Муниципальное право украины шпоры
1. Этапы развития муниципального права в России, земство
Становление и развитие муниципального права в России прошло длительный путь и еще не завершено. Оно напрямую зависит от совершенствования системы местного самоуправления.
Развитие муниципального права на территории России рассматривают поэтапно:
1-й этап – до 1864 г.;
2-й этап – период 1864–1870 гг. Земская и городская реформы;
3-й этап – период 1905–1907 гг.;
4-й этап – послереволюционный период;
5-й этап – 90-е гг. XX в. Реформирование местного самоуправления, формирование современной системы органов местного самоуправления.
Земство – совокупность местных жителей и местных, отличных от государственных, интересов, связанных с развитием местного хозяйства, коммуникаций, медицины, народного образования, а также система управления этими местными делами посредством выборных представителей из населения.
Основными сословно-представительными органами на местах были земские и губные избы – выборные самоуправляющиеся органы. Земские избы осуществляли финансово-налоговые (фискальные) функции, а губные – полицейско-судебные функции.
Круг деятельности земских и губных изб закреплялся соответственно в земских и губных грамотах, подписываемых главой государства.
Земские и губные избы были подконтрольны специальным отраслевым приказам, действовавшим в какой-либо отдельной области.
2. Местное самоуправление в России до 1864 г.
В XVII в. в России сложилась стройная трехзвенная система местного самоуправления, которая была основана на системе административно-территориального устройства России. На местах из центра назначались воеводы, которые принимали на себя административные, полицейские и военные функции, а также функцию контроля за деятельностью земских, губных изб и городовых приказчиков.
К 1785 г. Россия была поделена на 23 губернии, 66 провинций и около 180 уездов. Недостатком такой системы являлось то, что при выделении административно-территориальных единиц не учитывались географические, национальные и экономические особенности отдельных российских регионов.
К середине XIX в. Российское государство было поделено на 5 самостоятельных частей: европейская Россия, Великое княжество Финляндское, Царство Польское, Кавказский край, Сибирь. При этом каждая из частей единого государства имела свою систему административно-территориального устройства.
Наиболее практичной на тот период являлась система органов местного самоуправления, основанная на выделении 4 групп административно-территориальных единиц – волостей.
На уровне губернии существовала следующая система органов местного самоуправления:
• во главе губернии стоял губернатор;
• исполнительными органами местного самоуправления были: Губернское правление, Казенная палата, Управление государственным имуществом;
• административно-хозяйственные функции в различных областях местной жизни были возложены на присутствия по крестьянским, военным и городским делам;
• выборными представительными органами являлись дворянское собрание и губернский предводитель дворянства;
• низшим звеном были губернские земские учреждения, выполнявшие отдельные полномочия на местном уровне.
3. Местное самоуправление в России в периоды 1864–1870 гг. и 1905–1907 гг.
1) земские избирательные съезды, которые занимались избранием каждые 3 года нового земского гласного – выборного члена городских собраний. В земских избирательных съездах были представлены все сословия, каждое из которых проводило отдельный съезд. Иными словами, проводились 3 избирательных съезда: уездных землевладельцев, городских избирателей и выборных представителей от сельских обществ;
2) земские собрания, которые формировались на земских избирательных съездах. Выделялись губернские и уездные земские собрания, обладавшие различной компетенцией. В обязанности губернского земского собрания входили разделение имущества земства на губернское и уездное, а также открытие новых ярмарок и пристаней на судоходных реках либо перенесение существующих.
Появление Советов в 1905 г. как особого органа правления на местах ознаменовало переход к качественно новой организации органов местного самоуправления. Изначально Советы выполняли функцию организации стачечной борьбы, восстаний против царского правительства. Постепенно Советы принимают на себя функции органов власти на местах (отменяются квартирная плата, налоги и сборы, вводится восьмичасовой рабочий день). Решением Советов распускались городские думы и управы, которые противопоставлялись им. В их обязанности входило проведение на местах мероприятий, которые были запланированы центральными партийными органами. Все решения Советы принимали, исходя из партийной целесообразности.
4. Местное самоуправление в России в послереволюционный период
После Октябрьской революции остро встал вопрос о местном самоуправлении. Советом Народных Комиссаров (СНК) 27 декабря 1917 г. был принят решающий Декрет о роспуске Земского союза, в результате чего с органами местного самоуправления было покончено. Был создан Комиссариат по местному самоуправлению, ставший ключевым органом в системе местного самоуправления. В распоряжение Комиссариата были переданы важнейшие институты местного самоуправления: 1) Главное управление по делам местного хозяйства; 2) касса городского и земского кредита; 3) земские учреждения.
Но существование Комиссариата по местному самоуправлению было недолгим: в марте 1918 г. он был упразднен. Конституция РСФСР 1918 г. закрепила новую систему местных органов государственной власти, которая включала в себя съезды Советов, избираемые в процессе многоступенчатых выборов.
На основе провозглашенного в Конституциях СССР 1936 г. и РСФСР 1937 г. принципа всеобщего, равного, прямого избирательного права при тайном голосовании система съездов Советов была упразднена, все представительные органы власти на местах стали называться Советами.
Возврат к местному самоуправлению в России произошел в 1960-х гг. В систему местного самоуправления были включены местные Советы, исполнительные комитеты (исполкомы), трудовые коллективы и партийные ячейки.
В 80-х гг. XX в. упразднили систему трудовых коллективов и партийных ячеек и ввели должность председателя местного Совета, учредили президиум местного Совета. На местах начали действовать различные отделы, управления, комитеты и комиссии. Местные Советы решали все вопросы местного значения, исходя из общегосударственных и партийных интересов, но не из интересов населения.
5. Местное самоуправление в 90-е гг. XX в.
В процессе реформирования советской системы местного самоуправления можно выделить два этапа:
В период с 1993 г. по настоящее время идет формирование современной системы органов местного самоуправления.
6. Муниципальное право зарубежных стран
Более всего система муниципальных органов зависит от таких факторов, как принцип административно-территориального устройства государства и характер государственного устройства (унитарное или федеративное). В зависимости от них выделяют 4 модели местного самоуправления: английскую, французскую, смешанную и советскую.
Английская модель (англо-американская, англосаксонская) характерна для стран, в которых действует система общего и статутного права.
а) высокая степень автономии различных уровней власти и четкое определение компетенции органов каждого уровня;
б) отсутствие на местах уполномоченных (агентов) органов центральной государственной власти;
в) выборность ряда должностных лиц органов местного самоуправления;
г) осуществление контроля за деятельностью органов местного самоуправления с использованием косвенных методов или через суд.
Французская модель (континентальная) характерна для стран, где действует романо-германская правовая система, распространена в большинстве европейских стран, на Ближнем Востоке.
а) высокая степень централизации власти;
б) соединение государственного управления и местного самоуправления;
г) в ряде искусственно созданных территориальных единиц, не являющихся географическими объектами, органы местного самоуправления могут вовсе отсутствовать.
Смешанная модель выработана на основе сочетания различных особенностей английской и французской моделей местного самоуправления.
Советская модель местного самоуправления, которая еще действует в некоторых зарубежных странах (Китай, Куба, КНДР).
а) отрицание принципа разделения властей и провозглашение полновластия представительных органов власти;
б) реальная власть принадлежит партийным организациям.
7. Предмет муниципального права
Муниципальное право как отрасль права отличается от иных отраслей собственным предметом и методами регулирования. В силу того что муниципальное право – комплексная отрасль, она имеет некоторые особенности в предмете правового регулирования. Предмет правового регулирования выполняет роль первичного звена в построении целостной и самостоятельной отрасли муниципального права.
Предмет отрасли имеет первостепенное значение для идентификации отрасли, признания ее самостоятельности, определяет метод правового регулирования. Предмет – совокупность общественных отношений, подлежащих регулированию в рамках муниципального права.
В характеристике отрасли права первостепенное значение имеет определение ее предмета, то есть совокупности тех специфических общественных отношений, которые нормами данной отрасли права регулируются и закрепляются. Таким образом, вопрос о предмете муниципального права – это, прежде всего, вопрос о характере, объеме и особенностях общественных отношений, которые регулируются нормами муниципального права.
Предмет муниципального права – это однородные отношения, возникающие в процессе реализации населением права на местное самоуправление. В рамках предмета муниципального права выделяют следующие группы правовых отношений:
1) возникающие в процессе формирования органов местного самоуправления;
2) связанные с разделением полномочий между представительными и исполнительными органами местного самоуправления;
3) связанные с организацией и деятельностью особых муниципальных органов.
Методы правового регулирования также являются отличительными признаками любой самостоятельной отрасли права.
Муниципальное право РФ, являясь отраслью публично-частного характера, использует в механизме правового регулирования сочетание публично-правового (императивного) и частноправового (диспозитивного) методов правового регулирования. В основном для местного самоуправления как публично-правового института характерно, безусловно, преобладание публично-правовых методов правового регулирования.
Донецк 2017
План
Вступление
Понятие муниципального права как отрасли национального права.
Предмет и метод муниципального права как отрасли права.
Источники муниципального права.
Система муниципального права как отрасли права.
Муниципально-правовые отношения.
Заключение
2. О местном самоуправлении в Украине: Закон Украины от 21 мая 1997 года № 280-97-ВР // Ведомости Верховной Рады України. -1997.-№24. - Ст.170;
3. О ратификации Европейской Хартии местного самоуправления: Закон Украины от 15.07.1997 года // Ведомости Верховной Рады Украины. - 1997. - № 38. - Ст. 249;
4. Данилина И. Б. Муниципальное право в вопросах и ответах: Учеб. пособие. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004.
5. Игнатюк Н.А., Павлушкин А.В. Муниципальное право: Учебное пособие. – М.: Юстицинформ, 2007.
6. Ковешников Е.М., Дубинин А.В. Муниципальное право России: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2003.
7. Постовой Н.В. Муниципальное право России: Вопросы и ответы. - М.: ИД Юриспруденция, 2004.
8. Муниципальное право Украины. Учебник / под.редакцией В.Ф. Погорилка, О. Ф. Фрицького. - К.: Юринком Интер, 2001. - 352 с.;
9. Кутафин О. Е., Фадеев В.И. Муниципальное право Российской Федерации : Учебник - М.: Юристъ, 2000;
10.Муниципальное право Украины : Учебник / под.редакцией В.Ф. Погорилка и О. Ф. Фрицкого. - К.: Юринком Интер, 2006.-368с.;
11. Сергеев А.А. Конституционно- правовые аспекты организации и осущест-вления местного самоуправления в Российской Федерации: Автореф. Дис. .. д-ра юрид. наук. - М., 2007. - с. 24.
Основные понятия: муниципальное право, предмет муниципального права, метод муниципального права, система муниципального права, муниципально-правовые отношения, нормы муниципального права, источники муниципального права.
Понятие муниципального права как отрасли национального права Украины.
Муниципальное право Украины - отрасль права Украины, нормы которой выражают волю и интересы ее народа, государства и территориальных общин и регулируют общественные отношения в сфере местного самоуправления.
По своей сути муниципальное право является выразителем воли и интересов территориальных общин, всего народа и государства, поскольку муниципальные нормы устанавливают или санкционируют как субъекты местного самоуправления (территориальные общины), так и народ и государство, принимая Конституцию и законы, которыми признается и гарантируется местное самоуправление.
По своему содержанию муниципальное право выступает в качестве регулятора общественных отношений в сфере местного самоуправления, то есть отношений, связанных с возникновением и существованием местного самоуправления в пределах определенных административно-территориальных единиц, поскольку оно имеет в своей основе естественный, общественный характер, а также является его организацией и осуществлением.
По форме муниципальное право являет собой отрасль права, источниками которого являются акты как локальных (уставы территориальных общин, регламенты советов и тому подобное), так и общих, общенациональных (Конституции, законов, подзаконных актов) норм права.
В системе права муниципальное право принадлежит к публичному праву, поскольку касается в первую очередь и главным образом самостоятельного вида публичной (политической) власти (демократии), которая, в свою очередь, принадлежит территориальным общинам и осуществляется ими непосредственно или через образуемые ими органы (советы и другие органы).
Эта отрасль права - комплексная, поскольку ее нормы регулируют или объективно должны регулировать общественные отношения, которые являются предметом влияния ряда традиционных и других общепризнанных отраслей права, в первую очередь конституционного административного, финансового, гражданского, земельного и ряду других отраслей публичного и частного права.
Следовательно, муниципальное право является отраслью публичного права, нормы, какой регулируют в первую очередь и главным образом общественные отношения, которые возникают в процессе признания, становления, организации и осуществления муниципальной власти, а также реализации и защиты, муниципальных прав личности и выражают публичные и частные, социально-экономические и политические ценности муниципальной демократии и прав человека.
Проблемность названия "муниципальное право" заключается, прежде всего, в том, что в Конституции Украины употребленный термин "местное самоуправление" и не употребляется термин "муниципалитет", под которым, обычно, понимают совокупность выборных органов системы местного самоуправления, "муниципальное образование" как городское или сельское поселение, в пределах которого осуществляется местное самоуправление и существует муниципальная собственность, местный бюджет, выборные органы местного самоуправления. Вместе с тем в Конституции Украины как одна из форм собственности закрепляется коммунальная собственность - собственность территориальных общин сел, поселков, городов. Поэтому некоторые ученые предлагают называть новую отрасль права коммунальным правом, которое по существу является правом местного самоуправления.
Но термин "коммунальное право" по ряду причин не воспринимается в Украине. В юридической, научной, учебной и другой литературе все чаще употребляется термин "муниципальное право". Соответствующее название имеют учебные дисциплины в высших учебных заведениях.
Следовательно, название соответствующей отрасли "муниципальное право Украины" является в значительной степени условным, заимствованным из других национальных правовых систем. Аналогичное название имеет эта отрасль в Великой Британии, Испании, Российской Федерации, США и других странах.
Местное самоуправление каждой страны, равно как и организация и осуществление в стране государственной власти, всесторонне отображает традиции народа, его ментальность, уровень развития общества и условия его существования. Это касается и местного самоуправления Украины, которое существовало с самых давних времен и характеризовалось, как правило, реальным демократизмом.
Само понятие "муниципальный" возникло еще до нашей эры в Древнем Риме и использовалось в отношении к общинам, которые раньше были самостоятельными, попали под власть Рима и отягощались разными повинностями (типега) на его пользу, от названия которых, собственно говоря, и происходит сам термин "муниципальный" (такие общины назывались шиписириа).
Современный этап развития институтов местного самоуправления в Украине и муниципального права как отрасли права национального права можно охарактеризовать как крайне противоречивый, в котором наблюдаются диаметрально противоположная тенденция. С одной стороны, в сознании граждан, многих представителей публичной власти и научных кругов до сих пор преобладают устаревшие, сформированные десятилетиями стереотипы по вопросам организации властных структур. Живая традиция жесткого централизованного управления, окончательно не преодолеваемый синдром отчуждения населения и отдельного человека от публичной власти не создает достаточных предпосылок для социальной включенности граждан в проблему
территориальных общин. С другой стороны, постепенно освобождаясь от этого иллюзорно-идеологического восприятия самоуправления как некоторой самоцели, связанной с решением задач "поголовного привлечения" населения к управлению государственными и общественными делами, власть создает новые серьезные политические, социально-экономические, психологические и другие барьеры на пути формирования реалистичной модели местного самоуправления и становления в Украине муниципальной власти.
Это не могло не привести к частичной потере ориентиров в теории муниципального права, растерянности среди специалистов, некоторые из них вообще выражают отрицание относительно использования термина "муниципальное право" как "мало понятного для рядовых граждан словосочетания". Доктринальные основы местного самоуправления якобы потеряли четкость границ и ориентиров. Кажется, что правовая, территориальная и другие основы местного самоуправления зависят только от своевольного умозрения политиков. Некоторые эксперты даже говорят не только о кризисе муниципальной реформы, но и самой идеи местного самоуправления в Украине, которое так и не достигло своей зрелости, не смогло полной мерой реализовать заложенные в нем внутренние потенциальные возможности, и сегодня, как итог деятельности государства в сфере местного самоуправления, "находится в глубоком системном упадке".
Поэтому в современных условиях крайне важно понять, что именно происходит с муниципальным правом и местным самоуправлением, в чем суть и факторы его постепенной мутации, превращение на своеобразное дополнение государственной власти на местном уровне? Где заключаются объективные политические, экономические или социальные предпосылки того, которое происходит, а где - субъективизм и ошибки законодателя? В какой мере развитие правовых основ местного самоуправления детерминовано муниципально-правовой доктриной, а какие - реальными функциями муниципальной власти в государстве и обществе? Предоставить верные, научно обоснованные ответы на эти вопросы можно только на основе комплексного и системного анализа отечественной конституционной модели местного самоуправления и изучения современного муниципального права.
. Місцеве самоврядування – система організації діяльності громадян для самостійного (під свою відповідальність) вирішення питань місцевого значення виходили з інтересів населення, його історичних, національно-етнічних та інших особливостей, з урахуванням Конституції і законів цієї держави. М.С. здійснюється населенням через представницькі органи виконавчої влади (муніципальні зборів, поради, комітети - і т.д.) відповідні керівні органи (місцеву адміністрацію) місцеві референдуми, зборів (сходи) громадян, інші територіальні форми безпосередньої демократії, і навіть органи територіального громадського самоврядування населення. Органи М.с, зазвичай не входять до системи органів структурі державної влади (зокрема. РФ) відповідно до Конституції РФ 1993 р. (ст.131) М.с. в міських, сільських поселеннях і ін. террриториях з урахуванням історичних та інших місцевих традицій, структура органів М.с. визначається населенням самостійно. Органи М.с. можуть наділятися законом окремими держ. повноваженнями, реалізація яких підконтрольна державі.
3. Муниципальное право як галузь російського права
Під М.п. розуміється комплексна галузь російського права, що є сово купность правових норм, закріплюють і регулюючих суспільні відносини, виникаючі на місцевому уров не життя суспільства, тобто. лише на рівні М.с. М.п. — цього права М.с.
М.п. має комплексний характер що виявляється тому, що чимало суспільні відносини, виникаючі на місцевому рівні, регулюють ся нормами інших галузей права, саме: конституцион ного, адміністративного, громадянського, фінансового, зе мельного. У цьому вся особливість муниципально-правовых норм, оскільки вони одночасно є та аналогічних норм основних галузей права, та аналогічних норм М.п..
М.п. регулює громадські від носіння, виникаючі на місцевому рівні, у різний спосіб і прийомами, що у своїй сукупності прийнято називати методами правовим регулюванням. У тому числі — розпорядження, дозволу, заборони.
Російське М.п. — це комплексна галузь російського права, що є сово купность правових норм, закріплюють і регулюючих М.с. як інститут громадянського суспільства, найважливішу форму народовладдя; правові, територіальні, економічні, фінансові основи М.с.; організацію та влитися форми здійснення місцевого самоврядування; предмети ве дения і відповідних повноважень М.с., гарантії його здійснення, відповідальність органів прокуратури та должнос тных осіб М.с..
5. Завдання і функції М.с.
Серед завдань, завдань, які М.с., можна виділити такі:
- зміцнення основ конституційного ладу;
- забезпечення реалізації громадян Російської Федерації на М.с.;
- створення умов забезпечення життєво важ ных потреб і законних інтересів населення;
- здійснення необхідних заходів для соціальної защи ті населення;
- підготовка і кадрів для муніципальних органів.
З завдань, будуються функції М.с., під якими розуміються основні направле ния муніципальної діяльності. У тому числі:
- забезпечення участі у вирішенні питань місцевого значення;
- управління муніципальної власністю і фі нансовыми засобами;
- забезпечення комплексного розвитку території муніципального освіти;
- забезпечення життєво важливих потреб насе ления;
- охорона суспільного ладу;
- захист правий і законних інтересів М.с..
Правове вираз функцій М.с. ввозяться предметах ведення М.с., куди входять у собі питання місцевого зна чения й окремі державних повноважень, якими наділені органи М.с.
8. Муниципальное освіту.
17. Муніципальна служба.
М.с. – за законодавством РФ професійна діяльність основі органів М.с. у виконанні їхніх повноважень. Закон встановлює, що РФ мають рівний доступ М.с. Регулювання основ М.с. належить до ведення РФ. Суб'єкти РФ вправі видавати законодавчі акти про М.с., докладні норми про порядок проходження М.с., статусі службовців й підвищити вимоги до її посадам можуть утримуватися й у статутах відповідних М.о. Особи здійснюють М.с. посадах органів М.с., є М.с. Час роботи з посадах органів М.с. зараховуються в стаж, обчислюваний надання пільг і гарантій відповідно до законодавством про держ. службі.
12. Представницький орган М.с.
Представницький орган М.с. – це виборний орган, який має право представляти інтереси населення Криму і робити від імені рішення, які діють території муніципального освіти. Він з депутатів, які обираються з урахуванням загального рівного і прямого виборчого права при таємне голосування.
У винятковому віданні представницьких органів перебувають:
- Прийняття обов'язкових правил з предметів ведення муніципального освіти;
- Твердження місцевого бюджету та звіту про виконанні;
- Прийняття планів і програм розвитку муніципального освіти;
- Встановлення місцевих податків та зборів;
- Контроль над діяльністю органів прокуратури та посадових осіб М.с.
Чисельний склад парламенту й повноваження представницьких органів визначаються статутом муніципального освіти.
Поважні органи С.с. мають право законодавчої ініціативи законодавчому (представницькому) органі суб'єкта РФ.
16. Місцеві податки та збори.
Податковий кодекс РФ до місцевих податків і зборів відносить: земельний податок, податку майно фізичних осіб, податку рекламу, податку запозичення ро-сійських та дарування, місцеві ліцензійні збори.
Закон основи податкової системи відносить до місцевих податків і зборів як і: реєстраційний збір із фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, збір за право торгівлі, збір із власників собак, збір за збирання територій населених пунктів.
Місцеві податки та збори, встановлюють і запроваджують нормативно-правовими актами представницьких органів М.с.
Місцеві податки та збори, які належать до власних доходів муніципального освіти, встановлюються представницькими органами М.с. самостійно.
19. Виборчий процес на виборах, його стадії.
Підготовка й проведення муніципальних виборів включає у собі ряд етапів і безкомпромісність дій, які у свій сукупності можна з'ясувати, як стадії виборчого процесу:
- Упорядкування списків виборців; Освіта виборчих округів; освіту виборчих дільниць; Формування виборчих комісій; Висування кандидатів; Реєстрація кандидатів; статус зареєстрованих кандидатів; передвиборну агітацію; фінансування виборів; організація та порядок голосування; підрахунок виборчих симпатій; встановлення результатів виборів і навіть їх опублікування.
26. Особливості організації М.с. у містах федерального значення.
До містам федерального значення ставляться міста Москва і Санкт-Петербург. Ці міста мають власну структуру органів структурі державної влади. Представницький (законодавчий) орган структурі державної влади міста, виконавчий орган структурі державної влади міста. Спочатку в законі про загальні принципи організації М.с. б не давав відповіді питання організації М.с. у містах федерального значення. Чому було зроблено доповнення.
Суть цих доповнень наступного:
1. міста федерального значення відповідність до їх статутами і законами можуть створювати виборні міські органи М.с.;
2. у містах федерального значення створюються внутрішньоміські муніципальні освіти;
3. М.с. на внутрішньоміських територіях міст Москви й С.-Пб. здійснюється за збереженні єдності міського господарства за відповідність до статутами і законами даних суб'єктів Федерації;
4. З метою збереження єдності міського господарства предмети ведення що є територій міст федерального значення муніципальних утворень, зокрема встановлені ФЗ, об'єкти муніципальної власності, джерела доходів до місцевих бюджетів опр. законами даних суб'єктів;
5. Об'єднання і перетворення внутрішньоміських муніципальних утворень приміром із згоди населення. 6. Зеленоград.
18. Вибори органів прокуратури та должн. осіб М.с.
Вищим вираженням волі населення є – вибори органів М.с. Вибори – наймасовіша форма волевиявлення населення. З допомогою виборів можуть утворюватися представницькі органи М.с., отримувати своїх повноважень глави муніципальних утворень, інші виборні особи М.с.
Правову основу виборів до органів М.с. становлять: Конституція РФ; в законі про загальні принципи місцевого самоврядування; Закон про основні гарантії виборчих правий і права щодо участі в референдумі грн. РФ, закони про вибори до органи місцевого самоврядування, прийняті органами структурі державної влади суб'єктів РФ; статути муніципальних утворень.
Необхідність виборів викликана тим, що строки повноважень органів М.с. встановлено конституціями, статутами, законів і неможливо знайти понад п'ять років.
15. Муніципальна власність.
М.с. є майно, те що на праві власності міським, сільським поселенням, і навіть муніципальним утворенням. Управління мун. соб. Здійснюється органами М.с.
До складу Мун. соб. входять: кошти місцевих бюджетів; майно органів М.с.; муніципальні землі та інші природні ресурси, перебувають у муніципальної власності; муніципальні підприємства міста і організації; муніципальний житлового фонду та нежитлові приміщення; муніципальні заклади охорони здоров'я, медицини, культури та спорту.
Муніципальна власність одна з обов'язкових умов самостійного муніципального освіти.
10. Місцевий референдум.
Місцевий референдум – голосування громадян, постійно чи переважно що у межах однієї чи навіть кількох муніципальних утворень, по важливих питань місцевого значення, віднесеним законодавством до компетенції М.с. Референдум проводиться відповідно до Конституцією РФ, федеральними законами, конституціями, статутами, законами суб'єктів Федерації, і навіть статутами муніципальних утворень.
Місцевий референдум призначається представницьким органом місцевого самоврядування. Референдум призначається лише з календарний вихідного дня. Рішення про проведення референдуму публікується пізніше 6 днів із дні його ухвалення, й щонайменше як 45 днів досі голосування.
Підготовку і проведення місцевого референдуму здійснюють муніципальні (територіальні) комісії референдуму й дільничні комісії референдуму.
Підрахунок голосів учасників референдуму здійснюється відкритий і гласно членами дільничної виборчої комісії. Результати референдуму оприлюднюються у найкоротші терміни передбачені законами суб'єктів РФ, але з пізніше місяця. Рішення прийняте на референдумі не вимагає затвердження органами структурі державної влади .
7. Територіальні основи М.с.
М.с. складає території РФ. Своє декларація про М.с. громадяни РФ здійснюють на оп ределенной конкретної території. ФЗ "Про загальні принципи організації місцевого самоуправ ления до" території муници пальных утворень відносить міста, селища, станиці, райони (повіти), сільські округу (волості, сільради), інші муніципальні освіти (год. 1 ст. 12).
З іншого боку, до територіальним основам ФЗ відносить й різні види земель, що є територію муніципального освіти.
Будь-яке муніципальне освіту є самостійним, підпорядкованість однієї з них іншому заборонена (год. 3 ст. 6). Населення міського, сільського поселення незалежно з його чисельності може бути чи шено права за проведення М.с. (год. 1 ст. 12), яку здійснювався не більше муници пальных утворень.
Обмеження прав громадян здійснення М.с. на окремих територіях регулюються ФЗ "Про закритому адміністративно-територіальному образова нии" від 14 липня 1992 р. (у редакції від 28 листопада 1996 р. і зажадав від 31 липня 1998 р.).
Встановлення й зміна кордонів муніципальних утворень здійснюються за ініціативи населення, органів М.с. органів структурі державної влади суб'єкта РФ. З урахуванням історичних та інших місцевих традицій.
Територіальні основи здійснення М.с. у кожному суб'єкт РФ встановлюється у тому конституціях, статутах, законах.
4. Предмет муніципального права.
Поняття "муніципальне право" з'явилося росій ском правознавстві порівняно недавно. Терміни "муніципальний" і "місцевий" — іден тичные й у однаково вживаються стосовно явищам і структурам, що з місцевим самоуправ лением.
Саме такою підхід уражає Конституції Російської Федерації. Обидва ці терміна використовують у ній на розкриття громадських відносин, складаю щихся на місцевому рівні. Наприклад, "місцеве самоуправ ление", "органи місцевого самоврядування", "місцевий бюд жет", "місцеві податки та збори", "питання місцевого зна чения".
Сам термін "муніципальне право" вперше у росій ском законодавстві вживається в ст. 7 Федерально го закону "Про загальні принципи організації місцевого са моуправления Російській Федерації" від 28 серпня 1995 р.
Отже, використовуючи термін "муніципальне пра у", ми так само можемо вживати термін "місць ное право" чи "право місцевого самоврядування", розуміючи під цим:
1. появу нової галузі Р. права.
2. появу нової галузі знання, наукову дисципліну.
2. М.с. в якості основи конституційного ладу.
Визнання М.с. як один з запорук конституційного ладу передбачає встановлення децентралізованою системи управління, інших (ніж у умовах центраоизации і концентрації власти)основ взаємовідносин федеральних органів структурі державної влади, органів структурі державної влади суб'єктів РФ органів М.с..
Конституція РФ, закріплюючи М.с. як один з елементів конституційного ладу, гарантує організаційну відособленість М.с. його органів у системі керування суспільством, і державою. М.с. не входять до системи органів державної влади не розглядаються як структурне підрозділ державної пенсійної системи управління.
Гарантуючи М.с. Конституція РФ встановлює, що М.с. не більше своєї компетенції самостійно. Закон про принципи організації
Читайте также: