередити хвороби печінки, знизити ризик гепатиту, цирозу чи раку печінки:

• вакцинуйтеся від гепатиту А, В;
• харчуватися правильно, вживайте овочі та фрукти;
• підтримуйте здорову вагу відповідно до індексу маси тіла (ВМІ);
• не зловживайте алкоголем;
• будьте уважні при вживанні ліків, що мають гепатотоксичну дію. Не поєднуйте їх із вживанням алкоголю;
• дотримуйтеся особистої гігієни, мийте руки.
• готуйте їжу, дотримуючись правил гігієни та технології приготування;
• не позичайте засоби індивідуальної гігієни, наприклад, зубну щітку, бритву;
• робіть манікюр, татуаж, пірсинг в умовах професійних косметичних салонів. Перевіряйте дотримання умов стерилізації. Вимагайте використання одноразового інструментарію;
• використовуйте презервативи під час статевих стосунків. Увага! Це не дає 100% гарантії захисту від інфекцій;
• завжди використовуйте тільки одноразові шприци і/або ін’єкційні системи.

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатит B і C — два основних типи з п’яти різних інфекцій гепатиту — є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту. Близько 325 млн людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Шляхи передавання гепатиту B:

• від матері до дитини під час народження;
• незахищені статеві контакти;
• небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Гепатит B є небезпечним і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Яким чином гепатит B НЕ передається?

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, унаслідок годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами чи подібними об’єктами.

Вірус гепатиту C (HCV), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини. Найпоширеніші шляхи передавання:

• небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків;
• під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько 2 млн осіб. Наразі в Україні зареєстровано 52 448 хворих на гепатит C.

За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

Як можна захистити себе?

Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Станом на 1 липня 2018 р. в Україні наявні 1 805 242 дози рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту B.

Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:

• уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
• уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
• уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив;
• ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;
• використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
• вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

• гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;
• безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
• надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;
• тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
• підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;
• правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

• консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
• імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;
• лікування;
• регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.

Вірусні гепатити та їх профілактика

Вірусні гепатити - це велика група захворювань, які викликаються вірусами, що здатні розмножуватися безпосередньо в клітинах печінки з наступним порушенням їх функцій. Виникає гостре та/або хронічне запалення печінки, яке деколи призводить до цирозу і, навіть, раку.

Сьогодні відомо вісім типів вірусу гепатиту: A, B, C, D, E, J, F, TT. Віруси гепатиту вважаються одним з основних факторів ризику для здоров'я людства в цілому.

За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, в світі нараховується близько 2 млрд. чоловік, які були інфіковані вірусним гепатитом групи В, 150 млн. - гепатитом групи С, 1,4 млн. - гепатитом групи А, 20 млн. - гепатитом групи Е.

Вираженість симптоматики при гепатиті залежить від типу вірусу. Захворювання може проявлятися збільшенням печінки, болем у правому підребір’ї або відчуттям важкості у цій ділянці, диспепсичними явищами, жовтяницею та свербінням шкіри, підвищенням температури тіла, нудотою, блювотою, потемнінням сечі та знебарвленням випорожнень, загальною слабкістю та зниженням працездатності. А може, навпаки, перебігати взагалі безсимптомно або із слабко вираженою симптоматикою, тоді людина навіть не підозрює про наявність у неї захворювання. Таким перебігом характеризується гепатит С, який, зачасту, виявляють лише на стадії цирозу печінки.

Різні типи вірусів харктеризуються різними шляхами передачі, інтенсивністю клінічних проявів, чутливістю до лікарських препаратів та методами профілактики.

Вірусний гепатит А та Е – це гострі кишкові інфекції з переважним ураженням печінки. Джерелом зараження є хвора людина в початковому періоді захворювання. Вірус передається через забруднену воду, продукти харчування, брудні руки.

Переважна більшість захворілих повністю одужують від гепатиту А з довічним імунітетом. Однак, незначна частина людей, інфікованих вірусом гепатиту А, може померти від блискавичної форми гепатиту. У країнах, що розвиваються, з поганими санітарними умовами та гігієною, більшість дітей (90%) встигають перехворіти на гепатит А до досягнення ними 10-річного віку. Для профілактики гепатиту А є безпечна та ефективна вакцина.

Вірус гепатиту Е передається, головним чином, через контаміновану воду, проте були виявлені і інші шляхи передачі: споживання недостатньо термічно обробленого м’яса або м’ясних продуктів, отриманих від інфікованих тварин; переливання інфікованих продуктів крові та вертикальна передача від вагітної жінки її плоду. Щорічно відбувається приблизно 20 млн. випадків інфікування вірусом гепатиту Е, які, згідно з оцінкою, призводять до 3,3 млн. симптоматичних випадків захворювання і більше 57 тис. випадків смерті, пов’язаних з гепатитом Е. Як правило, захворювання самовиліковується, але в деяких випадках може розвиватися в швидкоплинний гепатит (гостру печінкову недостатність). В Китаї була розроблена і отримала ліцензію вакцина для профілактики вірусної інфекції гепатиту Е, але вона поки не є доступною повсюдно.

Гепатити B і C передаються шляхом проникнення вірусів в організм людини при порушенні цілісності шкірних покривів та слизових оболонок, зокрема, статевим шляхом, під час пологів, хірургічних втручань, переливання крові та її компонентів, внаслідок використання нестерильних інструментів та виробів медичного призначення, під час пірсингу, татуювання, а також через засоби для дотримання особистої гігієни (зубна щітка, бритва, ножиці).

Приблизно 686 тис. чоловік вмирають щорічно від інфекції гепатиту В, включаючи цироз і рак печінки як наслідок хронічної інфекції гепатиту В. Захворювання можна запобігти за допомогою наявної в даний час безпечної та ефективної вакцини.

Вірус гепатиту С може викликати як гостру, так і хронічну інфекцію, яка варіюється по тяжкості від легкої хвороби, яка триває кілька тижнів, до серйозної довічної хвороби. У всьому світі від хронічної інфекції гепатиту С страждають близько 150 млн. чоловік. У значного числа осіб з хронічною інфекцією розвивається цироз або рак печінки. Щорічно від пов’язаних з гепатитом С хвороб печінки помирає приблизно 700 тис. чоловік. Сьогодні вакцини від гепатиту C не існує. На щастя, при своєчасній діагностиці та лікуванні гепатиту, з цією хворобою можна успішно боротися і про це повинні знати всі!

Щоб уникнути інфікування вірусними гепатитами А і Е необхідно: використовувати для пиття, миття посуду, овочів та фруктів лише безпечну питну воду, ретельно мити руки з милом, використовувати індивідуальні рушники, вживати якісні продукти харчування.

Профілактики парентеральних вірусних гепатитів (В та С) забезпечують наступні санітарно-гігієнічні заходи:

• в побуті необхідно використовувати індивідуальні засоби особистої гігієни, уникати травмувань;
• під час отримання медичної допомоги у медичних закладах, косметологічних процедур у салонах необхідно звертати увагу на наявність стерильних одноразових виробів медичного призначення, стерильного інструментарію, дезінфікуючих засобів для обробки рук та стерильних одноразових медичних рукавичок у медичного персоналу;
• з метою профілактики статевого шляху передачі інфекції слід уникати випадкових статевих контактів, використовувати індивідуальні засоби захисту.

Попередження професійних заражень у лікувально-профілактичних закладах досягають чітким дотриманням правил протиепідемічного режиму, особливо у гемодіалізних, хірургічних, гінекологічних, пологових, стоматологічних та інших відділеннях та лабораторіях, де медичний персонал контактує з кров’ю. При виконанні будь-яких парентеральних втручаннях та маніпуляціях необхідно використовувати гумові медичні рукавички.

Оскільки сьогодні вакцина надійно захищає людину лише від зараження вірусами А і В, то основним методом профілактики зараження вірусними гепатитами залишається безпечний спосіб життя, уважне та обережне ставлення до свого здоров’я .

Погребищенське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області

Реферат на тему вірусний гепатит с

Тогда заходи и мы обязательно поможем!
Внимание! В связи с большим количеством обрашений мы переехали на новый VIP сервер

Пожалуйста, подождите.
Если сайт долго не загружается,
перейдите по ЭТОЙ ссылке
самостоятельно.

Вірусний гепатит с реферат

Рефераты — все здесь все рефераты — собраны здесь для вас, заходите и смотрите сами, рефераты на заказ в петербурге пишем рефераты без плагиата. Гарантируем сдачу! Гепатит с — эффективное. Подавление вируса гепатита — эффективно, безопасно, доступно, быстро. Помощь студентам и аспирантам любые работы: диссертации, дипломные, курсовые и т. Как правильно питаться при — (что не ешь, все равно недолго уже мучиться осталось…) я с вами не согласен. У меня гепатитс — основы сексологии. Болезни — основы сексологии.

Болезни, передающиеся половым путем, контрольные, курсовые, дипломы качественное выполнение студенческих работ по всем специальностям на заказmed-tutorial. Ru мы хотели бы показать здесь описание, но сайт, который вы просматриваете, этого не позволяет, гепатит — википедия гепати́т (греч. Ἡπατῖτις от ἥπαρ — печень) — общее название острых и хронических. Календарь прививок — центр — каждая страна пользуется своим национальным календарём профилактических прививок — , схемы лечения гепатита с | жизнь — на сегодняшний день единственным способом лечения гепатита с является комбинированная — , бобровая струя. Экстракт бобровой струи. Широкий спектр применения.

Реферат — Гепатит С

2. Клініка хвороби . 3

3. Шляхи передачі . 5

4. Групи ризику . 7

5. Поширеність захворювання . 8

6. Профілактика . 9

7. Лікування . 10

Список використаної літератури . 12

— Порушення нормальної діяльності шлунка;

— Жовтяниця (буває не у всіх випадках);

— Помірне збільшення та ущільнення печінки і селезінки;

— Порушення функцій печінки, що визначаються лабораторними методами;

Хворих турбують відчуття тяжкості або тупий біль в області правого підребер’я, зниження апетиту, гіркота в роті, нудота, відрижка, слабкість, схуднення, лихоманка, свербіж шкіри. Нерідкі кровотечі з носа. При пальпації поверхню печінки гладка, край помірно щільний, злегка болісний.

Інкубаційний період при ВГС складає від 2 тижнів до 3 місяців, але може варіювати від декількох днів до 52 тижнів. Хворіють їм люди різного віку. ВГС в цілому протікає легше, ніж ВГВ, як у безсимптомних, так і в клінічно виражених формах. Для ВГС характерне переважання безжовтяничну варіанту хвороби, синдром жовтяниці реєструється в 14-37% випадків. Початок захворювання зазвичай буває поступовим. Інтоксикація в переджовтяничний період відсутня або слабко виражена, основними симптомами є слабкість, нудота, зниження апетиту. Інтоксикація у жовтяничний періоді також слабко виражена. Тривалість жовтяничного періоду становить від 10 до 20 днів (частіше 14 днів). У жовтяничний період відзначається підвищення рівня трансаміназ. При ВГС спостерігається зазвичай помірний, а не високий рівень гіпертрансаміназемія.

Гепатит С може призводити до розвитку хронічного гепатиту, що завершується цирозом печінки. Він може розвиватися безсимптомно впродовж 10-40 років.
3. Шляхи передачі.
Основним механізмом зараження гепатитом С є парентеральний, тобто переважно через кров. Хоча можливе зараження і через інші біологічні рідини: через сперму, вагінальний секрет, слину, сечу (в останніх двох випадках дуже рідко).

Можлива статева передача вірусу. Імовірність інфікування статевим шляхом велика при супутньої ВІЛ-інфекції, при великій кількості сексуальних партнерів і, можливо, при великій тривалості шлюбу. Є дані про більш частому інфікуванні жінок, які контактували з хворими на гепатит С чоловіками, ніж чоловіків — партнерів хворих жінок.

У дослідженнях, присвячених побутовому способу передачі ВГС, його маркери виявляються у 0-11% осіб, які контактували з хворими на гепатит С. Визначення ідентичних субтипов ВГС у сім’ях підтверджує малу ймовірність його побутової передачі. Однак у 40-50% хворих на гепатит С не вдається виявити ніяких парентеральних факторів ризику, і ці випадки розглядаються як контактно-набутий гепатит С, при якому зараження здійснені через випадкову травму шкіри.
4. Групи ризику.
Медичний персонал лікувально-профілактичних установ відноситься до категорії підвищеного ризику зараження та захворювання на вірусні парентеральними (гемоконтактний) гепатитами.

За частотою виявлення інфікування вірусом гепатиту медичний персонал можна розділити на 3 групи:

— 1-я (найвищі показники) — складають співробітники гемодіалізного і гематологічних відділень;

— 2-я — працівники лабораторного, реанімаційних та хірургічних відділень;

— 3-я (найменші показники) — співробітники терапевтичних відділень.

Отже, основні чинники ризику інфікування гепатитом С:

— Внутрішньовенне введення ліків і наркотиків,

— Переливання крові та її препаратів,

— Сексуальну поведінку з високим ризиком зараження,

— Пересадка органів від ВГС-позитивних донорів

— Недотримання санітарно-гігієнічних норм у медичних установах.

У сучасних умовах, коли вакцини не існує, а лікування є дорогим і часто неефективним, своєчасна діагностика ВГС має найважливіше значення для обмеження і виявлення груп епідеміологічного ризику.
5. Поширеність.
Вірус гепатиту С (ВГС), як передбачається, проник в людську популяцію близько 300 років тому і в даний час становить серйозну загрозу здоров’ю людей. Число інфікованих вірусом перевищує 200 млн. чоловік, що становить близько 3% населення земної кулі. Більшість з них є прихованими носіями. У 85% хворих гострим гепатитом С розвивається хронічна (персистуюча) ВГС-інфекція, при якій вірус розмножується в організмі протягом десятків років.

ВГС широко поширений в людському суспільстві. Природний резервуар вірусу не відомий. Відомо, що крім людини гепатитом С хворіють тільки шимпанзе. Дані про частоту зустрічальності гепатиту С неоднорідні і коливаються від 0,5-3% від загальної чисельності населення (США, Західна Європа) до 4-20% (Африка, Азія, Східна Європа). Настільки великі розходження в результатах вибіркових епідеміологічних досліджень у різних країнах і регіонах пояснюються як різної доступністю діагностичних систем останнього покоління, так і надзвичайної неоднорідністю ВГС.

На території колишнього Радянського Союзу найчастіше гепатит С зустрічається в республіках Середньої Азії і в Молдові (5-10%). Є певний зв’язок між високим рівнем поширеності ВГС і низьким рівнем життя.

Поширеність гепатиту С в розвинених країнах досягає 2%. Число людей, інфікованих вірусом гепатиту С в Росії може досягати 5 млн. чол., У всьому світі — до 500 млн. чол. Офіційна реєстрація та облік хворих та інфікованих гепатитом С розпочато набагато пізніше, ніж при інших вірусних гепатитах.

З кожним роком захворюваність на гепатит С в різних країнах зростає. Вважається, що цей ріст пов’язаний із зростанням наркоманії: 38-40% молодих людей, що занедужують гепатитом С, інфікуються при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Хронічний гепатит С лідирує серед причин, які потребують пересадки печінки.

Вакцини проти гепатиту С не існує.

Пацієнти з гепатитом С схильні до розвитку важкого гепатиту, якщо контактують з гепатитом А або В, тому всі пацієнти з гепатитом С повинні бути вакциновані проти гепатиту А і В. Як правило, з 100 інфікованих 3-5 чоловік гинуть. Групи ризику перш за все пов’язані з переливання крові та її препаратів, хірургічними операціями, ін’єкціями наркотиків з використанням загальних шприців, безладними статевими контактами. Передбачається (хоч і малоймовірно), що можливе зараження при загальному використанні в побуті епіляторів, манікюрних, приладдя для гоління і т.п.

Вважається, що 15-20% заражених вірусом гепатиту С виліковуються самостійно, за допомогою власної імунної системи. У решти хворих захворювання набуває хронічного характеру. Порядку 20% хронічних хворих ризикують прийти до цирозу або раку печінки.
6. Профілактика.
В першу чергу потрібно думати про профілактику і своєчасному виявленні вірусу. Основний метод, що застосовується в даний час для діагностики HCV-інфекції — ІФА. Хороша діагностика в три етапи із застосуванням ІФА, аналізів крові методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) і повного біохімічного аналізу крові не тільки ставить надійний діагноз, але і дає хороші рекомендації по харчуванню та способу життя. Для уточнення стану печінки проводять біопсію і / або фібросканірованіе печінки. Також є надійні тести оцінки стану печінки на підставі аналізу крові.
7. Лікування.
Лікування гепатиту С є однією з найбільш складних проблем сучасної клінічної медицини і, крім того, зачіпає важливі соціальні аспекти, оскільки є тривалим і дорогим. Щорічно в рамках державних програм усіх розвинених госудаств витрачаються величезні кошти, спрямовані на пошуки шляхів підвищення ефективності і розробку нових схем терапії. Основним і практично єдиним дійсно ефективним препаратом для терапії гепатиту С в даний час є рекомбінантний альфа 2b — інтерферон.

Однак, застосування його пов’язане з великою кількістю проблем:

• ін’єкційна форма введення, що при тривалих курсах лікування створює серйозний дискомфорт для пацієнта;
• висока вартість препарату;
• великий відсоток рецидивів захворювання після відміни терапії;
• резистентність до препарату;
• виражені побічні ефекти, в ряді випадків викликають необхідність його скасування.

Найбільш часто серед побічних ефектів зустрічаються пірогенні реакції, міалгії, відзначені випадки розвитку алопеції і депресивних станів.

Крім альфа-інтерферону для лікування гепатиту С в ряді випадків викорис рибавірин (і ряд інших противірусних препаратів), кортикостероїди.

Вірусний гепатит А Профілактика

“ Вірусний гепатит А.

студентки групи 3М9

Вірусний гепатит А – ( хвороба Боткіна ), інфекційний, або епідемічний – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту А, з ураженням печінки і травного каналу, переважно з фекально-оральним механізмом зараження.

Довгий час хворобу вважали за катаральну жовтяницю (зумовлена закупоркою). Але в 1973 р. був відкритий збудник хвороби – вірус гепатиту А. Це захворювання досить розповсюджене у зв’язку з високим рівнем захворюваності і відсутністю засобів специфічної профілактики. В усіх країнах захворювання поступається лише грипу, у більшості має легкий та середньої важкості перебіг, важкі форми зустрічаються у 3-5%, летальність – 50%.

Етіологія . Вірус стійкий до різних впливів, при t o — +4 зберігається декілька місяців, t o — 20 o до 2-х р., при кімнатній t o – декілька тижнів, стабільний до дії кислот, при t o 60 o частково ін активує через через 12 год, при кип’ятінні гине через 5 хв, при ультрафіолетовому випромінюванні – 1 год, при застосуванні хлораміну – 30 хв.

Епідеміологія . Джерело інфекції – хвора людина, яка виділяє вірус, ще в інкубаційному періоді, за 1-3 тижні до появи клініки, а припиняє виділяти після 10 — 0 дня.

Збудник крім сечі і калу є в менструальній крові, спермі. На одну жовтяничну форму припадає 5-6 безжовтяничних форм.

Сприйнятливість – 100%, контингент – діти до 10-14 рр., на долю дорослих припадає 10-20%. Сезонність – осінь, зима. Імунітет по життєвий.

Патогенез : Вірус гепатиту А проникає через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, і в печінку, де чинить дію на гепатоцити. Інкубаційний період: 15-50 днів. Продромальний (маскується під грип), диспепсичний (втрата апетиту), псевдо ревматичний (біль у суглобах), астнеовигетативний (загальне нездужання, зуд).

Симптоми : у кінці продрамального періоду – сеча темна, білий кал, збільшений білірубін, збільшена печінка, селезінка, жовтяниця при жовтяничній формі, відчуття важкості у правому підребір’ї, вуздечка язика.

Лабораторна діагностика : Експрес-метод, біохімія крові, тимолова проба, сулімова проба.

Ускладнення : спостерігаються у 3-5%.

Профілактика вірусного гепатиту А, зводиться до раннього виявлення та ізоляції хворих, заключної дезинфекції в осередку інфекції.

Особи, які контактували з хворими, підлягають медичному обстеженню протягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів хвороби. У дитячих закладах установлюють карантин на 35 днів; протягом 2-х місяців після останнього випадку захворювання на гепатит А не проводять планових щеплень. В епідеміологічному вогнищі дітям і вагітним жінкам вводять донорський імуноглобулін у перші 1-10 днів контакту. Імуноглобулін містить значну кількість антитіл проти токсинів, одержують його шляхом імунізації відповідними анатоксинами з подальшим осадженням гамма-глобулінової фракції із сироватки. Дітям його вводять від 1 до 6 р. по 0,75 мл, 7-10 р. – 1,5 мл, старшим за 10 р. та дорослим – 3 мл. Для активної імунопрофілактики створені вакцини, які можуть знизити захворюваність, але велика їх вартість затримує широке впровадження в практику. Також після перенесення гепатиту А, хворий на протязі 6-ти місяців, повинен дотримуватися дієти №5. Йому не можна робити різні щеплення (тільки проти сказу).

UkrBukva.net

Вірус гепатиту С

Гепатит С — найбільш важка форма вірусного гепатиту, яку називають ще посттрансфузійним гепатитом. Це означає, що хворіли ним після переливання крові. Це пов’язано з тим, що тестувати донорську кров на вірус гепатиту С стали всього кілька років тому. Досить часто відбувається зараження через шприци у наркоманів. Можливий статевий шлях передачі і від матері — плоду.

Найбільшу небезпеку становить собою хронічна форма цієї хвороби, яка нерідко переходить у цироз і рак печінки.

Хронічний перебіг розвивається приблизно у 70-80% хворих. Поєднання гепатиту С з іншими формами вірусного гепатиту різко ускладнює захворювання й загрожує летальним результатом.

1. Морфологія і структура

Вірус гепатиту С — невеликий сферичний вірус (30-60 нм), що має оболонку. У вірусу гепатиту С дуже маленький геном, у ньому всього 1 ген, у якому зашифрована структура 9 білків. Ці білки беруть участь у проникненні вірусу в клітину, в створенні і збірці вірусних часток і в перемиканні на себе деяких функції клітини. Три білка вірусу, що беруть участь у формуванні вірусної частки, називаються структурними, решта 6 білків виконують різні ферментативні функції і називаються неструктурними. Геном вірусу гепатиту С представлений 1 ниткою нефрагментовані позитивної рибонуклеїнової кислоти (+ РНК), яка включає в себе 9400 нуклеотидів і яка укладена в капсулу. Цю капсулу називають капсидом, а утворює її білок — нуклеокапсідний білком. Для позначення цього білка часто використовують інші назви — кор або серцевинний білок. Цей білок відіграє дуже важливу функцію в збірці вірусу, регуляції синтезу вірусної РНК і, що найнеприємніше, він може порушувати імунну відповідь інфікованої людини. Капсид з РНК, у свою чергу, укладений в оболонку з ліпідів (жироподібних речовин) і білків. Ці білки мають свою назву — оболончатий білок 1 (Е1) і оболончатий білок 2 (Е2/N3). Білки Е1 і Е2/N3 утворюють комплекс, головними функціями якого є забезпечення зв’язування вірусу з клітиною і проникнення в неї. Якби вдалося створити лікарський препарат, що порушує ці процеси, можна було б перемогти гепатит С. Але, на жаль, досі немає можливості детально вивчити зв’язування вірусу з клітиною і проникнення в неї. Крім того до основних компонентів вірусу відносяться: дві вірусні протеази (NS2 і NS3), геліназа (NS4) і РНК-полімераза (NS5).

Ще одна важлива особливість ВГС полягає в здатності вірусу існувати в людині у вигляді набору близькоспоріднених, але н.

сторінка 1 з 7 | Наступна сторінка

Вірусний гепатит — гостра інфекційна хвороба з переважним ураженням ретикулоендотеліальної системи травного каналу і пе­чінки; характеризується інтоксикацією, часто супроводиться жов­тяницею.

Вірусний гепатит А — гостра циклічна інфекційна хвороба, яка спричинюється вірусом А, передається фекально-оральним (можливо, і повітряно-краплинним) шляхом; характеризується початковими загальнотоксичними та диспепсичними симптомами, переважним ураженням печінки, у деяких хворих з порушенням її пігментної функції (жовтяниця).

Вірусний гепатит В — інфекційна хвороба, яка зумовлюється вірусом В, передається парентеральним шляхом, включаючи ге-мотрансфузійний, характеризується переважним втягненням у па­тологічний процес печінки. Ступінь ураження печінки та наслід­ки вірусного гепатиту В різноманітні і залежать від генетичне зумовлених особливостей імунної відповіді організму, меншою мірою — від інших факторів, які впливають на неї (величина інфікуючої дози, преморбідний фон, супровідні захворювання то­що). Вірусний гепатит В — це хвороба імунної відповіді.

Етіологія. Збудник вірусного гепатиту А — вірус, який містить РНК, стійкий у зовнішньому середовищі. Збудник вірус­ного гепатиту В — вірус, який містить ДНК, характеризується надзвичайною стійкістю, в тому числі до дії високої температури. Тривалий час зберігається у консервованій крові та плазмі. Мар­кером гепатиту В е його поверхневий антиген (HBsAg), відомий під назвою австралійського антигена.

Епідеміологія. Джерело інфекції — хворі з клінічно ви­раженими, субклінічними та безсимптомними формами хвороби. Вірус гепатиту А виділяється з фекаліями в кінці інкубаційного періоду, в початковому періоді, а у деяких хворих— і в перші 1—2 дні жовтяничного періоду хвороби. Найчастіше з появою жовтяниці виділення вірусу гепатиту А з фекаліями та циркуля­ція його в крові припиняються.

При вірусному гепатиті В тривалість циркуляції збудника в крові залежить від форми та варіанта перебігу хвороби. При субклінічних та безсимптомних формах, затяжному і хронічному перебігу хвороби циркуляція вірусу гепатиту В в крові е тривалою.

Шляхи передачі. Вірусний гепатит А передається фекально-оральним, можливо, і повітряно-краплинним шляхом; вірусний гепатит В — переважно парентеральним, включаючи гємотрансфузійний. При вірусному гепатиті В є і контактний шлях інфікування як прихований варіант парентерального передавання інфекції. Це буває у разі близького контакту з хворим і при мікротравмах шкіри. Іноді