Приказ 552 моз украины внутрибольничная инфекция
І. Загальні положення
1. Ці Державні санітарні норми та правила встановлюють гігієнічні вимоги до приміщень при централізованій та децентралізованій організації стерилізації у закладах охорони здоров’я, визначають порядок проведення в них дезінфекції, передстерилізаційного очищення (далі - ПСО) медичних виробів та їх стерилізації з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.
2. Ці Правила регламентують проведення дезінфекції, ПСО та стерилізації медичних виробів із застосуванням обладнання, приладів, устаткування, дезінфекційних та мийних засобів, тест-індикаторів для контролю, зареєстрованих в установленому порядку.
ІІ. Вимоги до проведення стерилізації
1. Загальні вимоги:
1) медичні вироби, які в процесі експлуатації контактують з поверхнею рани, кров’ю, ін’єкційними препаратами, шкірою, а також слизовою оболонкою і можуть спричинити їх ушкодження, підлягають знезараженню, що включає три послідовних процеси: дезінфекцію, ПСО та стерилізацію;
2) стерилізацію медичних виробів проводять у ЦСВ, яке є структурним підрозділом закладу, який у своїй діяльності використовує медичні вироби, що контактують з кров’ю, поверхнею ран і слизовими оболонками людини;
3) не допускається проведення стерилізації медичних виробів у кабінетах, де надається медична допомога пацієнтам, або в інших приміщеннях, де відсутні умови для дотримання санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму, необхідних для процесу стерилізації;
4) для проведення стерилізації заклади забезпечуються необхідним для цього обладнанням, мийними та дезінфекційними засобами, а також стерилізаційними пакувальними матеріалами, засобами контролю та транспортування, дозволеними до використання в Україні;
5) у закладах використовують мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування (прилади, мийно-дезінфекційні машини, стерилізатори тощо), засоби контролю (індикатори хімічні і біологічні) та транспортування, стерилізаційні пакувальні матеріали, дозволені до використання в Україні;
6) вибір методів та засобів для дезінфекції, ПСО і стерилізації, щоб уникнути негативного впливу на медичні вироби, проводиться відповідно до інструкції з експлуатації;
7) ємності, які використовуються для дезінфекції та стерилізації, повинні бути забезпечені кришками, які щільно закриваються, мати чіткі написи із зазначенням на етикетках назви засобу, концентрації, дати виготовлення і граничного терміну придатності розчину;
8) при проведенні дезінфекції, ПСО та стерилізації розчинами хімічних засобів медичні вироби занурюють у робочий розчин засобу із заповненням каналів та порожнин. Роз'ємні вироби занурюють у розібраному вигляді, інструменти із замковими частинами замочують розкритими. Товщина шару дезінфекційного розчину над медичними виробами повинна бути не менше 1 см.
2. Дезінфекція здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) дезінфекції підлягають усі медичні вироби одразу після їх використання (усі медичні вироби після використання вважаються інфікованими). Набори інструментів та окремі інструменти вважаються використаними у випадку відкриття пакування;
2) дезінфекція медичних виробів проводиться в операційному блоці, маніпуляційному/процедурному кабінеті, а також в інших лікувально-діагностичних приміщеннях з використанням дезінфекційних засобів, які запобігають фіксуванню білкових компонентів;
3) дезінфекцію медичних виробів здійснюють фізичним, хімічним або комбінованими методами згідно з режимами, що забезпечують знищення вірусів, бактерій та грибів;
4) дезінфекцію медичних виробів виконують ручним (у спеціально призначених для цих цілей ємностях) або механізованим (у мийно-дезінфекційних машинах) способом;
5) кратність використання робочих розчинів дезінфекційних засобів визначається відповідно до інструкції з експлуатації;
6) після дезінфекції медичні вироби багаторазового призначення повинні бути відмиті від залишків дезінфекційних засобів;
7) не допускається проведення дезінфекції медичних виробів (крім механізованого методу в мийно-дезінфекційних машинах) одномоментно з процесом ПСО матеріалів, забруднених кров’ю та іншими біологічними рідинами;
8) після дезінфекції медичні вироби використовують за призначенням або (за наявності показань) піддають подальшому ПСО та стерилізації.
5. Передстерилізаційне очищення:
1) ПСО здійснюється після дезінфекції як окремий процес або в поєднанні з дезінфекцією у разі відсутності забруднення біологічними рідинами та кров’ю за наявності у мийному засобі дезінфекційних властивостей;
ІІІ. Стерилізація, методи здійснення, контроль ефективності
1. Загальні вимоги:
1) стерилізацію медичних виробів здійснюють фізичним (паровим, повітряним) і хімічним (розчинами хімічних засобів, газовим, плазмовим) методами, використовуючи для цього відповідні стерилізаційні засоби та типи обладнання;
2) вибір методу та засобів стерилізації залежить від особливостей медичних виробів, які стерилізуються відповідно до інструкції з експлуатації.
2. Паровий метод стерилізації:
1) при паровому методі стерилізаційним засобом є водяна насичена пара під підвищеним тиском. Стерилізацію здійснюють у парових стерилізаторах (автоклавах);
2) паровим методом стерилізують медичні вироби, загальнохірургічні та інші інструменти, деталі приладів, апаратів з корозійностійких металів, скла, білизну, перев'язувальний матеріал, вироби з гуми, латексу, окремих видів пластмас.
3. Повітряний метод стерилізації:
1) при повітряному методі стерилізаційним засобом є сухе гаряче повітря;
2) повітряним методом стерилізують хірургічні, стоматологічні, гінекологічні інструменти, деталі приладів, апаратів, у тому числі виготовлених з корозійнонестійких металів і силіконової гуми, згідно з інструкцією з експлуатації;
4. Хімічний метод стерилізації:
1) хімічний метод стерилізації із застосуванням розчинів хімічних засобів (стерилянтів) застосовують у випадках стерилізації медичних виробів, у конструкції яких використовуються термолабільні матеріали, що унеможливлює використання інших методів стерилізації;
2) при хімічному методі стерилізації медичних виробів використовують дезінфекційні засоби, що виявляють спороцидну дію за такими діючими речовинами: альдегіди, перекис водню, надоцтова кислота, аміни, гуанідини тощо.
5. Стерилізація газовим методом:
1) газовим методом стерилізують медичні вироби з різноманітних, у тому числі термолабільних матеріалів, використовуючи стерилізаційні агенти: оксид етилену;
2) перед стерилізацією газовим методом медичні вироби повинні бути ретельно висушені;
3) медичні вироби, простерилізовані газовим методом, використовують після їх витримування у вентильованому приміщенні протягом часу, рекомендованого виробником обладнання, до повної дегазації.
6. Стерилізація низькотемпературною плазмою:
1) низькотемпературною плазмою стерилізують медичні вироби із термолабільних матеріалів, у тому числі хірургічні, ендоскопічні інструменти, ендоскопи, оптичні прилади і пристосування, волоконні світоводні кабелі, зонди, датчики, електропровідні шнури, кабелі та інші вироби з металів, латексу, пластмас, скла, кремнію, використовуючи стерилізаційні засоби на основі перекису водню;
2) стерилізацію медичних виробів низькотемпературною плазмою проводять у стаціонарних плазмових стерилізаторах.
9. Контроль стерильності:
1) ефективність стерилізації оцінюють на підставі результатів бактеріологічних досліджень, що проводяться при контролі стерильності медичних виробів, які пройшли повний цикл стерилізації;
2) на стерильність досліджуються лише такі медичні вироби і матеріали, які пройшли повний цикл стерилізації у цьому закладі:
судинні катетери для діагностичних процедур багаторазового використання;
хірургічний інструментарій з накритого стерильного столу;
медичні вироби, що використовуються для інвазивних діагностичних процедур;
інші матеріали після стерилізації;
3) у закладах охорони здоров’я: амбулаторно-поліклінічних (амбулаторії, поліклініки, у тому числі стоматологічні, фельдшерсько-акушерські пункти, у тому числі сільських та селишних рад, пункти охорони здоров’я, центри первинної медико-санітарної допомоги), стаціонарних закладах без операційного блоку обсяг досліджень щодо внутрішнього контролю стерильності медичних виробів визначається керівником закладу залежно від обсягів інвазивних лікувально-діагностичних процедур. Частота проведення досліджень має становити не менше ніж один раз на три місяці, а кількість проб - не менше 3-5 одиниць медичних виробів одного найменування.
Дата добавления: 2018-05-12 ; просмотров: 10992 ;
Сметное дело и ценообразование в строительстве. Расчет смет.
Период обучения:
15 января - 5 марта 2019 года
Информационный бюллетень БУДСТАНДАРТ Online. Выпуск №1 2020 года
Утверждены изменения к ДБН В.2.4-2-2005, ДБН Б.2.2-5:2011, ДБН В.1.2-2:2006, ДБН В.1.2-6-2008, ДБН В.2.6-160:2010, ДБН .2.6-98:2009, ДБН В.2.2-25:2009 и ДБН В.2.5-76:2014
Перечень документов, которые вступили в силу 1 апреля 2020 года
Новый указатель нормативных документов по дорожной отрасли Украины
Усредненные показатели транспортных расходов для определения в инвесторской сметной документации стоимости перевозки строительных грузов автомобильным транспортом (по состоянию на 01.03.2020)
О показателях опосредованной стоимости сооружения жилья по регионам Украины по состоянию на 1 января 2020 года
Предложения об изменениях законодательства в сфере развития альтернативных источников энергии
Для работы с текстом документа
(печать документа, поиск по тексту)
необходимо авторизоваться.
Сервис содержит 18976 бесплатных документов, которые доступны зарегистрированным пользователям. Регистрируйся бесплатно >>>
- Информация о документе
- Ссылки на документы
- Ссылки из других документов
В данном документе нет ссылок на другие нормативные документы.
Другие нормативные документы не ссылаются на данный документ.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
03 вересня 2014 р. за N 1067/25844
Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров'я"
Відповідно до підпункту 7.1 підпункту 7 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 467, з метою врегулювання питання дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації медичних виробів у закладах охорони здоров'я
1. Затвердити Державні санітарні норми та правила "Дезінфекція, передстерилізаційне очищення та стерилізація медичних виробів в закладах охорони здоров'я", що додаються.
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності, медико-санітарних частин, науково-дослідних інститутів, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України, забезпечити використання цих Державних санітарних норм та правил.
3. Державній санітарно-епідеміологічній службі України (О. Кравчук) цей наказ використовувати при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
4. Департаменту медичної допомоги (А. Терещенко) відповідно до покладених завдань та функцій у межах компетенції здійснювати контроль за дотриманням цих Державних санітарних норм та правил.
5. Вважати таким, що не застосовується на території України, наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 10 червня 1985 року N 770 "О введении в действие отраслевого стандарта ОСТ 42-21-2-85 "Стерилизация и дезинфекция изделий медицинского назначения. Методы, средства и режимы".
6. Відділу громадського здоров'я (А. Григоренко) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
7. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Р. Салютіна.
8. Наказ набирає чинності та застосовується з 01 вересня 2016 року.
Перший заступник
Голови Державної
санітарно-епідеміологічної
служби України,
перший заступник
головного державного
санітарного лікаря України
Внутрибольничные инфекции возникают по причине встречи источника инфекции с восприимчивым организмом больного человека при наличии условий для передачи возбудителя. Меры профилактики заражений регулирует приказ 720 по профилактике внутрибольничной инфекции, выданным Министерством здравоохранения СССР еще в 1978 году. Документ был призван улучшить оказание медпомощи больным с гнойными хирургическими поражениями и усилить мероприятия против внутрибольничных инфекций.
Инструкцией к приказу медицинские работники пользуются до сих пор. Приказ 720 помогает работникам лечебно-профилактических учреждений и санэпидемстанций организовать и контролировать действия по неспецифической профилактике внутрибольничных инфекций.
Отмена приказа и инструкции
Приказы Минздрава РФ имеют большую юридическую силу по сравнению с СанПиНами, которые периодически вводятся и отменяются. Постановление Главного санитарного врача РФ в 2010 году утвердило СанПиН с санитарно-эпидемиологическими требованиями к организациям, которые осуществляют медицинскую деятельность. Документ заменил СанПиН 2.1.3.1375-03 о гигиенических требованиях к эксплуатации больниц, роддомов и стационаров.
Также зарегистрированы санитарные правила 3.1.2485-09 о профилактике внутрибольничных инфекций в стационарах хирургии и соответствующий СанПиН 2.1.3.2524-09 о стоматологиях.
На территории Украины приказ 720 о профилактике внутрибольничной инфекции отменен на основании Приказа МОЗ №179 1998 года. Однако его можно считать действующим на основании приказа Минздрава № 229, где документ не используется по части организации санитарно-противоэпидемического режима в акушерских стационарах.
Основные положения документа
Инфекционное заболевание, полученное в условиях медучреждения, — это внутрибольничная инфекция. Приказ 720 подробно описывает случаи заражения в хирургии, которые проявляются нагноениями и сепсисом. Основные возбудители: стафилококк золотистый, синегнойная палочка, кишечная палочка, протея, кандида, клебсиелла, серраций - не изменились, но стали устойчивее к антибиотикам. Источниками заражения становятся больными с гнойно-септическими болезнями или персонал со скрытой формой инфекции. Возбудители распространяются воздушно-капельным путем или через контакт с бельем, руками, инструментами.
Методы профилактики предусматривают:
- изоляцию источника заражения;
- перерыв путей передачи.
Возбудителей и больных с инфекцией своевременно выявляют и изолируют, проводится обеззараживание рук, стерилизация белья, инструментов. Старый приказ 720 по профилактике внутрибольничной инфекции кратко описывает особенности хирургического отделения, меры по санитарной обработке, методы бактериологического обследования и выявления стафилококковой инфекции.
Правила профилактики заражения
Ответственными за борьбу с внутрибольничными осложнениями являются главврач и заведующие хирургическим отделением. Они вместе с медсестрами организуют и контролируют выполнение мероприятий. Приказ 720 регламентирует проведение медосмотров, излечение кариеса, проверку на стафилококковые инфекции один раз в квартал, инструктаж работников. Выявление инфекции — повод для внеочередной проверки.
Советский приказ 720 по профилактике внутрибольничной инфекции действует в качестве инструкции по организации санитарно-гигиенического режима. Мероприятия в отделениях затрагивают дезинфекцию шпателей, кушеток, рук врачей, контактирующих с больными и гнойно-септическими поражениями кожи. Инструкция касается использования дезинфицирующих растворов, смены и обработки мочалок, щеток и полотенец для медперсонала.
Инструкция касается влажной уборки дважды в день, использования дезинфицирующих средств при выявлении внутрибольничной инфекции и в палатах с гнойными осложнениям и заболеваниями. Изложены требования к приему пищи в стационарных отделениях, хранению пищи из домашних передач, а также их проверки в соответствии с требованиями к рациону больного.
Инструкция и санитарно-гигиенический режим в хирургии
В отделениях хирургии предусматривается строгий санитарно-гигиенический режим:
- больные с гнойно-септическими поражениями изолируются;
- предметы ухода, кровать и тумбочка дезинфицируются;
- в палатах включают ультрафиолетовые облучатели;
- осмотр и уход проходит в халатах, масках и шапочках, которые обязательно меняются;
- больным нельзя свободно проходить в другие палаты и отделения;
- обязательно раз в неделю меняют постельное и нательное белье;
- обработке подлежит обувь больных после выписки.
Выписывают пациентов с гнойно-септическими очагами в отдельном помещении.
Санитарные правила операционного блока
Организация операционного блока позволяет снизить риск внутрибольничных заражений:
- обязательно наличие тамбура с ультрафиолетовым облучателем;
- установка вентиляционных систем с бактериальными фильтрами;
- использования передвижных рециркуляционных воздухоочистителей;
- разделение операционных для гнойных и чистых операций или тщательная дезинфекция после проведения гнойных процессов в отдельный день;
- соблюдается правило красной черты относительно стерильного белья, марлевой повязки и бахил.
В операционных блоках и палатах интенсивной терапии, послеоперационных отделениях и перевязочных действуют следующие санитарно-гигиенические правила:
- обработки каталок, приборов и аппаратов дезинфицирующим раствором;
- подготовка стола со стерильными инструментами;
- сбор используемого перевязочного материала в отдельных емкостях, разделение их чистые и гнойные;
- использование и дезинфекция клеенчатого фартука медсестрами во время перевязки больных с гнойными процессами.
Инструкция содержит требования к уборке операционного блока, палат.
Правила подготовки к операции и стерилизации инструмента
Полнота правил демонстрирует роль, которую играет приказ 720 "Профилактика внутрибольничной инфекции". Отменен или нет документ — руководства выполняются медицинским персоналом, позволяя избежать заражений. Правила для хирургических отделений остаются неизменными, поскольку касаются:
- обработки рук персонала, участвующего в операции, и приготовления дезинфицирующего раствора;
- предстерилизационной обработки инструментов и контроля ее качества;
- стерилизации инструментов, перевязочного материала, перчаток и хирургического белья;
- стерилизации аппаратов искусственного кровообращения.
Приказ 720 отдельно выделяет правила гигиенического режима в палате с больными, имеющими газовую гангрену.
Подробно рассмотрены режимы и методы стерилизации:
- паровой;
- воздушный (нагреванием);
- химический (перекисью водорода и дезоконом), а также с помощью окиси этилена.
Описываются этапы предстерилизационной чистки, способы приготовления растворов и особенности дезинфекции различных объектов хирургического отделения. Подробнее об дезинфекции аппаратов искусственной вентиляции легких и ингаляционного раствора даются в Приложении № 4 к данному постановлению.
Бактериологический контроль
Приложения №2 и 3 посвящены бактериологическому контролю, проводимому лабораториями и дезинфекционными станциями. Подробно расписывается методика бактериологических исследований, дается перечень объектов, подлежащих изучению, правила проведения посевов и учета их результатов.
Приложение №3 посвящено выявлению стафилококковой внутрибольничной инфекции, проведению санации по приказу 720. Описываются методы исследования верхних дыхательных путей, проведения бакпосева и санации возбудителей инфекции. Особенное внимание уделяется стафилококку золотистому, 40% штаммов которого не чувствительны к лечению. Описаны методики антибиотикограммы.
Статус приказа 720
Приказ 720 "Профилактика внутрибольничной инфекции", статус которого вызывает множество вопросов, используются на практике старшими медсестрами в нескольких целях:
- способствует профилактике внутрибольничных инфекций;
- позволяет доказать свою правоту при возникновении спорных ситуаций;
- является базой для составления инструкций для младшего медперсонала;
- заменяет работу госпитального эпидемиолога для медсестер.
Приказ 720 еще выдан Минздравом СССР, а отменен на практике выходом новых санитарных правил. Хотя приказ, как законодательный акт, находится выше правил, что указывает на неправомочность его отмены. Материалы относительно используемых методов, растворов и объектов дезинфекции устарели. Но приказ наиболее подробно описывает обработку наркозно-дыхательной аппаратуры, чего нет в более поздних документах.
Стоит ли ссылаться на приказ юридически
Если разбираться в юридических тонкостях выхода новых законодательных актов, то приказ 720 "Профилактика внутрибольничной инфекции" был отменен постановлением Главного государственного санитарного врача РФ еще в 2009 году, когда были утверждены новые санитарно-эпидемиологические правила СП 3.1.2485-09. В 2010 году произошла коллизия, поскольку постановление было признано недействительным из-за появления нового. Действующие СанПиН 2.1.3.2630-10 и СанПиН 2.1.3.2630-10 сейчас являются заменой приказа 720.
| МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ |
| НАКАЗ | |
| N 234 | 10.05.2007 |
| м.Київ | |
| Про організацію профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах |
На виконання завдань і заходів Державної програми “Репродуктивне здоров’я нації” на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1849, з метою розроблення та упровадження системи інфекційного контролю в акушерських стаціонарах для профілактики виникнення внутрішньолікарняних інфекцій
1.1. Інструкцію з організації проведення комплексу профілактичних заходів щодо виникнення внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах (додається).
1.2. Інструкцію з організації та впровадження системи інфекційного контролю в акушерських стаціонарах (додається).
1.3. Інструкцію з організації роботи бактеріологічних лабораторій в системі інфекційного контролю в акушерських стаціонарах (додається).
1.4. Порядок розслідування та ліквідації спалаху внутрішньолікарняних інфекцій серед роділь, породіль та новонароджених в акушерських стаціонарах (додається).
1.5. Типове положення про лікаря-епідеміолога акушерського стаціонару (додається).
1.6. Типове положення про Комісію з інфекційного контролю в акушерських стаціонарах (додається).
2. Директорам Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Моісеєнко Р.О.та Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренку А.М.забезпечити контроль за впровадженням інфекційного контролю в акушерських стаціонарах.
2.1. Підготувати пропозиції до Держбудмайна України щодо внесення змін в “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я. ДБН В.2.2-10-2001”.
2.2. При розробці нормативів надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям та новонародженим урахувати нові вимоги організації протиепідемічного режиму і впровадження сучасних перинатальних технологій в акушерських стаціонарах.
2.3. Забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.
3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров’я Дніпропетровської, Київської, Луганської, Львівської, Харківської та Чернівецької, Управління охорони здоров’я та курортів Вінницької, Управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської, Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської та управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської та Управління охорони здоров’я Севастопольської міських державних адміністрацій:
3.1. Забезпечити реорганізацію діяльності акушерських стаціонарів відповідно до вимог цього наказу.
3.2. Здійснити заходи щодо впровадження в акушерських стаціонарах системи інфекційного контролю.
3.3. Розробити та затвердити до 01.09.2007 комплексні плани заходів щодо зниження захворюваності на гнійно-запальні інфекції новонароджених та породіль.
3.4. Здійснювати контроль за ходом виконання цього наказу, заслуховувати хід реалізації заходів на колегіях органів охорони здоров’я.
3.5. Провести протягом ІІІ кварталу 2007 року семінари з питань упровадження інфекційного контролю в акушерських стаціонарах, забезпечити систематичну підготовку медичних кадрів з указаних питань.
3.6. Укомплектувати посади лікарів-епідеміологів в акушерських стаціонарах.
3.7. Реорганізувати обсерваційні акушерські відділення та спеціалізовані акушерські стаціонари інфекційного профілю до вимог діяльності в режимі індивідуальних та сімейних пологових палат.
4. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, повітряному, залізничному транспорті здійснювати методичне керівництво роботою лікарів-епідеміологів акушерських стаціонарів з питань організації епідемічного нагляду та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.
5. У підпункті 7.25 пункту 7 Методичних рекомендацій щодо організації надання акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджених наказом МОЗ України від 29.12.2003 №620 “Про організацію акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні” цифри “4-5” замінити цифрою “3”.
6. Скасувати наказ МОЗ України від 10.02.2003 № 59 “Про удосконалення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в пологових будинках (акушерських стаціонарах)”.
7. Уважати таким, що не застосовується в частині організації санітарно-протиепідемічного режиму в акушерських стаціонарах на території України наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.07.78 за № 720 “Об улучшении медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией”.
8. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Орду О.М.та першого заступника Міністра – головного державного санітарного лікаря України Бережнова С.П.
ЛЕКЦІЯ №4
Санітарно-протиепідемічний режим лікувально-профілактичних закладів. Внутрішньолікарняна інфекція. Інфекційний контроль.
План
1. Санітарно-протиепідемічний режим: мета, завдання, засоби забезпечення.
2. Внутрішньолікарняної інфекції: проблеми, способи передачі.
- Фактори, що впливають на можливість інфікування.
3. Інфекційний контроль у лікувально-профілактичних закладах.
4. Оброблення рук до і після виконання маніпуляції.
5. Оброблення рук і слизових оболонок в разі контакту з біологічними рідинами.
6. Профілактика передачі вірусів парентеральних гепатитів і ВІЛ-інфекції в лікувально-профілактичних закладах: шляхи інфікування, загальні застережні заходи.
7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, страх перед ризиком ВІЛ-інфікування).
- Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.
Санітарно-протиепідемічний режим: мета, завдання, засоби забезпечення.
Санітарно-протиепідемічний режим — це комплекс організаційних, санітарно-профілактичних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції.
Санітарно-протиепідемічний режим включає:
1) вимоги до санітарного стану території, на якій розміщено лікувально-профілактичний заклад, до внутрішнього обладнання лікувального закладу, освітлення, опалення, вентиляції та санітарного стану приміщень лікарні.
2) вимоги до розміщення хворих (дотримання санітарних норм устаткування боксів, устаткування ізоляторів для хворих з ВІЛ-інфекцією, ізоляція хворих з ускладненнями, пологовий будинок: мати і дитя).
4) суворе дотримання правил асептики і антисептики.
5) передстерилізаційну очистку.
7) контроль за станом здоров’я персоналу, хворих.
8) використання індивідуальних засобів захисту.
9) безпечне харчування (контроль харчоблоку, пункту роздачі, раціональне збереження продуктів).
10) виявлення джерел інфекції і їх лікування.
Чинні нормативні накази МОЗ України, з питань санітарно-протиепідемічного режиму:
1. Наказ № 120 від 25.05.2000 р. “Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію (СНІД)”.
2. Наказ № 59 від 10.02.2003 р. “Про вдосконалення заходів щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій у пологових будинках (акушерських стаціонарах)”.
3. Наказ № 38 від 28.03.1994 р. “Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом”.
Накази МОЗ СРСР з питань санітарно-протиепідемічного режиму,нині чинні в Україні:
1. Отраслевой стандарт “Стерилизация и дезинфекция изделий медицинского назначения”, ОСТ 42—21—2—85.
2. Приказ № 408 М3 СССР от 12.07.1989 г. “О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране”.
3. Приказ № 720 М3 СССР от 31.07.1978 г. “Об улучшении медицинской помощи больным гнойными хирургическими заболеваниями и усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией”.
4. Приказ № 288 М3 СССР от 13.03.1976 г. “Об утверждении Инструкции о санитарно-противоэпидемическом режиме больниц и о порядке осуществления органами и учреждениями санитарно-эпидемиологической службы государственного санитарного надзора за санитарним состоянием лечебно-профилактических учреждений”.
Відповідно до нормативних документів, серед загальних вимог щодо санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму ЛПЗ слід відзначити такі:
• усі приміщення, обладнання, предмети медичного призначення та інший інвентар потрібно тримати в чистоті;
• генеральне прибирання палат та інших функціональних приміщень і кабінетів передбачає ретельне миття стін, усього обладнання, а також протирання меблів, світильників, захисних жалюзі і має проводитись за затвердженим графіком не рідше, ніж один раз на тиждень. Генеральне прибирання в асептичних приміщеннях (операційний зал, пологовий зал) проводиться значно частіше згідно з системою внутрішньолікарняного контролю та лабораторій санітарно-епідеміологічної служби за санітарно-гігієнічним і протиепідемічним режимом;
• усі предмети медичного призначення після використання підлягають обов’язковій дезінфекції;
• інструментарій, катетери, зонди використовуються після дезінфекції, ПО і стерилізації;
• медичні працівники повинні дотримуватись правил асептики, антисептики та вимог санітарно-протиепідемічного режиму.
Санітарно-протиепідемічний режим палати
Палати повинні бути просторими, світлими, 60% палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та наданні йому допомоги. У кожному відділенні для тяжкохворих або хворих з гнійною інфекцією необхідно мати палати-ізолятори.
У палатах-ізоляторах повинні бути туалет, умивальник, необхідний для хворого посуд і предмети догляду. Обов’язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв’язку пацієнта та чергової медсестри.
На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м 2 площі, висота палат не менша ніж 3,5 м, тобто на 1 хворого припадає 22—25 м 3 повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має становити 1:6, температура повітря у палаті має бути 18—22°С. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітлені. Стіни і радіатори опалення слід фарбувати світлою олійною фарбою, щоб під час прибирання їх можна добре помити. Підлога вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим є кондиціювання повітря. Освітлення палат у вечірній час має здійснюватись за рахунок матового освітлення. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач.
Палати повинні бути обладнані дерев’яними або металевими ліжками з пружинною сіткою, поверхякої кладеться матрац із наматрацною наволочкою, дві подушки з наволочками, простирадло, ковдра з підковдрою та два рушники. На ніжках ліжка прикріплені коліщата з гумовими шинами, щоб у разі потреби можна було легко перемістити пацієнта з ліжком. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які уможливлюють надавання хворому різних положень.
На спинці ножного кінця ліжка прикріплюють рамочку, куди вставляють листок, де вказано прізвище, номер дієтичного стола, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад “Алергійна реакція на (указати препарат)", у деяких лікарнях сюди вставляють температурний листок.
У хворих, прикутих до ліжка, під ліжком на спеціальну підставку або низький стільчик, покритий чистою клейонкою, ставлять індивідуальне судно та сечоприймач, між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них виставляють посуд з їжею та склянку чи поїльник з питвом, у закритій частині повинні знаходитись індивідуальні речі пацієнта (зубна щітка, паста, мило, гребінець, одеколон, книжки тощо, а також невеликий запас дозволених продуктів, які не псуються).
У палаті повинен бути загальний стіл, який можуть використовувати як пацієнти, так і лікар та медична сестра. У загальних палатах доцільно використовувати персональні ширми, які дозволяють у разі потреби (виконання деяких маніпуляцій, відправлення фізіологічних потреб та ін.) відгородити хворого від сторонніх.
У палатах біля кожного ліжка мають бути вмонтовані індивідуальні лампи нічного використання, радіонавушники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб тяжкохворий міг нею скористатися, не змінюючи пози.
Палати для тяжкохворих розраховані на 1—2 місця з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох видів:
а) палати інтенсивної терапії, де розміщують хворих з тяжкими, гострими порушеннями органів дихання, кровообігу, але які не потребують реанімаційних засобів лікування. Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за життєвими показниками хворого. Такі палати забезпечуються централізованою подачею кисню;
б) палати для тяжкохворих з хронічними та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду: онкологічно тяжкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч тощо.
Прибирання палат проводять не менше 2 разів на день вранці та ввечері вологими методами із застосуванням мийних засобів та кварцування, при наявності пацієнтів із значними виділеннями патогенної мікрофлори при вологому прибиранні палат використовують дезінфекційні засоби. Регулярно провітрюють палати.
Один раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання асептичних палат з використанням дезінфекційних засобів, камерного знезараження м’якого інвентарю та знезараження повітря. Під час проведення генерального прибирання використовують ті дезінфекційні розчини, що мають спороцидну активність, наприклад, 6 % розчин пероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу (“Лотос”). Норма витрат дезінфекційного розчину становить 150—200 мл на 1 м 2 . Спочатку приміщення звільняють від обладнання і меблів. Промивають мийним розчином стелю, стіни, підлогу за системою 2 відер, тобто спочатку поверхні протирають ганчіркою, зволоженою мийним розчином, а потім іншою, зволоженою чистою водою. Далі приміщення обробляють 6 % розчином пероксиду водню. Експозиція 60 хв. Вимивають приміщення чистою водою. Так само обробляють і обладнання. Кварцують приміщення з обладнанням 60 хв, провітрюють 30 хв, знову кварцують 30 хв, потім провітрюють.
Після виписування хворого зі стаціонару предмети індивідуального догляду дезінфікують, постільні речі (матрац, ковдра, подушки) знезаражують у дезкамері. Використані ним тапочки знезаражуються протиранням тампоном, змоченим 40 % розчином формаліну або 40% розчином оцтової кислоти, витримують 3 год. у поліетиленовому пакеті, потім провітрюють.
Тумбочку ретельно обробляють дезінфекційним розчином всередині і зовні, після витриманої експозиції промивають чистою водою і провітрюють. Ліжко також дезінфікують і промивають чистою водою.
За належним порядком у тумбочках і холодильниках стежить буфетниця-роздавальниця. Вона своєчасно розморожує холодильник, ретельно його промиває. Стежить за тим, щоб у тумбочках і холодильнику знаходились продукти, які дозволені для використання в стаціонарних умовах. Не дозволяється в лікарні з продуктів використовувати копченості, соління, маринади, ковбаси, гриби, спиртні напої. Перелік дозволених для споживання продуктів має бути у кожному відділенні, який погоджений із завідувачем відділення і дозволений для передач хворим.
Санітарно-протиепідемічний режим процедурного кабінету
Процедурних кабінетів має бути декілька:
1)для підшкірних та внутрішньом’язових ін’єкцій;
2)для внутрішньовенних ін’єкцій, внутрішньовенних інфузій, переливання крові, взяття крові з вени для дослідження для проведення спеціальних лікувальних та діагностичних процедур — плевральної пункції, лапароцентезу, люмбальної пункції;
3)для гінекологічного огляду та проведення гінекологічних процедур;
4)для промивання шлунка, проведення клізми;
5)для проведення катетеризації та інстиляції сечового міхура.
Наявність перелічених кабінетів залежить від профілю відділення.
Стіни процедурних кабінетів повинні бути обкладені кахлями, підлога — кахлями або лінолеумом.
У процедурному кабінеті для внутрішньовенних ін’єкцій та інфузій має бути таке обладнання:
• шафи для зберігання запасу медикаментів;
• стерильні одноразові шприци та системи;
• набори медикаментів для надання невідкладної допомоги при загрозливих життю станах;
• укладка “Анти-СНІД”, журнал реєстрації аварій;
• холодильник для зберігання термолабільних препаратів, сироваток, препаратів крові;
• стерильні ватні кульки, марлеві серветки в біксах;
• стерильний маніпуляційний стіл, робочий стіл;
• штативи для введення інфузійних розчинів;
• чисті і стерильні пробірки, флакони із стерильним поживним середовищем;
• дві раковини: для миття рук і миття відпрацьованого оснащення;
• дезінфекційні засоби (розчини) у закритих промаркованих посудинах;
• рушники, одноразові серветки;
• інвентар для прибирання;
• відповідна медична документація.
У процедурному кабінеті 2 рази на день роблять вологе прибирання (перед початком і наприкінці робочого дня) із застосуванням дезінфекційних засобів, а у разі потреби проводять поточне прибирання. Здійснюють кварцування протягом 40 хв. і провітрювання. 1 раз на тиждень здійснюється генеральне прибирання.
Перед початком роботи процедурного кабінету медична сестра здійснює гігієнічне миття рук, надягає маску, перевіряє наявність усього необхідного для роботи, двічі з інтервалом 15 хв. дезінфікує поверхню маніпуляційного стола. Обробляє руки 70 % етиловим спиртом, надягає стерильні гумові рукавички і накриває стерильний маніпуляційний стіл в асептичних умовах.
Санітарно-протиепідемічний режим їдальні
У лікарнях частіше існує централізована система приготування їжі, при якій у харчоблоці готують їжу для всіх відділень лікарні, а потім доставляють її у роздавальну відділення в емальованому промаркованому посуді з кришками (“1-а страва”, “2-а страва”, "3-я страва”).
Для їдальні виділяється простора кімната залежно від кількості хворих у відділенні. Столи у їдальні мають бути з пластиковим покриттям або дерев’яними, накритими зверху клейонками. Роздавальну оснащують електроплитою для підігрівання їжі, шафами для зберігання столового посуду, одноденного запасу хліба, цукру, холодильником, електрокип’ятильником, трьома раковинами з подачею холодної і гарячої води (1-а — для знежирення посуду, 2-а — для дезінфекції, 3-я — для промивання чистою водою), посудом для відходів. Знежирюють використаний посуд у гарячій воді з додаванням гірчичного порошку. Чистий посуд (тарілки, виделки, ложки, склянки) зберігають у сухому вигляді на стелажах.
Для миття посуду можуть використовуватися посудомийні комбайни, в яких чисто вимитий посуд висушується при температурі 70 °С.
Роздачу їжі здійснює буфетниця, а допомагає їй чергова медична сестра, яка годує тяжкохворих у ліжку.
Перед роздачею їжі буфетниця надягає чистий халат. Окремий спецодяг буфетниця використовує для доставки приготованих страв із харчоблоку у відділення, миття використаного посуду, а також для прибирання приміщень.
Прибирання у їдальні і роздавальній здійснюється тричі на день: після сніданку, обіду і вечері вологим способом із застосуванням дезінфекційних засобів. Генеральне прибирання проводять 1 раз у 7 днів.
Після їди столи протирають спочатку ганчіркою, змоченою у дезінфекційному розчині, потім серветкою, зволоженою водою, далі — сухою. Після цього проводять вологе прибирання підлоги. У приміщенні їдальні на видному місці має бути інструкція про миття і дезінфекцію посуду.
Використані серветки, ганчірки, замочують у дезінфекційному розчині, ополіскують водою, висушують і зберігають у спеціально відведеному місці.
Читайте также: