Ревматизм что это в украине

Ревматизм – это воспалительный процесс, поражающий соединительные ткани сердечно-сосудистой системы и развивающийся, обычно, после перенесённой респираторной инфекции.

кардиальная или ревмокардит;
суставная или ревматический полиартрит (ревматизм суставов);
так называемая пляска святого Вита или ревматическая хорея;
кожная форма;
ревматический плеврит.

Причины

Обычно заболевание развивается после перенесённой инфекции верхних респираторных путей, которая была спровоцирована стрептококком. Антитела, выработанные против бактерии, поражают не только вражеский микроорганизм, но и ткани сердца.

Кроме того, важную роль играет генетическая предрасположенность к болезни. Ревматизм у детей наиболее часто возникает в тех семьях, где переболели родители.

Симптомы

Признаки ревматизма проявляются спустя одну-две недели после того, как человек перенёс острую стрептококковую инфекцию. Они достаточно разнообразны и зависят от формы заболевания.

снижение аппетита, упадок сил, повышенная утомляемость и потливость;
колющие и тянущие боли в груди;
высокая температура (более 38 градусов);
умеренное снижение тонуса сердечных мышц;
сердцебиение;
смещение границ сердца;
признаки ослабевания мышц желудочков сердца.

поражение крупных суставов;
симметричность воспалительного процесса;
быстрый ответ на нестероидные противовоспалительные препараты;
благоприятное течение артрита без последствий.

При ревматической хорее воспаляются мелкие сосуды мозга.

тревожность, которая не покидает больного довольно длительное время, повышенная активность;
постоянно меняющаяся мимика, нарушение почерка и координации движений. Больной не может удержать в руках какие-либо мелкие предметы;
нарушение функций глотки, снижение мышечного тонуса, ослабление сфинктеров (недержание мочи, кала);
агрессия, эмоциональная неустойчивость. Бывает и наоборот: человек становится рассеянным, повышается утомляемость мышц.

бледно-розовая сыпь, напоминающая кольцевидный ободок;
безболезненные и малоподвижные новообразования под кожей, имеющие плотную фактуру.

дыхательные движения сопровождаются болью, которая усиливается во время вдоха;
высокая температура;
сухой кашель;
шумы в лёгких;
одышка;
отсутствие дыхания в области воспаления.

Диагностика

Существует несколько методов, с помощью которых ставится диагноз.

Общий анализ крови позволяет установить количество лейкоцитов в крови и скорость оседания эритроцитов.

Биохимический анализ крови направлен на определение количественного содержания С-реактивного белка. Это дает возможность подтвердить наличие в организме воспалительного процесса.

При помощи исследования крови на антистрептолизин-О, становится возможным выявить антитела против стрептококка. Большое содержание антител говорит о том, что человек совсем недавно перенёс инфекцию. Однако такой анализ не может точно подтвердить диагноз.

Электрокардиограмма при данном заболевании показывает нарушения в работе сердца.

Для того, чтобы установить, изменились ли размеры сердца, проводится рентгенологическое исследование грудины.

С помощью ультразвука определяют размеры полостей сердца, уточняют, в каком состоянии находятся сердечные клапаны, а также изучают интенсивность и качество кровотока.

Лечение

Для лечения данного заболевания применяют комплексную терапию. Её задачей является угнетение воспалительного процесса и его провокатора. Наряду с этим лечение ревматизма направлено на профилактику порока сердца.

стационарное лечение;
прохождение курса процедур в санатории с кардио-неврологическим уклоном;
диспансерное наблюдение.

В стационаре проводится медикаментозное лечение с дополнительным назначением специальных физических упражнений. При этом учитываются такие показатели, как особенности заболевания и степень поражения сердца.

При лекарственной терапии назначаются нестероидные противовоспалительные средства, которые вводятся в организм 1–1.5 месяца. С учетом показаний эти препараты применяют индивидуально или вместе с гормонами.

Антибактериальная терапия длится 10–14 дней.

Хинолиновые препараты применяются на протяжении нескольких месяцев, а в некоторых случаях – от одного года до двух лет.

Курс процедур, которые проводятся в санатории, направлен на полное выздоровление и реабилитацию сердечно-сосудистой системы. Здесь лечится хроническая инфекция.

Третий этап направлен на исключение повторной вспышки заболевания.

В случаях, когда лечение было начато вовремя, человек полностью выздоравливает.

Ревматизм сердца может привести к мерцательной аритмии и нарушению кровообращения.

При затяжной, тяжелой или скрытой форме заболевания иногда формируются клапанные пороки сердца. Чаще всего страдает митральный клапан.

Профилактика этого недуга бывает первичная и вторичная.

улучшение работоспособности иммунной системы;
выявление острой и хронической инфекции и последующее лечение;
профилактику болезни у детей с наследственной предрасположенностью к данному заболеванию, а также у тех, кто подвержен частым атакам носоглоточной инфекции.

Призвана предупреждать повторные вспышки и прогрессирование болезни. При этом больные ставятся на учёт в диспансере и находятся под наблюдением врача.

Рекомендуем прочитать другие статьи по теме: Ревматизм

Болезни позвоночника – совсем не редкость в эру офисной сидячей работы. Наверняка, вы либо сами испытывали боли, дискомфорт, либо наблюдали страдания родных, друзей, коллег. Около 50% пациентов, обращающихся за помощью к невропатологу, страдают именно от боли в спине. Но в чем причина?

Экономика и Бизнес
Политика
Общество
Культура и Наука
Происшествия
Интервью
Другое мнение
Справка
Фотогалереи
Выставки и семинары

Красота и здоровье ::
Спорт и туризм ::
Светская жизнь ::
Психология ::
Из глубины веков ::
Интересные факты

В понимании человека, который не имеет медицинского диплома, ревматизм является заболеванием суставов, настигающим преимущественно пациентов на склоне лет

На самом же деле эта болезнь наносит удар сердцу и другим важным внутренним органам, а что касается возрастного ценза пациентов, то первые нападки ревматизма отмечаются обычно в 7-15 лет

Итак, ревматизм представляет собой системное воспалительное токсико-иммунологическое заболевание, которое поражает соединительную ткань, опорно-двигательный аппарат и сердечнососудистую систему. Толчком к началу болезни могут стать постоянные инфекционные очаги в организме: хронический тонзиллит, кариес и прочие вялотекущие болезни. Очень часто ревматический процесс связан с нарушением работы иммунной системы и начинает развиваться после перенесения инфекций – фарингита, скарлатины, ангины, и пр., т.е. инфекций, причиной которых служит стрептококк. Нередко на развитие заболевания влияет наследственная предрасположенность.

По характеру протекания эта болезнь развивается в 2 фазах – неактивной и активной. Последняя, в свою очередь, имеет три степени – минимальную, среднюю и максимальную.

Кроме того, ревматизм можно классифицировать по продолжительности:

- острый (протекающий до 2 месяцев);

- подострый (до 4 месяцев);

- затяжной (около года);

- непрерывно рецидивирующий (свыше 1 года);

- латентный (без характерных проявлений).

Кроме того, больных ревматизмом беспокоят быстрая утомляемость и снижение работоспособности, нередко наблюдается потливость, геморрагический синдром и увеличение селезенки.

Еще одним последствием вовремя невылеченного ревматизма может стать хорея, т.е. ревматическое поражение нервной системы, которое возникает у детей. Маленькие пациенты становятся раздражительными, неряшливыми и рассеянными, у них изменяется походка и почерк, нарушается сон, ухудшается память и речь. Хорея, к счастью, как и воспаление суставов при ревматизме, со временем проходит полностью. И только ревматическое поражение сердца может спровоцировать очень серьезные нарушения в состоянии здоровья и даже привести к ранней инвалидности. Поэтому необходимо заняться лечением еще до того момента, как ревматизм успеет нанести свой беспощадный удар по сердцу.

Борьба с данным заболеванием представляет собой систематический, длительный процесс. Лечение проводится под наблюдением ревматолога и включает 3 главных этапа:

- стационарная терапия (в период активной стадии);

- санаторно-курортное лечение (или послебольничное);

Помимо этого, в оздоровительный комплекс должна входить лечебная физкультура, физиотерапия и рациональное питание, обогащенное белками, витаминами и минералами.

Поскольку главная задача в борьбе с ревматизмом состоит в подавлении и уничтожении стрептококковой инфекции, то из медикаментов в процессе лечения обязательно используют антибиотики. Зачастую вводят инъекции пенициллина и бициллина, а также назначают в таблетках антибиотики широкого диапазона действия, в частности эритромицин, оксациллин, цефалоспорин и др. Для устранения суставных болей пациенту прописывают нестероидные противовоспалительные средства, и лишь в редких случаях дополнительно назначают прием кортикостероидных (противовоспалительных) гормонов.

Всем, кто перенес ревматизм, врачи рекомендуют еще хотя бы год-два после последней вспышки болезни придерживаться диеты №10. Корректный рацион особенно важен в периоды обострений или ревматической атаки. Поскольку в такие моменты происходит сбой в обмене веществ, особенно в углеводном и водно-солевом, то все блюда желательно готовить без добавления соли. К тому же необходимо свести к минимуму употребление приправ, которые содержат соль, и блюд, включающих экстрактивные вещества, т.е. крепких овощных либо мясных бульонов и супов. Нужно исключить из своего меню шпинат, бобовые, щавель, грибы, горох, виноград и сок из него. Рыба и мясо рекомендованы исключительно в отварном или чуть тушеном виде, а овощи необходимо хорошо проваривать.

Це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням серця. В даний час ревматизм діагностується рідко, з частотою 0,79 випадків на 1000 дітей. Пік захворюваності падає на вік від 10 до 14 років.

Етіологія пов’язана з інфікуванням організму (?-гемолітичним стрептококом групи А. Можливі його L-форми або асоціації з вірусами.

Патогенетично при цьому захворюванні виникають запальні та імунологічні поразки сполучної тканини і міокарда. При ревматизмі розвивається системний васкуліт, який призводить до дезорганізації сполучнотканинних структур. Спочатку виникає мукоїдне набухання, потім фібриноїдне набухання, гранулематоз і склероз тканин. У першу стадію активного ревматичного процесу утворюється виражений неспецифічний запальний компонент, який в клініці проявляється гострими явищами кардиту, серозіта, хореї та ін У подальшому формуються гранульоми Ашоффа-Талалаева, що локалізуються в ендо-та перикарді, в стінках судин, в сполучнотканинних утвореннях інших органів. Цикл розвитку гранульоми – 3-4 місяці.

Гострий початок характерно для первинного ревматизму. Воно спостерігається у дітей, які 2-3 тижні тому перенесли яке-небудь захворювання верхніх дихальних шляхів стрептококової етіології (ангіна, скарлатина та ін.) З’являються температура, інтоксикація, поліартрит, поліартралгіі великих суглобів і поразка серця – міокардит. Для ревматичного поліартриту характерні болі в суглобах з порушенням їх функції, гіперемія і набряк. Уражаються, в основному, великі і середні суглоби, відзначається швидка позитивна динаміка суглобового синдрому на тлі протизапальної терапії. Можливий летючий характер болів в суглобах без ознак поліартриту. Часта клініка і без симптомів ураження суглобів. Однак у всіх дітей виявляються ознаки міокардиту, ендокардиту. Частіше є ураження мітрального клапана, рідше – аортального. Значно рідше формується комбінований мітральному-аортальний порок і пролапс мітрального клапана. Дуже рідко при первинному ревматизмі діагностуються перикардит, кільцеподібна еритема на шкірі, мала хорея. При хореї зазвичай виявляється ревматичне ураження нервової системи. Діти стають незібраними, дратівливими, у них несподівано змінюється поведінка, виникають мимовільні рухи (гіперкінези), часто великорозмашистий; є виражена асиметрична гіпотонія м’язів, зміни почерку в гіршу сторону.

Повторні атаки ревматизму можливі у кожної дитини. Вони залежать від активності ревматичного процесу і змін в органах і системах. Нерідко подальша атака ревматизму нагадує попередню, і перш за все поглиблюються серцеві зміни. Формуються недостатність мітрального клапана, мітральний стеноз, недостатність аортального клапана, стеноз гирла аорти.
В останні роки ревматизм діагностують в основному у дітей старшого віку. Для нього характерна менша гострота і активність, слабкіше виражені кардіальні і екстракардіальні порушення. Відзначається різке зниження частоти рецидивів, переважають малосимптомні форми.
Існує класифікація ревматизму, використовувана для правильної діагностики.

по фазі розвитку – активна, I, II і III ступеня;
за течією захворювання: гострий, підгострий, затяжний млявий, безперервно рецидивуючий млявий;
за ступенем недостатності кровообігу: Н0, Н1, Н11А, Н11Б, Н111.

При ревматизмі уражаються як серце, так і інші органи. До захворювань серця ревматичної етіології відносять: ревмокардит первинний без вади серцевого клапана; ревматизм поворотний з ураженням серцевого клапана; ревматизм без явних серцевих змін; порок серця, міокардіосклероз ревматичний.
При ревматизмі інших органів виникає наступна патологія: поліартрит, серозіти (плеврит, перитоніт, абдомінальний синдром), хорея, енцефаліт, менінгоенцефаліт, церебральний васкуліт та ін
Діагноз активного ревматизму ставлять на підставі критеріїв Киселя-Джонса-Нестерова в модифікації дослідницької групи вроджених вад серця. Виділяють основні критерії (кардит, поліартрит, хорея, ревматичні вузлики, кільцеподібна еритема) і додаткові (попередній ревматизм або ревматоїдна хвороба серця, лихоманка, артралгії, лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів, поява С-реактивного білка, підвищений титр антистрептококових антитіл, виділення із зіву гемолітичного стрептокока групи А, нещодавно перенесена скарлатина). Діагноз досить імовірний при наявності одного або двох основних ознак і двох додаткових. Абсолютний критерій – це кардит і хорея.
Лікування має тривати не менше 3-4 місяців і бути етапним (стаціонар, ревматологічний санаторій, диспансерне спостереження). У гострому періоді хворий повинен перебувати в стаціонарі. Йому призначають постільний режим, який у міру поліпшення стану розширюють. Дієта визначається ступенем НК та іншими ускладненнями. Лікарська терапія включає антибіотики, протизапальні засоби.

З антибіотиків призначають пеніцилін або його аналоги в дозі 50000 ОД / кг маси тіла на добу курсом 7-10 днів. Після його закінчення призначають біцилін-5 в дозі 750 000-150 000 ОД / кг в ін’єкціях кожні 3-4 тижні. При непереносимості пеніциліну призначають еритроміцин або сумамед.
Протизапальне лікування проводять ацетилсаліциловою кислотою (аспірином) 50-70 мг / кг на добу (не більше 2 г), індометацином або вольтареном (1-3 мг / кг на добу). Якщо процес вельми активний, застосовують глюкокортикостероїди. Використовують також препарати хінолінового ряду – делагіл, плаквенил.
Одночасно проводять загальнозміцнювальну терапію, санацію вогнищ інфекції, лікування НК та інших ускладнень.

Первинна профілактика ревматизму повинна бути спрямована на санацію осередків хронічної або гострої інфекції. Особливу увагу приділяють лікуванню стрептококової інфекції, підвищенню резистентності організму. Вторинну профілактику проводять з метою запобігання повторних атак ревматизму. Основа вторинної профілактики – цілорічна біцилінопрофілактики.

Ревматизм - інфекційноалергічне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією у серцевосудинній системі, яке розвивається у зв’язку з гострим інфікуванням (3-гемолітичним стрептококом групи А в осіб, схильних до нього, переважно молодого віку. Для ревматизму характерним є системне ураження, звідси - полісиндромність і реальна можливість ураження будь-якого органа.

Етіологія і патогенез . Ргемолітичні стрептококи групи А найчастіша причина ураження верхніх дихальних шляхів і подальшого розвитку ревматизму. Про велике значення стрептококової інфекції при ревматизмі свідчить наявність у більшості хворих різних протистрептококових антитіл (АСЛ0, АСК, АСГ) у високих титрах. Незважаючи на доведену етіологічну роль стрептокока, це захворювання не є інфекційним. Стрептокок відіграє роль пускового механізму, джерела антигенемії. На ангіну хворіють безліч людей, у багатьох із зіва можна висі яти стрептококи, і, разом із тим, ревматизм розвивається лише у 0,33,0 % хворих, які перенесли стрептококову інфекцію. Стрептококова інфекція (гострі тонзиліти, фарингіти та ін.) може перебігати впродовж кількох діб навіть без лікування, після цього настає латентний період (1840 днів), під час якого виникає сенсибілізація організму з наступним розвитком гіперергічної реакції сполучної тканини, що зумовлює клініку. Велике значення мають аутоімунні процеси, через те що ушкоджена сполучна тканина набуває антигенних властивостей. Тому на перший план виходить поняття про певне поєднання імунологічного статусу особи та наявності збудника (стрептокока).

Для виникнення ревматизму важливою є індивідуальна гіперімунна реакція організму на стрептококові антигени та тривалість цієї відповіді. Дослідження генетичних маркерів свідчать, що серед хворих на ревматизм частше бувають особи з групами крові А(II), В(III). Існує зв’язок із фенотипом HLА, зокрема, групи В5. Крім того, виявлена збільшена частота.

Отже, існує спадкова схильність до ревматизму. Доведено, що в родинах, де є хворі на ревматизм, схильність до гіперімунної протистрептококової відповіді та наявність ревматичних вад серця є вищою, ніж у загальній популяції. Для виникнення цього захворювання потрібен ще й третій компонент провокуючий фактор - погане харчування дітей, скупчення людей та вологість у квартирах. Сполучення усіх цих компонентів (стрептококова інфекція, спадкова схильність, провокуючий фактор) і спричинює розвиток хвороби.

Патогенез ревматизму розглядається як варіант імунного запалення, в якому перший етап - імунний, з утворенням імунних комплексів (ІК ); другий етап - запущені комплементом, імунними комплексами розлади мікроциркуляції, процесу згортання крові; третій етап - неспецифічний етап імунного запалення. Особливістю патогенезу ревматизму є схожість антигенної структури стрептокока групи А з кардіоміоцитами. Це призводить до того, що ІК здебільшого фіксуються на кардіоміоцитах або ендокарді. Згідно з токсикоімунологічною теорією, центральне місце в патогенезі належить аутоімунним реакціям, в індукції яких важливу роль відіграє низка перехресно реагуючих антигенів збудника. Перехресні реакції між антигенами клітинних мембран стрептокока А та компонентами м’язових клітин міокарда, а також судинної стінки можуть стати причиною виникнення міокардиту та васкуліту. Ревматичний вальвуліт пов’язують з антитілами проти групового полісахариду стрептокока, які реагують зі структурним глікопротеїном сполучної тканини клапанів серця.

Найбільш дослідженими продуктами життєдіяльності стрептокока є гемолізини. Стрептолізин0, який зв’язується з фосфоліпідами мембран клітин, безпосередньо цитотоксично діє на еритроцити, тромбоцити, клітини серця і нирок. Непрямий ефект стрептолізину0 пов’язаний з дестабілізацією лізосомальних мембран фагоцитів, що призводить до інтенсивного руйнування гранулоцитів. Стрептолізин індукує вироблення антитоксичних антитіл. Стрептогіалуронідаза набагато підвищує проникність тканин для токсинів і сприяє лімфогенному розповсюдженню збудника в організмі. Слід зауважити, що стрептококова інфекція, яка є етіологічним фактором захворювання, надалі як інфекція в розвитку ревматизму не бере активної участі . Мова йде про утворення антигенів, а отже, про утворення антитіл до них. Особливістю стрептокока А слід вважати його здатність виділяти токсини та ферменти, які уражають міокард. Далі утворюються аутоантитіла з розвитком аутоімунної реакції. Існує сполучення звичайної імунної та аутоімунної реакцій, що уподібнює ревматизм до інших системних захворювань.

Патологічна анатомія. Ревматизм як самостійне захворювання, для якого характерним є ураження не тільки суглобів, а, головним чином, серця, був виділений 1835 р. французьким клініцистом Буйо та 1836 р. російським клініцистом І. І. Сокольським. Суть ревматичного процесу, як зазначав А. І. Струков (1963), визначається деструктивними змінами міжклітинної речовини сполучної тканини. Відбувається дезорганізація основної речовини сполучних тканин серця та судин (мукоїдне набрякання, фібриноїдні зміни, гранулематоз, склероз), що призводить до тяжких уражень клапанів серця. Для ревматизму характерними є тканинні зміни й утворення гранулем Ашоффа - Талалаєва. В. Г. Талалаєв виділив 3 стадії перебігу ревматичного процесу:

В даний час ревматизм вважається одним з найбільш поширених і небезпечних захворювань людства. Тому, незважаючи на те, що були досягнуті значні успіхи в її лікуванні, складно переоцінити значення цієї патології, як в медичному, так і в соціальному аспекті. Як правило, хвороба розвивається в дитячому віці, однак ураження серця, з-за домінуючого латентного перебігу, виявляються тільки у дорослих пацієнтів, нерідко призводячи до тимчасової втрати працездатності, а в 10% випадків навіть до інвалідності.

Що собою являє ревматизм?

Характерно те, що, поки інфекційний агент циркулює в крові, ревматизм не може бути вилікуваний. В даний час людську популяцію, в силу об’єктивних причин, неможливо позбавити від стрептокока. Тому на сьогоднішній день панацеї від ревматизму, на жаль, не існує, тобто, він входить в групу хронічних невиліковних захворювань.

Причини і фактори, що провокують розвиток ревматизму

Ревматизм – це захворювання інфекційної природи. Його збудником є β-гемолітичний стрептокок групи А, що вражає верхні відділи дихальних шляхів. До факторів, що провокує розвиток патологічного стану, відносять:

загострення хронічного тонзиліту;
ангіну;
скарлатину;
недостатнє харчування;
несприятливі побутові умови;
генетичну схильність;

Механізм розвитку захворювання

Механізм зародження і розвитку хвороби пов’язане з двома основними чинниками: наявністю у збудника антигенних субстанцій, спільних з тканиною серцевих оболонок і кардиотоксическим впливом ферментів, продукованих β-гемолітичним стрептококом.

При проникненні інфекції організм починає виробляти противострептококковые антитіла, які утворюють з антигенами інфекційного агента імунні комплекси, здатні циркулювати в крові і осідати в мікроциркуляторному руслі. Разом з тим стрептококові ферменти і токсичні продукти його життєдіяльності надають шкідливу дію на сполучну тканину і серцевий м’яз.

Місцем локалізації запального процесу найчастіше стає серцево-судинна система. Також досить часто розвивається неспецифічна запальна реакція в суглобах і серозних оболонках.

Для ревматизму, як і для будь-якої іншої аутоімунної патології, характерно хвилеподібний перебіг з періодами загострень і ремісій. Провокують розвиток загострення різні інфекційні агенти, стреси, фізичне перенапруження і переохолодження.

На ранніх термінах розвитку захворювання його клінічну картину визначає міокардит (саме в міокарді виявляються первинні морфологічні порушення). Приблизно через 1,5-2 місяці після виникнення хворобливої симптоматики спостерігаються запальні зміни у внутрішньому шарі серцевої оболонки (ендокарда). Як правило, ревматизм спочатку вражає мітральний клапан, далі слід аортальний, а за ним – тристулковий.

Примітка: для ревматизму не характерно ураження клапана легеневої артерії.

Класифікація ревматизму

Кардіальна форма (ревмокардит). В даному стані запалюються серцеві оболонки (ревмопанкардит), але насамперед – міокард (ревмомиокардит).
Суглобова форма (ревмополиартрит). Спостерігаються характерні для ревматизму запальні зміни в суглобах.
Шкірна форма.
Легенева форма (ревмаплеврит).
Ревматична хорея (танець святого Вітта). Підвищення активності дофаминэргитических структур.

Симптоми ревматизму

Ревматизм – це полисимптомное захворювання, для якого, поряд із загальними змінами в стані, характерні ознаки ураження серця, суглобів, нервової і дихальної системи, а також інших органічних структур. Найчастіше недуга дає про себе знати через 1-3 тижні після інфекційного захворювання, викликаного β-гемолітичним стрептококом групи А. В наступних випадках інкубаційний період, як правило, скорочується.

У окремої групи пацієнтів первинний ревматизм може виникнути через 1-2 дні після переохолодження, навіть без зв’язку з інфекцією.

З самого початку захворювання пацієнти скаржаться на постійні болі в області серця, задишку, спостерігається як при навантаженнях, так і в стані спокою, посиленому серцебитті. Нерідко в області правого підребер’я, з-за недостатності кровообігу у великому колі, з’являються набряки, що супроводжуються відчуттям важкості. Даний стан є наслідком збільшення печінки і сигналізує про розвиток важко поточного дифузного міокардиту.

Перикардит (ревматичне ураження перикарда) – це відносно рідкісна форма патології. Сухий перикардит супроводжується постійними болями в області серця, а при ексудативному перикардиті, внаслідок накопичення в серцевій сумці випотной запальної рідини, що роз’єднує листки перикарда, болі зникають.

При ураженні опорно-рухового апарату розвивається поступово наростаючий біль в колінних, ліктьових, променезап’ясткових, плечових і гомілковостопних суглобах. Суглобові зчленування набрякають, і в них обмежуються активні рухи. Як правило, при суглобовому ревматизмі, після прийому нестероїдних протизапальних препаратів болю досить швидко купіруються.

При розвитку шкірної форми ревматизму підвищується проникність капілярів. Як наслідок, на нижніх кінцівках (в області розгинальної поверхні суглобів) виникають дрібні крововиливи (петехії). Також нерідко на шкірі гомілок і передпліччях з’являються щільні безболісні вузлики (їх розміри коливаються від просяного зернятка до великої горошини). Разом з тим можливе формування темно-червоних хворобливих великих ущільнень (завбільшки з вишню) пронизують товщу шкіри і злегка піднімаються над поверхнею. Дане патологічний стан називається вузловою еритемою. Вона може локалізуватися не тільки в області кінцівок, але і на шкірі черепа.

Це відносно рідкісна форма патології (виявляється у 5,4% пацієнтів, які страждають на ревматизм). Розвиток патологічного процесу супроводжується виникненням інтенсивних болів, що посилюються при вдиху, підвищенням температури тіла до 38-40 С. У хворих спостерігаються напади сухого болючого кашлю, в ураженій половині грудної клітки чути шум плеври. З плином часу болі починають стихати, так само, як і плевральний шум. Проте стан хворого погіршується. Відзначається задишка, гарячковий стан, починають зникати дихальні шуми, з’являється сильна слабкість, ціаноз. Іноді, з-за великої кількості запального ексудату, можливо відставання в диханні однієї половини грудної клітини, різке вибухання міжреберних проміжків, дуже сильна задишка. Такі хворі приймають вимушене підлозі-сидяче положення.

Слід зазначити, що тяжка симптоматика при ревматичному ураженні легень — відносно рідкісне явище. Частіше захворювання супроводжується більш легкими проявами ревмаплеврита.

При ревматизмі іноді спостерігається ураження мозкових оболонок, подкоркового шару та мозкової речовини. Одним з проявів захворювання є ревмахорея (танець святого Вітта). Дана патологія, що характеризується мимовільним судомним скороченням поперечносмугастих м’язів, розвивається в дитячому і юнацькому віці. При судорожному скорочення голосової щілини може наступити напад задухи, веде до раптового летального результату.

Ревматичний перитоніт, — патологічний стан, що нерідко виникає при гострому первинному ревматизмі, характерно виключно для всіх дітей і підлітків. Хвороба розвивається раптово. Різко підвищується температура тіла, з’являються ознаки дисфагії (нудота, блювота, порушення стільця, переймоподібні болі в животі).

Діагностика ревматизму

Клініко-епідеміологічний синдром (наявність даних, що свідчать про зв’язок патології з інфекційним процесом, викликаним β-гемолітичним стрептококом групи А);

Клініко-імунологічний синдром (субфебрилітет, слабкість, швидка втомлюваність і порушення частоти серцевих скорочень після перенесеної ангіни або інший носоглоткової інфекції). У 80% пацієнтів підвищений титр антістрептолізіна, у 95% виявляються антитіла до серцево-реактивного антигену. До біохімічними ознаками запалення відносять прискорене ШОЕ диспротеінемія, виявлення С-реактивного білка;

Інструментальна діагностика ревматизму (кардиоваскулярный синдром).

До інструментальних методів дослідження відносять:

ЕКГ (на кардіограмі досить рідко виявляються порушення серцевого ритму);
УЗД серця;
Рентгенологічне дослідження (дозволяє визначити збільшення розмірів серця, зміна його конфігурації, а також зниження скоротливої функції міокарда);

Лабораторна діагностика. В загальному аналізі крові відмічається підвищення ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво, анемія. В імунологічному аналізі підвищуються титри АСГ, збільшується кількість імуноглобулінів класу A, G, M, виявляється С-реактивний білок, антикардиальные антитіла та циркулюючі імунні комплекси.

Лікування ревматизму

Найкращий терапевтичний ефект досягається при ранній діагностиці ревматизму, дозволяє попередити розвиток пороку серця. Лікування проводиться поетапно і в комплексі. Воно спрямоване на пригнічення активності β-гемолітичного стрептокока і попередження розвитку ускладнень.

На першому етапі пацієнту призначається стаціонарне лікування. Воно включає в себе медикаментозну терапію, дієтотерапію та лікувальну фізкультуру. Призначення проводяться з урахуванням характерних особливостей захворювання і тяжкості ураження серцевого м’яза.

Для усунення інфекційного агента проводиться антибактеріальна терапія. Єдиним антибіотиком, здатним впоратися з піогенним стрептококом, є пеніцилін. В даний час дорослим і дітям старше 10 років призначають феноксиметилпеніцилін. У більш важких випадках рекомендується бензилпеніцилін. В якості препаратів альтернативного дії застосовуються макроліди та линкозамиды. Тривалість курсу антибактеріальної терапії – не менше 14 днів. При частих простудних захворюваннях і загостреннях хронічного тонзиліту додатково може бути використаний інший антибактеріальний препарат (амоксоциклин, цефалоспорини).

Антиревматическая терапія включає в себе прийом нестероїдних протизапальних препаратів, які, залежно від стану пацієнта, можуть використовуватися ізольовано, або у комплексі з гормональними засобами (не більше 10-14 днів). НПЗП слід застосовувати до усунення ознак активного патологічного процесу (в середньому 1-1,5 місяця).

При затяжному та латентному перебізі ревматизму пацієнтам показаний прийом препаратів хінолінового ряду (плаквеніл, делагіл). Вони застосовуються тривалими курсами, від декількох місяців до одного йди двох років.

Також у період стаціонарного лікування в обов’язковому порядку усуваються вогнища хронічної інфекції (через 2-3 місяці від початку захворювання, при неактивному процесі, рекомендовано видалити мигдалини).

Головна задача цього етапу – відновлення нормального функціонування серцево-судинної системи і досягнення повної клініко-біохімічної ремісії. Другий етап лікування проводиться у спеціалізованих кардіо-ревматологічних санаторіях, де пацієнтам призначається спеціальний оздоровчий режим, лікувальна фізкультура, загартовування, диференційована рухова активність. Також санаторно-курортне лікування ревматизму включає в себе грязелікування (аплікації на область уражених суглобів), радонові, сірководневі, хлоридні натрієві, кисневі і вуглекислі ванни.

Диспансерне спостереження, профілактика рецидивів запобігання прогресування захворювання. На даному етапі проводяться лікувальні заходи, що сприяють ліквідації активного перебігу патологічного процесу. Пацієнтам з пороком серця показане симптоматичне лікування розладів кровообігу. Також вирішуються питання реабілітації, працездатності хворого та його працевлаштування.

Принципи лікування ревматизму у дітей

При лікуванні ревматизму у дітей в першу чергу призначається ефективна антибактеріальна терапія (одноразове внутрішньом’язове введення пеніцилін G натрієвої солі). При геморагічних проявах показаний прийом перорального кислотостійкого пеніциліну V. При наявності алергії на даний препарат, його можна замінити еритроміцином або азитроміцином.

Термін прийому нестероїдних протизапальних препаратів – не менше 21 дня.

У разі розвитку ревмокардиту показаний прийом глюкокортикоїдів (1-2 мг на 1 кг маси тіла) протягом 10-15 днів. При відході від гормональної терапії призначаються саліцилати.

Прогнози

Ревматизм – це захворювання, яке не становить безпосередньої загрози для життя пацієнта. Виключенням є гострі менінгоенцефаліти та дифузні міокардити, що виникають переважно в дитячому віці. У дорослих, для яких характерні шкірні і суглобові форми захворювання, перебіг найбільш сприятливий. При розвитку ревмохореи відзначаються незначні зміни з боку серця.

Основним прогностичним критерієм при ревматизмі є ступінь оборотності його симптомів, а також наявність і тяжкість пороку серця. В даному випадку найбільш несприятливими є постійно рецидивуючі ревмокардиты. Разом з тим важливу роль відіграє строк початку лікування (чим пізніше розпочато лікування, тим вище ймовірність розвитку пороку). У дитячому віці ревматизм протікає набагато важче, ніж у дорослих і нерідко стає причиною стійких клапанних змін. У разі розвитку первинного патологічного процесу у пацієнтів, які досягли 25-річного віку, відзначається сприятливий перебіг захворювання без формування пороку.

Слід зазначити, що зміна серцевих структур відбувається тільки в перші три роки з часу виникнення початкових ознак захворювання. Якщо за цей час не спостерігається клапанних порушень, то подальша ймовірність їх виникнення досить невелика, навіть при збереженій активності ревматизму.

Профілактика ревматизму

Своєчасна ізоляція хворого, у якого виявлено стрептококова інфекція.
Подальше спостереження за контактировавшими з ним особами (одноразове профілактичне введення біциліну).
Загартовування організму.
Збалансоване харчування.
Організація здорового побуту.
Обов’язкове діагностичне обстеження особи, яка перенесла стрептококову інфекцію, і подальше 2-х місячне спостереження у лікаря.

В даній ситуації профілактичні заходи являють собою комплекс методів, що застосовуються протягом тривалого часу (декількох місяців і навіть років). Вони включають в себе:

Диспансерне спостереження.
Заходи щодо посилення опірності організму (загартовування, постійне підвищення імунітету, збалансоване харчування, ЛФК).
Профілактичне антибактеріальне лікування.
Санацію вогнищ хронічної інфекції.
Антиревматическую терапію, передбачає тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів.

Читайте также: