Приказ 234 моз украины внутрибольничная инфекция

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 234	10.05.2007
м.Київ

Про організацію профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах

На виконання завдань і заходів Державної програми “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1849, з метою розроблення та упровадження системи інфекційного контролю в акушерських стаціонарах для профілактики виникнення внутрішньолікарняних інфекцій

1.1. Інструкцію з організації проведення комплексу профілактичних заходів щодо виникнення внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах (додається).

1.2. Інструкцію з організації та впровадження системи інфекційного контролю в акушерських стаціонарах (додається).

1.3. Інструкцію з організації роботи бактеріологічних лабораторій в системі інфекційного контролю в акушерських стаціонарах (додається).

1.4. Порядок розслідування та ліквідації спалаху внутрішньолікарняних інфекцій серед роділь, породіль та новонароджених в акушерських стаціонарах (додається).

1.5. Типове положення про лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару (додається).

1.6. Типове положення про Комісію з інфекційного контролю в акушерських стаціонарах (додається).

2. Директорам Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Моісеєнко Р.О.та Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренку А.М.забезпечити контроль за впровадженням інфекційного контролю в акушерських стаціонарах.

2.1. Підготувати пропозиції до Держбудмайна України щодо внесення змін в “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я. ДБН В.2.2-10-2001”.

2.2. При розробці нормативів надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям та новонародженим урахувати нові вимоги організації протиепідемічного режиму і впровадження сучасних перинатальних технологій в акушерських стаціонарах.

2.3. Забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров’я Дніпропетровської, Київської, Луганської, Львівської, Харківської та Чернівецької, Управління охорони здоров’я та курортів Вінницької, Управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської, Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської та управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської та Управління охорони здоров’я Севастопольської міських державних адміністрацій:

3.1. Забезпечити реорганізацію діяльності акушерських стаціонарів відповідно до вимог цього наказу.

3.2. Здійснити заходи щодо впровадження в акушерських стаціонарах системи інфекційного контролю.

3.3. Розробити та затвердити до 01.09.2007 комплексні плани заходів щодо зниження захворюваності на гнійно-запальні інфекції новонароджених та породіль.

3.4. Здійснювати контроль за ходом виконання цього наказу, заслуховувати хід реалізації заходів на колегіях органів охорони здоров’я.

3.5. Провести протягом ІІІ кварталу 2007 року семінари з питань упровадження інфекційного контролю в акушерських стаціонарах, забезпечити систематичну підготовку медичних кадрів з указаних питань.

3.6. Укомплектувати посади лікарів-епідеміологів в акушерських стаціонарах.

3.7. Реорганізувати обсерваційні акушерські відділення та спеціалізовані акушерські стаціонари інфекційного профілю до вимог діяльності в режимі індивідуальних та сімейних пологових палат.

4. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, повітряному, залізничному транспорті здійснювати методичне керівництво роботою лікарів-епідеміологів акушерських стаціонарів з питань організації епідемічного нагляду та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

5. У підпункті 7.25 пункту 7 Методичних рекомендацій щодо організації надання акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджених наказом МОЗ України від 29.12.2003 №620 “Про організацію акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні” цифри “4-5” замінити цифрою “3”.

6. Скасувати наказ МОЗ України від 10.02.2003 № 59 “Про удосконалення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)”.

7. Уважати таким, що не застосовується в частині організації санітарно-протиепідемічного режиму в акушерських стаціонарах на території України наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.07.78 за № 720 “Об улучшении медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией”.

8. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Орду О.М.та першого заступника Міністра – головного державного санітарного лікаря України Бережнова С.П.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 03.04.2012 № 234

Про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

Відповідно до статей 8, 35, 37 Основ законодавства України про охорону здоров’я та з метою розвитку та вдосконалення організації надання екстреної токсикологічної допомоги в Україні, створення мережі центрів токсикологічної допомоги як єдиної системи, що поєднана інформаційним, методичним, лікувально-діагностичним забезпеченням у наданні спеціалізованої медичної допомоги населенню України при виникненні гострих отруєнь будь-якої хімічної етіології, зниження рівня інвалідності та смертності при невідкладних станах, що обумовлені гострими отруєннями, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні, що додається.

2. Внести до Положення про єдину систему надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2009 року № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2009 року за № 863/16879, таку зміну:

підпункт 3.4 пункту 3 розділу ІІ виключити.

4. Директору Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Осташко С.І. у встановленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра охорони здоров’я України Моісеєнко Р.О.

Віце-прем’єр-міністр України Міністр

Р.В. Богатирьова

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров’я України

ПОЛОЖЕННЯ
про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

І. Загальні положення

1.1. Система екстреної токсикологічної допомоги (далі – система) передбачає регламентацію механізму взаємодії рівнів надання екстреної токсикологічної допомоги населенню України (далі – допомога).

1.2. Система діє з метою реалізації державної політики щодо забезпечення лікувально-профілактичними закладами державної та комунальної форм власності, вчасної та якісної допомоги постраждалим, які перебувають у невідкладному стані, який обумовлений дією токсичного чинника, що дозволить уникнути негативного впливу на ефективність надання допомоги постраждалим від гострих отруєнь як у повсякденному житті, так і при надзвичайних ситуаціях, які виникли внаслідок дії токсичних речовин.

1.3. Діяльність системи передбачає використання новітніх стандартизованих медичних технологій, оптимізацію структури підрозділів лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності на підставі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання допомоги з відповідним кадровим, матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань її надання, а також інших фахівців, які беруть участь в організації та забезпеченні надання допомоги та не мають медичної освіти.

1.4. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

Екстрена токсикологічна допомога – це система заходів для забезпечення вчасної та якісної медичної допомоги кожній особі, яка перебуває у невідкладному стані внаслідок дії токсичного чинника, з використанням новітніх стандартизованих медичних технологій для лікування гострих отруєнь, що застосовуються в мережі лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності, які утворені на основі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання екстреної токсикологічної допомоги з відповідним матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань надання екстреної токсикологічної допомоги.

1.5. Інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах.

ІІ. Завдання та принципи системи

2.1. Завданнями системи є:

• надання допомоги постраждалим при гострих отруєннях у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин;
• надання допомоги з використанням методів екстракорпоральної детоксикації при гострих та хронічних екзогенних та ендогенних інтоксикаціях;
• розробка заходів з питань профілактики, діагностики та лікування хворих, що потребують допомоги, з гострими та хронічними інтоксикаціями;
• розробка пріоритетних напрямів розвитку системи, що передбачають проведення заходів з попередження і виявлення токсикологічної патології, зменшення рівня ускладнень, інвалідності та смертності населення внаслідок гострих та хронічних екзогенних та ендогенних інтоксикацій, визначення проблемних питань надання допомоги та шляхів їх вирішення;
• організація проведення наукових досліджень з актуальних питань профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;
• моніторинг, узагальнення та аналіз інформації щодо надання допомоги;
• участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів-анестезіологів (у тому числі дитячих), лікарів-токсикологів та лікарів суміжних спеціальностей з питань профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;
• розробка та впровадження новітніх форм та методів профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;
• організаційно-методичне керівництво та координація діяльності лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності та наукових установ з питань надання екстреної токсикологічної допомоги;
• розробка та контроль за реалізацією заходів, спрямованих на зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення внаслідок гострих отруєнь;
• забезпечення інформованості населення щодо заходів профілактики, запобігання та усунення наслідків токсичної дії речовин у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин.

2.2. Принципами системи є:

• доступність допомоги;
• безоплатність допомоги;
• своєчасність допомоги;
• надання допомоги у повсякденному житті;
• надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин;
• єдність методологічних підходів освіти та практики при наданні допомоги;
• динамічність розвитку системи і удосконалення надання допомоги.

ІІІ. Складові компоненти системи

3.1. Для виконання функціональних завдань система складається з таких компонентів:

3.1.1. На центральному рівні з:

• центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• центру дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

3.1.2. На територіальному рівні з:

• регіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• відділень клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• відділень анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділами клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• відділень дитячої анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділами дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

3.1.3. На місцевому рівні з:

• відділень анестезіології та інтенсивної терапії;
• відділень дитячої анестезіології та інтенсивної терапії.

3.2. Контроль за діяльністю системи здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3.3. Управління системою полягає в підпорядкуванні та підзвітності нижчого компонента системи вищому, а також створенні наскрізного контролю за виконанням відповідних клінічних протоколів, настанов та стандартів надання допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров’я України.

Заступник директора Департаменту лікувально-профілактичної допомоги

Є.Д. Мороз

Директор Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення

С.І. Осташко

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Внутрибольничные инфекции возникают по причине встречи источника инфекции с восприимчивым организмом больного человека при наличии условий для передачи возбудителя. Меры профилактики заражений регулирует приказ 720 по профилактике внутрибольничной инфекции, выданным Министерством здравоохранения СССР еще в 1978 году. Документ был призван улучшить оказание медпомощи больным с гнойными хирургическими поражениями и усилить мероприятия против внутрибольничных инфекций.

Инструкцией к приказу медицинские работники пользуются до сих пор. Приказ 720 помогает работникам лечебно-профилактических учреждений и санэпидемстанций организовать и контролировать действия по неспецифической профилактике внутрибольничных инфекций.

Отмена приказа и инструкции

Приказы Минздрава РФ имеют большую юридическую силу по сравнению с СанПиНами, которые периодически вводятся и отменяются. Постановление Главного санитарного врача РФ в 2010 году утвердило СанПиН с санитарно-эпидемиологическими требованиями к организациям, которые осуществляют медицинскую деятельность. Документ заменил СанПиН 2.1.3.1375-03 о гигиенических требованиях к эксплуатации больниц, роддомов и стационаров.

Также зарегистрированы санитарные правила 3.1.2485-09 о профилактике внутрибольничных инфекций в стационарах хирургии и соответствующий СанПиН 2.1.3.2524-09 о стоматологиях.

На территории Украины приказ 720 о профилактике внутрибольничной инфекции отменен на основании Приказа МОЗ №179 1998 года. Однако его можно считать действующим на основании приказа Минздрава № 229, где документ не используется по части организации санитарно-противоэпидемического режима в акушерских стационарах.

Основные положения документа

Инфекционное заболевание, полученное в условиях медучреждения, — это внутрибольничная инфекция. Приказ 720 подробно описывает случаи заражения в хирургии, которые проявляются нагноениями и сепсисом. Основные возбудители: стафилококк золотистый, синегнойная палочка, кишечная палочка, протея, кандида, клебсиелла, серраций - не изменились, но стали устойчивее к антибиотикам. Источниками заражения становятся больными с гнойно-септическими болезнями или персонал со скрытой формой инфекции. Возбудители распространяются воздушно-капельным путем или через контакт с бельем, руками, инструментами.

Методы профилактики предусматривают:

• изоляцию источника заражения;
• перерыв путей передачи.

Возбудителей и больных с инфекцией своевременно выявляют и изолируют, проводится обеззараживание рук, стерилизация белья, инструментов. Старый приказ 720 по профилактике внутрибольничной инфекции кратко описывает особенности хирургического отделения, меры по санитарной обработке, методы бактериологического обследования и выявления стафилококковой инфекции.

Правила профилактики заражения

Ответственными за борьбу с внутрибольничными осложнениями являются главврач и заведующие хирургическим отделением. Они вместе с медсестрами организуют и контролируют выполнение мероприятий. Приказ 720 регламентирует проведение медосмотров, излечение кариеса, проверку на стафилококковые инфекции один раз в квартал, инструктаж работников. Выявление инфекции — повод для внеочередной проверки.

Советский приказ 720 по профилактике внутрибольничной инфекции действует в качестве инструкции по организации санитарно-гигиенического режима. Мероприятия в отделениях затрагивают дезинфекцию шпателей, кушеток, рук врачей, контактирующих с больными и гнойно-септическими поражениями кожи. Инструкция касается использования дезинфицирующих растворов, смены и обработки мочалок, щеток и полотенец для медперсонала.

Инструкция касается влажной уборки дважды в день, использования дезинфицирующих средств при выявлении внутрибольничной инфекции и в палатах с гнойными осложнениям и заболеваниями. Изложены требования к приему пищи в стационарных отделениях, хранению пищи из домашних передач, а также их проверки в соответствии с требованиями к рациону больного.

Инструкция и санитарно-гигиенический режим в хирургии

В отделениях хирургии предусматривается строгий санитарно-гигиенический режим:

• больные с гнойно-септическими поражениями изолируются;
• предметы ухода, кровать и тумбочка дезинфицируются;
• в палатах включают ультрафиолетовые облучатели;
• осмотр и уход проходит в халатах, масках и шапочках, которые обязательно меняются;
• больным нельзя свободно проходить в другие палаты и отделения;
• обязательно раз в неделю меняют постельное и нательное белье;
• обработке подлежит обувь больных после выписки.

Выписывают пациентов с гнойно-септическими очагами в отдельном помещении.

Санитарные правила операционного блока

Организация операционного блока позволяет снизить риск внутрибольничных заражений:

• обязательно наличие тамбура с ультрафиолетовым облучателем;
• установка вентиляционных систем с бактериальными фильтрами;
• использования передвижных рециркуляционных воздухоочистителей;
• разделение операционных для гнойных и чистых операций или тщательная дезинфекция после проведения гнойных процессов в отдельный день;
• соблюдается правило красной черты относительно стерильного белья, марлевой повязки и бахил.

В операционных блоках и палатах интенсивной терапии, послеоперационных отделениях и перевязочных действуют следующие санитарно-гигиенические правила:

• обработки каталок, приборов и аппаратов дезинфицирующим раствором;
• подготовка стола со стерильными инструментами;
• сбор используемого перевязочного материала в отдельных емкостях, разделение их чистые и гнойные;
• использование и дезинфекция клеенчатого фартука медсестрами во время перевязки больных с гнойными процессами.

Инструкция содержит требования к уборке операционного блока, палат.

Правила подготовки к операции и стерилизации инструмента

Полнота правил демонстрирует роль, которую играет приказ 720 "Профилактика внутрибольничной инфекции". Отменен или нет документ — руководства выполняются медицинским персоналом, позволяя избежать заражений. Правила для хирургических отделений остаются неизменными, поскольку касаются:

• обработки рук персонала, участвующего в операции, и приготовления дезинфицирующего раствора;
• предстерилизационной обработки инструментов и контроля ее качества;
• стерилизации инструментов, перевязочного материала, перчаток и хирургического белья;
• стерилизации аппаратов искусственного кровообращения.

Приказ 720 отдельно выделяет правила гигиенического режима в палате с больными, имеющими газовую гангрену.

Подробно рассмотрены режимы и методы стерилизации:

• паровой;
• воздушный (нагреванием);
• химический (перекисью водорода и дезоконом), а также с помощью окиси этилена.

Описываются этапы предстерилизационной чистки, способы приготовления растворов и особенности дезинфекции различных объектов хирургического отделения. Подробнее об дезинфекции аппаратов искусственной вентиляции легких и ингаляционного раствора даются в Приложении № 4 к данному постановлению.

Бактериологический контроль

Приложения №2 и 3 посвящены бактериологическому контролю, проводимому лабораториями и дезинфекционными станциями. Подробно расписывается методика бактериологических исследований, дается перечень объектов, подлежащих изучению, правила проведения посевов и учета их результатов.

Приложение №3 посвящено выявлению стафилококковой внутрибольничной инфекции, проведению санации по приказу 720. Описываются методы исследования верхних дыхательных путей, проведения бакпосева и санации возбудителей инфекции. Особенное внимание уделяется стафилококку золотистому, 40% штаммов которого не чувствительны к лечению. Описаны методики антибиотикограммы.

Статус приказа 720

Приказ 720 "Профилактика внутрибольничной инфекции", статус которого вызывает множество вопросов, используются на практике старшими медсестрами в нескольких целях:

• способствует профилактике внутрибольничных инфекций;
• позволяет доказать свою правоту при возникновении спорных ситуаций;
• является базой для составления инструкций для младшего медперсонала;
• заменяет работу госпитального эпидемиолога для медсестер.

Приказ 720 еще выдан Минздравом СССР, а отменен на практике выходом новых санитарных правил. Хотя приказ, как законодательный акт, находится выше правил, что указывает на неправомочность его отмены. Материалы относительно используемых методов, растворов и объектов дезинфекции устарели. Но приказ наиболее подробно описывает обработку наркозно-дыхательной аппаратуры, чего нет в более поздних документах.

Стоит ли ссылаться на приказ юридически

Если разбираться в юридических тонкостях выхода новых законодательных актов, то приказ 720 "Профилактика внутрибольничной инфекции" был отменен постановлением Главного государственного санитарного врача РФ еще в 2009 году, когда были утверждены новые санитарно-эпидемиологические правила СП 3.1.2485-09. В 2010 году произошла коллизия, поскольку постановление было признано недействительным из-за появления нового. Действующие СанПиН 2.1.3.2630-10 и СанПиН 2.1.3.2630-10 сейчас являются заменой приказа 720.

І. Загальні положення

1. Ці Державні санітарні норми та правила встановлюють гігієнічні вимоги до приміщень при централізованій та децентралізованій організації стерилізації у закладах охорони здоров’я, визначають порядок проведення в них дезінфекції, передстерилізаційного очищення (далі - ПСО) медичних виробів та їх стерилізації з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

2. Ці Правила регламентують проведення дезінфекції, ПСО та стерилізації медичних виробів із застосуванням обладнання, приладів, устаткування, дезінфекційних та мийних засобів, тест-індикаторів для контролю, зареєстрованих в установленому порядку.

ІІ. Вимоги до проведення стерилізації

1. Загальні вимоги:

1) медичні вироби, які в процесі експлуатації контактують з поверхнею рани, кров’ю, ін’єкційними препаратами, шкірою, а також слизовою оболонкою і можуть спричинити їх ушкодження, підлягають знезараженню, що включає три послідовних процеси: дезінфекцію, ПСО та стерилізацію;

2) стерилізацію медичних виробів проводять у ЦСВ, яке є структурним підрозділом закладу, який у своїй діяльності використовує медичні вироби, що контактують з кров’ю, поверхнею ран і слизовими оболонками людини;

3) не допускається проведення стерилізації медичних виробів у кабінетах, де надається медична допомога пацієнтам, або в інших приміщеннях, де відсутні умови для дотримання санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму, необхідних для процесу стерилізації;

4) для проведення стерилізації заклади забезпечуються необхідним для цього обладнанням, мийними та дезінфекційними засобами, а також стерилізаційними пакувальними матеріалами, засобами контролю та транспортування, дозволеними до використання в Україні;

5) у закладах використовують мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування (прилади, мийно-дезінфекційні машини, стерилізатори тощо), засоби контролю (індикатори хімічні і біологічні) та транспортування, стерилізаційні пакувальні матеріали, дозволені до використання в Україні;

6) вибір методів та засобів для дезінфекції, ПСО і стерилізації, щоб уникнути негативного впливу на медичні вироби, проводиться відповідно до інструкції з експлуатації;

7) ємності, які використовуються для дезінфекції та стерилізації, повинні бути забезпечені кришками, які щільно закриваються, мати чіткі написи із зазначенням на етикетках назви засобу, концентрації, дати виготовлення і граничного терміну придатності розчину;

8) при проведенні дезінфекції, ПСО та стерилізації розчинами хімічних засобів медичні вироби занурюють у робочий розчин засобу із заповненням каналів та порожнин. Роз'ємні вироби занурюють у розібраному вигляді, інструменти із замковими частинами замочують розкритими. Товщина шару дезінфекційного розчину над медичними виробами повинна бути не менше 1 см.

2. Дезінфекція здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) дезінфекції підлягають усі медичні вироби одразу після їх використання (усі медичні вироби після використання вважаються інфікованими). Набори інструментів та окремі інструменти вважаються використаними у випадку відкриття пакування;

2) дезінфекція медичних виробів проводиться в операційному блоці, маніпуляційному/процедурному кабінеті, а також в інших лікувально-діагностичних приміщеннях з використанням дезінфекційних засобів, які запобігають фіксуванню білкових компонентів;

3) дезінфекцію медичних виробів здійснюють фізичним, хімічним або комбінованими методами згідно з режимами, що забезпечують знищення вірусів, бактерій та грибів;

4) дезінфекцію медичних виробів виконують ручним (у спеціально призначених для цих цілей ємностях) або механізованим (у мийно-дезінфекційних машинах) способом;

5) кратність використання робочих розчинів дезінфекційних засобів визначається відповідно до інструкції з експлуатації;

6) після дезінфекції медичні вироби багаторазового призначення повинні бути відмиті від залишків дезінфекційних засобів;

7) не допускається проведення дезінфекції медичних виробів (крім механізованого методу в мийно-дезінфекційних машинах) одномоментно з процесом ПСО матеріалів, забруднених кров’ю та іншими біологічними рідинами;

8) після дезінфекції медичні вироби використовують за призначенням або (за наявності показань) піддають подальшому ПСО та стерилізації.

5. Передстерилізаційне очищення:

1) ПСО здійснюється після дезінфекції як окремий процес або в поєднанні з дезінфекцією у разі відсутності забруднення біологічними рідинами та кров’ю за наявності у мийному засобі дезінфекційних властивостей;

ІІІ. Стерилізація, методи здійснення, контроль ефективності

1. Загальні вимоги:

1) стерилізацію медичних виробів здійснюють фізичним (паровим, повітряним) і хімічним (розчинами хімічних засобів, газовим, плазмовим) методами, використовуючи для цього відповідні стерилізаційні засоби та типи обладнання;

2) вибір методу та засобів стерилізації залежить від особливостей медичних виробів, які стерилізуються відповідно до інструкції з експлуатації.

2. Паровий метод стерилізації:

1) при паровому методі стерилізаційним засобом є водяна насичена пара під підвищеним тиском. Стерилізацію здійснюють у парових стерилізаторах (автоклавах);

2) паровим методом стерилізують медичні вироби, загальнохірургічні та інші інструменти, деталі приладів, апаратів з корозійностійких металів, скла, білизну, перев'язувальний матеріал, вироби з гуми, латексу, окремих видів пластмас.

3. Повітряний метод стерилізації:

1) при повітряному методі стерилізаційним засобом є сухе гаряче повітря;

2) повітряним методом стерилізують хірургічні, стоматологічні, гінекологічні інструменти, деталі приладів, апаратів, у тому числі виготовлених з корозійнонестійких металів і силіконової гуми, згідно з інструкцією з експлуатації;

4. Хімічний метод стерилізації:

1) хімічний метод стерилізації із застосуванням розчинів хімічних засобів (стерилянтів) застосовують у випадках стерилізації медичних виробів, у конструкції яких використовуються термолабільні матеріали, що унеможливлює використання інших методів стерилізації;

2) при хімічному методі стерилізації медичних виробів використовують дезінфекційні засоби, що виявляють спороцидну дію за такими діючими речовинами: альдегіди, перекис водню, надоцтова кислота, аміни, гуанідини тощо.

5. Стерилізація газовим методом:

1) газовим методом стерилізують медичні вироби з різноманітних, у тому числі термолабільних матеріалів, використовуючи стерилізаційні агенти: оксид етилену;

2) перед стерилізацією газовим методом медичні вироби повинні бути ретельно висушені;

3) медичні вироби, простерилізовані газовим методом, використовують після їх витримування у вентильованому приміщенні протягом часу, рекомендованого виробником обладнання, до повної дегазації.

6. Стерилізація низькотемпературною плазмою:

1) низькотемпературною плазмою стерилізують медичні вироби із термолабільних матеріалів, у тому числі хірургічні, ендоскопічні інструменти, ендоскопи, оптичні прилади і пристосування, волоконні світоводні кабелі, зонди, датчики, електропровідні шнури, кабелі та інші вироби з металів, латексу, пластмас, скла, кремнію, використовуючи стерилізаційні засоби на основі перекису водню;

2) стерилізацію медичних виробів низькотемпературною плазмою проводять у стаціонарних плазмових стерилізаторах.

9. Контроль стерильності:

1) ефективність стерилізації оцінюють на підставі результатів бактеріологічних досліджень, що проводяться при контролі стерильності медичних виробів, які пройшли повний цикл стерилізації;

2) на стерильність досліджуються лише такі медичні вироби і матеріали, які пройшли повний цикл стерилізації у цьому закладі:

судинні катетери для діагностичних процедур багаторазового використання;

хірургічний інструментарій з накритого стерильного столу;

медичні вироби, що використовуються для інвазивних діагностичних процедур;

інші матеріали після стерилізації;

3) у закладах охорони здоров’я: амбулаторно-поліклінічних (амбулаторії, поліклініки, у тому числі стоматологічні, фельдшерсько-акушерські пункти, у тому числі сільських та селишних рад, пункти охорони здоров’я, центри первинної медико-санітарної допомоги), стаціонарних закладах без операційного блоку обсяг досліджень щодо внутрішнього контролю стерильності медичних виробів визначається керівником закладу залежно від обсягів інвазивних лікувально-діагностичних процедур. Частота проведення досліджень має становити не менше ніж один раз на три місяці, а кількість проб - не менше 3-5 одиниць медичних виробів одного найменування.

Дата добавления: 2018-05-12 ; просмотров: 10993 ;