Специфічна діагностика гепатиту в протокол

Діагностика вірусних гепатитів

Основним методом діагностики є виявлення у крові специфічних для ВГA антитіл IgM, що свідчать про гостре захворювання.

Для визначення діагнозу вірусного гепатиту А також враховують дані об’єктивного обстеження та анамнезу.

З додаткових тестів може бути виявлення РНК вірусу гепатиту А за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), але для цього потрібне специфічне лабораторне обладнання і не завжди є можливість його здійснити.

Гостра інфекція ВГC зазвичай має безсимптомний перебіг, тому її нечасто діагностують на ранніх етапах. Хронічний вірусний гепатит С у більшості хворих так само не має симптомів і може тривати десятки років, що призводить до серйозного ураження печінки.

Діагностика ВГС має кілька етапів.

1. Серологічний скринінг на антитіла до ВГC.

Виявлення антитіл (IgG, IgM) до ВГС може свідчити як про гостру чи хронічну стадію захворювання, так і про перенесений у минулому вірусний гепатит С. Адже близько 25% осіб, інфікованих ВГС, спонтанно позбавляються вірусу без будь-якого лікування, проте у більшості випадків антитіла у них лишатимуться довічно.

Для виявлення антитіл застосовують швидкі діагностичні тести (які можуть бути у сімейного лікаря чи в аптеці) або здають кров у лабораторії.

2. Якщо підтверджено наявність антитіл до ВГС, для визначення діагнозу необхідно перевірити наявність РНК ВГС або core-антигена ВГС. Це обстеження допомагає з’ясувати, чи наявна ВГС-інфекція у крові людини.

3. У разі підтвердження хронічної інфекції ВГC можна визначити генотип вірусу — це важливо для обрання схеми лікування. Проте завдяки існуванню пангенотипних схем визначення генотипу таке дослідження необов’язкове.

4. Ступінь пошкодження печінки (фіброз, цироз) визначають переважно за допомогою неінвазивних методів: фіброскану (еластометрії печінки), розрахунку індексів APRI, FIB-4, фібротесту. З огляду на високу вартість фіброскану можна визначити ураження печінки за допомогою спеціального калькулятора, увівши окремі показники крові.

Скринінг на ВГC рекомендовано для таких категорій населення:

• секс-робітники;
• чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками;
• особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним та/або інтраназальним шляхом;
• особи, які коли-небудь проходили процедуру гемодіалізу або на момент звернення безпосередньо перебувають на гемодіалізі;
• особи, які отримували донорську кров та/або її компоненти;
• медичні працівники, діяльність яких передбачає здійснення процедур із ризиком інфікування, наприклад інвазійних, та/або контакт із біологічними рідинами, що можуть містити зразки вірусу (хірурги, травматологи, акушери-гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри тощо, а також працівники служб надзвичайних ситуацій/правоохоронних органів у разі поранення гострими інструментами чи потрапляння на слизові оболонки крові, що потенційно може містити вірус ВГC);
• особи, які мають клінічні ознаки ВГС (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома, підвищені показники функцій печінки нез’ясованої етіології, відхилення в органах шлунково-кишкового тракту, виявлені за результатами ультразвукового дослідження, або захворювання, що часто супроводжують ВГС як позапечінкові прояви);
• люди, які живуть з ВІЛ;
• особи, які перебували в установах виконання покарань;
• особи, які мають татуювання, пірсинг;
• особи, які отримували медичну чи стоматологічну допомогу в умовах, за яких немає певності в дотриманні заходів з інфекційного контролю.

​

Діагностика ВГΒ має кілька етапів.

1. Визначення поверхневого антигена гепатиту B — HBsAg. Наявність HBsAg свідчить про гострий або хронічний гепатит, носійство вірусу. Для виявлення антитіл застосовують швидкі діагностичні тести (які можуть бути у сімейного лікаря чи в аптеці) або здають кров у лабораторії.

2. Додаткові обстеження, зокрема: визначення anti-HB, HBcAg, IgM anti-HBc, anti-HBc, HBeAg, anti-HBe, ДНК ВГВ, вірусу гепатиту дельта тощо. Такі обстеження призначає та інтерпретує лише лікар.

3. Ступінь пошкодження печінки (фіброз, цироз) визначають переважно за допомогою неінвазивних методів: фіброскану (еластометрії печінки), розрахунку індексів APRI, FIB-4, фібротесту. З огляду на високу вартість фіброскану можна визначити ураження печінки за допомогою спеціального калькулятора, увівши окремі показники крові.

Скринінг на ВГB рекомендовано для таких категорій населення:

• чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками;
• секс-працівники;
• особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним шляхом;
• особи, які коли-небудь проходили процедуру гемодіалізу або на момент звернення безпосередньо перебувають на гемодіалізі;
• особи, які отримували донорську кров та/або її компоненти;
• медичні працівники, діяльність яких передбачає здійснення процедур із ризиком інфікування, наприклад інвазійних, та/або контакт із біологічними рідинами, що можуть містити зразки вірусу (хірурги, травматологи, акушери-гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри тощо, а також працівники служб надзвичайних ситуацій/правоохоронних органів у разі поранення гострими інструментами чи потрапляння на слизові оболонки крові, що потенційно може містити вірус ВГB);
• особи, які мають клінічні ознаки ВГB (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома, підвищені показники функцій печінки нез’ясованої етіології, відхилення в органах шлунково-кишкового тракту, виявлені за результатами ультразвукового дослідження);
• люди, які живуть з ВІЛ;
• особи, які перебували в установах виконання покарань;
• особи, які мали/мають статевого партнера/побутові контакти (проживали чи проживають спільно) з особою, інфікованою ВГВ.

Визначити ступінь фіброзу печінки можна за допомогою різних методів:

• фіброскан;
• еластографія печінки;
• розрахунок сироваткових біомаркерів (APRI, FIB-4 тощо).

​

Інфекцію ВГD діагностують за допомогою виявлення високих титрів імуноглобуліну G (IgG) та імуноглобуліну М (IgM), антитіл до вірусу гепатиту дельта і підтверджують шляхом виявлення РНК вірусу в сироватці крові.

Визначення гепатиту D є актуальним лише для осіб, які мають вірус гепатиту B.

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ МОЗ України

від 13.06.2005 № 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на хронічні гепатити

В 18 – хрон ічний в і русний гепатит

В 18.0 — хрон і ч ний в і русн и й гепатит В с дельта-агентом

В 18.1 — хрон ічний в і русн и й гепатит В без дельта-агента

В 18.2 — хрон ічний в і русн и й гепатит С ( ХВГ-С)

В 19 — неуточнен и й в і русний гепатит

Токсична хвороба печінки:

Включа є : ураження , обу мовлені д ією медикаментів :

- неп ередбачені (і д і осинкраз і йн і , факультативн і)

- п ередбачені ( не і д і осинкраз і йн і , облигатн і)

Токсич не ураження печінки з холестазом

Токсич н е у ражен ня печ інки з печ інковим некрозом

Токсич не ураження печінки за типом гострого гепатиту

Токсич не ураження печінки за типом хронічного персистуючого гепатиту

Токсич не ураження печінки за типом хрон ічного лобулярного гепатит у

Токсич не ураження печінки за типом хрон ічного активного гепатиту

Токсич не ураження печінки з картино ю гепатит у, що не клас ифікується в інших рубриках

Токсич не ураження печінки з ф і брозом та цирозом печ інки

К 73.2 — аутоімунний гепатит

1. Сфера дії протоколу – загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів .

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога .

Стаціонарне обстеження та лікування у гастроентерологічних відділеннях можливе при загостреннях хронічних гепатитів (ХГ). Тривале медикаментозне противірусне або підтримуюче протизапальне лікування проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах.

3. Ознаки та критерії діагностики захворювання

Критерії діагностики ХГ:

q Біохімічне підтвердження ураження печінки (підвищення рівню печінкових ферментів, білірубіну, тимолової проби, диспротеїнемія, гіпергаммаглобулінемія)

Критерії діагностики хронічних вірусних гепатитів (ХВГ):

q Серологічні маркери вірусів гепатитів В, С, D ( HBs Ag , H В e Ag , анти H В e , HBc IgM , IgG ), анти HBc IgG , IgM :

Критерії діагностики ХВГ-В-інфекції

Критерії стадії інтеграції ХВГ-В

На явність с ироваткових маркер і в:

· Анти - HBc or Ig G

Критер ії стад ії репл і кац ії ХВГ-В

На явність с ироваткових маркер і в:

· Анти - HBc or IgM

Критерії діагностики ХВГ-С-інфекції

· Наявність в анамнезі вказівок на гостру фазу (факультативна ознака)

· Відсутність клінічних проявів (можлива гепатомегалія)

· Можливе підвищення активності АЛТ

· Поява клінічних ознак хронічного гепатиту (в тому числі – позапечінкових)

· Виявлення анти-HCVcore IgG за відсутністю або низькому титрі анти-HCVcore IgМ, можливо виявлення анти-HCV к NS4.

· В иявлення HCV-РНК

Критерії діагностики токсичних (медикаментозних) гепатитів:

o Прийом потенційно шкідливих для печінки ліків, що застосовувались протягом останніх 3 міс.

o Виключення зловживання алкоголем, перенесеного гострого вірусного гепатиту

o Відсутність серологічних маркерів вірусних гепатитів

Критерії діагностики аутоімунних гепатитів ( АІГ):

? відсутність в анамнезі гемотрансфуз і й , прийому гепатотоксич них речовин, контакт у з гепатотропн и ми отрутами, зловживання алкоголем;

? відсутність маркер і в активно ї в і русно ї і нфекц ії (П Л Р-РНК, ПЛР-ДНК);

? г і пергамаглобул і нем і я ( збільшення більше ніж у 1,5 раз и ); збільшення вмісту Ig G (б ільше ніж у 1,5-2 раз и );

? наявність антинуклеарн і , антигладком ”язеві, антимітохондр і альн і антит і л , мікросомальних антит і л (анти- LKM -1, LKM-3) до антигену микросом печінки та нирок або до розчинного печ інкового антигену (анти- SLA )

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов”язкового асортименту

Діагностика:

q Загальний анал і з кров і, сечі, кала – одноразово

q Загальний білок та білкові фракції – одноразово

q Білірубін та його фракції – одноразово

q Тимолова проба – одноразово

q АСТ, АЛТ, Л Ф, ГГТ – одноразово

q Сироваткові маркери вірусних гепатитів ( імуноферментним методом ) – одноразово

NB ! При позитивному результаті імуноферментного аналізу на серологічні маркери вірусів гепатитів проводять більш чутливе та специфічне обстеження – полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) — ПЛР- HBV DNA , ПЛР- HCV РНК

q УЗ Д печ інки, ж овчного міхура , п ідшлункової залози та селез і нки – одноразово

Лікування ХВГ :

Основою лікування хворих на ХВГ є етіотропна противірусна терапія .

Критерії відбору хворих дл я і нтерферонотерап ії при ХВГ-В:

Критерії відбору хворих для і нтерферонотерап ії при ХВГ-С:

· По зитивна реакц і я H С V -РНК у сироватці крові

· На явність портального або ступенчатого ф і броз у у поєднанні з ознаками запалення та некрозу

· Низ ь кий рівень заліза у печінці .

Протипоказання для і нтерферонотерапії при ХВГ-С:

• Декомпенс ований ЦП;
• Т яж кі соматич ні захворювання ;
• Т ромбоцитопен і я мен ш е 100 000/мл;
• Л ейкопен і я мен ш е 3000/мл;
• А уто і мунн і за хворювання ;
• Подовження застосування алкоголю або наркотик і в;
• Н а явність в анамнез і психіч них (особ ливо тяж кої депрес ії ) порушень

NB ! Як правило, тривалість комбінованого противірусного лікування складає 12 міс. при інфікуванні ХВГ-С з генотипом 1 b та 6 міс. – при інфікуванні ХВГ-С с генотипом 2 або 3. Якщо через 12 тижнів після початку лікування вірусне навантаження зменшується менше ніж у 100 разів, то досягнення стійкої вірусологічної відповіді малоймовірно, але подовження терапії може бути доцільним для зменшення запалення та прогресування фіброзу печінки. Л ікування хворих ХВГ -С проводит ь ся в амбулаторн и х у мовах .

Лікування токсичних (медикаментозних) гепатитів:

Основний принцип – негайна відміна ліків, що призвели до розвитку медикаментозного ураження печінки . При розвитку ознак прогресуючого ураження печінки – екстрене застосування специфічних антидотів (наприклад, N -ацетилцистеїн при отруєнні парацетамолом).

Показано повноц і нне д іє тич н е харчування з вилученням продукт і в та страв , які є на вантажуючими для печ інки ( смажене, жирне, копчене). Обмеження тваринного білк у проводит ь ся у випадку виникнення печінкової е нцефалопат ії .

Призначаються кортикостероїди, урсодезоксихолева кислота, дезинтоксикаційна терапія. Можливо застосування гепатопротекторів рослинного походження, препаратів есенціальних фосфоліпідів, але їх ефективність точно не доведена.

Лікування аутоімунних гепатитів:

Відсутність можливості проведення етіологічного лікування виводять на перший план патогенетичну імуносупресивну терапію, основою якої до сьогоднішнього дня є глюкокортикостероїди. У лікуванні хворих на АІГ можливо також використовувати препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДК). Хорош і результат и застосування УДК отримані при лікуванні АІГ з явищами холес таз у . У випадках загрози розвитку остеопороз у (по хилий вік, тривалий прийом стероїдів ) можливо застосування препарат і в кальц ію по 1 г кожноденно , в і там і н у Д (1000 О Д) на день ( 1 м і сяц ь ).

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

§ Наявність антинуклеарних, антигладком”язевих, антимітохондриальних та ін. аутоантитіл – одноразово

§ С-реактивн и й протеїн – одноразово

§ L Е-кл і т ини – одноразово

§ К реатин і н, сечовина кров і – одноразово

§ Пункційна біопсія печінки та морфологічне дослідження

§ Сироватковий холестерин та ліпідний профіль – одноразово

§ Вміст заліза, міді, калію, натрію – одноразово

§ Феритин та церулоплазмін у крові – одноразово

§ Мідь у сечі (24-годинна екскреція міді при підозрі на хворобу Коновалова-Вільсона) – одноразово

Лікування:

Хворі на А І Г є кандидат ами для трансплантац ії печ інки, особ ливо у випадках, коли консервативна терап і я не да є результат у або р озвинаються ускладнення цирозу .

6. Середня тривалість лікування :

ХВГ – 6-12 міс. амбулаторно (в залежності від вірусу та його генотипу ).

Хронічних токсичних гепатитів — 1-2 міс. амбулаторно.

Хронічних аутоімунних гепатитів – 1-1,5 міс. стаціонарно, тривале підтримуюче лікування стероїдами в амбулаторних умовах.

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Критер ії е фективності л ікування хворих на ХВГ-В :

Основні критерії ефективності — негативна ПЛР- H В V РНК, нормалізація АЛТ, поліпшення самопочуття.

Критер ії е фективност і л ікування хворих на ХВГ-С :

Виділяють відповідь на лікування хворих ХВГ-С після закінчення курсу лікування та віддалені результати або стійку відповідь, яка оцінюється через 6 місяців. Критеріями ефективності лікування є поліпшення самопочуття, нормалізація показників печінкових проб та зникнення сироваткових маркерів реплікації вірусу (негативна ПЛР- HCV РНК).

Критеріями ефективності лікування хворих на токсичні та аутоімунні гепатити є нормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки.

8. Реабілітація

Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою, виключення алкоголю та прийому гепатотоксичних ліків. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Карлови Вари).

9.Диспансерне спостереження

Усі хворі на ХВГ підлягають активному диспансерному нагляду з періодичним обстеженням 1 раз у 6 місяців з метою визначення доцільності призначення противірусного лікування. УЗД печінки, біохімічні проби печінки 1 раз на рік. Хворі на АІГ підлягають постійному диспансерному нагляду з моніторингом загального аналізу крові, біохімічних проб печінки, УЗД.

Директор Департаменту

організації і розвитку

медичної допомоги населенню В.М.Таран

Гепатит B – это воспалительное заболевание печени вирусной этиологии. Проявляется острым или хроническим течением с проявлением общих симптомов, свойственных болезням печени. Развитие гепатита B не связано с большим уровнем потребления алкоголя или неправильным питанием. Возбудитель – гепаднавирус. Диагностики гепатита В опирается на сбор анамнеза, выявление клинических данных и лабораторных исследованиях.

О чем я узнаю? Содержание статьи.

Что такое гепатит В?

Гепатит В – опасное вирусное заболеваний, поражающее орган фильтрации человека – печень. Поздняя диагностика может сильно ухудшить качество жизни человека и даже привести к смерти от гепатита В. Поэтому ранняя профилактическая диагностика способна качественно улучшить жизнь больного, выявить присутствие чужеродного агента в крови. Назначение поддерживающей терапии в ранние сроки развития заболевания повышает шанс сохранить жизненный уровень на прежнем уровне.

Причины заболевания

Возбудителем гепатита в организме человека – опасный вирус из семейства гепадновирусов. Характерное свойство вируса, сохраняться во биологических жидкостях, вырабатываемых организмом. Это стоит учитывать при постановке диагноза, исключая возможный риск человека контактировать с инфицированной жидкостью.

Причины возникновения тесно связаны с факторами передачи агента.

Передача возбудителя происходит:

1. Гематогенным путем. При донорстве в момент переливания крови и ее плазмы или форменных элементов есть возможность заразиться.
2. Несоблюдение правил асептики и антисептики при использовании игл и шприцов. Случай заражения характерен для лиц, употребляющих наркотики в инъекционном виде.
3. Половой путь. Устойчивость вируса гепатита в сперме или предэякуляте очень велико. Данный способ заражения наиболее часто проявляется у партнеров, практикующих незащищённый секс.
4. Внутриутробный. Передача вируса происходит от зараженной женщины через плаценту прямиком плоду, в результате чего ребенок рождается уже заболевшим.
5. Наличие одного из пунктов в анамнезе пациента может стать причиной для подозрения на гепатит.

Диагностика гепатита В

Подтверждают диагноз на основе данных анамнеза, клинических симптомов и лабораторных исследований. Решающим пункт в диагностике – лабораторное исследование крови больного серологическим методом. Опасность заболевания в силу вирусной этиологии требует комплексного перечня исследований на основе которых устанавливаются тонкости возникшего заболевания и назначается терапия.

Сбор анамнеза является мощным оружием в руках лечащего врача. Получение информации об условиях жизни больного, обиходе и причинах обращения за помощью – важны. Стоит обратить на факторы передачи заболевания. Это поможет подтвердить возможность проникновения вирусного агента в организм. Возможное донорство пациента, употребление наркотиков или незащищенный секс – все это может стать почвой для подозрения на заражение возбудителем вирусного гепатита.

Осмотр больного дает возможность обнаружить специфические для болезни симптомы. Вирусный гепатит проявляется в виде острого и хронического течения. Инкубационный период составляет около 60-120 дней.

При остром течении характерные признаки следующие:

1. Желтушность. Слизистые конъюнктивы и ротовой полости приобретают желтый цвет, при тяжелом проявлении желтый оттенок приобретает и кожа.
2. Апатия. Человек вяло реагирует на внешние раздражители, склонен к сонливости, потере аппетита и интереса к жизни.
3. Снижения функций желудочно-кишечного тракта. Симптом проявляется в виде запоров, тяжести в животе и метеоризме.
4. Воспалительные образования на кожном покрове. Артриты и артрозы.

Отдельно стоит отметить состояние печени – пальпация указывает на ее увеличение и даже болезненность, область правого подреберья становится чувствительной, местная температура выше нормы.

Хроническое течение наиболее опасно для человека. Подобное проявление болезни нередко приводит к смерти в силу отсутствия осведомленности больного о своем статусе. Также, хронически больной пациент, служит потенциально опасным носителем – передача возбудителя другому человеку может стать полной неожиданностью.

Хроническое течение характеризуется низкой болевой реакцией в области печени, временами снижением функции активности желудка или кишечника.

Часто лабораторная диагностика вирусного гепатита связана именно с проведением исследования биологических материалов пациента.

Лабораторные исследования – это гарант постановки точного диагноза. Только проверка крови больного на гепатит В способна подтвердить диагноз.

Наиболее применяемыми материалами, используемыми в лабораторных исследованиях на гепатит б, является кровь больного, а также отобранные образцы печеночной ткани для диагностики.

Для анализа крови берется исключительно венозная составляющая. Учитываются показатели, указывающие на работу печени – билирубин, аланинаминотрансфераза(АЛТ) и аспартатаминотрансфераза(АСТ). При увеличении количества указанных пунктов можно говорить о нарушениях в работе органа и его поражении вирусным агентом.

Метод основан на исследовании крови на наличие антигенов и антител, образующихся в крови при проникновении чужеродного организма. Для исследования производится забор цельной венозной крови, из которой выделяют красные кровяные тельца – эритроциты. Именно в данных клетках происходит обнаружение комплекса антиген-антитело.

Наиболее часто встречаются следующие виды антигенов, характерные для гепатита В:

1. НВеАg – данный вид антигена коварен. С одной стороны – присутствие говорит о повышении защитных свойств внутренней среды организма, выздоровлении и снижении вирусной активности, с другой – может характеризовать процесс перетекания клинической формы в хроническую.
2. Постановка диагноза на вирусный гепатит б может основываться только по единственному маркеру – НвсIgM, так как только он является гарантом положительного или отрицательного диагноза заболевания.

Этот метод основывается на выявлении следов ДНК вируса, которые обладают способностью методично копировать участки обнаруженного следа возбудителя и идентификации.

Часто этот способ применяют уже после проведения серологических исследований. Метод ПЦР дает возможность оценить, насколько положительно влияет на организм назначенное врачом лечение.

Один наиболее применяемый инструментальный метод диагностики гепатита – гистологический. Исследование ткани больного – сложная процедура. Она применяется на самых последних этапах диагностики. Для исследования необходимо получение образца ткани пациента или проведение биопсии. Метод отличается своей болезненностью и требует мастерства проводящего процедуру специалиста. Полученный участок печеночной ткани исследуется на уровень инфекционной плотности и характера ткани – количественных изменений в гепатоцитах, замещении печеночной ткани соединительной или жировой.

Вспомогательным инструментальным методом выявления может быть проведение ультразвукового исследования.

Сравнение и исключение заболеваний с похожими признаками дает способ поставить правильный диагноз и назначить необходимую терапию.

Дифференцируют гепатит В следующим образом:

• цирроз печени;
• абсцесс печени;
• желчнокаменная болезнь;
• гепатиты иной этиологии и вызванные другими штаммами вирусов;
• отравления разной этиологии;
• воспалительные заболевания желудочно-кишечного тракта.

Возможна ли ошибка при диагностике гепатита В?

Диагностика гепатита Б – сложный процесс, требующий специфического внимания клинициста при исследовании. Чуткость, которая прикладывается при анализе полученных данных, дана не каждому лечащему врачу. Поэтому случаи ошибок не редки.

Обратите внимание насколько полно назначаются исследования лечащим врачом. Выводы о состоянии здоровья, основанные на общем осмотре, говорят о возможной некомпетентности медика в вопросах диагностики.

Что делать если обнаружили гепатит В?

Даже ведение добропорядочного образа жизни не способно защитить человека от заражения гепатитом В. Не падайте духом – заболевание не приговор. Утрите слезы и действуйте. Для поддержания уровня жизни возникнет необходимость строгого режима – изменения в питании, гигиене и быте.

Потребление необходимого перечня лекарственных средств плотно войдет в обиход, а посещение врачей будет проходить регулярно. Однако, не стоит расстраиваться – жизнь не закончена. Соблюдение перечня правил и профилактических мер оставят вас таким же равноправном членом общества.

Делая выводы, отмечено, что диагностика на гепатит B должна проводится комплексно. В число методов включены как клинические способы, так и лабораторные методы диагностики, способные указать на присутствие возбудителя в организме больного. Подтвердить гепатит В можно только при проведении лабораторного исследования венозной крови пациента. Диагностировать гепатит одним способом невозможно.

Особенности диагностики гепатита

Чем бы ни был вызван гепатит, разрушения, произведенные им, практически всегда одинаковы — клетки печени перестают выполнять свои функции и гибнут.

Самая распространенная группа гепатитов. Разрушения в клетках печени происходят из-за проникновения в организм специфических вирусов. Различают несколько форм вирусного гепатита — A, B, C, D, E и G.

А, В, D и Е проявляются относительно одинаково — диарея, тошнота и рвота, нарастающая слабость, боль в области желудка и правого подреберья, пожелтение кожных покровов и белков глаз, увеличение печени в размерах. Гепатиты С и G более коварны и нередко долгие годы единственным симптомом является непреходящая усталость.

Лабораторные методы диагностики являются основными при выявлении заболевания. Обязателен ПЦР-анализ на выявление фрагментов РНК вируса и иммунологическое исследование, определяющее наличие антител к вирусу. Также необходимо сделать биохимический анализ крови, определить уровень билирубина и ферментов (например, АлТ, АсТ).

Не только вирусы, но и токсины растительного и искусственного происхождения могут вызвать гепатит. Различные отравляющие вещества, яды, которые содержатся в растениях и грибах, способствуют гибели клеток печени. Диагностика гепатита этого типа проводится путем выявления уровня билирубина, альбумина и протромбина, а также ферментов.

Одним из проявлений лучевой болезни, которая возникает из-за радиационного воздействия, является лучевой гепатит. В клинической практике данное заболевание встречается редко. Чтобы возник риск развития этой болезни, человек должен достаточно долго (в течение 3-4 месяцев) получать дозы радиации, превышающие 400 рад. Главный лабораторный метод диагностики лучевого гепатита — биохимический анализ крови и анализ на билирубин.

Это редкая форма гепатита, и наука до сих пор не может объяснить, почему такое заболевание возникает. При аутоиммунном гепатите защитная система дает сбой и начинает атаковать клетки печени так, словно это чужеродные организмы. Данная форма гепатита часто сопровождает другие аутоиммунные заболевания, но может развиваться и самостоятельно. Для лабораторной диагностики аутоиммунного гепатита исследуется уровень гамма-глобулинов и IgG (болезнь можно заподозрить, если их показатели выше нормальных вдвое и больше), АсТ, АлТ.

Поскольку вирусные гепатиты распространены шире всего, остановимся на лабораторных методах их диагностики подробнее. Следует сказать, что именно анализ крови может дать больше всего информации об этом заболевании. Инструментальные методы (КТ, МРТ, УЗИ) для диагностики гепатита малоэффективны, они могут дать информацию о состоянии и структуре печени, но не о том, какой именно вирус поразил организм и как давно это произошло.

• Общий и биохимический анализ крови . Для этого типа гепатита характерны низкий уровень лейкоцитов и высокая скорость оседания эритроцитов (СОЭ), пониженный альбумин и билирубин.
• Выявление антител к вирусу . Антитела к вирусу гепатита А Анти-НАV IgM можно обнаружить в самом начале заболевания, при появлении первых симптомов, сразу после окончания инкубационного периода. Самый надежный метод диагностики — ПЦР-анализ, позволяющий побнаружить в сыворотке крови антитела даже тогда, когда их концентрация ничтожно мала. Более того, метод ПЦР дает информацию о том, когда именно произошло заражение.
• Анализ на определение РНК вируса . ПЦР-анализ дает возможность обнаружить и фрагменты РНК вируса гепатита А.

• Общий и биохимический анализ крови . Как и при гепатите А, этот анализ позволяет оценить изменения в работе и состоянии печени.
• Анализ на антигены. HBsAg — самый ранний маркер этого вируса, его можно обнаружить уже в инкубационном периоде. Количественное определение этого антигена используют не только для подтверждения диагноза, но и для определения стадии — острой или хронической.
• Анализ на антитела к антигенам вирус а. Наличие антител к HB-core Ag может говорить о том, что человек когда-то переболел гепатитом В, поскольку эти антитела сохраняются в крови еще очень долго после выздоровления, иногда — всю жизнь.

• Общий и биохимический анализ крови.
• Анализ на антитела . При проведении выявляется наличие антител IgM.
• Анализ на определение РНК вируса . Проводится методом ПЦР, позволяет выявить болезнь на ранней стадии и избежать ее перехода в хроническую форму.
• Определение интерлейкина 28 бета . Анализ, проводится методом ПЦР, позволяет спрогнозировать возможную эффективность лечения.

• Общий и биохимический анализ крови.
• Определение антител к антигенам. В момент, когда заболевание находится в острой стадии, анализ показывает высокое содержание антител IgM. После этого в течение какого-то времени могут быть обнаружены другие антитела — IgG.
• Определение РНК вируса. При помощи ПЦР-метода РНК вируса можно обнаружить даже при его малой концентрации. Анализ дает информацию не только о типе вируса, но и о стадии болезни.

• Общий и биохимический анализ крови.
• Анализ на определение антител. Это основной лабораторный метод диагностики гепатита Е. Он показывает наличие антител IgM и IgG.

Лабораторные исследования — крайне важная часть диагностики гепатита, и если у вас есть подозрение на это заболевание, необходимо срочно сдать анализы. От их результатов зависит схема и эффективность лечения гепатита.

Очень час­то ди­аг­нос­ти­ка ге­па­ти­та вклю­ча­ет в се­бя не толь­ко ла­бо­ра­тор­ные, но и ин­ст­ру­мен­таль­ные ис­сле­до­ва­ния — как пра­ви­ло, УЗИ пе­че­ни. Од­на­ко этот ме­тод счи­та­ет­ся лишь вспо­мо­га­тель­ным.