Збудник вірусного гепатиту с

Печінка – це найбільша залоза в організмі. Часто цей орган називають природним фільтром, т. к. він здійснює процес очищення крові, нейтралізує токсини. Крім того, печінка забезпечує нормальну роботу організму. Тому будь-які порушення в її роботі позначаються на здоров’ї людини. Найнебезпечнішою вірусною хворобою печінки є гепатит.

Що таке гепатит

В епідеміології вірусного гепатиту збудником, як правило, виступає ДНК-містить гепаднавирус, який стійкий до впливів навколишнього середовища. Існують і неінфекційні форми недуги, які сильно відрізняються від вірусних різновидів. Різниця полягає в тому, що джерелом запалення виступають ліки та алкоголь. Можна заразитися і від отруйних грибів.

Класифікація вірусних гепатитів

У медицині з тривалості процесу виділяють наступні види гепатиту:

• Хронічний. Може протікати більш 6 місяців (В, С, D).
• Гострий. Захворювання триває близько 3 місяців (А або хвороба Боткіна).
• Затяжний. Недуга триває приблизно 6 місяців (В, С).

По тому, наскільки виражені клінічні прояви, виділяють:

1. Манифестные форми (безжовтяничні, преджелтушные і жовтяничні).
2. Безсимптомні форми (субклінічна і вірусоносійство).

Як передається вірусний гепатит

У будь-якої людини може виникнути вірусний гепатит (hepatitis viruses), незалежно від соціального положення і расової приналежності. Крім того, захворіти можуть як дорослі люди, так і діти. Причиною поразки організму вірусами може бути голковколювання, прокол вух, нанесення татуювання. Хвороба здатна потрапити в організм ще наступними способами:

1. Фекально-оральним. Хворий з фекаліями виділяє вірус, далі той з водою або їжею потрапляє в кишечник інших людей. Даний шлях передачі виникає через недотримання гігієни або за поганої роботи системи водопостачання. Такий спосіб часто характерний для дитячих установ.
2. Гематогенний (парентеральний). Безпосередній контакт людини з зараженою кров’ю. Такий шлях передачі загрожує виникненням вірусів В, С, D, G.

Інші шляхи передачі вірусного гепатиту:

• застосування різними людьми однієї голки збільшує ризик інфікування (заражатися таким способом можуть наркомани);
• переливання крові (вся кров перевіряється на наявність вірусів, але іноді можуть виникнути помилки з перевіркою донорів);
• вірус гепатиту B (D,С,G) здатний передаватися при сексі;
• вертикальний механізм зараження (від мами до дитини).

Вірусний гепатит – симптоми

Багатьох пацієнтів часто цікавить питання, як проявляється гепатит? Як правило, інкубаційний період від моменту зараження до виникнення перших симптомів хвороби становить приблизно від 2 тижнів до декількох місяців. Після цього періоду, вірус вже адаптується в організмі, і недуга може себе проявити. Спочатку симптоми гепатиту можуть нагадувати ГРЗ: температура підвищується, з’являється головний біль, відзначається загальне нездужання. Далі, незалежно від форми, симптоми вірусного гепатиту можуть бути такі:

• біль у правому підребер’ї (гострий, тупий, тривалий, ниючий);
• диспептичні розлади (втрата апетиту, блювання, нудота, гіркий присмак у роті, відрижка);
• пожовтіння шкіри (це типова ознака захворювання);
• знебарвлення калу;
• збільшення печінки і селезінки;
• потемніння сечі;
• поява судинних зірочок;
• шкірний свербіж.

Діагностика вірусних гепатитів

Самим несприятливим результатом гострого захворювання печінки є хронізація недуги. Тому рання діагностика вірусного гепатиту здатна не допустити його переходу в хронічну форму, а також запобігти розвитку раку і цирозу печінки. Як правило, діагностика передбачає визначення збудника, встановлення типу захворювання та ступеня порушення роботи печінки. Основними діагностичними методами є:

• огляд пацієнта (лікар може зробити пальпаторне обстеження в клініці);
• збір анамнестичних даних;
• лабораторні дослідження (біохімічне дослідження печінки на білірубін, загальний аналіз сечі, крові);
• проведення УЗД черевної порожнини;
• гістологічне дослідження;
• лабораторні синдроми (цитоліз, холестаз).

Встановлювати точний тип захворювання може лише фахівець після проведення аналізів. Одним з найбільш достовірних вважається забір крові. Це дослідження визначає у хворого наявність вірусних часток (антигенів) і антитіл до цих антигенів, допомагає точно встановити збудника хвороби і оцінити активність запального процесу. Аналіз на вірусний гепатит береться з вени натщесерце, вранці з 8 до 11. Крім того, додатково можуть бути проведені наступні дослідження:

• загальний аналіз сечі;
• імунологічне дослідження;
• біохімічний аналіз крові;
• гістологічні дослідження матеріалу біопсії, взятого з печінки;
• аналізи ПЛР (для виявлення ДНК збудників інфекції);
• тести, які замінюють гістологічне дослідження.

Лікування вірусних гепатитів

Гепатит печінки, залежно від різновидів, має різне лікування:

1. Тривалість хвороби Боткіна у дорослих чоловіків і жінок у середньому становить один місяць. У дитини може затягнутися на 8 тижнів. Дана форма має виражену сезонність (осінь або зима) і хороший прогноз на одужання. Як правило, спеціальних противірусних процедур при цьому виді хвороби не потрібно, але необхідно дотримуватися карантин, дієту, постільний режим.
2. Лікування вірусного гепатиту В з вираженими симптомами у 80% випадків закінчується видужанням. Лікуватися треба починати відразу після встановлення діагнозу. За умови виконання рекомендацій щодо режиму харчування, відпочинку, психоемоційних навантажень, при прийомі спеціальних препаратів можна досягти сприятливого перебігу хронічного захворювання.
3. Форма вимагає екстреної допомоги, оскільки це захворювання вважається самим небезпечним для організму. Основою схеми лікування є інтерферон альфа. Препарат запобігає інфікуванню нових клітин печінки. Використання інтерферону не гарантує повного одужання, але лікування їм запобігає рак печінки.
4. D протікає лише на тлі форми B. Терапія даного захворювання проводиться в стаціонарі. Потрібно противірусну і базисне лікування.
5. Форму E не лікують, оскільки організм в силах самостійно позбавитися від вірусу. Через місяць вже може настати повне одужання. Рідко лікар може призначити симптоматичну терапію для усунення нудоти і головного болю.

Ускладнення вірусних гепатитів

Вірно поставлений діагноз, своєчасне лікування гепатитів допоможе швидко впоратися з хворобою. Найголовніше – не допустити того, щоб захворювання з гострої форми перейшло в хронічну, оскільки це може призвести до сумних наслідків: цирозу або раку печінки. Крім того, виділяють наступні ускладнення вірусного гепатиту:

• анемію;
• дискінезію жовчовивідних шляхів;
• печінкову недостатність;
• цукровий діабет;
• печінкову кому.

Профілактика вірусних гепатитів

Щоб уникнути зараження печінки, необхідно вживати кип’ячену воду, піддавати термічній обробці продукти, завжди мити овочі і фрукти. Крім того, профілактика гепатиту передбачає уникнення контактів з біологічною рідиною хворих людей. Не варто предмети особистої гігієни ділити з іншою людиною. Ще профілактика вірусного гепатиту включає:

• миття рук перед прийманням їжі;
• своєчасну вакцинацію (особливо це необхідно дитині);
• відмова від куріння і алкоголізму;
• лікування запальних захворювань печінки;
• використання засобів контрацепції.

Відео: вірусні гепатити у дітей

Серед всіх вірусних гепатитів найчастіше зустрічаються гепатити В і С. Ці захворювання передаються парентеральним (через кров) і статевим шляхом, протікають переважно безсимптомно і призводять до розвитку важких ускладнень.

Небезпека гепатитів B і C

За даними ВООЗ у світі близько 240 млн. чоловік мають хронічний гепатит В і близько 780 тис. людей помирають від цієї інфекції щорічно. Гепатит С зустрічається рідше – на нього страждають близько 150 млн. чоловік, проте смертність від цієї інфекції не нижче – щорічно близько 500 тис. хворих гинуть.

Збудник гепатиту В

Збудником гепатиту В є вірус сімейства гепаднавирусов (його часто позначають абревіатурою ВГВ або HBV). Він дуже стійкий до різних хімічних і фізичних дій, тому простого миття, кип’ятіння недостатньо для знезараження предметів, які контактували з кров’ю хворого. Цим пояснюється прогресуюче поширення інфекції серед населення земної кулі.

Збудник гепатиту С

Вірус гепатиту С (ВГС або HCV) – це флавивирусов, який представлений 11 генотипами. Кожен з них має своє географічне поширення, чутливість до лікування противірусними препаратами і здатність викликати певні особливості хвороби. Для України найбільш актуальні віруси 1, 2 і 3 генотипів. Захворювання, викликане ВГС 1 генотипу, гірше піддається лікуванню і частіше призводить до розвитку ускладнень.

Шляхи зараження

Джерелами парентеральних гепатитів є і хворі, і носії інфекції, причому про їх кількість медикам відомі тільки приблизні цифри, насправді ж таких людей може бути набагато більше. Тому кожна людина повинна знати, як передається гепатит С і гепатит В.

Заразитися цими небезпечними захворюваннями можна наступними шляхами:

• При контакті з кров’ю хворого. Хворий гепатитом також як і інші люди відвідує стоматологічні кабінети, салони манікюру, педикюру, татуажу, пірсингу, йому проводяться різні медичні маніпуляції. Якщо після цього інструменти не будуть оброблені належним чином цілком можливе зараження через них інших людей. У ін’єкційних наркоманів інфікування часто відбувається при використанні одного шприца.
• При статевих відносинах. Вірогідність заразитися таким шляхом для гепатиту В вище (близько 30%) ніж для гепатиту С.
• Від хворої матері внутрішньоутробно або під час пологів.

При обіймах, поцілунках, побутових контактах інфікування вірусними гепатитами не відбувається. Проте близькі хворих людей повинні враховувати, що джерелом небезпечних вірусів є приладдя для гоління, зубні щітки, манікюрні та педикюрні інструменти хворого, а також інші предмети, на які потрапляє кров.

Беручи до уваги шляхи передачі цих інфекцій, можна виділити наступні групи ризику зараження парентеральними гепатитами:

• Ін’єкційні наркомани.
• Люди, які мають безладні статеві зв’язки.
• Сексуальні партнери хворих на гепатит.
• Родичі і співмешканці хворих гепатитом.
• Медичні працівники.
• Гомосексуалісти і люди, які віддають перевагу збоченій формі сексу (при таких сексуальних контактах висока ймовірність травмування слизових оболонок і відповідно зараження).
• Діти, народжені від хворих гепатитом матерів.
• Люди, які страждають недугами, які вимагають переливання крові або гемодіалізу.
• Особи, які часто піддають своє тіло татуажу і пірсингу.

Симптоми парентеральних гепатитів

Гепатит В і гепатит С симптоми мають схожі. Від моменту попадання вірусу в організм до появи ознак хвороби при гепатиті В проходить в середньому 2-6 місяці, при С – 1,5-2 місяці. Початок захворювання може бути гостро вираженим або прихованим.

При гострому початку з’являються такі ознаки гепатиту:

• жовтизна шкіри і білків очей;
• потемніння сечі;
• світлий стілець;
• висока температура тіла;
• слабкість, погане самопочуття;
• нудота.

Вихід гострого гепатиту – це або повне одужання, або ж перехід хвороби в хронічну форму, що великою мірою зумовлюється імунітетом хворого. Якщо зараження гепатитів відбувається в дитячому віці, ризик хронізації інфекційного процесу набагато вище. Наприклад, у дітей першого року життя в 80-90% випадків розвивається хронічний гепатит. Це як раз і пояснює необхідність проведення вакцинації від гепатиту В відразу ж після народження.

Досить часто через безсимптомного початку недуги хворий дізнається про свій стан, коли хронічний запальний процес в печінці призводить до збільшення органу та порушення його функції. При цьому з’являються неприємні хворобливі відчуття в правому підребер’ї (через розтягнення оболонки печінки), нудота, розлади травлення. Біохімічний аналіз крові таких пацієнтів також матиме відповідні відхилення. Тому, якщо турбують описані симптоми або ж під час обстеження виявлені зміни біохімічних показників крові, що відображають стан печінки (навіть якщо немає ніяких скарг), необхідно обов’язково обстежитися на вірусні гепатити.

Ускладнення

Ускладнення вірусних гепатитів є потенційно небезпечними для життя хворого. До таких ускладнень відносять:

• Цироз печінки, з усіма його наслідками – асцитом, портальною гіпертензією, кровотечами.
• Печінкову недостатність.
• Рак печінки.

Щоб не допустити розвиток цих станів, люди з груп ризику повинні регулярно перевіряти кров на гепатит.

Парентеральні гепатити та вагітність

З огляду на те, що дитина може заразитися від мами вірусним гепатитом, всіх вагітних перевіряють на наявність в крові антигенів ВГВ, а жінок з груп ризику додатково обстежують ще й на гепатит С. Інфікування плода від хворої мами можливо внутрішньоутробно при відшаруванні плаценти і проведенні процедур, які порушують цілісність плодового міхура (наприклад, амніоцентезу). У більшості ж випадків зараження відбувається під час пологів, тому таким пацієнткам лікарі рекомендують робити кесаревого розтину, яке вважається більш безпечним в подібних ситуаціях. Остаточний вибір залежить від стану жінки і активності інфекційного процесу.

Відразу після пологів діткам хворих гепатитом В мам вводять імуноглобулін і проводять вакцинацію за спеціальною схемою. При гепатиті С такої можливості немає, тому малюків регулярно обстежують, щоб вчасно виявити початок захворювання.

Грудне вигодовування при наявності у мами вірусного гепатиту В або С не протипоказано.

Діагностика гепатиту В

Щоб підтвердити, що у хворого саме гепатит b, а також для визначення його форми (гострий або хронічний), проводиться спеціальне обстеження крові на маркери гепатиту. Цих маркерів досить багато і відразу їх все не шукають. Найперший діагностичний тест – це визначення HBsAg, поверхневого антигену ВГВ, який присутній в крові і хворих, і носіїв.

Якщо HBsAg виявляється, пацієнтові призначають вже інші дослідження – ПЛР HBV (пошук ДНК вірусу), HBeAg, антитіла і т.д. За результатами цих аналізів визначають, чи є захворювання і в якій фазі знаходиться інфекційний процес.

Діагностика гепатиту С

На першому етапі діагностики виявляють антитіла до ВГС. Якщо вони є, проводять ПЛР HCV (виявлення РНК вірусу якісне). Позитивний результат цього тесту підтверджує наявність в організмі інфекції. На наступному етапі визначають вірусне навантаження (ПЛР HCV кількісний) і генотип гепатиту С. Крім цього, обов’язково обстежують печінку хворого за допомогою біопсії або еластометріі (неінвазивного методу, що дозволяє виявити ступінь фіброзу печінки). Всі ці дані необхідні для вибору тактики лікування.

Лікування гепатиту В

При гострій формі хвороби специфічне противірусне лікування не проводиться. Хворим рекомендується дієта, спокій, дезінтоксикаційна терапія. Якщо виявлено хронічний гепатит, противірусна терапія дозволяє попередити розвиток цирозу, поліпшити стан хворого, проте повного одужання не гарантує. Схема лікування хворих з хронічним гепатитом В включає:

• Дієту з мінімальним вмістом тваринних жирів і високим вмістом ліпотропних продуктів (рослинних масел, нежирних молочних продуктів, риби, пектинових овочів і фруктів), а також повна відмова від алкоголю.
• Противірусну терапію. Застосовуються лікарські засоби на основі тенофовіру, ентекавіру і інтерферони.
• Гепатопротектори.

Особливості лікування гепатиту С

При гепатиті С також важлива дієта і відмова від алкоголю. Стандартні схеми лікування захворювання передбачають призначення пегільованих інтерферонів і рибавірину. Ці препарати не завжди добре переносяться хворими, тим більше при тривалому прийомі.

Справжнім проривом у медичній науці стали нові ліки від гепатиту С (Ледіпасвір, софосбувір і ін.), Проте дослідження в цьому напрямку все ще тривають.

Профілактика вірусних гепатитів

Для гепатиту В найбільш ефективна профілактична міра – це вакцинація. Вона здійснюється за наступною схемою: дитина отримує три дози препарату – в перші дні життя, в місяць і півроку. Імунітет формується практично у всіх щеплених і зберігається 10 і більше років. Ревакцинація через кожні 10 років проводиться за наявності показань (наприклад, якщо людина входить в групу ризику). Дорослі також повинні робити цю процедуру.

Решта заходи профілактики гепатиту В такі ж як і при гепатиті С, від якого щеплення немає: захищені статеві контакти, використання одноразових шприців, по можливості мінімізація відвідувань салонів манікюру, пірсингу, татуажу, дотримання заходів безпеки в побуті (для близьких хворого на гепатит), відповідальне ставлення медичного персоналу до своїх обов’язків (по дезінфекції інструментарію) і т.д.

Вірусні гепатити

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку гепатиту:

• віруси гепатиту;
• деякі інфекційні захворювання;
• токсичні речовини (алкоголь, деякі наркотичні препарати);
• медикаменти;
• аутоімунні захворювання.

Існує п’ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D і Е. Усі типи вірусів спричиняють захворювання печінки, але між ними є істотна різниця. Зокрема, типи В і С призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

За даними ВООЗ, 2015 р. вірусний гепатит став причиною смерті 1,34 млн людей.

Залежно від ступеня тяжкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів:

• астеновегетативний синдром (виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія);
• диспепсичний синдром (нудота, блювання, діарея, болі в животі);
• зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарвлення калу;
• пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер;
• підвищення температури тіла.

Можливі й позапечінкові прояви гепатиту: артрит, поліміозит, синдром Шегрена, васкуліти, синдром Рейно, вузликовий періартеріїт, фіброзуючий альвеоліт, гломерулонефрит, периферична нейропатія та ін.

Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання вірусів гепатиту А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована людина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфікованої людини. У сім’ях можливе зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається в результаті контакту через пошкоджену шкіру або слизові оболонки з інфікованими рідинами організму (переважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та немедичні маніпуляції із використанням забрудненого інструментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемодіаліз, татуювання, пірсинг, манікюр тощо);
• вертикальне передавання від матері до дитини (стосується більше вірусного гепатиту В);
• побутовим шляхом (унаслідок спільного використання зубних щіток, лез для гоління тощо та інших індивідуальних засобів гігієни, що можуть містити сліди крові);
• статевим шляхом під час незахищених статевих контактів.

Якщо ви запідозрили у себе гепатит або у вас був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, зверніться до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить вам необхідні обстеження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спеціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням на підставі інформації з інтернету! Лише медичний спеціаліст може правильно визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й тяжкість перебігу, а відтак призначати адекватне лікування.

Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту А та Е, дотримуйтеся правил особистої гігієни, вживайте термічно оброблену їжу, добре мийте овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятіть воду, не пийте з відкритих джерел.

На міжнародному ринку доступні кілька ін’єкційних інактивованих вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протягом місяця після введення однієї дози вакцини розвиваються захисні рівні антитіл до вірусу. Виробники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту протягом 5–8 років після вакцинації.

Що стосується вакцини проти вірусу гепатиту Е, то, за даними ВООЗ, 2011 р. в Китаї було зареєстровано рекомбінантну субодиничну вакцину для профілактики інфекції вірусу гепатиту Е, проте її поки не схвалено в інших країнах.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепатиту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В якомога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завершення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності вірусу гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від інфікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вакцини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засоби профілактики:

• застосування бар’єрних контрацептивів;
• користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
• користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
• користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

Вірусний гепатит С - печінкове захворювання інфекційного характеру. Специфічність даної форми гепатиту полягає в його парентеральному шляху передачі від людини до людини (через кров) і в схильності до хронічній формі перебігу. Так само, до специфіки гепатиту С можна віднести і часте відсутність жовтушності шкірних покривів.

Інфікування здорової людини може відбутися від хворої людини або ж від здорового носієм цього вірусу. При статевих контактах зараження вірусом гепатиту С досягає одного відсотка всіх випадків. Основна частка заражень припадає на шлях через кров під час хірургічних операцій, ін'єкцій, пірсингу, татуажу або стоматологічних маніпуляцій.

Симптоми

Початковий етап після зараження вірусом гепатиту С протікає взагалі без будь-яких симптомів і проявів. Інкубаційний період може затягнутися до двадцяти шести тижнів, і тільки потім починається початковий етап розвитку вірусного З-гепатиту.

При хронічному перебігу гепатиту С людина протягом декількох років підряд може не підозрювати про наявність вірусу в організмі. У таких випадках діагностування даного виду гепатиту може статися абсолютно випадково, при лабораторних дослідженнях крові для діагностування іншого захворювання.

Гострий гепатит С проявляється загальною симптоматикою, яка, найчастіше, не має ніякого відношення до печінковому поразки. Прояви можуть бути наступного характеру: суглобові болі, загальна слабкість організму, травні порушення, такі як нудота та блювання, порушений стільця (поноси чи запори). Температура тіла, на відміну від інших видів гепатиту, при С-гепатиті не піднімається, і шкіра ніколи не набуває жовтяничний відтінок. Характерним проявом вірусного З-гепатиту є порушення функцій нервової системи, що виражається в постійному поганому настрої і депресивному стані людини.

Гострий З-гепатит зустрічається рідко. Набагато частіше виявляється саме хронічна його форма, яка небезпечна своїм безсимптомним протягом і призводить у результаті до пухлин печінки або її цирозу. Вже на пізніх етапах розвитку вірусного З-гепатиту можна виявити збільшену в розмірах печінку і селезінку.

Діагностика

Діагностування вірусного гепатиту С дуже ускладнене безсимптомним перебігом захворювання. Лікар проводить ретельний огляд і опитування пацієнта, так само ретельно оцінює маловыраженную клінічну картину, розпитує про можливі фактори зараження даним видом гепатиту, і призначає лабораторні аналізи.

Проводиться біохімічний аналіз крові, при якому виявляється і відзначається високий рівень печінкових ферментів. І не дивлячись на те, що цей факт не доводить ще вірусний З-гепатит, але вже говорить про те, що у печінці відбувається патологічний процес.

Щоб оцінити стан печінки та визначити етап розвитку даного захворювання застосовуються такі методи діагностики: ультразвукове дослідження печінки та селезінки, біопсія печінки, магнітно-резонансна томографія, комп'ютерна томографія і сцинтиграфія.

Профілактика

До профілактичним методам вірусного гепатиту С відносяться всі заходи щодо попередження інфікування під час хірургічних і стоматологічних операцій, нанесенні татуювань, пірсингу, і переливанні крові або ін'єкцій.

Завжди, при найменших проявах захворювання, необхідно звертатися до лікаря - фахівця, щоб вчасно виявити і успішно вилікувати дане захворювання. Чим раніше виявлений вірусний гепатит С, тим більше шансів у людини на повне і безслідне одужання.

Лікування

Лікування вірусного гепатиту С починається з призначення препаратів противірусної дії. Різновид таких препаратів призначається тільки лікарем - спеціалістом. Для прийому таких препаратів існують певні показання. До таким у даному випадку відносяться: високий вміст печінкових ферментів у крові пацієнта, певні клінічні ознаки і дані анамнезу.

Тривалість курсу лікування противірусними препаратами коливається від дванадцяти до сімдесяти двох тижнів, і залежить від особливостей організму пацієнта і етапу розвитку болезния.

Протягом всього курсу прийому цих препаратів проводяться регулярні дослідження - серологічні та біохімічні.

У важких випадках запущеного захворювання застосовуються методи внутрішньовенного вливання засобів дезінтоксикації організму, з допомогою яких розбавляють і очищають кров її від токсинів вірусного характеру.

Так само, в курс лікування вірусного гепатиту С входить симптоматична терапія, при якій призначаються гепатопротектори, відновлюють печінку, вітаміни і протизапальні препарати.

Обговорення та відгуки

Гепатит вірус З-мовчазний кілер. 25 років пропрацювавши сімейним лікарем 1 категорії, я не запідозрила у себе ДЗ. Час згаяно-цироз. Потрібна широка інформація серед населення