Конституційне право україни шпора

Код роботи: 4958

Вид роботи: Шпаргалка

Предмет: Конституційне право

Тема: 200 питань

Кількість сторінок: 292

Дата виконання: 2017

Мова написання: українська

Ціна: 1300 грн

1. Конституційне право – провідна галузь права України

2. Конституційне право як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна

4. Поняття і предмет конституційного права України

5. Роль конституційного права України в системі права України

6. Метод конституційно-правового регулювання

7. Основні принципи та система конституційного права України

8. Поняття і система інститутів конституційного права України

9. Критерії класифікації інститутів конституційного правасистему інститутів конституційного права

10. Загальні, основні та початкові інститути конституційного права

11. Сутність і зміст конституційно-правової норми

12. Види конституційно-правових норм

13. Особливості конституційно-правової норми

14. Порядок реалізації конституційно-правових норм

15. Поняття і види конституційно-правових відносин

16. Суб'єкти і об'єкти конституційно-правових відносин

17. Що слід розуміти під конституційною правосуб’єктністю учасників конституційно-правових відносин

18. Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин

19. Поняття джерел конституційного права. Формалізовані та неформалізовані джерела конституційного права

20. Види джерел конституційного права України

21. Конституція України – основне джерело конституційного права України

22. Загальна характеристика і основні риси Конституції України

23. Суть конституціоналізму

24. Суть фактичної і юридичної конституції

25. Класифікація Конституції України

26. Структура та основні положення Конституції України

27. Конституційний процес в Україні

28. Поняття і роль закону в системі джерел конституційного права України

29. Розкрити види законів України

30. Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесу

31. Значення і юридична сила конституційних і звичайних законів

32. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України

33. Акти Конституційного Суду України як джерела конституційного права

34. Поняття і сутність конституційного ладу України

35. Принципи конституційного ладу України

36. Елементи конституційного ладу

37. Базові цінності як елемент конституційного ладу

38. Поняття і властивості суверенітету України

39. Поняття потенційного та реального суверенітету

40. Організація державної влади в Україні

41. Розподіл державної влади

42. Принцип стримання і противаги

43. Верховенство права в Українській державі

44. Загальна характеристика громадянського суспільства та його ознаки

45. Поняття і ознаки правової держави

46. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави

47. Інститут захисту конституційного ладу України

48. Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави

49. Поняття, форми і принципи державного устрою

50. Детермінованість повноважень державних органів

51. Поняття і принципи формування правової держави в Україні

52. Декларація про державний суверенітет України та її роль в становленні держави України. Прийнята 16.07.1990 р.

53. Співвідношення державного, народного, національного суверенітету

54. Поняття державних символів України

55. Функції державних символів України

56. Суть і зміст народовладдя в Україні

57. Форми здійснення прямого народовладдя в Україні

58. Петиційне право, його реалізація в Україні

59. Спільність і відмінність основних форм народовладдя

60. Поняття і види референдумів

62. Принципи участі громадян у референдумах

63. Демократичні засади підготовки і проведення референдумів

64. Ініціювання та призначення референдуму. Порядок формування ініціативних груп

65. Референдний процес в Україні

66. Суб’єкти референдного процесу в Україні

67. Правові гарантії здійснення народовладдя

68. Поняття і форми представницької демократії

69. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи

70. Демократизм виборчої системи в Україні

71. Види виборчих систем

72. Позитиви й негативи мажоритарної виборчої системи

73. Позитиви й негативи пропорційної виборчої системи

74. Основні принципи виборчої системи України

75. Порядок організації та проведення виборів

76. Процедура реєстрації виборців України

77. Суб’єкти виборчого права в Україні

78. Види виборчих комісій на виборах в Україні

79. Статус Центральної виборчої комісії

80. Виборчий процес в Україні

81. Види виборчих дільниць на виборах в Україні

82. Проведення передвиборної агітації на виборах в Україні

83. Структура виборчого бюлетеня

84. Гарантії здійснення виборчого права

85. Види правових статусів осіб

86. Гуманістична спрямованість основ правового статусу

87. Поняття, принципи і зміст правового статусу особи

88. Конституційно-правовий статус особи, його структура

89. Співвідношення конституційних прав та конституційних свобод

90. Покоління прав людини

91. Поняття громадянства і засоби його набуття

92. Ознаки громадянства

93. Натуралізація за національним законодавством

94. Філіація за національним законодавством

95. Порядок набуття громадянства України

96. Підстави набуття громадянства України

97. Порядок припинення громадянства України

98. Порядок набуття громадянства України дітьми

99. Документи, що підтверджують громадянство України

100. Обмеження щодо набуття громадянства України

101. Органи, що приймають рішення про громадянство та їх компетенція

102. Класифікація прав і свобод громадян

103. Сутність позитивного та негативного права

104. Громадянські права та свободи людини та громадянина в Україні

105. Принцип рівності прав і свобод, його сутність

106. Політичні права і свободи громадян України

107. Соціально-економічні права громадян України

108. Культурні права громадян України

109. Система обов'язків громадян України

110. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України

111. Організаційно-правові інститути як гарантії прав і свобод

112. Судові гарантії здійснення прав і свобод громадян України

113. Механізми захисту прав людини

114. Міжнародно-правові механізми захисту прав людини

115. Порядок звернення до Європейського Суду з прав людини

116. Правовий статус іноземців в Україні та його основні принципи

117. Принцип національного режиму та принцип взаємності

118. В’їзд іноземців в Україну

119. Виїзд іноземців з України

120. Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав

121. Скорочення терміну перебування на території України

122. Видворення за межі України

123. Транзитний проїзд по території України

124. Правовий статус осіб без громадянства

125. Співвідношення соціальних прав громадянина України та іноземця

126. Статус закордонного українця

127. Поняття права притулку

128. Статус біженця в Україні

129. Поняття та ознаки органу Української держави

130. Система органів Української держави

131. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади Української держави

132. Порядок утворення Верховної Ради України

133. Компетенція Верховної Ради України

134. Парламентська більшість та опозиція

135. Парламентські процедури

136. Законодавча діяльність Верховної Ради України

137. Суб’єкти розробки законів та суб’єкти законодавчої ініціативи

138. Парламентські читання

139. Бюджетна процедура Верховної Ради України

140. Комітети Верховної Ради України та їх повноваження

141. Тимчасові та спеціальні слідчі комісії Верховної Ради України

142. Організація роботи Верховної Ради України

143. Сесії Верховної Ради України

144. Парламентські слухання

145. Конституційний-правовий статус народного депутата

146. Діяльність депутата

147. Особливості правового статусу депутата місцевої ради

148. Основні гарантії депутатської діяльності

149. Депутатський імунітет та депутатський індемнітет

150. Депутатський запит і депутатське звернення

151. Рахункова палата України

152. Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

153. Порядок звернення громадян до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

154. Правовий статус Президента України

155. Президент України як глава держави

156. Порядок проведення виборів Президента України

157. Компетенція Президента України

158. Виключні повноваження Президента України

159. Повноваження Президента України в сфері оборони країни

160. Взаємовідносини Президента України з Верховною Радою України

161. Взаємовідносини Президента України з Кабінетом Міністрів України

162. Акти Президента України

164. Поняття та функції виконавчої влади

165. Система органів виконавчої влади

166. Кабінет Міністрів України – орган виконавчої влади

167. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України

168. Компетенція Кабінету Міністрів України

169. Система центральних органів виконавчої влади

170. Міністерство як центральний орган виконавчої влади

171. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом

172. Місцеві державні адміністрації, їх повноваження

173. Організація роботи місцевих державних адміністрацій

174. Правові основи організації судової влади

175. Судова влада в системі розподілу влади

176. Загальна характеристика судової системи України

177. Система судів загальної юрисдикції

178. Склад та структура Конституційного Суду України

179. Повноваження Конституційного Суду України

180. Юридична сила рішень та висновків Конституційного Суду України

181. Вища рада юстиції

182. Органи прокуратури в системі державного апарату

183. Повноваження прокуратури України

184. Форми реагування прокуратури на порушення законності

185. Поняття і значення територіального устрою держави

186. Основі принципи територіального устрою держави

187. Ознаки унітарності України

188. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні

189. Порядок зміни адміністративно-територіального поділу України

190. Правовий статус Автономної Республіки Крим

191. Система органів влади в Автономній республіці Крим

192. Повноваження органів влади в Автономній республіці Крим

193. Поняття і принципи місцевого самоврядування

194. Сучасні теорії та системи місцевого самоврядування

195. Основні моделі місцевого самоврядування

196. Форми здійснення місцевого самоврядування в Україні

197. Система органів місцевого самоврядування в Україні

198. Повноваження органів місцевого самоврядування

199. Функції органів місцевого самоврядування

200. Форми роботи органів місцевого самоврядування

Конституційне право як галузь права. Специфіка та зміст конституційно-правових відносин. Утворення держави Україна, її державний устрій, форма правління та територіальна організація. Види правового статусу особи. Конституційно-правовий статус Криму.

• посмотреть текст работы "Конституційне право України"

• скачать работу "Конституційне право України" (шпаргалка)

Поняття і предмет конституційного права України. Порядок реалізації конституційно-правових норм. Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин. Порядок прийняття законів. Значення і юридична сила конституційних і звичайних законів.

краткое изложение, добавлен 28.03.2009

Предмет, метод та система конституційного права зарубіжних країн. Конституційно-правові норми: поняття, ознаки, види. Види державно-територіального устрою. Правовий статус осіб без громадянства, іноземних громадян та осіб з подвійним громадянством.

шпаргалка, добавлен 30.11.2012

Основний предмет правового регулювання конституційного права. Аналіз чотирьох груп (блоків) суспільних відносин. Конституційне право в системі національного права України, його аналіз. Метод правового регулювання. Конституційно-правова відповідальність.

реферат, добавлен 06.11.2017

Загальна характеристика конституційних прав, гарантованих свобод, обов’язків людини і громадянина. Види і структура статусу особи в системі конституційного права України. Державні принципи реалізації особистих прав і свобод громадянина у суспільстві.

курсовая работа, добавлен 19.03.2015

Типологія та зміст конституційних принципів державного та суспільного ладу України. Конституційні основи правової системи, національної безпеки та міжнародної діяльності України. Загальна характеристика, зміст та суб'єкти конституційно-правових відносин.

контрольная работа, добавлен 29.10.2008

Зміст та напрями розвитку конституційного права людини та громадянина на освіту в Україні у контексті модернізації українського суспільства. Обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового механізму його забезпечення права на освіту.

автореферат, добавлен 14.09.2015

Конституційні основи Великобританії. Специфічний нестандартний характер британської конституції. Конституційно-правовий статус людини і громадянина. Двопартійна політична система країни. Організація і діяльність органів влади та державний устрій.

творческая работа, добавлен 30.11.2010

Місце диспозитивного методу правового регулювання в системі методів правової регламентації суспільних відносин. Поняття та предмет конституційного права України як галузі права. Особливості функціонування конституційно-правових інститутів в Україні.

курсовая работа, добавлен 17.04.2018

Конституційне право - це сукупність конституційно-правових норм, у яких встановлюються формально-визначені обов’язкові правила поведінки учасників (сторін) конституційно-правових відносин. Конституція України, три різновиди конституційних інститутів.

реферат, добавлен 04.03.2009

Поняття і предмет конституційного права України. Конституційно-правові норми, їх особливості та види. Поняття, види і роль закону в системі джерел конституційного права України. Суверенітет і принципи держави України.

курс лекций, добавлен 17.08.2009

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к подобным работам

• Рубрики
• По алфавиту
• Закачать файл
• Заказать работу
• Вебмастеру
• Продать

• посмотреть текст работы

• скачать работу можно здесь

• сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу и оценить ее, кликнув по соответствующей звездочке.

ПЛАН

• 1. Поняття конституційного права, його система та джерела.
• 2. Конституційно-правові відносини.
• 3. Засади конституційного ладу України.
• 4. Правовий статус людини і громадянина. Громадянство України
• 5. Основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні та гарантії їх реалізації.

Поняття конституційного права, його система та джерела

Конституційне право – це провідна галузь права, яку складають конституційно-правові норми, що закріплюють засади суспільного, політичного та державного ладу, адміністративно-територіальний устрій держави, принципи організації, систему і порядок функціонування органів державної влади, правовий статус людини і громадянина.

Конституційному праву властивий особливий предмет правового регулювання, до якого можна віднести наступні групи суспільних відносин:

• – відносини, які становлять основоположні засади народовладдя та суверенітету народу;
• – відносини, які визначають будівництво і устрій держави, як організації влади народу і для народу;
• – відносини, які визначають основоположні засади функціонування держави;
• – відносини, які визначають характер зв'язків між державою і конкретною особою.

Таким чином, предмет конституційного права складають найбільш важливі, значимі суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України.

Предмет правового регулювання тісно пов'язаний із методом правового регулювання – системою прийомів і способів, за допомогою яких норми права впливають на конституційно-правові відносини. Конституційному праву властиві наступні методи правового регулювання:

• 1. Метод конституційного регулювання. Суть цього методу полягає в тому, щоб закріпити не всі, а найголовніші, кардинальні принципи і положення стосовно конституційних відносин. Особливостями цього методу є установчий характер, універсальність, безпосереднє пряме регулювання, поєднання стабільності і динамізму.
• 2. Метод безпосереднього закріплення. Даний метод проявляється в закріпленні положень і принципів конституційного права в Конституції та надання їм вищої юридичної сили. Всі інші законні і підзаконні акти повинні безпосередньо їй відповідати.
• 3. Методи загального регламентування, установчі методи, методи декларацій, методи встановлення принципів, цілей і завдань організації і діяльності суб'єктів конституційного права.
• 4. Методи імперативного, деталізованого регулювання. Суть їх полягає в субординації і підпорядкуванні суб'єктів конституційного права одного перед іншим у відносинах між собою.

Однак найчастіше вченими вирізняються два основних методи конституційно-правового регулювання – владно-імперативний (який базується на владі й підпорядкуванні) та диспозитивний (що формується на свободі волі та рівності). Наприклад, виборче законодавство встановлює, що вибори є вільними. Тому ніхто не може примусити громадянина йти на вибори. Тобто держава і громадянин у цих правовідносинах є рівноправними суб'єктами.

Реалізація окреслених методів здійснюється за допомогою способів правового регулювання: зобов'язання, дозвіл, заборона, регламентація структури.

Як і будь-яка галузь права, конституційне право має стандартну систему, тобто складається із конституційно-правових норм та інститутів.

Конституційно-правова норма – це встановлене або санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює суспільні відносини, які становлять предмет конституційного права.

Конституційно-правовим нормам притаманні загальні ознаки юридичних приписів, тобто вони регулюють суспільні відносини, встановлюють обов'язкові правила поведінки, містяться в чинних правових актах держави; охороняються і забезпечуються в разі необхідності примусовою силою держави.

Однак конституційно-правові норми володіють певними особливостями, що відрізняють їх від норм інших галузей права;

• а) зміст, сфера суспільних відносин, на регулювання яких спрямовані;
• б) джерела, в яких вони містяться, оскільки найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу;
• в) установчий характер приписів, оскільки конституційно-правові норми визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенцію державних органів;
• г) особливість внутрішньої структури.

Конституційно-правові норми України суттєво відрізняються одна від одної за юридичною силою. Це залежить від того, у якому нормативному акті міститься норма і яке місце посідає акт у правовій системі України. Найважливіші норми містяться в Конституції України і конституційних законах. Жодна правова норма не повинна суперечити нормам Конституції України. На основі Конституції, законів України в державі видаються інші правові акти; постанови Верховної Ради України; укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України; акти органів місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування.

За своєю структурою конституційно-правові норми, як правило, не є класичними, тобто вони не завжди містять у своєму складі всі три елементи: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Можна визначити, що є норми, які мають тільки диспозицію, наприклад, ст. 103 Конституції України визначає: “Президент України є главою держави і виступає від її імені”. Є такі, що складаються з гіпотези і диспозиції. Окремі статті також можуть містити санкцію. Наприклад, ст. 111 Конституції України визначає, що “Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину”.

Наступним елементом системи конституційного права виступає конституційно-правовий інститут – відповідна система норм конституційного права, що регулюють однорідні та взаємопов'язані суспільні відносини, які утворюють відносно самостійну групу. За своїм змістом конституційно-правові інститути об'єднують норми як Конституції України, так і поточного конституційного законодавства.

До конституційно-правових інститутів відносять: основи конституційного ладу України, основи правового статусу людини і громадянина, виборче право, інститути парламентаризму, референдуму, громадянства, президента, територіального устрою, конституційного контролю, місцевого самоврядування тощо.

Норми та інститути конституційного права знаходять своє відбиття у джерелах конституційного права, історично джерела конституційного права різних країн складали звичаї, правові прецеденти, нормативно-правові акти, а в окремих випадках міжнародні та внутрішньодержавні договори.

Система правових актів, що становлять джерела конституційного права України, є досить широкою. До неї відносяться Конституція України, закони, постанови Верховної Ради України, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, постанови Кабінету Міністрів України, акти місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, регламенти тощо.

Правові акти конституційного характеру має право приймати Центральна виборча комісія як орган державної влади.

Розглянемо більш детально таке джерело конституційного права як конституція. У перекладі з англійської мови слово “конституція” означає “устрій”, з латинської – “затверджую, установлюю”. Цей термін відомий ще із часів Римської імперії та періоду феодалізму (наприклад, Павійська Конституція Священної Римської імперії німецької нації 1037 р.), однак у власному розумінні цього слова зазначені акти такими не були. З середніх віків залишились історичні пам'ятки – хартії, декларації та інші акти, які стали підґрунтям для майбутніх конституцій.

Конституція України – це єдиний нормативно-правовий акт, який має особливий характер, і за допомогою якого український народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і держави, визначає систему і структуру державної влади і місцевого самоврядування, основи правового статусу особи, територіального устрою держави.

Конституція України має юридичні властивості, які відрізняють її від інших нормативно-правових актів системи українського права та характеризують її як Основний Закон держави:

• 1. установчий характер – закріплює найважливіші права, свободи та обов'язки громадян, систему й основні принципи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;
• 2. вища юридична сила (юридичне верховенство) – усі закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України;
• 3. особлива юридична природа – має свій особливий предмет правового регулювання, унормовує найважливіші суспільні відносини, а саме: основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, виборчу систему, референдуми, систему і принципи діяльності органів державної влади, їх компетенцію тощо;
• 4. нормативність – обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної і прямої дії;
• 5. особливий порядок прийняття і зміни, наприклад, відповідно до ст. 154 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Стаття 157 Конституції України передбачає, що Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Також Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану;
• 6. підвищений ступінь охорони з боку держави. Так, в Україні функціонує Конституційний Суд України, на який покладено забезпечення, насамперед, конституційності, законів та деяких інших нормативно-правових актів;
• 7. є основою розвитку галузевого законодавства, яке розвивається відповідно до конституційних положень;
• 8. підсумковий характер Конституції – є вираженням ступеня суспільного розвитку, якого досягла держава, юридичним відображенням об'єктивного ходу історичного розвитку суспільства і держави, правовою формою суспільного прогресу, рівня правової культури соціуму;
• 9. програмний характер – визначає перспективи розвитку держави і суспільства, тенденції та напрями розвитку, основні цілі соціального прогресу, містить основні принципи здійснення влади, є орієнтиром розвитку всієї правової системи держави.

Розділ ІІ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

1.Конституційне право як галузь права. Поняття та предмет конституційного права.

3. Поняття конституції. Види конституцій.

4. Структура Конституції України. Конституційні основи державного та суспільного ладу України.

5. Громадянство України. Поняття громадянства. Підстави набуття громадянства

6. Поняття і система конституційних прав і свобод людини та громадянина. Поняття конституційних прав і свобод. Класифікація конституційних прав і свобод

Основні поняття: конституційне право; конституція; державний лад; суспільний лад; суверенність; незалежність; демократизм; правова держава; соціальна держава; гуманізм; плюралізм; статус особи; громадянин; іноземець; особа без громадянства; принципи громадянства; громадянські права; політичні права; соціальні права; економічні права; культурні права

Конституційне право – одна з провідних галузей права України, предметом регулювання якої є найважливіші суспільні відносини. Ці відносини складаються у всіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній. Конституційно-правові норми закріплюють насамперед принципи, які визначають устрій держави і суспільства, належність до громадянства, принципи, що характеризують становище людини в суспільстві і державі, її основні права, свободи і обов’язки. Предметом конституційного права України є форми безпосередньої демократії, наприклад, вибори, референдум, система органів державної влади, основи їх функціонування, система органів місцевого самоврядування, правовий статус органів законодавчої, виконавчої та судової влади, Конституційного Суду України, прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, порядок їх створення, компетенція, основні форми діяльності. До предмета конституційного права належать питання територіального устрою України, правового статусу Автономної Республіки Крим тощо. Основним джерелом конституційного права є конституція, норми якої мають найвищу юридичну силу в державі, а це означає, що будь-які інші нормативно-правові акти, які приймаються органами державної влади (закони, укази президента, постанови уряду тощо), повинні відповідати їй.

Конституційне право – це галузь права, що регулює принципи організації та порядок функціонування інститутів державної влади, правовий статус особи та її взаємовідносини з державою.

Пізнання галузі права неможливо без з’ясування особливостей правових норм, які її складають. Конституційно-правовим нормам притаманні загальні ознаки юридичних приписів, тобто вони регулюють суспільні відносини; встановлюють обов’язкові правила поведінки; містяться в правових актах держави; охороняються і забезпечуються в разі необхідності примусовою силою держави.

Разом з цим конституційні норми мають свою специфіку й у порівнянні з нормами інших галузей права вони відрізняються за своїм змістом і сферою суспільних відносин, які вони регулюють. Ці норми мають найвищу юридичну силу. На відміну від норм інших галузей права в нормах конституційного права значно більше норм загальнорегулюючого характеру.

Конституційно-правові інститути – це відповідна система норм конституційного права, які регулюють однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини, що становлять відносно самостійну групу.

До конституційно-правових належать такі інститути, як основи конституційного ладу України, основи правового статусу людини і громадянина, виборча система, народне представництво, конституційний контроль, інститут президентства та ін.

Система правових актів, які є джерелом конституційного права України, досить широка: Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, закони, постанова Верховної Ради України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим тощо. Особливе місце серед джерел конституційного права посідає Конституція України, норми якої мають установчий характер та вищу юридичну силу.

Поняття конституції. Види конституцій.Нині під конституцією розуміють систему загальнообов’язкових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою – з другого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством.

У науці конституційного права прийнято розрізняти поняття конституції у матеріальному значенні і поняття конституції у формальному значенні.

Конституція – це Основний Закон держави (єдиний нормативно-правовий акт або їх сукупність), що має найвищу юридичну силу і врегульовує найважливіші суспільні відносини.

Під конституцією в матеріальному значенні розуміється здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права та свободи людини і громадянина, визначають засади суспільного ладу, форми державного правління і державного устрою, основи організації центральних і місцевих органів державної влади, їх компетенцію та взаємовідносини, державні символи і столицю. Критерієм (підставою) для віднесення правових норм до норм конституції у матеріальному значенні є не стільки форма та юридична сила акту (актів), в якому (в яких) вони містяться, скільки характер відносин, які цими нормами регулюються. Назване вище коло відносин якраз і складає предмет конституційного регулювання.

Конституцією у формальному значенні іменується єдиний акт або ж кілька актів, що мають вищу юридичну силу стосовно всіх інших нормативних актів. Конституція в даному значенні – це свого роду закон законів. Вона може бути змінена тільки в особливому, встановленому, як правило, нею самою порядку, зміна конституції тягне за собою перегляд раніше прийнятих законів та інших нормативних актів на предмет їх відповідності зміненим положенням конституції.

Найважливішими ознаками конституції є:

конституція – це основний закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою національного законодавства

конституція – це закон, який має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти мусять відповідати положенням конституції (наприклад, Конституційний Суд України може скасувати положення будь-якого закону, який не відповідає Консутитуції України, як от у рішенні, частина з якого приведена праворуч)

конституція – це закон, що має підвищений ступінь стабільності. Це забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до конституції, відмінною від процедури внесення змін і доповнень до звичайних законів, так і створенням правової охорони конституції, за якою унеможливлюється співіснування в одному правовому колі конституції і правових актів, котрі їй суперечать.

Існує певна класифікація конституцій.

За формою вираження – писані, неписані, змішані:

писана конституція – це коли існує один або кілька документів (законів), які визначені власне як конституція держави (наприклад, Конституція Греції)

неписана конституція – група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин стосовно організації державного життя у суспільстві. Це явище є рідкісним

змішана конституція – в ній органічно поєднуються елементи писаної і неписаної конституцій (прикладом може бути Великобританія)

За порядком прийняття – даровані, народні, договірні:

даровані конституції – підготовлені і введені в дію одноособовим актом монарха, диктатора, хунти. Такі конституції також називають октройованими

народні конституції – приймаються загальновизнаними демократичними способами: шляхом всенародного референдуму або ж парламентським шляхом (наприклад, Конституція України від 28 червня 1996 року)

договірні конституції – приймаються через укладення відповідної угоди між різними суб’єктами конституційного процесу (наприклад, Конституція СРСР 1924р.).

За порядком внесення змін і доповнень – гнучкі і жорсткі:

гнучка конституція – до неї зміни і доповнення вносяться в порядку, встановленому для будь-якого іншого закону

жорстка конституція – тут внесення змін і доповнень передбачає наявність особливої процедури. Наприклад, у залученні до внесення змін і доповнень спеціального суб’єкта (парламент вносить зміни в конституцію, але вони стають чинними після референдуму).

За часом дії – тимчасові і постійні:

тимчасові конституції – приймаються на певний термін або до настання певної події

постійні конституції – приймання на невизначений термін (наприклад, Конституція України)

За характеристикою форми державного устрою – федеративні конституції, конституції суб’єктів федерації, конституції унітарних держав.

Спираючись на цю класифікацію, можна охарактеризувати Конституцію України як писану конституцію унітарної держави, з автономним утворенням; напівжорстку конституцію, оскільки внесення змін і доповнень потребує в окремих випадках як спеціальних суб’єктів (спеціальне коло суб’єктів, які мають право вносити пропозиції щодо внесення змін і доповнень, затвердження змін на всеукраїнському референдумі), так і кваліфікованої більшості голосів) (не менше 2/3 конституційного складу Верховної Ради); народну (демократичну), конституцію, оскільки вона прийнята парламентом України від імені Українського народу.

Виходячи з предмета правового регулювання, Конституцію України можна визначити як Основний Закон України, який закріплює державний устрій, засади конституційного ладу, основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, основи організації та функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування.

Конституція України виконує такі функції: юридичну, політичну, установчу, ідеологічну, організаційну, стабілізуючу, обмежувальну, зовнішньополітичну, консолідуючу.

Юридична функція Конституції проявляється в тому, що вона є Основним Законом держави, базою національної правової системи. Політична функція полягає в тому, що Конституція проголошує народовладдя, напрями розвитку держави і суспільства. Установча функція Конституції проявляється в тому, що вона встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства, визначає основи правового статусу громадян, систему та структуру органів державної влади. Ідеологічна функція полягає в тому, що в Конституції містяться важливі ідеї політичної еліти. Організаційна функція проявляється в тому, що Конституція стимулює розвиток суспільних відносин, містить у собі положення програмного характеру, є базою стимулювання прогресивних політико-правових процесів державотворення. Наприклад, одна з перших і досі чинних конституцій – Конституція США – проголошує, що кожна людина має право на життя, свободу та прагнення до щастя. Стабілізуюча функція Конституції полягає в тому, що Основний Закон спрямований на стабілізацію соціально-економічних процесів. Консолідуюча функція виражається в тому, що будь-яка конституція – це результат соціальної злагоди. Обмежувальна функція Основного Закону полягає в тому, що конституційні норми визначають межі діяльності органів державної влади, стримують узурпацію та монополізацію влади певними структурами. Наприклад, Конституція України у статті 3 встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищими соціальними цінностями, а права та свободи людини визначають зміст та спрямованість держави. Зовнішньополітична функція Конституції проявляється насамперед у тому, що Основний Закон є своєрідним паспортом держави, її конституційного ладу.

Принципи Конституції визначають її сутність. Вони носять нормативний характер і є обов’язковими для виконання. До головних принципів Конституції України належать: народовладдя, пріоритет прав людини і громадянина, поділ влади; соціальної, демократичної, правової держави; державного суверенітету; рівноправності громадян перед судом і законом.

Конституція закріпила президентсько-парламентську форму правління. За Конституцією Президент є главою держави, а вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Але Президент має достатньо широке коло повноважень у різних сферах управління.

За своїм рівнем Конституція України 1996 р. відповідає європейським і світовим зразкам, втілює у своїх приписах світові розробки конституціоналізму. Особливо велике значення має розділ, присвячений основним правам, свободам і обов’язкам людини і громадянина. У ньому знайшли відображення світові стандарти прав людини. У Конституції встановлюється, що єдиною державною мовою є українська, але держава забезпечує розвиток і збереження російської, інших мов національних меншин в Україні. У Конституції зафіксовано право приватної власності на землю. Що стосується земель сільськогосподарських угідь, то вони можуть бути закріплені на праві приватної власності тільки за громадянами України.

Виходячи з характеристики України як соціальної держави (ст. 1), Конституція містить у собі норми про освіту, соціальне забезпечення, охорону здоров’я, житла. У ст. 21 Конституції передбачено, що права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Але оскільки норми Конституції є нормами прямої дії, то людина має право звернутися в суд за захистом своїх прав і свобод, якщо вони порушені. Крім того, в разі порушення конституційних норм громадянин може звернутися до Ради Європи, якщо використані всі національні засоби захисту прав і свобод. Все це свідчить про те, що Конституція України ґрунтується на загальновизнаних принципах демократизму.

Нову Конституцію України слід розглядати як основу подальшого розвитку законодавства та правової системи в цілому. Відповідно до Конституції необхідно було переглянути й внести зміни до багатьох законів, прийняти низку нових. Загалом йдеться про те, щоб на основі норм Конституції формувалося нове поточне законодавство України.

Довідома студентів:

Перша прийнята конституція в світі – Конституція 1710 року, складена Пилипом Орликом, гетьманом українського козацтва.

Найбільша за своїм обсягом – Конституція Індії, вона складається з 465 статей, 12 великих додатків, а також близько 70 поправок, окремі з яких за обсягом дорівнюють усій Конституції США.