Запобіжні заходи щодо інфікування снідом та гепатитом с

ВНИМАНИЕ! САЙТ ЛЕКЦИИ.ОРГ проводит недельный опрос. ПРИМИТЕ УЧАСТИЕ. ВСЕГО 1 МИНУТА.

Інфекційні вірусні захворювання виникають при трьох основних факторах: наявності джерела інфекції, сприятливих умовах для поширення збудників та сприятливої до захворювання людини. Якщо усунути із цього ланцюга хоча б одну ланку, епідемічний процес припиняється.

Найефективнішим способом боротьби з вірусними захворюваннями є їхня профілактика. Принцип профілактики вірусних захворювань грунтуються на основі знань про будову й особливості життєвих циклів вірусів.

Профілактика інфекційних хвороб – це система комплексних заходів, до яких входять: попередження появи інфекційних захворювань, обмеження поширення інфекційних захворювань, ліквідація конкретних інфекційних хвороб шляхом створення в людини імунітету до них. У процесі профілактики вірусних інфекційних захворювань проводять спеціальні заходи, діагностичні дослідження, застосовують різноманітні лікувальнопрофілактичні засоби.

Профілактичні заходи проводять за трьома напрямами: вплив на джерело інфекції, тобто знешкодження цього джерела; розрив шляхів передачі інфекції; підвищення несприятливості людей до інфекційних захворювань. Важливе значення мають своєчасне виявлення інфекційних хворих, рання ізоляція й госпіталізація таких хворих. Для розриву шляхів передачі інфекції необхідно контролювати дотримання правил особистої та громадської гігієни.

До специфічної профілактики вірусних заїворювань належать:

· Діагностика –проведення вірусологічних та інших досліджень задля виявлення й ідентифікації збудників хвороб;

· Застосування спеціальних лікувально-прфілактичних засобів, що попереджають зараження людиний підвищують природну стійкість до вірусів;

· Імунопрофілактика – попередження певних інфекційних хвороб шляхом проведення імунізації задля створення штучного імунітету.

Сисиему протиепідемічних заходів, спрямованих на ізоляцію вогнища зараження й ліквідацію інфекційних захворювань у ньому, називають карантином. Наприклад, при гепатиті А тривалість карантину становить 35 днів.

Особливо важливою є профілактика ВІЛ-інфекцій.

ВІЛ – це добре вивчений вірус, і кожна людина може використовувати знання про нього, щоб захистити себе. Оскільки ВІЛ-інфекція невиліковна, то головним знаряддям у боротьбі з поширенням інфекції є профілактика – запобігання нових заражень.

Тестування на ВІЛ, згідно із законодавством України, добровільне й безкоштовне. Інформація про результати обстеження конфіденційна. У кожному обласному центрі є центри боротьби зі СНІДом. У районних лікарнях бкруть кров для аналізу на ВІЛ-інфекцію, а подальшу лабораторну діагностику проводять в обласних центрах.

Інформацію про те, чи є в організмі людини ВІЛ, дає тестування. Про що свідчить результат аналізу? Негативний результат означає, що в крові людини антитіла не знайдені, вона не заражена ВІЛ. Слід знати про те, що негативний результат не означає, що що людина не сприятлива до інфекції. Вона може заразитися пізніше, якщо потрапить у ризиковану ситуацію.

Позитивний результат свідчить про те, що в крові людини виявлені антитіла. Це означає, що людина інфікрвана ВІЛ. Остаточний діагноз ставлять тільки після повторних тестів. Позитивний результат не означає, що у людини є СНІД. Це свідчить про те, що у неї наявна ВІЛ-інфекція і що вона може інфікувати статевий акт без презерватива.

Профілактика СНІДу тісно пов’язана зі здоровим способом життя. Здоровий спосіб життя істотно знижує ризик зараження ВІЛ. Якщо людина усвідомлює важливість своїх рішень, пов’язаних зі збереженням здоров’я, розуміє шляхи передачі вірусу, небезпеку СНІДу, його фактичну невиліковність, то вона зуміє уникнути небезпечних ситуацій. Відсутність інформації, невміння захищати свій власний інтерес призводить до ризикованої поведінки, інфікування ВІЛ. До гуп ризику належать люди, які вживають наркотики, ведуть безладне статеве життя, порушують норми моралі. У небезпечному становищі опиняються й необізнані підлітки.

Особистим захистом від ВІЛ є:

· Наявність моральності й відсутність ранніх статевих зв’язків;

Шляхи передачі вірусу імунодефіциту людини. Головні напрямки профілактики СНІДу. Механізми передачі гепатитів А, В, С. Аутоімунні та позапечінкові патологічні прояви хвороби. Показання та ефективність щеплення як засобу профілактики вірусних гепатитів.

Рубрика	Медицина
Вид	контрольная работа
Язык	украинский
Дата добавления	12.11.2014
Размер файла	424,9 K

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

КЗ " Бердянський медичний коледж" ЗОР

Тема: Профілактика СНІДу та гепатитів

1. Профілактика СНІДу

Профілактика СНІДу включає в себе:

· Пропаганду засобів попередження зараження ВІЛ;

· Зміна способу життя людей;

· Зведення до мінімуму факторів ризику серед осіб, які належать до груп підвищеної небезпеки інфікування;

· Вивчення соціальних умов, що сприяють поширенню захворювання.

Найнадійніший спосіб уберегтися від СНІДу - це уникнути зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Профілактика ВІЛ-інфекції на даний момент є найбільш важливим засобом боротьби з нею. Вченими в усьому світі ведеться розробка вакцини проти ВІЛ. Незважаючи на деякі обнадійливі результати, говорити про винахід такої вакцини поки рано. Отже, профілактика СНІДу стає особистою справою кожної людини.

В якості профілактики СНІДу необхідно ретельно дотримуватися правил стерилізації предметів загального користування: хірургічних та стоматологічних інструментів, використання одноразових шприців, перевірка донорської крові при переливанні, інших препаратів, що містять кров. А так само необхідно дотримуватися правил гігієни при користуванні туалетним приладдям, особливо такими, на яких може зберігатися слід крові (бритви, манікюрні ножиці і т.д.)

Вагітні жінки, які перебувають під наглядом дільничних гінекологів, в обов'язковому порядку здають аналізи на СНІД протягом першої та другої половин вагітності.

Дуже важлива також профілактика зараження статевим шляхом. При статевому житті необхідно пам'ятати про використання презерватива і сперміцидів. Використовуйте презерватив для вагінального і анального сексу. Використовуйте водорозчинну змащення (на силіконовій основі). Жиросодержащие змащення (дитячий крем, і т.п.) можуть пошкодити латекс. Не використовуйте як мастило слину. При частій зміні статевих партнерів необхідна регулярна діагностика інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), тобто регулярно здавати аналізи.

Профілактика СНІДу та інші пов'язані з нею заходи повинні поєднуватися із пропагандою здорового способу життя, відмови від наркотиків, чіткості в статевих контактах, турботи про постійне партнері. Основною причиною поширення СНІДу серед наркоманів є обмін голками та шприцами, а також існування широко розгорнутої мережі підпільних притонів з практикою прокату інструментів для внутрішньовенного введення наркотиків. Велике значення має профілактична робота серед гомосексуалістів, оскільки вони вступають у численні сексуальні контакти, нерозбірливі у виборі статевих партнерів, часто хворіють на заразні статевими хворобами, в тому числі і СНІДом.

У зовнішньому середовищі ВІЛ дуже швидко руйнується, тому можна вважати вкрай низькою вірогідність його передачі при повсякденних контактах людей, що супроводжуються рукостисканнями, спільними трапезами, при кашлі, чханні і ін Однак і виключити таку можливість не можна. Тому необхідні такі ж заходи самозахисту від зараження, як і при інших інфекційних хворобах, зокрема миття посуду гарячою водою з милом замість ополіскування її під краном, ретельна обробка рук після контакту з якою-небудь рідиною організму хворого, особливо з кров'ю.

Уникнути зараження ВІЛ не так складно, як вилікувати вже існуючу інфекцію, тому варто докладати всіх зусиль для того, щоб і нас і наших дітей минула ця біда.

2. Профілактика гепатитів

Віруси гепатитів можуть бути пусковим механізмом аутоімунних процесів та причиною різноманітних позапечінкових патологічних проявів, що виникають в організмі людини. У значної частини осіб гострі вірусні гепатити набувають хронічної форми з можливим подальшим розвитком цирозу та раку печінки.

Профілактика гепатиту А: Передбачає вплив на усі ланки епідемічного процесу: джерело інфекції , механізми передачі збудника та несприятливість процесу. Вплив на джерело інфекції. В ендемічних вогнищах, особливо в дитячих колективах, протягом 35 днів від початку ізоляції останнього хворого не дозволяється переводити дітей з однієї групи чи класу в інший та в інші дитячі установи. У разі виникнення свіжого випадку, відлік часу карантину починається спочатку.

Враховуючи відсутність хронічного носійства вірусу гепатиту А, подальше спостереження після виписки за перехворілим ведеться амбулаторно. Спостереження за окремими реконвалесцентами ведеться на протязі 6 місяців, як правило це особи у яких відновлювальні процеси ідуть дуже повільно (наркомани. алкоголіки). Вплив на механізми передачі вірусу гепатиту А.

Враховуючи що основним механізмом передачі є фекально-оральний то і заходи профілактики націлені перш за все на його розрив. Вони передбачають:

підвищення санітарної культури населення;

покращення санітарно-гігієнічних умов життя;

сурове дотримання норм і правил водопостачання;

якісне знезараження та утилізація стічних вод і твердих викидів;

дотримання санітарних умов приготування їжі, особливо в колективах та в системі громадського харчування.

Специфічна профілактика гепатиту А. Найбільш реальним засобом є вакцинація неімунного прошарку населення. Вакцинація може бути одноразовою та починатися як можна раніше після початку реєстрації підвищенної захворюваності з залученням не менш 70-80 % осіб з груп ризику (діти шкільних та дошкільних закладів). Для закріплення імунітету ревакцинацію варто проводити через 6-12 місяців після введення першої дози вакцини.

Профілактика гепатиту В: Попередження парентерального механізму та його шляхів передачі є одним з ефективних неспецифічних засобів профілактики гепатиту В.Запобігання штучних парентеральних шляхів передачі вірусу гепатиту В передбачає:

дослідження усіх донорів крові, органів, тканин, сперми на наявність трансаміназ;

переливання тільки обстеженої консервованої крові;

Профілактика природних шляхів гепатиту В здійснюється проведенням санітарно-освітньої роботи перш за все з представниками груп ризику (підлітки та особи які мають безладні гетеро-та гомосексуальні стосунки, медичні працівники). Передача вірусу гепатиту В від інфікованої матері до дитини у 80-95% вдається запобігти шляхом своєчасної імунізації новонародженої дитини. Таким дітям у перші 12 годин після народження вводять в верхню бокову ділянку стегна 0,5 мл. гамаглобуліну ГБ, а в другу нижню 0,5 мл. вакцини, через 1 місяць вводять 0,5 мл. вакцини і через 6 місяців - 0.5 мл. вакцини.

Надійним засобом захисту населення від вірусного гепатиту В є вироблення несприйнятливості шляхом його вакцинації. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.2006 року щеплення проти гепатиту В ділиться на три розділи: 1. щеплення за віком; 2. щеплення за епідпоказаннями; 3. щеплення які рекомендовані. Щеплення за віком передбачає вакцинацію усіх новонароджених в перші 12 годин життя, 1-місяць, 6-місяць. Діти народжені матерями носіями антигену вірусного гепатиту В вакцинуються в перші 12 годин життя, в 1-місяць, на 6-місяць, та 12- місяць життя дитини.

Вакцинації підлягають дорослі: медичні працівники, стеденти середніх, вищих медичних навчальних закладів, які професіно мають контакт з кров'ю, її препаратами та здійснюють парентеральні маніпуляції.

Щепленю за епідпоказаннями підлягають:

особи, які контактували з хворими на гепатитВ, та носіями HBV (вірусу гепатиту В);

хворі, які перебувають на гемодіалізі та отримують гемотранфузії і інєкції лікувально- діагностичних препаратів, хворі на гемофілію, діти із злоякісними новоутвореннями; * реціпієнти донорської крові та її препаратів; * діти в дитячих будинках та будинках дитини;

члени родини, в яких є хворі на гепатит В та носії HBV; * пацієнти з хронічними захворюваннями печінки;

пацієнти які підлягають плановому оперативному втручанню. При гепатитно - вірусній С інфекції головними шляхами розповсюдження вірусу є штучні медичні і немедичні парентеральні втручання. Тому і заходи неспецифічної профілактики націлені на розрив цих шляхів передачі. Запобігання зараження вірусом гепатиту С в медичних установах передбачає:

правильний підбір донорів крові. органів, тканин, сперми та недопущення до донорства осіб із груп ризику (наркоманів, алкоголіків, повій, сек.меншин);

обов'язкове обстеження донорів на відсутність антигена вірусу гепатитуС;

обстеження крові донора на активність амінотрансфераз;

переливання тільки консервованої крові чи її компонентів, обстежених на антиген вірусу гепатиту С; * обмеження переливань крові, заміною її відповідними кровозамінниками, використання аутологічної крові; * усі інвазійні втручання повинні виконуватися тільки стерильним медичним інструментарієм (разового або багаторазового використання);

постійне дотримання медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів умов протиепідемічного режиму; якісну дезинфекцію, передстерелізаційну обробку і стерилізацію медичного інструментарію багаторазового використовування.

максимальне використання, правильне знезаражування та утилізація медичного інструментарію разового користування.

Термінові заходи профілактики зараження вірусу гепатиту С, як і іншими вірусами з парентеральним механізмом передачі, передбачають:

при потрапляні крові, або іншої біологічної рідини пацєнта на відкриті ділянки шкіри медичного персоналу їх необхідно ретельно відмити в проточній воді з милом, а потім цю ділянку шкіри обробити одним із антисептиків (70 % р-н спирту, 3% р-н перекису водню, стеріліум, йодобак, кутасепт Г,Ф, тощо);

у разі порізу чи проколу шкіри гострим інструментом необхідно негайно здоровою рукою передавити ділянку руки вище травмованого місця, видавити з неї кілька краплин крові, а потім рану ретельно промити проточною водою з милом і обробити одним із антисептиків;

при потрапляні крові в очі іх необхідно ретельно промити проточною водою, а потім закапати 1-2 % розчином борної кислоти, або розчином альбуциду натрію.

Для запобігання немедичних парентеральних шляхів передачі вірусу необхідно розробляти спеціальні соціально-адапційні та інші програми для населення з широким залученням засобів масової інформації. В цих програмах необхідно передбачити широку пропаганду підвищення загальнокультурного рівня населення, про шкоду вживання наркотиків і як запобігти зараження вірусом гепатиту В і С та ВІЛ особам, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом.

імунодефіцит гепатит вірусний профілактика

3. Матеріали самоконтролю

У дитячому закладі виявлено декілька випадків вірусного гепатиту А.

Які заходи треба провести?

Дитина 7 місяців. Переносить вірусний гепатит В. Раптово наступило погіршення стану: наросла жовтяниця, зменшилися розміри печінки, з'явилася повторна блювота, відмовився від їжі, не контактний, періодично втрачає свідомість, гіпорефлексія, але реагує на больові подразники.

1. Поставте діагноз.

2. Намітьте план обстеження хворого.

3. Виділіть показники лабораторних даних, що підтверджують діагноз.

Хворому 7 років. Переносить вірусний гепатит В. Діагноз верифікований клінічно і лабораторно. Захворювання протікає легко. Через місяць від початку захворювання скарг немає, самопочуття хороше, жовтяниця відсутня, але зберігається збільшена на 2,5-3,0 см нижче реберної дуги і ущільнена печінка і триразово підвищені АЛТ і АСТ. Виписка відкладена. Залишений в стаціонарі, Проводиться базис-терапія. Ще через місяць, тобто через два місяці від початку захворювання поліпшення не відбулося: гепатомегалія, гіперферментемія, стала позитивною тимолова проба, хоча самопочуття залишається хорошим.

1. Який остаточний діагноз?

2. Як повинна змінитися терапія?

Дитина перенесла вірусний гепатит А жовтяничну легку форму. Виписаний зі стаціонару у зв'язку з одужанням.

Призначте реабілітаційні заходи.

На групу накладається карантин на 50 днів з дня ізоляції хворого. Діти з карантинних груп піддаються регулярному огляду лікарем і спостереженню на весь період карантину. В групах здійснюється дезінфекція, як і при інших кишкових інфекціях.

1. Вірусний гепатит В. Кома 1 (ОПЕ Ш).

2. Визначення специфічних і неспецифічних маркерів вірусних гепатитів.

3. Високі цифри білірубіну крові, наростання вільної фракції, низька активність печінкових ферментів, зниження протромбіну крові, підвищення рівня сечовини, креатиніну крові, нейтрофільний лейкоцитоз у формулі крові, зникнення з крові НВsАg та ін.

Діагноз: гострий вірусний гепатит В, легкий перебіг, прогредиентная форма.

Лікування: терміново необхідна інтерферонотерапія.

Диспансерне спостереження в гепатоцентрі і КІЗі за місцем проживання протягом 6 місяців. Перший огляд і обстеження дитини через 10-30 днів після виписки із стаціонару. Повторні --через 3 і 6 місяців. При відсутності залишкових клінічних явищ і повної нормалізації біохімічних проб реконвалесценти можуть бути зняті з обліку. При наявності будь-яких залишкових явищ диспансерне спостереження продовжується до повного одужання.

Рекомендується: звільнення від відвідування школи, д / саду на 7-10 днів після виписки із стаціонару. Дотримання дієти № 5. Звільнення від занять спортом і важкої фізичної праці. Санаторно-курортне лікування через 6 місяців після виписки. Небажано в цей період проведення планових операцій.

Размещено на Allbest.ru

Державна цільова соціальна програма з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, сутність профілактичних та противоепідемічних заходів. Схеми вакцинації дітей проти гепатиту В. Профілактика внутрішньолікарняного інфікування гепатитом.

презентация [177,3 K], добавлен 16.06.2016

Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров'я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих.

курсовая работа [56,9 K], добавлен 18.12.2010

Механізми порушення і клінічне значення власне функціональних проб печінки. Діагностика вірусного гепатиту. Біотрансформація органічних аніонів. Знешкоджуюча функція печінки. Ендоскопічні методи та лабораторні методи дослідження вірусних гепатитів.

реферат [28,3 K], добавлен 21.09.2010

Визначення оптимальних заходів з перинатальної профілактики ВІЛ на основі порівняння ефективності різних схем, впровадженої в родопомічних закладах та центрах по боротьбі та профілактиці СНІДу в умовах діючої в Україні системи надання допомоги вагітним.

реферат [30,3 K], добавлен 04.01.2011

Захворювання людини та тварин, спричинені паразитичними черв'яками. Основні фактори передачі. Головні шляхи зараження. Найнебезпечніші інвазійні хвороби. Трихінельоз, аскаридоз, теніаринхоз. Проведення діагностики гельмінтозів. Заходи щодо профілактики.

презентация [2,6 M], добавлен 13.02.2016

СНІД як синдром набутого імунодефіциту, напрямки та проблеми його лікування, пошук шляхів та методів профілактики. Шляхи передачі даного вірусу: через кров, при статевих контактах, від інфікованої матері до дитини під час виношування та годування груддю.

презентация [3,6 M], добавлен 30.01.2014

Глобальна епідемія ВІЛ/СНІД як одна з найсерйозніших загроз для людства. Історія виникнення СНІДу, перебіг хвороби імунодефіциту, її симптоми, шляхи зараження. Проблеми ВІЛ-інфекції в Україні та в Чернівецькій області. Профілактика і спроби лікування.

реферат [28,7 K], добавлен 25.06.2010

Етіологія хронічних гепатитів. Підходи до медикаментозного і відновлювального лікування хронічних гепатитів. Мета, завдання, засоби, методи і методики лікувальної фізичної культури при хронічних гепатитах на поліклінічному етапі фізичної реабілітації.

курсовая работа [140,6 K], добавлен 11.01.2017

Характеристика епідеміологічних, клінічних, лабораторних особливостей прояву і перебігу вірусного гепатиту С, вірусу імунодефіциту людини як мікст-патології. Розробка та специфіка алгоритму епідеміологічної діагностики, можливе лікування і профілактика.

статья [63,2 K], добавлен 27.08.2017

Загальне поняття про захворювання. Етіологія та епідеміологія СНІДу. Основні стадії захворювання: інкубаційний період; період гострої інфекції; продромальний період. Ураження шкіри, слизових оболонок внаслідок імунного дефіциту. Напрямки лікування СНІДу.

реферат [11,9 K], добавлен 10.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

Сайт СТУДОПЕДИЯ проводит ОПРОС! Прими участие :) - нам важно ваше мнение.

ВІЛ-інфекція – хвороба, що розвивається в результаті довготривалої персистенції вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини, і характеризується повільно прогресуючою дисфункцією імунної системи.

ВІЛ-інфіковані – особи, в організмі яких при лабораторному дослідженні виявлено вірус імунодефіциту людини. До категорії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини) – кінцева стадія ВІЛ-інфекції, перебігає з ураженням імунної та нервової системи і проявляється розвитком тяжких вірусних, бактеріальних, паразитарних уражень і/або злоякісних новоутворень, які призводять до смерті хворого.

Робочі місця лікувально-профілактичних медичних закладів забезпечуються інструктивно-методичними документами, аптечками для проведення термінової профілактики при аварійних ситуаціях необхідним набором медичного інструментарію для одноразового використання, дезінфекційними засобами для проведення знезараження.

Медичний інструментарій, а також посуд, білизна, апарати та ін. забруднені кров'ю, біологічними рідинами за винятком сечі, слини, випорожнення у зв'язку з невеликою кількістю вірусів, що практично унеможливлює інфікування (надалі - біологічні рідини), та речі, які забруднені слизом, відразу після використання підлягають дезінфекції згідно з вимогами нормативної документації. Режим знезараження аналогічний тим, які використовуються для профілактики зараження вірусними гепатитами.

Медичні працівники зобов'язані бути обережними під час проведення маніпуляцій з ріжучим та колючим інструментом (голками, скальпелями, ножицями і т.ін.).

Для уникнення поранень після використання шприців голки з них не знімають до дезінфекції. Перед занурюванням шприца з голкою в дезрозчин виймають тільки поршень.

Бригади швидкої та невідкладної допомоги для збору використаних шприців забезпечуються ємкістю з матеріалу, який не проколюється.

З метою уникнення поранень забороняється використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями.

При маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, при розтині трупів, проведенні лабораторних досліджень, обробці інструментарію і білизни, прибиранні і т. ін., медичні працівники та технічний персонал користуються засобами індивідуального захисту (хірургічними халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі потреби - захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами). Ці дії дають змогу уникнути контакту шкіри та слизових оболонок працівника з кров'ю, тканинами, біологічними рідинами пацієнтів.

Перед надіванням гумових рукавичок шкіру біля нігтей слід обробити 5% -ним спиртовим розчином йоду.

Медичні працівники з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластирем або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосереднього медичного обслуговування хворих і контакту з предметами догляду за ними.

Усі маніпуляції з кров'ю і сироватками в лабораторіях виконуються за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів,

Будь-які ємкості з кров'ю, іншими біологічними рідинами (без винятку), біоматеріалами (тканинами, шматочками органів тощо) відразу на місці взяття щільно закриваються гумовими або пластмасовими корками.

У лікувальних закладах для забезпечення знезараження при випадковому витіканні рідини кров та інші біоматеріали транспортуються в штативах, покладених в контейнери, бікси або пенали, на дно яких укладається чотиришарова суха серветка.

Транспортування проб крові та інших біоматеріалів з лікувальних закладів до лабораторій, які розташовані за межами цих закладів, здійснюється тільки в контейнерах (біксах, пеналах), що унеможливлює випадкове або навмисне відкриття кришок під час їх перевезення (замок, пломбування, заклеювання місць з'єднання лейкопластирем). Ці контейнери після розвантаження обробляють дезрозчинами. Опти­мальною є доставка в сумках-холодильниках.

Не допускається транспортування проб крові та інших біоматеріалів у картонних коробках, дерев'яних ящиках, поліетиленових пакетах.

Не допускається вкладання бланків направлень або іншої документації в контейнер чи бікс.

Аварієюслід вважати уколи, порізи, забруднення слизових та шкіри покривів кров'ю та іншими біологічними рідинами.

Якщо контакт з кров'ю, біологічними рідинами чи біоматоріалами супроводжувався порушенням цілісності шкіри (уколом, порізом), то потерпілий повинен;

· зняти рукавички робочою поверхнею усередину;

· видавити кров із рани;

· ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 5%-ною настоянкою йоду при порізах, 3%-ним перекисом водню);

· ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70%-ним розчином етилового спирту;

· на рану накласти пластир, надіти напальчник, при потребі продовжувати роботу одягти нові гумові рукавички;

· терміново-повідомити керівництво лікувально-профілактичного закладу про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

У разі забруднення кров'ю, біологічними рідинами, біоматеріалами без ушкодження шкіри:

· обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70%-ним розчином етилового спирту, 3%-ним розчином перекису водню, 3%-ним розчином хлораміну);

· промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

У разі потрапляння крові, біологічних рідин, біоматеріалу на слизові оболонки:

· ротової порожнини - прополоскати 70%-ним розчином етилового спирту;

· порожнини носа - закапати 30%-ним розчином альбуциду;

· очі - промити водою (чистими руками), закапати 30% - ним розчином ільбуциду.

Для обробки носа і очей можна використовувати 0,05%-ний розчин перманганату калію.

Для зниження вірогідності професійного зараження ВІЛ-інфекцією:

· при підготовці до проведення маніпуляцій ВІЛ-інфікованому медичний персонал повинен переконатися в цілісності складу аптечки;

· здійснювати маніпуляції в присутності іншого спеціаліста, який може в разі розриву гумової рукавички чи порізу продовжити виконання медичної маніпуляції;

· не терти руками слизові оболонки.

У разі попадання крові, біологічних рідин, біоматеріалу па халат, одяг:

· одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів:

· шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70%-ним розчином етилового спирту, а потім промити водою з милом і повторно протерти спиртом;

· забруднене взуття дворазове протерти ганчіркою, змоченою у розчині одного з дезінфекційних засобів.

В усіх лікувапьно-профілактичних закладах ведеться форма 108-о "Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом" (додаток 2).

У журналі відмічають:

1. Порядковий номер.

2. Дата та час аварії заповнюються словами, указати години і хвилини.

3. Характер аварії (ушкодження, укол, поріз, попадання біоматеріалу шкіру, слизові оболонки, одяг та інші).

4. Робота, яка виконувалася під час аварії.

5. Прізвище, ім'я, по батькові потерпілою заповнюється на підставі паспортних даних.

6. Джерело зараження, вид матеріалу, що інфікує (кров та її продукти, амніотична рідина чи інші біологічні рідини).

7. Особистий код чи прізвище, ім'я та по батькові особи (за її згодою), як належав цей біологічний матеріал.

Ці відомості підписуються завідувачем відділення (лабораторії) або інше уповноваженою особою, а також головою (членом) режимної комісії.

Журнал підписується головою режимної комісії 1 раз на місяць з зазначенням дати.

Після проведення в установленому порядку реєстрації аварії потерпілому пропонують (за його згодою) пройти обстеження на наявність антитіл до ВІЛ. Уперше кров для тестування за кодом 115 (медичний контакт) відбирається безпосередньо після аварії, але не пізніше 5-ти днів після неї. Позитивний результат свідчить про те, що працівник був інфікований ВІЛ раніше і аварія не є причиною зараження.

Якщо результат негативний, то наступне тестування має проводитися через 3, 6 місяців і далі - через рік.

Якщо профаварія мала місце під час роботи з біоматеріалом, про який заздалегідь було відомо, що він інфікований ВІЛ, то потерпілому співробітнику на період нагляду за ним забороняється здавати донорську кров (тканини, органи), і проводиться екстрена профілактика, тобто приймання антиретровірусних лікарських засобів (за згодою потерпілого). Це бажано зробити якнайшвидше, але не пізніше 24-36 годин після факту пошкодження.

У разі виявлення у медичного працівника ВІЛ-інфекції на підставі форми облікової звітності №108-о надалі визнання захворювання професійним здійснюється в порядку, установленому чинним законодавством.

Наявність та ведення журналів реєстрації аварій і обстеження потерпілих медичних працівників контролюється органами охорони здоров'я та територіальними санітарно-епідеміологічними станціями.

Результати обстеження медичних працівників є конфіденційними

Особливості роботи аналогічні як і при СНІду

Робота по зменшенню частоти поранень гострими інструментами та їх наслідків, а також інших контактів з кров'ю ведеться у чотирьох напрямках:

1. Модифікація інструментів з метою зменшення ризику поранення при їх використанні та знищенні.

2. Використання бар'єрних матеріалів для зменшення контактів з кров'ю хворих.

3. Інформування персоналу про характер ризику та рекомендації у відношенні більш безпечних методів роботи.

4. Дотримання заходів запобігання заражень через кров: обов'язкова вакцинація проти гепатиту В медичних працівників, які працюють з кров'ю та забезпечення зидовудином працівників, що ризикують бути ВІЛ-інфікованими.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет