Чума в однойменному романі а камю це символ

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Ямпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

Ямпільської районної ради Сумської області

Урок світової літератури в 11 класі

учитель зарубіжної літератури

Тип уроку: комбінований .

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань .

Учитель. Але перш, ніж ми почнемо з’ясовувати ці питання, давайте пригадаємо все те, що ми обговорювала на минулих уроках.

І V . Формування вмінь і навичок

Бесіда з елементами дискусії

Учитель. Отже, філософія, яку вподобав і яку розробляв Камю, об’єктивно, та й суб’єктивно утверджує життя. Тоді чому один з його найкращих творів названо і присвячено явищу, яке однозначно і безпосередньо асоціюється зі смертю?

Відповідь лежить на поверхні, адже трагічна особливість життя саме і полягає у тому, що воно завжди закінчується смертю. Проте, виявляється, що смерть, попри всю свою очевидність, може бути різною. Внаслідок цього виникає наступне питання:

Чому Камю саме чуму обрав для своїх літературно-філософських досліджень?

І все ж таки. Чому саме чума?

Так що ж таке чума в романі?

3 – вселенське зло.

Тобто, експеримент, який ставить у романі Камю: хто переможе чума або людина?

З допомогою яких літературних прийомів досягається так звана чистота експерименту?

Прийом хронікального викладу подій. Оповідання ведеться абсолютно нейтральним, безпристрасним тоном, так, ніби йдеться не про жахливі події, пов’язані зі смертю безневинних людей, а про звичайні, побутові речі. І це також додатково засвідчує правдивість розповіді. Досягається це завдяки хронікальному характеру викладення подій, адже за допомогою хронік традиційно передавалися найдостеменніші відомості про реальні історичні події. Здебільшого це опис подій та роздуми про них лікаря Ріє. Це його монолог, який подекуди переривається словами й думками Тарру та — значно рідше — роздумами інших персонажів.

В чому, на вашу думку, полягає особливість образу автора в романі?

Образ автора відзначається тим, що розповідь веде один із героїв – доктор Ріє, який є свідком усіх подій, і що додатково засвідчує правдивість розповіді. Інтелектуали Ріє й Тарру часто говорять від імені автора, їм він доручає право формулювати ключові думки, їхніми устами описує найважливіші події).

У чому полягають особливості художнього часу та простору у романі, і як вони співвідносяться з тими прийомами, про які йшлося раніше?

Особливістю організації художнього часу та простору у романі є те, що події ніби консервуються у часі і виокремлюються з простору. Тобто Оран, який через епідемію чуми відділили карантином від усього світу, ніби залишається єдиним місцем у світі, себто місцем, де і сконцентровано весь світ з усіма його проблемами. Час у цьому місці наче зупиняється, а отже – зникає, і людина залишається перед потворною чумою там, де більше нічого нема, а можливо, і не буде.

А відтак, співвідносячи все це з вірогідністю описуваних подій, лишається тільки дійти висновку, що у романі йдеться не про історію міста Оран, а про історію, яка трапилася з людством взагалі і з людиною зокрема.

А як поводиться людина у цій ситуації ми певною мірою дізналися на попередньому уроці, проаналізувавши поведінку героїв роману.

Складання моделі Всесвіту (виходячи з міркувань попередньої вправи)

Чому ж оранці так дивно поводяться, коли вже знято карантин?

Зміст фінального уривка , як і зміст усього твору, вражає невідповідністю теми чуми новітнім часам, у які людство чумою начебто впоралося!

То, можливо, бацили смерті криються не в білизні або у підвалах, а в самій людині? Чи можна погодитися з думкою автора, яка приховується між рядками роману, що саме людина є носієм смерті?(учні дають свої відповіді)

Учитель. Звісна річ, погодитися з цим твердженням важко. Однак не погодитися – ще важче! Адже, по-перше, неможливо заперечити той факт, що людина є смертною, а отже, з цієї точки зору життя вже за самою суттю несе у собі неминучу смерть, інакше кажучи, той, хто не народився, не може померти, ну, а той, хто народився, водночас приречений на смерть.

Але якби справа обмежувалася тільки цим, то це було б ще півбіди. Натомість найбільшою і найболючішою проблемою є та, що людина здатна заподіювати смерть іншим і аж ніяк не соромиться повсякчас використовувати цю свою здатність, причому інколи це і справді набуває характеру епідемії і виходить за рамки здорового глузду. Особливо прикметним у цьому стало ХХ століття.

Але невже все так страшно, немає жодного виходу? Невже людству нічого протиставити цьому вселюдському злу, смерті, чумі?

V . Підсумки уроку.

Учитель. У фіналі роману зазначено, що бацили чуми не щезнуть ніколи, отже і зло також н коли не залишить світ, але боротьба проти зла об’єднує людей, а найсильніше почуття, яке дає людям сили жити в абсурдному світі – це любов. І мені хотілось би, щоб ви про це пам’ятали.

V І. Домашнє завдання.

Ямпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

Ямпільської районної ради Сумської області

Урок світової літератури в 11 класі

учитель зарубіжної літератури

Тип уроку: комбінований .

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань .

І V . Формування вмінь і навичок

Бесіда з елементами дискусії

Чому Камю саме чуму обрав для своїх літературно-філософських досліджень?

І все ж таки. Чому саме чума?

Так що ж таке чума в романі?

3 – вселенське зло.

Тобто, експеримент, який ставить у романі Камю: хто переможе чума або людина?

З допомогою яких літературних прийомів досягається так звана чистота експерименту?

В чому, на вашу думку, полягає особливість образу автора в романі?

Складання моделі Всесвіту (виходячи з міркувань попередньої вправи)

Чому ж оранці так дивно поводяться, коли вже знято карантин?

V . Підсумки уроку.

V І. Домашнє завдання.

Назва	Книга скачана с сайта инр://е кпіда.іп иа
Сторінка	23/37
Дата конвертації	19.06.2013
Розмір	4.8 Mb.
Тип	Книга

skaz.com.ua > Література > Книга

Тема. Контрольна робота за темою «Творчість А. Камю,

Тип уроку: контролю та корекції знань, умінь і навичок учнів.

І. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Усі уроки світової літератури. 11 клас

II. Контроль і корекція знань, умінь і навичок

Інструктаж до виконання тестових завдань
Виконання контрольної роботи (виконуються всі завдання) ТЕСТИ

Варіант І

Початковий і середній рівні

(Кожна правильна відповідь — 1 бал)

1. Чума в однойменному романі А. Камю — це символ:
а) хвороби; б) фашизму;

в) стихійного лиха; г) усесвітнього зла.

а) леви; б) дружина;

в) велика риба; г) гарний корабель.

3. Позначте, хто в повісті Кавабата Ясунарі є втіленням потворно
го в зовнішньому й у внутрішньому світі:

а) Юкіко; б) Фуміко;

в) Тікако; г) пані Оота.

а) Людина не може перемогти всесвітнє зло;

б) бо чума забрала його найкращих друзів та однодумців;

в) бацили чуми ніколи не щезають;

г) людину постійно мучитимуть страхи пережитого.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

а) Акулу; б) марліна;

в) сардину; г) тунця.

в) журавель; г) фуросікі.

Підсумки уроку
Домашнє завдання

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Колумбію XX ст.

Тема. Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса

Мета: ознайомити і зацікавити учнів подробицями життя і творчості письменника; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення в ній головного, уміння визначати проблематику та тематику творів, ознаки літературних напрямів; виховувати прагнення до пізнання, любов до літератури, естетичний смак.

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Обладнання: карта світу, портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії, краєвиди Колумбії. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

I. Аналіз контрольної роботи

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Про видатного колумбійця та його магічні твори ми й вестимемо мову на уроці.

^ Оголошення теми й мети уроку
Актуалізація опорних знань

Повідомлення учня про Колумбію XX ст. в супроводі ілюстративних матеріалів

^ V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

знала безліч неймовірних історій і була неперевершеною оповідачкою; дідусь Ніколас, полковник у відставці, учасник громадянської війни 1899-1903 рр., був мужньою і доброзичливою людиною). Значну роль відігравала й фантастична атмосфера місцевості, де він жив, історія та побут якої овіяні численними міфами та легендами.

Смерть діда 1936 року змінила дивовижний, іноді фантастичний світ дитинства Ґарсія Маркеса: він переїхав з рідної Араката-ки до міста Сапакіри, де вчився в інтернаті. Саме тут спогади дитинства й туга за рідною домівкою спонукали хлопчика взятися за перо — він почав писати.

З 1946 року Ґарсія Маркес — студент юридичного факультету в Боготі — столиці Колумбії. У Санта-Фе-де-Богота (повна назва столиці) 1947 року вийшло друком перше оповідання письменника, хоч автор ще не мав чіткої певності щодо майбутньої літературної кар'єри.

1948 року, у зв'язку зі складною політичною ситуацією у столиці, Ґарсія Маркес змушений покинути улюблене місто та переїхати до Картахени. Тут він ще деякий час займався юриспруденцією, але згодом переключився на журналістську діяльність: 1950-1954 рр. — Ґарсія Маркес — репортер із розділу хроніки. З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст.

^ Усі уроки світової літератури, 11 клас

ф і з^*4 ^ч Причиною цього виродження стала за-

Д ^^ мкнутість, ізольованість героїв від часу

/ ^Л / тапроблем, якими живуть решта людей,

Хто може визначити межу, за якою закінчується абсурд реальності й починається фантазія будь-якого письменника? З одного

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

боку, життя таке різноманітне, що в ньому трапляються дивовижні збіги обставин чи просто ситуації, які не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба завжди письменники-реалісти свідомо дотримувалися фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документа, що воно завжди тяжіє до певного узагальнення, реалістичні твори можуть містити в собі і символічний зміст, але невідомою є відповідь на запитання про те, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для вірянина — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто не збігаються. Символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ або навпаки: реалістичні на поверхні можуть виявитися відвертою брехнею.

Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента. Краще розглянути це на конкретному прикладі.

Як сучасна людина реагуватиме на диво? Безперечно, саме так, як це робили люди, які побачили старигана з крилами: для одного це лише видовище, другий не йме віри очам, хоч і намагається пояснити це явище, а загалом диво виявляється зайвим у буденному житті.

Пригадаємо деякі біблійні сюжети. Янголи та святі, перевіряючи моральний, духовний стан людей, набували часом більш аніж скромного вигляду. Але ставлення людей до них вирішувало подальшу долю цілих міст і навіть народів: одні отримували нагороду, інші — покарання. Перед знищенням Содому й Гоморри, наприклад, людей також випробували.

Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і навіть нічого не пророкує. А може, й пророкує, але ніхто не розуміє його мови. Навіть священик не бажає визнавати в янголі янгола

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Хіба це не реальність нашої сучасності? Можливо, варто замислитися, скільки важливого ми втрачаємо, навіть не помічаючи, що диво було поруч і що взагалі було диво?

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

^ 2. Робота зі словником літературознавчих термінів

(Учні записують визначення в зошити.)

^ 3. Самостійна робота (у парах)

Складіть по три питання для інтерв'ю з письменником і дайте на них відповіді.

[Найцікавіші висловлювання учні озвучують для всього класу.)

VII. Домашнє завдання

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про історію створення роману.

^ VIII. Підсумки уроку

Продовжте речення: • Мене зацікавило.

Усі уроки світової літератури. 11 клас

Согласно информации статистического портала Edistat, книгу покупают почти в четыре раза чаще, чем в прошлом году. В Италии, которая в Европе лидирует по количеству заразившихся новым вирусом, за месяц Чума с 71-го места в рейтинге продаж взлетела на 3-е место.

Краткое содержание книги

Роман представляет собой свидетельство очевидца, пережившего эпидемию чумы, разразившейся в 194… году в городе Оране, типичной французской префектуре на алжирском берегу. Повествование ведётся от лица доктора Бернара Риэ, руководившего противочумными мероприятиями в заражённом городе.

Чума приходит в этот город, лишённый растительности и не знающий пения птиц, неожиданно. Все начинается с того, что на улицах и в домах появляются дохлые крысы. Вскоре уже ежедневно их собирают по всему городу тысячами, В первый же день нашествия этих мрачных предвестников беды, ещё не догадываясь о грозящей городу катастрофе, доктор Риэ отправляет свою давно страдающую каким-то недугом жену в горный санаторий. Помогать по хозяйству к нему переезжает его мать.

Первым умер от чумы привратник в доме доктора. Никто в городе пока не подозревает, что обрушившаяся на город болезнь — это чума. Количество заболевших с каждым днём увеличивается. Доктор Риэ заказывает в Париже сыворотку, которая помогает больным, но незначительно, а вскоре и она заканчивается. Префектуре города становится очевидна необходимость объявления карантина. Оран становится закрытым городом.

Однажды вечером доктора вызывает к себе его давний пациент, служащий мэрии по фамилии Гран, которого доктор по причине его бедности лечит бесплатно. Его сосед, Коттар, пытался покончить жизнь самоубийством. Причина, толкнувшая его на этот шаг, Грану не ясна, однако позже он обращает внимание доктора на странное поведение соседа. После этого инцидента Коттар начинает проявлять в общении с людьми необыкновенную любезность, хотя прежде был нелюдимым. У доктора возникает подозрение, что у Коттара нечиста совесть, и теперь он пытается заслужить расположение и любовь окружающих.

Сам Гран — человек пожилой, худощавого телосложения, робкий, с трудом подбирающий слова для выражения своих мыслей. Однако, как потом становится известно доктору, он в течение уже многих лет в свободные от работы часы пишет книгу и мечтает сочинить поистине шедевр. Все эти годы он отшлифовывает одну-единственную, первую фразу.

В начале эпидемии доктор Риэ знакомится с приехавшим из Франции журналистом Раймоном Рамбером и ещё довольно молодым, атлетического сложения человеком со спокойным, пристальным взглядом серых глаз по имени Жан Тарру. Тарру с самого своего приезда в город за несколько недель до разворачивающихся событий ведёт записную книжку, куда подробнейшим образом вносит свои наблюдения за жителями Орана, а затем и за развитием эпидемии. Впоследствии он становится близким другом и соратником доктора и организует из добровольцев санитарные бригады для борьбы с эпидемией.

С момента объявления карантина жители города начинают ощущать себя, словно в тюрьме. Им запрещено отправлять письма, купаться в море, выходить за пределы города, охраняемого вооружёнными стражами. В городе постепенно заканчивается продовольствие, чем пользуются контрабандисты, люди вроде Коттара; возрастает разрыв между бедными, вынужденными влачить нищенское существование, и состоятельными жителями Орана, позволяющими себе покупать на чёрном рынке втридорога продукты питания, роскошествовать в кафе и ресторанах, посещать увеселительные заведения. Никто не знает, как долго продлится весь этот ужас. Люди живут одним днём.

Рамбер, чувствуя себя в Оране чужим, рвётся в Париж к своей жене. Сначала официальными путями, а затем при помощи Коттара и контрабандистов он пытается вырваться из города. Доктор Риэ между тем трудится по двадцать часов в сутки, ухаживая за больными в лазаретах. Видя самоотверженность доктора и Жана Тарру, Рамбер, когда у него появляется реальная возможность покинуть город, отказывается от этого намерения и примыкает к санитарным дружинам Тарру.

В самый разгар эпидемии, уносящей огромное количество жизней, единственным человеком в городе, довольным положением вещей, остаётся Коттар, поскольку, пользуясь эпидемией, сколачивает себе состояние и может не волноваться, что о нем вспомнит полиция и возобновится начатый над ним судебный процесс.

Многие люди, вернувшиеся из специальных карантинных учреждений, потерявшие близких, теряют рассудок и жгут свои собственные жилища, надеясь таким образом остановить распространение эпидемии. В огонь на глазах равнодушных владельцев бросаются мародёры и расхищают все, что только могут унести на себе.

Поначалу погребальные обряды совершаются при соблюдении всех правил. Однако эпидемия приобретает такой размах, что вскоре тела умерших приходится бросать в ров, кладбище уже не может принять всех усопших. Тогда их тела начинают вывозить за город, где и сжигают. Чума свирепствует с весны. В октябре доктор Кастель создаёт сыворотку в самом Оране из того вируса, который овладел городом, ибо этот вирус несколько отличается от классического его варианта. К бубонной чуме добавляется со временем ещё и чума лёгочная.

Сыворотку решают испробовать на безнадёжном больном, сыне следователя Отона. Доктор Риэ и его друзья несколько часов подряд наблюдают агонию ребёнка. Его не удаётся спасти. Они тяжело переживают эту смерть, гибель безгрешного существа. Однако с наступлением зимы, в начале января, все чаще и чаще начинают повторяться случаи выздоровления больных, так происходит, например, и с Граном. Со временем становится очевидным, что чума начинает разжимать когти и, обессилев, выпускать жертвы из своих объятий. Эпидемия идёт на убыль.

Жители города сначала воспринимают это событие самым противоречивым образом. От радостного возбуждения их бросает в уныние. Они ещё не вполне верят в своё спасение. Коттар в этот период тесно общается с доктором Риэ и с Тарру, с которым ведёт откровенные беседы о том, что, когда закончится эпидемия, люди отвернутся от него, Коттара. В дневнике Тарру последние строки, уже неразборчивым почерком, посвящены именно ему. Неожиданно Тарру заболевает, причём обоими видами чумы одновременно. Доктору не удаётся спасти своего друга.

Однажды февральским утром город, наконец объявленный открытым, ликует и празднует окончание страшного периода. Многие, однако, чувствуют, что никогда не станут прежними. Чума внесла в их характер новую черту — некоторую отрешённость.

Однажды доктор Риэ, направляясь к Грану, видит, как Коттар в состоянии помешательства стреляет по прохожим из своего окна. Полиции с трудом удаётся его обезвредить. Гран же возобновляет написание книги, рукопись которой приказал сжечь во время своей болезни.

Доктор Риэ, вернувшись домой, получает телеграмму, в которой говорится о кончине его жены. Ему очень больно, но он осознает, что в его страдании отсутствует нечаянность. Та же непрекращающаяся боль мучила его в течение нескольких последних месяцев. Вслушиваясь в радостные крики, доносящиеся с улицы, он думает о том, что любая радость находится под угрозой. Микроб чумы никогда не умирает, он десятилетиями способен дремать, а затем может наступить такой день, когда чума вновь пробудит крыс и пошлёт их околевать на улицы счастливого города.

Цитаты из книги

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Альбер Камю
(1913—1960)

У Камю чума — главный герой, всемогущий и безжалостный, не оставивший людям никакого выбора, даже на соображения бич ли она Божий, наказание за грехи или просто трагическое стечение обстоятельств. В чуме человек существует, в ней погибает, но в ней и борется с нею и даже побеждает, несмотря на то, что зараза приходит и уходит независимо от его усилий.

Удивительно, что в этом ясном и прозрачном изложении (автор недаром назвал его хроникой) критики увидели прежде всего не ужасающую картину человеческого бедствия, а экзистенциальные идеи по поводу жизни и смерти и стали спорить — верил Камю в Бога или не верил, был апологетом суицида или его противником, почерпнул ли он свои идеи у Достоевского или, наоборот, противопоставил им нечто свое — одно это уже отвращает от подобных толкований, поскольку они нечеловечны, вторичны и не имеют никакого смысла на фоне людского горя, описанного с медицинской точностью и бесстрастием.

Автор, правда, потешил себя философскими играми на романном поле, но вот что привлекло на это поле других игроков, явно уступающих ему в стиле игры?

Хроника, записанная доктором Риэ, повествует о событиях, произошедших в 194… г. в Оране (Алжир), современном городе, 200 тысяч жителей которого занимались главным образом коммерцией.

После нашествия крыс в начале апреля началась чума. Доктор до этих событий успел отправить в санаторий безнадежно больную жену, а с началом их познакомился с парижским журналистом Рамбером, еще одним приезжим — Тарру, иезуитом отцом Панлю, служащим мэрии Граном и комиссионером по продаже вин и ликеров мсье Коттаром, ставшими главными героями хроники.

Доктор Риэ, давно решивший, что дает уверенность только повседневный труд, добился от префектуры согласия на признание факта эпидемии, а затем и на созыв санитарной комиссии. Поскольку форма чумы была необычной, коллега Риэ доктор Кастель взялся за изготовление сыворотки.

Город закрыли, запретили морские купания, выезд из города, переписки и междугородные разговоры. Разрешался только обмен телеграммами. Коммерция тоже скончалась от чумы. В Оран наземным транспортом и с воздуха поступали лишь предметы первой необходимости, за которыми выстраивались длинные очереди. Стала процветать спекуляция, на которой Коттар сколотил себе состояние. Люди, невзирая на опасность, заполняли кинотеатры и кафе, благо алкоголя хватало.

Вскоре к Риэ пришел Тарру с предложением об организации добровольных дружин для оказания превентивной помощи в перенаселенных кварталах, а затем в созданные дружины влились Гран, Рамбер и отец Панлю.

Когда с окраин чума вступила в центр города, пораженные эпидемией кварталы стали оцеплять. Тогда же началась серия пожаров — люди, вернувшись из карантина, поджигали свои собственные дома, вообразив, будто в огне чума умрет.

Ночью на городские ворота совершались вооруженные налеты. Перестало хватать гробов, и трупы просто закапывали во рвах, а затем начали сжигать.

Только благодаря неимоверным усилиям доктора Риэ и его коллег античумной механизм не давал сбоев. Но у борцов с чумой угасли уже не только всякие чувства, но и память.

Чума лишила всех способности любви и даже дружбы. Доктор Риэ считал, что привычка к отчаянию куда хуже, чем само отчаяние.

В сентябре—октябре дружинники уже не в силах были справляться со своей усталостью, ими все больше овладевало странное безразличие и элементарное пренебрежение правилами гигиены.

А тем временем бубонная форма чумы переросла в легочную.

После этого Рамбер передумал бежать из города и сказал друзьям, что если он уедет, ему будет стыдно, и это помешает ему любить ту, которую он оставил, и что вообще стыдно быть счастливым одному.

Вскоре заразился Гран, но на другой день болезнь отступила от него. Выздоровела и девушка, заразившаяся легочной чумой. Помогла, скорее всего, сыворотка Кастеля. Сводки подтвердили, что болезнь стала отступать.

В город вернулся оптимизм, а в конце января префектура объявила, что эпидемию можно считать пресеченной. Начались празднества, танцы на площадях. Тарру стал одной из последних жертв чумы.

В день, когда Риэ потерял друга, доктор получил телеграмму, извещавшую о кончине его жены. Эту весть Риэ принял спокойно. К Рамберу приехала из Парижа его любимая.

Коттар, сойдя с ума от разочарования, что с чумой покончено и ему придется отвечать перед законом за спекуляцию, открыл пальбу с балкона своего дома по прохожим и был арестован полицией.

По мотивам романа режиссером Л. Пуэнсо в 1992 г. был снят одноименный фильм (производство Великобритании, Аргентины и Франции). Действие в нем происходит в южноамериканском городе.

Читайте также: