Заходи профілактики вірусного гепатиту

1. Загальні відомості. 1.1. Вірусний гепатит каченят – гостра, контагіозна хвороба, яка характеризується ураженням печінки та великою смертністю молодняку (в первинних вогнищах – до 95%). Збудник хвороби – вірус РНК-геномний з родини Пікорнавірусів, роду Ентеровірусів, розміром 30–60 мкм. До збудника хвороби сприйнятливі каченята перших чотирьох тижнів життя. Каченята можуть гинути протягом години після прояву симптомів захворювання. Клінічно хвороба проявляється в'ялістю, відмовою від корму, нервовими проявами, каченята падають на бік або на спину з проявом судом. Гусенята чутливі до вірусу гепатиту каченят і хворіють як при природному, так і при штучному інфікуванні. Дорослі качки клінічно не хворіють. Качки, що перехворіли, лишаються вірусоносіями і виділяють вірус понад два роки. Несприйнятливі до вірусу гепатиту каченят інші види птахів та тварини (домашні, дикі і лабораторні). Джерелом збудника інфекції є хворі й перехворілі вірусним гепатитом каченята та дорослі качки (включаючи диких), їх виділення та інкубаційні яйця. Джерелом збудника вірусного гепатиту каченят можуть бути також незнезаражені птахопродукти й сировина, а також контаміновані вірусом корми, вода, інвентар, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, транспортні засоби тощо, на яких збудник здатний зберігатися тривалий час (у приміщеннях, годівницях – до 10 тижнів, у фекаліях – 37 днів, у воді – до 74 днів, у грунті – від 105 до 157 днів). Діагноз на вірусний гепатит установлюють на підставі епізоотологічних, клінічних та патолого-анатомічних даних (захворювання реєструється тільки серед молодняку, характерна динаміка загибелі з піком на 3–5-й день, при розтині загиблих каченят виявляють геморагічне запалення, некроз печінки і набряк, печінка збільшена, дряблої консистенції, глинистого кольору, численні крапчасті, яскраві крововиливи на поверхні) і підтверджують вірусологічними та серологічними дослідженнями. Вірусний гепатит каченят з допомогою лабораторних досліджень треба диференціювати від інших інфекцій з гострим перебігом: сальмонельозу, аспергільозу, пастерельозу, грипу, чуми качок і отруєнь.

2. Заходи профілактики вірусного гепатиту каченят. 2.1. З метою профілактики вірусного гепатиту каченят необхідно суворо дотримуватись виконання заходів, передбачених Законом України "Про ветеринарну медицину" та Ветеринарно-санітарними правилами для птахівничих господарств і вимогами до їх проектування (затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756 ). 2.2. Основою специфічної профілактики вірусного гепатиту каченят є вакцинація вірусвакцинами (з атенуйованих штамів ЗМ або К-УНДІп) або іншими зареєстрованими в Україні біопрепаратами згідно з настановами застосування вакцин. Одноденних каченят вакцинують внутрішньом'язово або аерозольно. Вакцини ефективні, як при внутрішньом'язовому методі введення качкам і каченятам, так і при аерозольному методі вакцинаціїкаченят. Для одержання імунних каченят, качок-несучок вакцинують дворазово: перший раз при формуванні батьківського стада (біля 90-денного віку), другий раз – не пізніш як за місяць до початку яйцекладки. 2.3. Контроль напруженості імунітету проводять через 20 діб після другої вакцинації згідно з методиками, затвердженими для роботи у вірусологічних відділах державних обласних лабораторій ветеринарної медицини, спеціалізованих лабораторіях з хвороб птиці та лабораторіях науково-дослідних установ. Високий ступінь напруженості імунітету – при титрі антитіл 1:256 і вище, середній – від 1:64 до 1:128, низький – від 1:32 до 1:64. При титрах вірусонейтралізуючих антитіл нижче 1:32 качок батьківських стад ревакцинують. 3. Заходи щодо ліквідації вірусного гепатиту каченят і оздоровлення господарств (ферм). 3.1. При встановленні діагнозу – вірусний гепатит каченят – птахогосподарство (ферму) оголошують неблагополучним щодо цього захворювання і вводять обмеження, складають план оздоровчих заходів. 3.2. За умовами обмеження забороняється: – вивезення інкубаційних яєць, качок та каченят у благополучні господарства; – використання протягом року водоймищ, на яких утримувались хворі на вірусний гепатит качки; – ввезення з інших господарств каченят, що не щеплені проти вірусного гепатиту; – вхід на територію неблагополучного господарства та вихід з неї людей, які не пройшли повної санітарної обробки, зі зміною одягу та взуття (згідно правилами, зазначеними в пункті 2.1.). 3.3. За умовами обмежень дозволяється: вивозити клінічно здорових качок, що досягли м'ясних кондицій на м'ясоптахопереробні підприємства; – інкубація яєць для вирощування каченят на м'ясо в неблагополучному господарстві (фермі); – вивезення каченят, які щеплені проти вірусного гепатиту, а також каченят, що одержані від вакцинованих качок, в господарства з аналогічною епізоотичною ситуацією щодо вірусного гепатиту в межах адміністративного району. 3.4. При первинному спалаху вірусного гепатиту каченят в господарстві (фермі) проводять такі заходи: – усіх хворих та підозрілих у захворюванні каченят знищують; – каченят наступних виводів у добовому віці, ремонтний молодняк, качок батьківського стада вакцинують вакциною проти вірусного гепатиту каченят згідно з настановами застосування; – каченят, які виведені з інкубаційних яєць, одержаних від качок-несучок, вакцинованих проти вірусного гепатиту, немає потреби вакцинувати в добовому віці в разі високого рівня вірусонейтралізуючих антитіл у жовтку яйця і в сироватці крові одноденних каченят. 3.5. Система повного оздоровлення птахогосподарств і ферм від вірусного гепатиту каченят включає в себе: 3.5.1. Вакцинацію всіх каченят в одноденному віці у всіх неблагополучних фермах або на всій зоні. У майбутньому вакцинуються качки-несучки з метою одержання імунних каченят. 3.5.2. Дезінфекцію приміщень, території і подальшу санацію проводять протягом часу, який необхідний, щоб епізоотичний штам вірусу загинув (не менше 100 діб). У цей період на фермі не має бути каченят. 3.5.3. Дотримання ветеринарно-санітарних правил для запобігання занесенню збудника вірусного гепатиту каченят. 3.5.4. Заміна польового штаму вірусу на вакцинний у приміщеннях і навколишньому середовищі (за допомогою вакцинації качок-несучок протягом двох-трьох сезонів яйцекладки – достатньо). Нові стада формуються з двомісячних каченят, що не вакцинуються проти вірусного гепатиту. 3.5.5. Серологічний і вірусологічний контроль: відсутність антитіл у сироватці крові і вірусу гепатиту в печінці у каченят знову сформованих стад указують на повну санацію ферм. 3.5.6. Обмеження з господарства (відділення, ферми) знімаються через 100 днів після забою всієї птиці й проведення необхідних ветеринарно-санітарних заходів, заключної дезінфекції й одержання негативних лабораторних результатів.

4. Відповідальність за порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил. Керівники, працівники господарств, ферм, орендарі та приватні особи, які допустили порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил, визначених у цій Інструкції, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Гепатит – це об’єднуючий термін, що описує запалення печінки, яке може бути викликане різними причинами, включаючи інфекційні (наприклад, вірусні, бактеріальні, грибкові та паразитарні організми) та неінфекційні (алкоголь, лікарські засоби, аутоімунні та метаболічні захворювання) фактори. Профілактика вірусних гепатитів залежить від виду захворювання та шляхи зараження.

Існує кілька видів вірусів гепатиту. Вони можуть передаватися фекально-оральним або парентеральним шляхом. Так як деякі вірусні гепатити становлять серйозну небезпеку для здоров’я і життя людини, хворобу краще попередити, чим лікувати. Профілактика цих захворювань може бути неспецифічною та специфічною. Також проводиться екстрена профілактика парентеральних вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції після можливого зараження.

Форми вірусного гепатиту

Більшість розглянутих випадків патологій викликане вірусами гепатиту А, B, C, D і E. Ці віруси, на підставі шляхів зараження ними, можна розділити на дві групи.

Віруси гепатиту, що передаються фекально-оральним шляхом:

• Вірус гепатиту А (ВГА).
• Вірус гепатиту Е (ВГЕ).

Віруси гепатиту, що передаються парентеральним шляхом:

• Вірус гепатиту В (ВГВ).
• Вірус гепатиту С (ВГС).
• Вірус гепатиту D (ВГД).

До парентерального шляху передачі вірусних гепатитів належать також зараження статевим і вертикальним (від матері дитині під час вагітності або пологів) шляхами.

Найбільше клінічне значення мають гепатити А, В, С і Е.

Вірусні гепатити можуть бути гострими (тривалість захворювання складає менше 6 місяців) або хронічними (довше 6 місяців). Вірусні гепатити А і Е не протікають довгостроково, тоді як гепатити В і С можуть спостерігатися і в гострих і хронічних формах.

Чим небезпечний вірусний гепатит

Всі віруси гепатиту, незалежно від виду, розмножуються в клітинах печінки. Це може стати причиною порушення її функцій.

Основна роль печінки в організмі полягає в наступному:

• Вона допомагає очистити кров, перетворюючи шкідливі речовини в безпечні. Джерелом цих шкідливих речовин може бути як зовнішня середовище (лікарські препарати, спиртні напої), так і сам організм (аміак, білірубін). Зазвичай печінка розщеплює їх на дрібніші з’єднання або приєднує до інших речовин, після чого вони виводяться з організму з сечею або калом.
• Печінка виробляє багато важливі речовини, необхідні для здоров’я людини – наприклад, білки і фактори згортання крові.
• Цей орган зберігає вуглеводи, жири та вітаміни.
• Печінка синтезує з простих речовин більш складні сполуки, необхідні іншим органам. Наприклад, печінка виробляє холестерин, жири, білірубін.

При запаленні печінка не може нормально виконувати свої функції, що призводить до розвитку симптомів гепатиту.

Однак справжня небезпека вірусних гепатитів лежить у розвитку фульмінантний або хронічної форми захворювання.

Фульмінантний (блискавичний) вірусний гепатит дуже рідко розвивається при зараженні ВГА і ВГВ. При цій формі захворювання печінка дуже сильно вражена важким запальним процесом, у пацієнта розвивається небезпечна для життя гостра печінкова недостатність.

Приблизно 80% хворих з гострим фульминантним вірусним гепатитом помирає протягом декількох днів або тижнів. На щастя, ця форма вірусного гепатиту зустрічається дуже рідко. Наприклад, при гепатиті В вона розвивається у 0,5% пацієнтів. Так як лікування фульмінантного гепатиту недостатньо ефективно, набагато легше проводити профілактику з урахуванням видів вірусів і шляхів інфікування ними.

Хронічний вірусний гепатит – це запалення печінки, що триває більше 6 місяців. При цій формі захворювання віруси можуть жити і розмножуватися в печінці роками і десятиліттями. З невідомих причин імунна система пацієнта не може їх знищити, з-за чого вони викликають хронічний запальний процес в організмі.

Хронічний гепатит може стати причиною розвитку цирозу, печінкової недостатності та раку печінки. Крім цього, пацієнти з хронічним вірусним гепатитом можуть заразити інших людей.

Ризик розвитку хронічного вірусного гепатиту існує при інфікування ВГВ і ВГС. При зараженні ВГВ немовлят хронічна форма хвороби розвивається в 90% випадків. Цей показник у дорослих становить 15-25%. При інфікуванні ВГС хронічний гепатит розвивається у 75-85% пацієнтів, у 5-20% з них розвивається цироз печінки.

За даними ВООЗ, в усьому світі від хронічного гепатиту В помирає приблизно 1 мільйон людей.

Краща профілактика хронічного гепатиту – запобігання зараження вірусами гепатиту В і С.

Вірусний гепатит Е особливо небезпечний для вагітних жінок, у яких він може призвести до смерті в 10-30% випадків інфікування в третьому триместрі.

Профілактика вірусних гепатитів

Розглянемо симптоми захворювань і заходи щодо їх запобігання.

Вірусний гепатит А – це запалення печінки, викликане інфікуванням ВГА. Це заразне захворювання, яке передається фекально-оральним шляхом. ВГА не призводить до розвитку хронічного гепатиту. Більшість дорослих пацієнтів з цим захворюванням має відповідні симптоми, тоді як у більшості дітей ознаки хвороби відсутні.

До симптомів гепатиту А належать:

• Втома.
• Нудота і блювання.
• Біль або дискомфорт у животі, особливо в області печінки.
• Знебарвлені випорожнення.
• Погіршення апетиту.
• Невелике підвищення температури тіла.
• Темний колір сечі.
• Біль у суглобах.
• Жовтяниця.

Профілактика гепатиту А включає поліпшення санітарних умов, суворе дотримання правил особистої гігієни та часте миття рук. Вірус інактивується більшістю засобів для прибирання в будинку, а також нагріванням до 85% протягом 1 хвилини. Люди, які подорожують у регіони з високим розповсюдженням цього захворювання, не повинні вживати неочищену воду або сирі морепродукти. Фрукти і овочі можна їсти тільки після їх приготування або очищення.

Існує вакцина від гепатиту А. З 2006 року в США рекомендується прищеплювати від цього захворювання дітей у віці 1 року.

Також активна імунізації проводиться наступним групам населення:

• Люди, які подорожують в країни з високим поширенням гепатиту А.
• Сім’ї, які всиновили дітей з країн з високим поширенням гепатиту А.
• Гомосексуалісти.
• Наркомани.
• Пацієнти з хронічними захворюваннями печінки або патологією факторів згортання крові.
• Пацієнти, які очікують на пересадку печінки, і хворі, яким вже її провели.
• Вакцина від гепатиту А інактивована, тобто не містить живих вірусних частинок. Її вводять внутрішньом’язово. Ефективність імунізації становить близько 90%.

Для екстренної профілактики гепатиту А після можливого зараження існує спеціальний імуноглобулін, ефективність якого висока в перші 48 годин після інфікування.

Так як ВГА передається фекально-оральним шляхом і характеризується надзвичайно високою контагіозністю, можливо розвиток епідемій цього вірусу. Тому в осередках виникнення гепатиту А проводяться протиепідемічні заходи.

Згідно санітарно-епідеміологічних правил (Санпін) СП 3.1.2825-10 щодо профілактики гепатиту А, протиепідемічні заходи включають:

• Негайне повідомлення лікарями в органи, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, про виявлення випадку гепатиту А. Спеціалісти цих органів організовують епідеміологічне обстеження осередку захворювання, розробляють і реалізують заходи щодо його ліквідації.
• Всі пацієнти з гепатитом А підлягають госпіталізації в інфекційні відділення. Лікування на дому проводиться лише за умови можливості організації протиепідемічного режиму і забезпечення лікарського режиму.
• У вогнищі гепатиту А проводиться дезінфекція.
• Всі контактні обличча проходять медичний огляд, за ними здійснюється спостереження протягом 35 днів починаючи з останнього контакту з хворим. Якщо людина, контактував з пацієнтом, протягом 5 днів не має симптомів гепатиту А, йому за епідемічними показаннями проводять вакцинацію.
• Якщо вогнище гепатиту А виник в організованому колективі дітей або військовослужбовців, в установі вводиться карантин на 35 днів.

Вірусний гепатит Е — запалення печінки, викликане інфікуванням ВГЕ. Це захворювання також передається фекально-оральним шляхом. Зараження ВГЕ не призводить до розвитку хронічного гепатиту. Симптоми гепатиту Е майже ідентичні ознаками гепатиту А.

Профілактика гепатиту Е подібна принципам запобігання гепатиту А. Винятки стосуються лише неефективності екстреної профілактики за допомогою імуноглобуліну. Слід зазначити, що в Китаї існує вакцина від гепатиту Е, але її використання в інших країнах ще не поширене.

Гепатит В – це інфекційне захворювання, викликане вірусом гепатиту Ст. Воно передається, коли кров, сперма або інша рідина з організму пацієнта, зараженого ВГВ, потрапляє в організм неінфікованого людини. Такий шлях передачі називають парентеральним. При вірусному гепатиті В є небезпека розвитку хронічного ураження печінки.

Симптоми гострої форми гепатиту В аналогічні ознаками гепатиту А. Хронічний гепатит у більшості пацієнтів, інфікованих ВГВ, розвивається поступово, часто не викликаючи ніяких симптомів до появи цирозу печінки.

У пацієнтів з клінікою симптоми можуть включати загальне нездужання, погіршення апетиту, втома, дискомфорт у правому підребер’ї. При розвитку цирозу у хворих з’являється більш виражена клінічна картина, що включає розширення вен на шкірі, почервоніння долонь, асцит, порушення діяльності центральної нервової системи, підвищення кровоточивості, жовтяницю, шкірний свербіж.

Найкращий спосіб запобігання зараження вірусним гепатитом В – специфічна профілактика за допомогою вакцинації.

В даний час вакцинацію рекомендують проводити:

• Новонародженим дітям.
• Дітям і підліткам, які не були вакциновані відразу після народження.
• Будь-яким людям, що мали або мають захворювання, що передаються статевим шляхом (включаючи ВІЛ).
• Медичним працівникам, співробітникам екстрених служб та іншим людям, які можуть вступати в контакт з кров’ю.
• Гомосексуалістам.
• Людям, що мають кілька сексуальних партнерів.
• Людям з хронічними захворюваннями печінки.
• Ін’єкційним наркоманам.
• Людям, які проживають з хворим на гепатит У людиною.
• Людям з тяжкою нирковою недостатністю.
• Людям, що мають сексуального партнера з гепатитом Ст.

Профілактика гепатиту Б з допомогою вакцинації має 95% ефективність. Курс імунопрофілактики цього захворювання складається з трьох послідовних ін’єкцій.

Екстрена профілактика цього захворювання проводиться імуноглобуліном проти гепатиту В.

Згідно Санпін СП 3.1.1.2341-08 щодо профілактики вірусного гепатиту B, заходи у вогнищі цього захворювання включають:

• Виявлення та лікування хворих на гепатит Ст.
• Диспансерне спостереження за пацієнтами з гострою та хронічною формою захворювання.
• Дезінфекцію всіх предметів, які можуть вступати в контакт з кров’ю, слиною та іншими біологічними рідинами.
• Спостереження за контактними особами і, при необхідності, проведення їх імунізації.

Велике значення має профілактика зараження гепатитом В у лікувальних установах.

Для цього проводиться:

• Обстеження пацієнтів і медичних працівників на гепатит Ст.
• Дотримання правил дезінфекції та стерилізації виробів медичного призначення, знезараження медичних відходів.
• Вакцинація медичних працівників від гепатиту В.

Гепатит С – це інфекційне запалення печінки, викликане вірусом гепатиту С. Вважається найнебезпечнішим з вірусних гепатитів, так як дуже часто призводить до розвитку хронічної форми. Приблизно 70-80% осіб з гострим гепатитом С не мають ніяких симптомів, у решти клінічна картина подібна до гепатиту А, Е та Ст. При розвитку хронічної форми захворювання симптоми розвиваються лише при формуванні цирозу.

На жаль, вакцини від гепатиту С не існує.

Пам’ятка з профілактики гепатиту С складається з наступних заходів:

• Ніколи не використовуйте спільно з ким-то голки для шприців.
• Уникайте прямого контакту з кров’ю.
• Уникайте спільного використання предметів особистої гігієни (зубна щітка, бритва, манікюрні ножиці).
• Обережно вибирайте місця проведення татуювання чи пірсинг.
• Дотримуйтесь правил безпечного сексу.

Ці заходи справедливі для всіх гепатитів та інших захворювань, які передаються парентеральним шляхом, включаючи ВІЛ.

Вірусні гепатити – одна з найчастіших причин запалення печінки. У багатьох пацієнтів вони можуть стати причиною хронічного захворювання, що становить небезпеку для їх здоров’я і життя. Лікування хронічного гепатиту дуже важко та малоефективно, тому набагато краще запобігти хворобі.

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатит B і C — два основних типи з п’яти різних інфекцій гепатиту — є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту. Близько 325 млн людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Шляхи передавання гепатиту B:

• від матері до дитини під час народження;
• незахищені статеві контакти;
• небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Гепатит B є небезпечним і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Яким чином гепатит B НЕ передається?

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, унаслідок годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами чи подібними об’єктами.

Вірус гепатиту C (HCV), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини. Найпоширеніші шляхи передавання:

• небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків;
• під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

За оцінками, понад 5% українців інфіковано гепатитом C, а це близько 2 млн осіб. Наразі в Україні зареєстровано 52 448 хворих на гепатит C.

За даними ВООЗ, за допомогою противірусних препаратів можливо вилікувати понад 95% людей з інфекцією гепатиту C.

Як можна захистити себе?

Ви можете захистити себе від гепатиту B за допомогою вакцинації, що формує імунітет у середньому на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Станом на 1 липня 2018 р. в Україні наявні 1 805 242 дози рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту B.

Крім цього, поширенню вірусу гепатиту B можна запобігти таким чином:

• уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
• уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
• уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив;
• ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування;
• використовуйте тільки стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
• вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

• гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;
• безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
• надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;
• тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
• підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;
• правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

• консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
• імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;
• лікування;
• регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.

Гепатит С визначають як вірусну інфекційну патологію печінки. Характеризується дана форма захворювання безсимптомним перебігом, в чому і полягає її небезпека, так як виявити гепатит С без спеціального обстеження практично неможливо. Правильна профілактика гепатиту С дозволяє уберегтися від захворювання і його наслідків.

Профілактика в разі прямого контакту з хворим

Особливому ризику піддаються особи, безпосередньо контактують з людиною, хворим на гепатит С. Як правило, зараження відбувається через контакт крові зараженого з кров’ю здорової людини або під час статевого контакту з інфікованим партнером.

Передача вірусних гепатитів побутовим шляхом медициною не була зафіксована, оскільки вірус досить швидко гине в навколишньому середовищі при кімнатній температурі, а ось при низьких температурних показниках вірус зберігає активність тривалий час . Але щоб заразитися гепатитом, повинен відбутися контакт вірусу з кров’ю людини.

Вакцини від гепатиту С не існує! Профілактика захворювання єдиний спосіб захистити себе від вірусу.

При контакті з хворим потрібно пройти обов’язкове лабораторне обстеження, стати на облік контактних осіб в клініці. В якості профілактики захворювання в такому випадку контактна особа повинна взяти за правило завжди користуватися тільки індивідуальними предметами гігієни (ножицями, бритвами, зубними щітками, шприцами і т.д.), а під час статевого акту із зараженим партнером слід користуватися презервативами.

Контактна особа не може бути донором крові, сперми або органів.

Що значить екстрена профілактика гепатиту С?

Захистити себе на всі 100% від зараження вірусом гепатиту С неможливо. Тому єдиним варіантом залишається дотримуватися заходів попередження захворювання. Однак, що робити, якщо контакт з кров’ю хворого все ж стався?

В цьому випадку використовується екстрена профілактика вірусного гепатиту:

• При пошкодженні шкіри, де може виявитися інфікована кров, необхідно кілька секунд вичавлювати кров з рани, промиваючи її проточною водою. Рану слід продезінфікувати мильним розчином, обробити спиртом (70%) і йодом (5%).
• Якщо кров’ю хворого забруднені руки, їх слід обробити розчином хлораміну (3%) або 70% спиртом. Потім руки двічі ретельно миють з милом під струменем теплої проточної води.
• При попаданні зараженої крові на слизові оболонки очей, потрібно негайно промити їх водою або неконцентрированной борною кислотою (1%).
• При попаданні крові інфікованого пацієнта на слизову носа, її обробляють 1% розчином протарголу.
• слизову рота в подібних випадках обробляють борною кислотою (1%), розчином спирту (70%), марганцево-кислим калієм (0,05 %).
• У стислі терміни в лабораторію слід здати проби крові на наявність вірусу.
• Контактна особа зобов’язана пройти місячний курс лікування препаратами Рибавирин Медуна і Інтерферон альфа. Схему терапії повинен призначити лікар, оскільки добова доза препаратів визначається для кожної людини строго індивідуально.
• Якщо все ж аналіз крові підтвердив наявність гепатиту С в організмі, лікуючий лікар призначає препарати, що підтримують працездатність печінки і знижують негативний вплив вірусу на її клітини.

Крім того, при підозрі на зараження гепатитом С необхідно повністю відмовитися від алкогольних напоїв, звернутися до фахівця за консультацією, пройти повне обстеження і зробити вакцинацію від гепатитів А і В, оскільки поєднання цих захворювань невиліковно і призводить до летального результату.

Слід памятати, що при гепатиті С самолікування небезпечно і абсолютно неприпустимо.

Як уберегтися від зараження гепатитом С?

Оскільки гепатит С може ніяк не виявлятися, багато хворих можуть не знати про свій статус. І в цій особливості криється головна небезпека захворювання кожен з нас щодня перебуває в зоні ризику. Щоб убезпечити себе і своїх близьких, необхідно дотримуватися простих запобіжних заходів.

Якщо говорити про медикаментозних методах профілактики, то ефективними вважаються противірусна терапія і підвищення імунітету, особливо в осінній, зимовий і весняний періоди.

Як інших профілактичних заходів фахівці рекомендують дотримуватися таких правил:

• Вчасно вакцинуватися від гепатиту А і В.
• завжди користуватися індивідуальними засобами гігієни, на яких може міститися заражена кров (пристосування для манікюру / педикюру, бритви, зубні щітки, сережки, пірсинг і інше).
• При статевому контакті з інфікованим партнером завжди користуватися презервативами.
• Наркозалежним особам, які не в силах відмовитися від своєї залежності, не рекомендується використовувати речовини, що вводяться ін’єкційним шляхом.
• Під час здачі аналізів, лікування зубів та інших лікувальних процедур стежте, щоб фахівець використовував стерильні медичні інструменти. Відмовтеся від ін’єкцій багаторазовими шприцами.
• Відвідувати тільки перевірені салони краси та татуажу. Памятайте: майстри цих закладів зобов’язані стерилізувати і дезінфікувати свій робочий інструмент, а також завжди працювати в рукавичках.
• Уникати випадкових статевих зв’язків.
• Регулярно здавати печінкові проби, проходити обстеження організму.
• Якщо на тілі є рани або порізи, їх завжди потрібно прикривати стерильною пов’язкою.

Заходи безпеки повинні дотримуватися всі: і здорові особи, і ті, хто вже заражений гепатитом.

Варто памятати, що лікування даного захворювання тривалий, складний і не завжди успішне. А тому легше попередити інфікування, ніж вести боротьбу з хворобою.

Специфічна профілактика гепатиту С неможлива з огляду на те, що на даний момент ще не створено препарат для запобігання зараженню вірусом гепатиту С. Дослідники пояснюють складність створення вакцини тим, що вірус гепатиту С дуже мінливий і має величезну кількість генотипів і серотипів.

Наскільки важливі заходи профілактики захворювання?

Коли вірус гепатиту С потрапляє в організм людини, його імунна система все свої сили кидає на боротьбу з хвороботворними мікроорганізмами. Однак результат цієї боротьби частіше негативний: вірус руйнує печінку, а імунітет хворого слабшає. Якщо лікування захворювання почати вчасно, у хворого є шанси на одужання.

Однак якщо у інфікованого діагностовано хронічну форму гепатиту С, то розвиток таких ускладнень, як цироз, рак або печінкова недостатність практично неминучі.

Заходи профілактики захворювання необхідні, щоб уберегтися від страшних наслідків інфікування вірусом гепатиту С. Особливо небезпечна хвороба для літніх людей і маленьких дітей, так як їх імунітет досить слабкий, а організм занадто вразливий.

Статистика свідчить, що протягом 10 років хвороби половина хворих помирає від ускладнень захворювання. Це жахлива цифра, а тому краще застерегти інфікування, дотримуючись вищевказаних правил.