Україна і епідемії тифу чуми снід туберкульозу

Отменить флюорографию и распустить тубдиспансеры

А в апреле 2018 года Минздрав отменил флюорографию, которая раньше была обязательным обследованием, заменив ее опросом терапевта. Чиновники от медицины утверждают, что метод неэффективен, поскольку на обследование в основном приходят здоровые люди. Кроме того, отказ от флюорографии существенно экономит бюджетные деньги. У каждого семейного врача отныне должна быть скрининг-анкета, по которой он определяет, входит ли пациент в группу риска. Если да — направляет его на дополнительное обследование.

Сама же Супрун признает, что на Украине половина населения является носителем туберкулеза, а вероятность заболеть активной формой составляет примерно 10%.

Эпидемия свирепствует

Всемирная организация здравоохранения назвала туберкулез самым смертоносным инфекционным заболеванием в мире и призвала принять срочные меры для противодействия ему. Как заявили в организации, несмотря на глобальные усилия по предупреждению распространения болезни, только в 2017 году туберкулезом заразились десять миллионов человек, летальным исходом закончились 1,6 млн случаев. По оценкам ВОЗ, в государствах с низкими и средними доходами, к которым относится и Украина, на профилактику и лечение туберкулеза только в 2018 году не хватает 3,5 млрд долларов, притом что данная сумма может вырасти почти вдвое до 2022 года, если вовремя не принять меры. Эксперт: Каждого второго украинца с устойчивой формой туберкулеза вылечить невозможно

На Украине в 2018 году туберкулез обнаружили у 20 тысяч украинцев. Больше всего больных было зафиксировано в Одесской, Запорожской, Житомирской и Херсонской областях.

Туберкулез в последние годы привлекает внимание всей мировой общественности, так как он стал встречаться значительно чаще во многих странах. В настоящее время, по данным ВОЗ, треть населения планеты инфицирована туберкулезом. Среди новых случаев заболевания 75% случаев приходится на наиболее трудоспособную часть населения (15-50 лет). Туберкулез уносит больше жизней, чем другие инфекции. Из всех смертей, которых можно было бы избежать, 25% составляют случаи смертности от туберкулеза. В апреле 1993 года ВОЗ объявила туберкулез проблемой всемирной опасности.

В Европе с туберкулезом в основном покончили еще в начале ХХ века за счет лечения, контроля состояния здоровья населения, повышения информированности и улучшения условий жизни людей. Когда распался Советский Союз, эта болезнь вернулась в бывшие советские республики. На Украине в связи с глубокими социально-экономическими потрясениями заболеваемость этой опасной болезнью за 1990-2000 гг. выросла более чем в два раза. Украина объявила эпидемию туберкулеза в 1995 году — и не может с ней справиться до сих пор.

Страшная статистика

В 2017 году на Украине был зафиксирован скачок роста заболеваемости туберкулезом среди детей и подростков. Он стал следствием исчезновения вакцины БЦЖ и туберкулина. В 2016 году показатель заболеваемости детей в мире вырос с 4,2 до 5,8 на 100 тыс. населения, по Украине же этот показатель составил 8,6. Специалисты Европейского бюро Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ) обоснованно опасаются роста заболеваемости туберкулезом в ЕС из-за безвизового режима для украинских граждан. ВОЗ предупреждал, что проблема лечения этой болезни на Украине требует особого внимания властей. По данным Всемирной организации здравоохранения, около 20% случаев туберкулеза на Украине остаются недовыявленными.

В 2017 году на борьбу с туберкулезом на Украине было выделено 52 млн долларов США, при этом 71% из этих средств — это государственное финансирование, 16% — деньги международных организаций, дефицит бюджета составил 13%. Дудчак: Супрун надо посадить на холодный пол, обложить туберкулезниками и дать ей мороженое

Тем не менее, в 2018 году, накануне Всемирного дня борьбы с туберкулезом, Минздрав Украины вдруг отрапортовал об улучшении ситуации с туберкулезом в стране. По данным Центра общественного здоровья (ЦОЗ) при Министерстве здравоохранения Украины, заболеваемость туберкулезом в стране в 2017 году снизилась на 5,5% по сравнению с 2016 годом. Каким образом только за год был достигнут такой прогресс в противодействии туберкулезу на Украине, объяснить сложно, поскольку данные аудита эффективности использования средств госбюджета на госпрограмму по противодействию туберкулезу на 2012-2016 годы свидетельствуют, что из-за отсутствия надлежащего сотрудничества Минздрава Украины с Центром общественного здоровья и учреждениями здравоохранения не обеспечено рациональное использование лекарственных средств, закупленных за счет средств международной помощи и полученных как гуманитарная помощь. Как следствие, Украина потеряла лекарственные средства для лечения больных туберкулезом в целом на 34 млн грн.

Украина до сих пор имеет худшие в Европе показатели успешности лечения туберкулеза — излечиваются лишь 71% новых случаев туберкулеза и 38,6% случаев мультирезистентного туберкулеза. Ежегодно в стране, по данным ЦОЗ, от туберкулеза умирает около 4 тыс. человек, то есть 11 человек каждый день.

Недоучки правят бал

По мнению инфекционистов, пока решения в Минздраве будут принимать активисты из грантоедских организаций, толку в борьбе с туберкулезом в стране не будет.

Твердження західноєвропейських епідеміологів, в кінці 50-х років, про можливість подолати туберкульоз, як масове захворювання не виправдались. Вже в 80-х роках захворюваність на туберкульоз почала зростати у всьому світі. Крім того, з'явились форми туберкульозу, що не піддаються лікуванню існуючими протитуберкульозними засобами. Людство в черговий раз розплачується за свою самовпевненість та безпечність. Особливо загрозлива ситуація склалася в пострадянських країнах, де поряд з зниженням імунітету населення, пов'язаного з погіршенням рівня життя, суттєво зменшилося фінансування охорони здоров'я. В третє тисячоліття Україна вступає з 675 тисячами хворих туберкульозом, що перевищує 1 % населення країни і згідно критеріїв ВООЗ є ознакою епідемії. В Закарпатті захворюваність туберкульозом складає близько 25 хворих на 100 тисяч населення, що значно нижче ніж в Херсонській області, з показником захворюваності - 73,9, в Донецькій, Луганській, Житомирській близько - 65, а також ніж в цілому по Україні - 54,4. В Україні поступово усвідомлюється небезпека розповсюдження туберкульозу.

За даними ВООЗ, майже третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Вважається, що один хворий може інфікувати 10-15 здорових осіб. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7-10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50-60 млн. чоловік. Так, за даними ВООЗ зараз у світі кожен рік хворіють туберкульозом більш ніж 8 млн. чоловік, 95% з них - мешканці розвитих країн; 3 млн. чоловік кожен рік вмирають від туберкульозу.

Зважаючи на ці цифри. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою. Особливої гостроти проблема захворюваності на туберкульоз набула в Центральній і Східній Європі та країнах, які входили до складу колишнього СРСР.

Сьогодні розрізняють триєдину епідемію туберкульозу. Перша складова її – це зростання захворюваності на типовий туберкульоз. Друга складова епідемії зумовлена хіміорезистентним туберкульозом, яка поширюється швидкими темпами і створює велику небезпеку. Третяскладова зумовлена туберкульозом на тлі СНІДу та у ВІЛ-інфікованих.

Ситуація щодо туберкульозу в Україні досить складна. Туберкульоз не є тільки медичною проблемою. Це – проблема соціальна, яка віддзеркалює соціально-економічний стан країни, культурно-освітній рівень та благополуччя населення, ступінь розвитку охорони здоров'я, у тому числі і фтизіатричної служби. І ця недуга останнім часом викликає велике занепокоєння в Україні і в МОЗ України зокрема.

Основними чинниками неблагополуччя з туберкульозом в Україні є:

а) соціально-економічна криза в країні, що не дозволяє повноцінно фінансувати охорону здоров'я;

б) зниження життєвого рівня населення;

в) згортання протитуберкульозних закладів внаслідок недостатнього їх фінансування.

Виходячи із актуальності проблеми туберкульозу, сьогодні медична громадськість країни має ряд нормативних актів для боротьби з цією недугою. До найважливіших з них слід віднести:

1. Наказ МОЗ України від 14 лютого 1996 р. № 26 "Про удосконалення протитуберкульозної служби". Ним скасований наказ МОЗ України від 26 серпня 1993 р. № 192 "Про удосконалення протитуберкульозної служби" і цим наказом затверджені:

1) Інструкція про діяльність протитуберкульозного диспансеру, диспансерного відділення, кабінету поліклініки (лікарні);

2) Інструкція щодо діяльності фтизіатричного денного стаціонару при протитуберкульозному закладі (диспансери, кабінети, туберкульозні лікарні, санаторії, туберкульозні відділення лікарень загальної мережі);

3) Інструкція про проведення хіміопрофілактики туберкульозу у дітей та підлітків;

4) Інструкція про клінічну класифікацію туберкульозу та її застосування;

5) Інструкція про діяльність диспансерного відділення для хворих з поза легеневим туберкульозом обласного (міського, міжрайонного) протитуберкульозного диспансеру;

6) Інструкція про клінічну класифікацію і диспансерне групування контингентів з поза легеневими формами туберкульозу та їх застосування;

7) Інструкція про хірургічне лікування хворих на туберкульоз легень;

8) Інструкція про діяльність позаштатного головного фахівця з фтизіатрії органу охорони здоров'я.

2. Наказ МОЗ України від 29 липня 1996 р. №233 "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз". Цим наказом затверджені такі інструкції:

- Інструкція про направлення хворих на туберкульоз на санаторне лікування;

- Інструкція про проведення флюорографічних обстежень;

- Інструкція по застосуванню туберкулінових проб;

- Інструкція по застосуванню вакцини туберкульозної БЦЖ-М, БЦЖ;

- Інструкція про поділ на групи контингентів протитуберкульозних диспансерних закладів;

- Інструкція про порядок оформлення відпусток хворих на туберкульоз із лікарень і санаторіїв.

3. Наказ МОЗ України від 28 жовтня 1998 р. №314 "Про заходи щодо боротьби з туберкульозом". Цим наказом заборонене скорочення ліжок у протитуберкульозних закладах і посилений контроль за протитуберкульозними заходами.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 667 "Про комплексні заходи боротьби з туберкульозом". Цією постановою затверджені 32 найвагоміші, найефективніші та найприоритетніші протитуберкульозні заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу протитуберкульозної служби, профілактики і своєчасного виявлення хворих на туберкульоз, їх лікування та медико-соціальної реабілітації, вдосконалення диспансерного нагляду за ними, а також низка організаційних заходів.В рамках цієї постанови проводиться централізована закупівля найнеобхідніших протитуберкульозних препаратів для хворих України.

5. Наказ МОЗ України від 30 грудня 1999 р. №311 "Про затвердження інструкцій щодо надання фтизіопульмонологічної допомоги хворим". Цим наказом затверджені 3 інструкції щодо бронхіальної астми, хронічного обструктивного бронхіту, пневмонії, а також: інструкція про клінічну класифікацію туберкульозу та її застосування.

6. Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1645 - III "Про захист населення від інфекційних хвороб". В цьому законі регламентовані основні засади державного і правового регулювання діяльності у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, в тому числі й туберкульозу.

7. Наказ МОЗ України від 20 квітня 2000 р. №83 "Про оптимізацію та уніфікацію проведення протитуберкульозних заходів в умовах недостатнього їх фінансування". Цим наказом визначені пріоритети залежно від коштовності та ефективності протитуберкульозних заходів, зокрема щодо: а) імунопрофілактики та хіміопрофілактики туберкульозу; б) скринінгової діагностики недуга методами мікроскопії мазка, туберкулінодіагностики серед дітей та підлітків, профілактичної флюорографії дорослого населення; в) антимікобактеріального та хірургічного лікування хворих на туберкульоз; г) диспансерної тактики контингентів протитуберкульозних диспансерів; д) запобігання внутрішньо госпітального зараження на туберкульоз. Регламентовані етапне й контрольоване їх проведення.

8. Указ Президента України від 11 травня 2000 р. № 679/2000 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом". Указом Президента України регламентовано ряд заходів на поліпшення ситуації з туберкульозу в Україні.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2000 р. № 1480 "Про утворення міжвідомчої комісії по боротьбі з туберкульозом", затверджене Положення про цю Комісію, сформований її склад.

10. Наказ МОЗ України від 31 жовтня 2000 р. № 276 "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні". Цим наказом затверджені: 1. Календар профілактичних щеплень в Україні; 2. Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень. 3. Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. 4. Строки розвитку поствакцинальних реакцій та ускладнень на щеплення, які проводяться на ендемічних та ензоотичних територіях та за епідемічними показниками. 5. Форма подачі інформації про випадок побічної дії (ускладнення) після застосування імунобіологічних препаратів.

11. Президент України; Указ вiд 22.03.2002 № 290/2002 Про Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз.

12. Про утворення наглядової ради з питань реалізації спільного із Світовим банком проекту "Контроль за туберкульозом та ВІЛ СНІДом в Україні" МОЗ України, Держкомстат України; Наказ, Форма, Інструкція вiд 25.03.2002 № 112/139.

13. Верховна Рада України; Постанова вiд 01.07.2004 № 1943-IV Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з проблем ВІЛ інфекції СНІДу, туберкульозу та наркоманії Верховна Рада України.

14. Верховна Рада України; Постанова вiд 16.11.2004 № 2187-IV Про прийняття за основу проектів законів України про внесення змін і доповнень до Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" (щодо переліку осіб, які підлягають обов'язковим профілактичним медоглядам).

Дата добавления: 2016-07-05 ; просмотров: 1548 ;

СНІД - синдром набутого імунодефіциту - являє собою термінальну стадію захворювання, викликаного вірусами імунодефіциту людини (ВІЛ). Найчастіше клінічний прояв СНІДу - інфекційні захворювання, викликані”опортуністичною” мікробною і грибковою флорою. Серед них туберкульоз і мікобактеріози, найчастіше обумовлені М. tuberculosis avium, intercellularae і іншими “атиповими” мікобактеріями, служать характерними проявами в країнах, де широко поширені туберкульоз і ВІЛ-інфекція. Про наявність хворих на СНІД повідомили вже 156 країн. Хвороба одержала найбільше поширення в Америці, Європі та Африці.

Поширення ВІЛ-інфекції привело не тільки до збільшення кількості хворих на СНІД, але і до швидкого збільшення захворюваності на СНІД і туберкульоз у країнах, що розвиваються, а в економічно високорозвинених країнах, вперше за багато років, зафіксовано збільшення захворюваності на туберкульоз унаслідок поширення ВІЛ-інфекції. Встановлено, що ризик розвитку туберкульозу у ВІЛ-інфікованих у 6 разів вище, ніж у тих, у кого ця інфекція відсутня.

Епідеміологічні дослідження, що проводяться в нашій країні, свідчать про неминуче збільшення поширеності ВІЛ-інфекції, що може відбуватися відповідно до однієї або декількох епідеміологічних моделей.

1-а модель - поширення ВІЛ-інфекції серед гомосексуалістів.

2-а модель - поширення ВІЛ-інфекції при переливанні крові, узятої у ВІЛ-інфікованих осіб, а також при користуванні загальними шприцами і голками (переважно наркоманами).

3-а модель - зараження відбувається в інших країнах або від осіб, що прибули з країн, де широко поширена ВІЛ-інфекція.

Отже, у найближчому майбутньому в нашій країні варто очікувати збільшення числа не тільки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, але і хворих, у яких СНІД поєднаний з туберкульозом.

За даними літератури, ВІЛ-інфекція призводить до руйнування клітинного імунітету і імунодепресії. У цих умовах зараження на туберкульоз закономірно завершується прогресуючим перебігом первинної туберкульозної інфекції. При зараженні ВІЛ-інфікованих осіб туберкульозом часто відбувається ендогенна реактивація туберкульозу. Клінічні прояви туберкульозу у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД характеризуються рядом особливостей. Усі дослідники відзначають часте ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів у вигляді двосторонньої лімфоаденопатії. Іноді прогресуючий перебіг захворювання обумовлює казеозний некроз і розрідження утворених у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах казеозних некротичних мас, що може призвести до важких ускладнень, пов'язаних із перфорацією і розвитком гнійного медіастиніту, перикардиту. У таких хворих може утворитися бронхостравохідна нориця, а також бувають смертельні кровотечі через руйнування стінки великої кровоносної судини. Хворі, у яких спостерігається такий перебіг туберкульозу, знаходяться у вкрай важкому стані, у них відзначаються різко виражена інтоксикація і важкі локальні зміни, зумовлені гнійною інфекцією.

Значно частіше зустрічаються генералізація туберкульозної інфекції у зв’язку з розвитком бактеріемії і різноманітні позалегеневі форми туберкульозу, найчастіше туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів, ураження серозних оболонок (плеврит, перикардит, полісерозит) і вісцеральних органів (печінка, селезінка). У таких хворих нерідко діагностують також ураження легень, найчастіше у вигляді інфільтративного процесу значного поширення з утворенням каверн.

У хворих з бактеріемією і генералізацією туберкульозу, а також при інфільтративному типі змін у легенях, захворювання характеризується хвилеподібним перебігом зі зміною фаз загострення і затихання, тривалість яких залежить від ступеня імунодепресії і характеру локальних змін. Необхідна рання діагностика туберкульозу у ВІЛ-інфікованих , тому що при виражених змінах і запущеному туберкульозі в умовах імунодефіциту домогтися позитивних результатів лікування важко, внаслідок чого захворювання приймає хронічний перебіг з вираженою тенденцією до прогресування. Труднощі, що виникають при діагностиці туберкульозу, зумовлені великою подібністю клінічних проявів СНІДу і туберкульозу, частими псевдонегативними туберкуліновими реакціями через імунодепресію. Діагноз туберкульозу має бути підтверджений виявленням мікобактерій туберкульозу за допомогою мікроскопії або посіву. Під час відсутності мікобактерій велике значення мають результати дослідження матеріалу, отриманого при біопсії ураженого органу, а також імунологічного дослідження, в основному виявлення специфічних протитуберкульозних антитіл у сироватці крові або бронхоальвеолярних змивах.

Лікування туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб полягає в застосуванні ефективних протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду, рифампіцину та піразинаміду, іноді додають етамбутол або ним замінюють інший препарат при медикаментозній резистентності мікобактерій туберкульозу. Хіміотерапію проводять протягом не менше ніж 9-12 міс. При наявності показань може бути проведене хірургічне лікування. У випадку поєднання туберкульозу і СНІДу одночасно проводять лікування обох захворювань.

Контрольні питання:

1. Частота ВІЛ/СНІДу у хворих на туберкульоз легенів в сучасних умовах.

2. Патогенетичні взаємовідношення між туберкульозом і ВІЛ/СНІДом, переважаючі клінічні

форми туберкульозу при ВІЛ/СНІДі.

3. Етіологія, епідеміологія, класифікація, клінічні прояви та стадії ВІЛ/СНІДу, характеристика

кожної з них, діагностика та основні принципи і засоби лікування ВІЛ/СНІДу.

4. Особливості клінічнічного перебігу туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД.

5. Значення лабораторних методів дослідження при туберкульозі, поєднаному з ВІЛ/СНІДом.

6. Діагностика та диференційна діагностика туберкульозу у хворих на ВІЛ/СНІД.

7. Взаємний вплив туберкульозу та ВІЛ/СНІДу на розвиток ускладнень обох захворювань.

8. Особливості лікування хворих на туберкульоз, поєднаний з ВІЛ/СНІДом.

Література:

1. Туберкульоз легень у ВІЛ-інфікованих / Фещенко Ю.І. та інш. // Журнал АМН України. – 2000.

2. Туберкулёз в период эпидемии ВИЧ/СПИДа и наркомании / Волкова К.И. и др. // Проблемы

туберкулёза. – 2001. - № 2. – С. 61-65.

3. Особенности клинической картины и лечения туберкулёза у ВИЧ-инфицированных больных /

Аухтин О.И. и др.// Проблемы туберкулёза. – 2002. - № 11. – С. 21-23.

4. Клинические аспекты туберкулёза и СПИДа / Мельник В.Н. и др. // Журнал практичного

лікаря. – 2002. - № 6. – С.29-30.

5. Клиника и профилактика туберкулёза у ВИЧ-инфицированных / Зайцева С.И. и др. //

Международный медицинский журнал. – 2002. - № 4. – С. 29-33.

6. Черенько С.О., Александріна Т.А. Епідеміологічний нагляд за ситуацією щодо захворюваності

на туберкульоз та ВІЛ/СНІД в Україні // Український медичний часопис. – 2004. - № 3(41). –

7. Щелканова А.И., Кравченко А.В. Особенности течения туберкулёза, сочетанного с ВИЧ-

инфекцией // Терапевтический архив. – 2004. - № 4. – С.20-24.

8. Мельник В.П., Світлична Т.Г. Захворюваність та летальність хворих на туберкульоз у

поєднанні з ВІЛ-інфікуванням та СНІДом // Український пульмонологічний журнал. – 2006. –

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Инесса Другова, РИА Новости Украина

Эпидемия туберкулеза

В Украине наблюдается скачок роста заболеваемости туберкулезом среди детей и подростков. Он стал следствием пропажи вакцины БЦЖ и туберкулина. В 2016 году показатель заболеваемости детей вырос с 4,2 до 5,8 на 100 тыс. населения, по Украине этот показатель составил 8,6.

В начале февраля жители Кривого Рога были шокированы вопиющим случаем — в детском саду у маленького воспитанника обнаружили открытую форму туберкулеза. Родители детей, оказавшихся в зоне риска, обвинили медиков в допущении больного малыша в заведение.

Косвенные данные показывают, что Украина – бесспорный лидер по распространенности не только туберкулеза, но и его мультирезистентных форм. В последнее время все большее распространение в Украине и мире приобретают формы туберкулеза, нечувствительные (резистентные) к большинству традиционных препаратов, лечение которых требует значительно большего времени и средств. Украина входит в пятерку стран с самым тяжелым бременем мультирезистентного туберкулеза (МРТБ) в мире. Распространение мультирезистентных штаммов бацилл опасно тем, что туберкулез переходит в категорию неизлечимых заболеваний. Хотя эпидемия туберкулеза объявлена в Украине с 2005 года, ежегодно наблюдается увеличение заболевания активным туберкулезом органов дыхания. По данным главного фтизиатр и пульмонолога МЗ Украины, академика Юрия Фещенко, ежедневно в Украине туберкулезом заболевают около 90 человек и 30 умирают, ежегодно в стране туберкулез диагностируется у более 30 тысяч человек. Наша страна до сих пор имеет худшие в Европе показатели успешности лечения туберкулеза — излечиваются лишь 71% новых случаев туберкулеза и 34% случаев.

Эпидемия ВИЧ/СПИД

Украина остается лидером в Европе по масштабам распространения ВИЧ-инфекции. По оценкам экспертов UNAIDS, в Украине с ВИЧ-инфекцией живет до 250 тысяч человек. И только каждый второй знает о своем диагнозе – по состоянию на 1 октября 2016 года на учете в Украине состояло 132 714 ВИЧ-позитивных пациентов. Как отмечают в Фонде Елены Пинчук "АНТИСПИД", в 2012 году впервые в истории Украины эпидемия ВИЧ/СПИДа замедлилась – по данным официальной статистики в 2012 году темпы распространения ВИЧ-инфекции (количество новых случаев ВИЧ) оказались ниже, чем в 2011 году. Это стало результатом национальных программ по работе с уязвимыми группами и масштабных информационных кампаний по профилактике ВИЧ/СПИДа. В 2013-2015 годах из-за сокращения программ по борьбе со СПИДом темпы эпидемии снова начали расти. За одиннадцать месяцев 2016 года в Украине по данным Украинского центра контроля за социально опасными заболеваниями МОЗ Украины было зарегистрировано 15 245 новых случаев ВИЧ-инфекции (из них 2 592 ребенка до 14 лет).

Скрытая эпидемия гепатитов С и В

По данным, обнародованным в 2015 году Всемирной организацией здравоохранения (ВОЗ), в мире более 185 млн человек инфицированы вирусным гепатитом С, ежегодно от данного заболевания умирает 350 тыс. человек. В частности, в Европейском регионе ВОЗ ежегодно регистрируется 84 тыс. смертей от рака и цирроза пораженной вирусом печени. Эпидемия ВГС в Украине ежегодно растет. По данным ВОЗ более 5% людей в Украине инфицированы гепатитом С, в абсолютных показателях это более 2 млн. человек. Среди некоторых групп населения уровень инфицирования значительно выше. Так, по данным Центра мониторинга и контроля за заболеваемостью МОЗ Украины, часто госпитализируемые больные имеют показатель инфицированности около 12%, а пациенты наркодиспансеров – до 67%. По данным главного государственного санитарного врача Киева Олега Рубана, в Украине наблюдается скрытая эпидемия вирусных гепатитов С и В — только в Киеве в 2015 году зарегистрирован рост хронических вирусных гепатитов в два раза.

Система здравоохранения угроблена

Как отмечает ответственный секретарь Национальной медицинской палаты Украины Сергей Кравченко, Украина лидирует в Европе и мире по заболеваемости и смертности по пяти основным нозологиям.

"У нас самая высокая в Европе и практически в мире заболеваемость и смертность по кардиологии, травме, онкологическим заболеваниям, легочным заболеваниям и по опасным социальным и особо опасным инфекциям. Это связано с тем, что за 25 лет проведения реформ в нашей стране мы тотально уничтожаем систему здравоохранения. Мы уничтожили все. Реформировали первичную медико-санитарную помощь, и в результате ее уничтожили. Реформировали санитарно-эпидемиологическую службу, и в результате ее уничтожили. Сейчас мы реформируем вторичную и третичную медицинскую помощь в рамках госпитальных округов — угробим и стационарную специализированную медицинскую помощь, и высокоспециализированную медицинскую помощь, к которой относится академическая система. И все, потом хоть трава не расти", — поясняет Кравченко.

Как известно, в связи с созданием Центра общественного здоровья министерства здравоохранения Украинский научно-исследовательский противочумный институт им. И.И.Мечникова будет ликвидирован, и эксперт видит в этом серьезные риски: "Я не удивлюсь, если скоро в Украине появится бубонная чума".

Кравченко отметил, в рамках реформы, начатой еще при министре здравоохранения Александре Квиташвили, Санэпидемслужба, как системный государственный орган, уничтожена.

"По сути, у нас санитарно-эпидемиологической медицины в Украине нет, точно так же у нас нет и профилактической медицины. Если мы говорим о социально опасных и опасных инфекциях, то среди них есть иммуноуправляемые инфекции, то есть те, против которых есть вакцины, и те, против которых нет вакцин. Поэтому в Украине должна проводиться неспецифическая иммунопрофилактика — это пропаганда здорового образа жизни, должны инструктировать население, как избегать факторов риска, как себя защитить и так далее. Кто когда у нас в стране за 25 лет хоть что-то сделал, для того чтобы мы объяснили нашему населения, что мы находимся в условиях эпидемии по ряду социально опасных и опасных инфекций и что с этим необходимо делать? Никто ничего не говорит и всех все абсолютно устраивает, а то, что у нас самая высокая заболеваемость и смертность в Европе по этим инфекциям, тоже никого не интересует. Возникает один вопрос: "Зачем нам это Министерство здравоохранения, зачем нам департамент санитарно-эпидемиологической службы в той форме, в которой он сейчас существует?" — констатирует Кравченко.

Кроме профилактической работы крайне важна ранняя диагностика, которая должны происходить на уровне первичной медико-санитарной помощи, задача которой обеспечить первичный контакт гражданина с системой здравоохранения.

"А у нас на этих бедных участковых терапевтов, семейных врачей, и педиатров нагрузили всем, чем можно, они у нас как "бессмертный пони". Но при этом, хоть на них и возложена профилактическая функция и функция проведения диспансеризации, этого в Украине нет. Они не обладают информацией о том, какое количество у них на участке проживает людей, больных туберкулезом, ВИЧ-инфицированных, и больных вирусными гепатитами В и С. Соответственно, семейные врачи не в состоянии выполнять задачу по профилактике и ранней диагностике", — отмечает Кравченко.

Лечение пациентов с социально опасными и опасными инфекционными заболеваниями не может проводиться в лечебно-профилактических заведениях общего профиля. При этом противотуберкулезные диспансеры в Украине уничтожаются.

"Было принято решение о передаче противотуберкулезных диспансеров с областных балансов на городские. А кто и как их будет финансировать? Области от них уже отказались, а города еще не взяли. И городские власти задаются вопросом: почему мы должны бюджетом города оплачивать медицинское обеспечение сельского населения, областного, районного? Реформа — на "правильном пути", и чем это закончится, никто не знает", — поясняет Кравченко.

От кори до холеры

Всемирная организация здравоохранения ждет в Украине в 2017 году эпидемию кори из-за уровня вакцинации ниже, чем в Африке. Отвечая на вопрос, эпидемии каких инфекционных болезней могут возникнуть в Украине в ближайшее время, Кравченко был категоричен.

"Из-за катастрофически низкого уровня вакцинации у нас могут быть вспышки любых иммуноуправляемых инфекционных заболеваний. Кроме того, учитывая то, что состояние дел в нашей инфраструктуре, которая,по сути, разрушена, начиная от аэрации, водоканалов приходится констатировать, что вода в кране и вода в канализации это одно и то же. Поэтому у нас может быть что угодно, что передается контактно-бытовым путем — и холера тоже", — подытожил Кравченко.