Закона украины о защите населения от инфекционных заболеваний

ЗАКОН УКРАИНЫ

от 6 апреля 2000 года №1645-III

О защите населения от инфекционных болезней

(по состоянию на 14 апреля 2009 года)

Настоящий Закон определяет правовые, организационные и финансовые основы деятельности органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций, направленной на предупреждение возникновения и распространения инфекционных болезней человека, локализацию и ликвидацию их вспышек и эпидемий, устанавливает права, обязанности и ответственность юридических и физических лиц в сфере защиты населения от инфекционных болезней.

Раздел I. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 1. Определение терминов

В настоящем Законе приведенные ниже термины употребляются в следующем значении:

инфекционные болезни - расстройства здоровья людей, вызываемые живыми возбудителями (вирусами, бактериями, риккетсиями, простейшими, грибками, гельминтами, клещами, другими патогенными паразитами), продуктами их жизнедеятельности (токсинами), патогенными белками (прионами), передаются от зараженных лиц здоровым и склонны к массовому распространению;

опасные инфекционные болезни - инфекционные болезни, характеризующиеся тяжелыми и (или) стойкими расстройствами здоровья у отдельных больных и представляющие опасность для их жизни и здоровья;

особо опасные инфекционные болезни - инфекционные болезни (в том числе карантинные: чума, холера, желтая лихорадка), характеризующиеся тяжелыми и (или) стойкими расстройствами здоровья у значительного количества больных, высоким уровнем смертности, быстрым распространением этих болезней среди населения;

источник возбудителя инфекционной болезни (далее - источник инфекции) - человек или животное, зараженные возбудителями инфекционной болезни;

дезинфекционные мероприятия (дезинфекция, дезинсекция, дератизация) - мероприятия по уничтожению в среде жизнедеятельности человека возбудителей инфекционных болезней (дезинфекция) и их переносчиков - насекомых (дезинсекция) и грызунов (дератизация);

эпидемия - массовое распространение инфекционной болезни среди населения соответствующей территории за короткий промежуток времени;

эпидемическая ситуация - показатель эпидемического благополучия территории (объекта) в определенное время, характеризующийся уровнем и динамикой заболевания людей инфекционными болезнями, наличием или отсутствием соответствующих факторов передачи инфекции и другими обстоятельствами, влияющими на распространение инфекционных болезней;

благополучная эпидемическая ситуация - инфекционные болезни не регистрируются или регистрируются их единичные случаи, отсутствуют благоприятные условия для распространения этих болезней;

неустойчивая эпидемическая ситуация - уровень заболеваемости людей инфекционными болезнями не превышает средние многолетние показатели, однако существуют благоприятные условия для распространения этих болезней;

неблагополучная эпидемическая ситуация - уровень заболеваемости людей инфекционными болезнями превышает средние многолетние показатели, регистрируются вспышки инфекционных болезней;

инкубационный период - максимальный отрезок времени, который проходит от момента заражения человека возбудителями инфекционной болезни до появления первых симптомов этой болезни;

изолятор - специализированное учреждение здравоохранения, предназначенное для госпитализации контактных лиц с целью их обследования, профилактического лечения и осуществления медицинского наблюдения за ними;

обсерватор - специализированное учреждение здравоохранения, предназначенное для госпитализации лиц, изъявивших желание покинуть территорию карантина, с целью их обследования и осуществления медицинского наблюдения за ними;

календарь профилактических прививок (далее - календарь прививок) - нормативно-правовой акт специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам здравоохранения, устанавливающий перечень обязательных профилактических прививок и оптимальные сроки их проведения;

контактные лица - лица, находившиеся в контакте с источником инфекции, вследствие чего они считаются зараженными инфекционной болезнью;

карантин - административные и медико-санитарные мероприятия, применяемые для предупреждения распространения особо опасных инфекционных болезней;

медицинские иммунобиологические препараты - вакцины, анатоксины, иммуноглобулины, сыворотки, бактериофаги, другие лекарственные средства, применяемые в медицинской практике с целью специфической профилактики инфекционных болезней;

носитель возбудителя инфекционной болезни (далеебактерионоситель) - человек, в организме которого выявлены возбудители инфекционной болезни при отсутствии симптомов этой болезни;

ограничительные противоэпидемические мероприятиямедико-санитарные и административные мероприятия, осуществляемые в пределах очага инфекционной болезни с целью предупреждения ее распространения;

очаг инфекционной болезни - место (объект, территория), где выявлен источник инфекции и соответствующие факторы передачи инфекции;

санитарно-противоэпидемические правила и нормынормативно-правовые акты (приказы, инструкции, правила, положения и т. п.) специально уполномоченного центрального органа исполнительной власти по вопросам здравоохранения, требования которых направлены на предупреждение возникновения и распространения инфекционных болезней;

противоэпидемические мероприятия - комплекс организационных, медико-санитарных, ветеринарных, инженерно-технических, административных и других мероприятий, осуществляемых с целью предупреждения распространения инфекционных болезней, локализации и ликвидации их очагов, вспышек и эпидемий;

профилактические прививки - введение в организм человека медицинских иммунобиологических препаратов для создания специфической невосприимчивости к инфекционным болезням;

поствакцинальные осложнения - тяжелые и (или) стойкие расстройства здоровья, вызванные применением медицинских иммунобиологических препаратов;

вспышка инфекционной болезни - несколько заболеваний инфекционной болезнью, связанных между собой общим источником и (или) фактором передачи инфекции;

санитарная охрана территории Украины - система организационных, медико-санитарных, санитарно-гигиенических, лечебно-профилактических и противоэпидемических мероприятий, направленных на предупреждение занесения и распространения на территории Украины особо опасных инфекционных болезней, а в случае их возникновения - на недопущение распространения этих болезней за пределы Украины, а также на предупреждение ввоза на территорию Украины товаров, химических, биологических и радиоактивных веществ, отходов и других грузов, опасных для жизни и здоровья человека;

Текст редакции доступен после регистрации и оплаты доступа.

[youtube.player]

Основы БЖД в Конституции Украины.

Законодательство Украины о защите окружающей среды.

Гражданская защита и защита населения Украины от влияния ионизирующих излучений.

Пожарная безопасность и безопасность дорожного движения.

Становление суверенной Украины должно сопровождаться созданием безопасной окружающей среды, производства, бытовых условий для жизнедеятельности человека. Основное место в этом процессе занимает законодательство по регулированию отношений в области охраны здоровья человека, окружающей среды и обеспечению безопасности в чрезвычайных ситуациях и ситуациях повседневной жизни, т.е. безопасности жизнедеятельности. Эти отношения регулируются нормативными актами разной юридической силы — Конституцией, законами, правительственными подзаконными актами, ведомственными нормативными актами и нормативными актами местных органов власти.

Конституция Украины провозглашает:

Законодательство по безопасности жизнедеятельности включает такие законы Украины: о здравоохранении, об охране труда, о дорожном движении, о гражданской обороне, об охране окружающей средыи т.п.

Общество и государство ответственны перед настоящим и будущими поколениями за сохранение здоровья и генофонда народа Украины, обеспечивают приоритетность здравоохранения в деятельности государства, улучшение условий труда, обучения, быта и отдыха населения, решение экологических проблем, усовершенствование медицинской помощи и стимулирование здорового образа жизни.

Основы законодательства Украины об охране здоровья определяют правовые, организационные, экономические и социальные основы здравоохранения в Украине, регулируют общественные отношения в этой области, с целью обеспечения гармоничного развития физических и духовных сил, высокой трудоспособности и долголетней активной жизни граждан, устранения факторов, которые вредно влияют на их здоровье, предотвращения заболеваемости, инвалидности, смертности, снижения их уровня и улучшения наследственности.

Законодательство Украины об охране здоровья базируется на Конституции Украины и состоит из указанных Основ, других принятых к ним актов законодательства, которые регулируют общественные отношения в области здравоохранения. В статье 4 провозглашены основные принципы здравоохранения,а именно: признание здравоохранения приоритетным направлением деятельности общества и государства, одним из главных факторов выживания и развития народа Украины;

§ гуманистическая направленность, обеспечение приоритета общечеловеческих ценностей над классовыми, национальными, групповыми или индивидуальными интересами, повышенная медико-социальная защита наиболее уязвимых слоев населения;

§ равноправие граждан, демократизм и общедоступность медицинской помощи и других услуг в области здравоохранения;

§ ориентация на современные стандарты здоровья и медпомощи, объединение отечественных традиций и достижений с мировым опытом в области здравоохранения;

Право на охрану здоровья имеет каждый гражданин Украины, которое предусматривает: соответствующий жизненный уровень, включая пищу, одежду, жилье, медицинский уход, социальное обслуживание и обеспечение, которое необходимо для поддержки здоровья человека; безопасную для жизни и здоровья окружающую природную среду; санитарно-эпидемическое благополучие территорий и населенных пунктов, где он проживает; безопасные и здоровые условия работы, обучения, быта и отдыха; квалифицированную медико-санитарную помощь, включая свободный выбор врача и учреждения здравоохранения; правовую защиту от любых незаконных форм дискриминации, связанных с состоянием здоровья; возмещение причиненного здоровью вреда;

В статье 1 определено, что санитарное и эпидемическое благополучие населения — это оптимальные условия жизне-деятельности, которые обеспечивают низкий уровень заболеваемости, отсутствие вредного влияния на здоровье населения факторов окружающей среды, а также условий для возникновения и распространение инфекционных заболеваний. Согласно статье 4 граждане имеют право на:безопасные для здоровья и жизни продукты питания, питьевую воду, условия работы, обучения, воспитания, быта, отдыха и окружающей природной среды; возмещение вреда, причиненного их здоровью вследствие нарушения предприятиями, учреждениями, организациями, гражданами санитарного законодательства; достоверную и своевременную информацию о состоянии своего здоровья, здоровья населения, а также об имеющихся и возможных факторах риска для здоровья и их степени.

Согласно статье 5 граждане обязаны:

- проявлять заботу о своем здоровье, здоровье и гигиеническом воспитании своих детей, не вредить здоровью других граждан;

- проходить обязательные медицинские осмотры и делать прививки в предусмотренных законодательством случаях;

- выполнять распоряжения и указания должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы при осуществлении ими государственного санитарно-эпидемиологического надзора.

Синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД) – особенно опасное инфекционное заболевание, которое вызывается вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ) и из-за отсутствия в настоящее время специфических методов профилактики и эффективных методов лечения приводит к смерти. Массовое распространение этой болезни во всем мире и в особенности в Украине создает угрозу личной, общественной и государственной безопасности, порождает тяжелые социально-экономические и демографические последствия, которые предопределяют необходимость внедрения специальных мероприятий по защите прав и законных интересов граждан и общества. Борьба с этой болезнью является одной из приоритетных задач государства в области здравоохранения населения.

Особую актуальность имеет Закон Украины "О защите населения от инфекционных заболеваний"от 06.04.2000г. Этот закон направлен на предотвращение возникновения и распространения инфекционных заболеваний человека, локализацию и ликвидацию их вспышек и эпидемий, устанавливает права, обязанности и ответственность юридических и физических лиц в сфере защиты населения от инфекционных болезней

\|	следующая лекция ==>
Охрана труда в законодательстве Украины	\|	Национальная программа улучшения состояния безопасности, гигиены труда и производственной среды на 2005— 2010 гг

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

[youtube.player]

З А К О Н У К Р А Ї Н И

ПРО ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 29, ст. 228 )

№ 913-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.321

№ 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст.199

№ 723-V від 13.03.2007, ВВР, 2007, № 22, ст.294 >

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення; ( Абзац другий статті 1 в редакції Закону № 913-IV від 05.06.2003 )

небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я;

особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення;

джерело збудника інфекційної хвороби (далі - джерело інфекції) - людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби;

дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) - заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників - комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація);

епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу;

епідемічна ситуація - показник епідемічного благополуччя території (об'єкта) у певний час, що характеризується рівнем і динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб;

благополучна епідемічна ситуація - інфекційні хвороби не реєструються або реєструються їх поодинокі випадки, відсутні сприятливі умови для поширення цих хвороб;

нестійка епідемічна ситуація - рівень захворювання людей на інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники, проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб;

неблагополучна епідемічна ситуація - рівень захворювання людей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічні показники, реєструються спалахи інфекційних хвороб;

інкубаційний період - максимальний відрізок часу, що минає від моменту зараження людини збудниками інфекційної хвороби до появи перших симптомів цієї хвороби;

ізолятор - спеціалізований заклад охорони здоров'я, призначений для госпіталізації контактних осіб з метою їх обстеження, профілактичного лікування та здійснення медичного нагляду за ними;

обсерватор - спеціалізований заклад охорони здоров'я, призначений для госпіталізації осіб, які виявили бажання покинути територію карантину, з метою їх обстеження та здійснення медичного нагляду за ними;

календар профілактичних щеплень (далі - календар щеплень) - нормативно-правовий акт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення;

контактні особи - особи, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою;

карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;

медичні імунобіологічні препарати - вакцини, анатоксини, імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що застосовуються в медичній практиці з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб;

носій збудника інфекційної хвороби (далі - бактеріоносій) - людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби при відсутності симптомів цієї хвороби;

обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;

осередок інфекційної хвороби - місце (об'єкт, територія), де виявлено джерело інфекції та відповідні фактори передачі інфекції;

санітарно-протиепідемічні правила і норми - нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб;

протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій;

профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб;

поствакцинальні ускладнення - важкі та (або) стійкі розлади здоров'я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів;

спалах інфекційної хвороби - декілька захворювань на інфекційну хворобу, пов'язаних між собою спільним джерелом та (або) фактором передачі інфекції;

санітарна охорона території України - система організаційних, медико-санітарних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання занесенню та поширенню на території України особливо небезпечних інфекційних хвороб, а в разі їх виникнення - на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на запобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів, небезпечних для життя та здоров'я людини;

фактори передачі збудників інфекційних хвороб (далі - фактори передачі інфекції) - забруднені збудниками інфекційних хвороб об'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, грунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.

Стаття 2. Законодавство про захист населення від інфекційних хвороб

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми;

забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров'я, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;

координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

укладає міжурядові договори;

вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

реалізують державну політику в галузі охорони здоров'я та щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, організовують розроблення і виконання регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб, а також беруть участь у розробленні та виконанні державних цільових програм;

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів (благоустрій, водопостачання та водовідведення, прибирання та санітарна очистка, боротьба з живими переносниками збудників інфекційних хвороб тощо) на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, здійснюють контроль за виконанням цих заходів;

здійснюють контроль за додержанням юридичними і фізичними особами санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних та ветеринарних правил і норм, правил торгівлі та побутового обслуговування населення, за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини на всіх етапах їх виробництва, зберігання та реалізації;

організовують проведення аналізу епідемічної ситуації в регіоні та контролю за її станом;

забезпечують комунальні заклади охорони здоров'я, діяльність яких пов'язана з лікуванням і профілактикою інфекційних хвороб, кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;

інформують населення через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію в регіоні та здійснювані протиепідемічні заходи;

вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходів та робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами закладів та установ охорони здоров'я усіх форм власності, а також вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони здоров'я, діяльність яких пов'язана із захистом населення від інфекційних хвороб;

забезпечують доступність і безоплатність надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення для лікування і профілактики інфекційних хвороб;

вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

розробляє, затверджує і вводить у дію санітарно-протиепідемічні правила і норми, методи обстеження та лікування хворих, діагностики та профілактики інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти;

здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, контролює виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил і норм;

здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію, контроль за виробництвом, якістю, забезпеченням належного режиму зберігання, реалізацією та використанням медичних імунобіологічних препаратів, їх ефективністю, безпечністю і відповідністю вимогам вітчизняних та міжнародних стандартів;

встановлює методи випробувань дезінфекційних засобів, контролю відповідності їх вимогам стандартів, інших нормативних документів, регламентує їх застосування;

веде статистичний облік інфекційних хвороб;

координує проведення закладами охорони здоров'я, установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідними установами, що належать до сфери його управління, заходів, спрямованих на санітарну охорону території України;

аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє обгрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб і поліпшення епідемічної ситуації, вносить їх в установленому законодавством порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;

встановлює допустимі рівні забруднення мікроорганізмами та іншими біологічними чинниками харчових продуктів і продовольчої сировини, води, грунту, інших об'єктів середовища життєдіяльності людини;

організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на зниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічної ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;

[youtube.player]

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист населення від інфекційних хвороб

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228)

№ 913-IV (913-15) від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.321
№ 3421-IV (3421-15) від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 22, ст.199
№ 723-V (723-16) від 13.03.2007, ВВР, 2007, № 22, ст.294
№ 1254-VI (1254-17) від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012, ВВР, 2013, № 2, ст.4
№ 5460-VI (5460-17) від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 2-3, ст.41
№ 2530-VIII (2530-19) від 06.09.2018>

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Законодавство про захист населення від інфекційних хвороб

Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби

Стаття 8. Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів та лікування хворих на інфекційні хвороби

Стаття 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення робіт, пов'язаних із епідеміологічним обстеженням, ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, порядок відшкодування понесених на це витрат

Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб

Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів

Стаття 12. Профілактичні щеплення

Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів, контроль за їх якістю та застосуванням

Стаття 14. Створення нових та генетично змінених мікроорганізмів і біологічно активних речовин

Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах

Стаття 16. Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій)

Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 18. Права та обов'язки підприємств, установ і організацій у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями

Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями

Стаття 21. Обов'язкові профілактичні медичні огляди

Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв

Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями

Стаття 24. Надання медичної допомоги хворим на соціально небезпечні інфекційні хвороби

Стаття 25. Оздоровлення та соціальний захист хворих на туберкульоз і членів їх сімей

Стаття 26. Лікування та правовий захист хворих на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом

Стаття 27. Лікування та реабілітація хворих на проказу

Стаття 28. Санітарна охорона території України

Стаття 29. Карантин

Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину

Стаття 31. Спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що створюються на територіях карантину (спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори)

Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходи

Стаття 33. Види і порядок проведення дезінфекційних заходів

Стаття 34. Дезінфекційні засоби

Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб

Стаття 36. Порядок епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб

Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб

Стаття 38. Обов'язки посадових осіб закладів охорони здоров'я і медичних працівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу

Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 40. Оплата праці медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб

Стаття 42. Міжнародне співробітництво України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб

[youtube.player]

Читайте также: