Что такое дифтерия на украинском

Небезпечніша за кір.

Дифтерія – це інфекційне захворювання, яке, за словами відомого лікаря Євгена Комаровського, загрожує українцям після спалаху кору, передає Ukr.Media. При цьому дифтерія є значно небезпечнішою від кору, адже смертність від неї становить 50%. Читайте про симптоми дифтерії, а також її профілактику та лікування!

Дифтерія – це гостра інфекційна хвороба, яка вражає серцево-судинну, дихальну та нервову системи, а також надниркові залози. На інфікованому місці виникає запальний процес із фібринозним нальотом.

Як передається дифтерія

Збудником дифтерії є дифтерійна паличка. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом: при чханні, кашлянні тощо. Також заразитися нею можна через посуд, іграшки, канцелярські товари та інші речі, яких торкалася інфікована людина.

Бувають випадки, коли дифтерійна паличка потрапляє в організм через слизову ока, шкіру або слизові оболонки статевих органів. Важливо знати, що носіями збудника дифтерії можуть бути люди без симптомів хвороби, але із небезпечними мікробами в носоглотці.

Дифтерія має кілька форм залежно від місця ураження інфекцією:

Дифтерія ротоглотки (мигдалин)

Дифтерія дихальних шляхів (трахеї, гортані, бронхів)

Дифтерія статевих органів

Найпоширенішою є дифтерія ротоглотки, а от останні три трапляються вкрай рідко.

Дифтерія у дітей

Життєво важливо своєчасно діагностувати дифтерію, адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну чи інфекційний мононуклеоз. Інкубаційний період інфекції триває від 2 до 10 діб. При потраплянні в організм бактерія дифтерії виділяє токсин та викликає токсико-інфекційний шок. Першими симптомами цієї хвороби є біль у горлі, погіршення самопочуття та підвищення температури.

Особливо небезпечною є дифтерія ротоглотки (мигдалин). Під час перебігу цієї хвороби в горлі утворюється дифтерійна плівка, яка перекриває дихальні шляхи. Це не лише ускладнює дихання та ковтання, а може спричинити смерть від задухи. Також при дифтерії з'являється солодкуватий запах з рота.

Основні симптоми дифтерії:

набряк залоз у шиї

світло-сірий наліт на уражених органах

специфічний запах з рота

Особливо небезпечними є ускладнення від дифтерії: блокування дихальних шляхів, пошкодження серцевого м'яза (міокардит), ушкодження нерва (поліневропатія), легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).

У дорослих дифтерія протікає важче

Хворих на дифтерії одразу ж госпіталізують в інфекційний стаціонар. Під час лікування пацієнту вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку.

Водночас медики проводять дезінтоксикаційну терапію, хворий також проходить курс антибактеріальних препаратів, зокрема антибіотиків.

Профілактика та щеплення від дифтерії

Найефективнішим методом профілактики дифтерії є щеплення. І хоча вакцина не дає 100-відсоткової гарантії, однак у хворого зі щепленням дифтерія протікає значно легше та не дає ускладнень.

В Україні щеплення від дифтерії дітям можна зробити безкоштовно цільноклітинною вакциною проти кашлюку, дифтерії та правцю АКДП, яка дає найкращий захист. Також є безкоштовна вакцина для профілактики дифтерії та правця АДП та вакцина для профілактики дифтерії та правця із зменшеним вмістом антигена АДП-М, яку застосовують для дорослих.

Перша доза вакцини вводиться в організм дитини в 2 місяці, друга – у 4, далі – 6 місяців, 1,5 років, 16 років. Після 16 років треба робити щеплення кожні 10 років.

Ще одним засобом профілактики є особиста гігієна – потрібно часто мити руки, протирати предмети, які торкалася потенційно хвора людина, провітрювати приміщення. Пам'ятайте, що за перших же симптомів слід одразу звернутись до медиків – чим швидше розпочнуть лікування, тим меншої шкоди дифтерія завдасть вашому організмові.

Після спалаху кору Україна стоїть на порозі ще одної небезпечної інфекційної хвороби – дифтерії. У жовтні 2019 року випадки захворювання на дифтерію виявили на Закарпатті та у Києві, проте люди вакцинуватись не поспішають, а сироваток не вистачає.

За словами відомого лікара Євгена Комаровського, ця інфекція є небезпечніша від кору, адже смертність від дифтерії складає 50%. Про симптоми дифтерії, а також її профілактику та лікування читайте у матеріалі Здоров'я 24.

Дифтерія – гостра інфекційна хвороба. Переважно вона вражає органи серцево-судинної, дихальної та нервової систем, а також надниркових залоз. На місці, яке вражає інфекція, виникає запальний процес з фібринозним нальотом.

Шляхи зараження

Мікроб дифтерійна паличка є збудником дифтерії. Найчастіше дифтерія поширюється при чханні, кашлянні чи диханні, заразитись нею можна також через посуд, іграшки, канцелярські товари, та інші речі, яких торкався носій.

Трапляються випадки, коли збудник дифтерії проникає в організм через слизову ока, шкіру, рани або слизові оболонки статевих органів.

До речі, носіями дифтерійної палички можуть бути люди, які не мають симптомів захворювання, але в носоглотці у них живуть, розмножуються і виділяються з кашлем і чханням небезпечні мікроорганізми.

Різновиди дифтерії

Враховуючи місця ураження дифтерійною інфекцією, виокремлюють такі форми захворювання:

1. Дифтерія носоглотки (мигдалин);
2. Дифтерія дихальних шляхів (гортані, трахеї, бронхів);
3. Дифтерія носа;
4. Дифтерія очей;
5. Дифтерія статевих органів;
6. Дифтерія шкіри;

Три останні форми трапляються вкрай рідко. А от найпоширенішою є форма дифтерії мигдалин.

Дифтерія має кілька форм, найпоширеніша: дифтерія мигдалин

Симптоми

Перші симптоми дифтерії можуть нагадувати звичайну ангіну: біль у горлі, загальне погіршення самопочуття, підвищення температури тощо. При цьому при дифтерії на мигдалинах чи інших уражених інфекцією органах з’являється сіро-білий наліт. Коли хворий видаляє цей наліт, то рана починає кровоточити, а через деякий час наліт знову проступає.

Також при дифтерії з'являється специфічний солодкуватий запах з рота. Через деякий час уражене місце може набрякати.

Одним із симптомів дифтерії є набрякле горло

Особливо небезпечно цей симптом протікає у дітей. Тоді може виникнути задуха, це може призвести навіть до смерті.

Небезпечним є не лише сама дифтерія, але й ускладнення, які вона може викликати. Зокрема, пережита хвороба може призвести до ураження центральної нервової системи (параліч дихальних м'язів: шиї, голосових зв'язок і піднебіння) та міокардитів. Внаслідок паралічу дихання людина може померти.

Лікування

Хворих навіть з підозрою дифтерії одразу ж госпіталізують в інфекційний стаціонар. Основним методом лікування є введення пацієнту антитоксичної протидифтерійної сироватки. Щоправда, перед цим хворий проходить тести на чутливість до компонентів препарату.

Паралельно з цим медики проводять дезінтоксикаційну терапію, хворому також вводять курс антибактеріальних препаратів, зокрема антибіотиків. Крім того, у цей період пацієнту треба вживати якомога більше рідини.

Профілактика та щеплення

Найефективнішим методом профілактики є щеплення. Щоправда, вакцина не дає 100% гарантії уберегти людину від ураження, однак у хворого із щепленням дифтерія протікає у значно легшій формі або симптоми можуть зовсім не проявлятись. У другому випадку людина є лише носієм.

Найкращою профілактикою від дифтерії є щеплення

За календарем щеплень України вакцинація від дифтерії проводиться у 2-4-6-18 місяців, 6 років, 16 років і повторюється кожні 10 років.

Види вакцини проти дифтерії

• АКДП (DTP) або АцКДС
  Вакцина кашлюково-дифтерійно-правцева адсорбована (Diphtheria (дифтерія), Pertussis (коклюш), Tetanus (правець)).
  Містить дифтерійний і правцевий анатоксини й коклюшні мікробні клітини. Іноді пишеться буква "ц", яка позначає, що компонент кашлюку у вакцині суцільно клітинний. Для дітей до 4 років.
• АаКДП (DTаР)
  Вакцина від дифтерії, правця та кашлюку, маленька "а" означає, що компонент кашлюку ацелюлярний (безклітинний), тобто в складі не ціла мікробна клітина, а її частини (антигени).
• АаКДП (Tdap)
  Вакцина від дифтерії, правця та кашлюку, але компонент кашлюку ацелюлярний, і містить зменшену дозу коклюшу та дифтерії. Для дітей і дорослих.
• АДП (DT) – анатоксин дифтерійно-правцевий.
• АДП-М (Td) – анатоксин дифтерійно-правцевий зі зменшеним вмістом антигенів (буква "М"). Для дорослих і підлітків.
• АП (TT) – анатоксин правцевий (Tetanus Toxoid). Застосовується для екстреної профілактики правця, але краще використовувати АДП-М.
• АД-М – зі зменшеним вмістом дифтерійного анатоксину. Може використовуватися для ревакцинацій, якщо раніше була введена АП при травмі.

Нині в Україні виникла серйозна проблема через велику кількість невакцинованих громадян. У цьому випадку ризикують підчепити хворобу і дорослі, які переносять дифтерію значно тяжче.

Коли не щеплений ніхто, то з вірусом люди зустрічаються в дитинстві. Коли щеплена половина, то шанси зустрітися з вірусом в дитинстві зменшуються, і вірус вражає дорослих. А дорослі хворіють набагато важче за дітей. І дорослі починають помирати,
– сказав лікар Комаровський.

Ще одним засобом профілактики є власна гігієна – треба часто мити руки, протирати предмети, які могла торкатись потенційно хвора людина, часто провітрювати приміщення, особливо якщо там перебуває велика кількість людей. І, звичайно, при перших же симптомах необхідно звернутись до лікарів – чим швидше діагностують дифтерію та почнуть лікування, тим менше шкоди вона завдасть організмові.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

Дифтерія у дорослих та дітей – симптоми, причини, лікування й профілактика дифтерії

Сьогодні ми розглянемо з вами дифтерію й усе, що з нею пов'язане – симптоми, причини, форми, діагностику, лікування, профілактику й інші аспекти цього захворювання.

Дифтерія – інфекційне захворювання яке протікає гостро, та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, розмов. дифтерійна паличка).

Крім ротоглотки ( близько 90% усіх випадків хвороби), інфекція провокує розвиток запалення в бронхах, носі, очах, на шкірі й статевих органах.

Основні симптоми дифтерії – утворення нальоту й набряк піднебіння, мигдалин, горла, незначний біль при ковтанні, підвищення температури тіла й інші ознаки запального процесу.

Передається збудник дифтерії повітряно-краплинним і контактно-побутовим шляхами, а також через вживання немитої, погано обробленої, інфікованої їжі.

Найнебезпечнішим ускладненням хвороби є летальний результат, який обумовлений отруєнням організму токсином, вироблюваним бацилою Леффлера в процесі її життєдіяльності в тілі людини.

Основним методом лікування є введення в організм протидифтерійної сировотки – антитоксину, тому що антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 рік) при лікуванні дифтерії мають низьку ефективність.
Основним профілактичним заходом проти дифтерії є вакцинація – АДП, Адп-М, АКДП.

Джерелом збудника дифтерії ( дифтерійної палички — Corynebacterium diphtheriae) є носій інфекції – хвора людина.

Шляхи передачі – повітряно-краплинний ( через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), контактно-побутовий ( через порізи, травми, садна, кон`юктиву око), харчовий (вживання інфікованої їжі).
Інкубаційний період ( від моменту потрапляння інфекції в організм до перших ознак захворювання) становить від 2 до 10 днів.

Найбільш частим місцем, де осідає інфекція є ротоглотка. Серед інших місць можна виділити – трахею, бронхи, носову порожнину, поверхню шкіри, очі, статеві органи.

Розвиток хвороби. Після потрапляння дифтерійної палички на слизові оболонки ротоглотки, вона виділяє екзотоксин і інші патологічні ферменти, які утворюють у даному місці вогнище запалення – розвивається некроз епітелію, гіперемія судин і підвищена проникність їх стінок. Далі вогнище осідання інфекції й навколишні його тканини покриваються фібриновою плівкою, яка на початкових стадіях виглядає як желеподібний наліт і легко знімається, але в міру розвитку, наліт ущільнюється, набуває сіруватого відтінку, а при спробі його зняття, з запаленої слизової виступають краплі крові. Однак слід зазначити, що при легкому перебігові захворювання, фіброзний наліт не покриває слизових.

Поширення інфекції по всьому організму відбувається через кровоносні й лімфатичні судини, отруюючи організм і викликаючи ознаки інтоксикації, локальний лімфаденіт, набряк тканин, розладу серцево-судинного й нервового характеру, вражаються нирки, надниркова залоза й інші органі й системи. При цьому підвищується температура тіла, з'являється нудота, загальна слабість, ніс закладений.

При важкому перебігу хвороби розвивається набряк піднебінного язичка, дужок і мигдалин звужують прохід глотки.

Дуже важливо приділити належну увагу хворобі вчасно й не допустити зв'язування виділюваного дифтерійною паличкою токсину зі специфічними рецепторами клітин, тому що на пізніх стадіях введення антитіл уже не може нейтралізувати токсин в організмі.

Після дифтерії імунітет не завжди захищає людину від повторного інфікування й розвитку хвороби.

Дифтерія – МКХ
МКХ-10: A36;
МКХ-9: 032.

Захворювання дифтерія характеризується наступними загальними симптомами, які можуть трохи мінятися, залежно від локалізації, форми й стадії хвороби:

o Збільшення піднебінного язичка, дужок, мигдалин, а також можливий на них плівковий наліт, найчастіше сіро-білого кольору;
o Гіперемія (почервоніння) і набряк горла;
o Незначний біль у горлі, особливо при ковтанні;
o Збільшення шийних лімфовузлів, набряк шиї;
o Підвищення температури тіла, аж до 41 °С;
o Загальна слабість, млявість, нездужання, підвищена сонливість;
o Головний біль, запаморочення;
o Нудота, іноді із блювотою;
o Блідість шкірних покривів.

Серед ускладнень дифтерії можна виділити:

• Паралічі, переважно піднебіння, голосових зв'язок, дихальних шляхів, шиї;
• Неврити;
• Нефроз;
• Інфекційно-токсичний шок;
• Міокардити;
• Летальний результат.

Основна причина дифтерії – потрапляння в організм інфекції.

Збудник дифтерії — Corynebacterium diphtheriae (дифтерійна паличка, бацила Леффлера).
Вперше, паличка була виявлена Едвіном Клебсом на зрізах плівок ротоглотки хворих дифтерією, в 1883 році. Уже в 1884 році, чиста культура збудника була виділена Фрідріхом Леффлером.

Збудник дифтерії Corynebacterium diphtheriae - являють собою великі, прямі й злегка вигнуті, з булавовидними стовщеннями на кінцях, нерухливі, грампозитивні паличкоподібні бактерії. Бактерії найкраще ростуть і розмножуються в сировоткових і кров'яних середовищах.

Розвиток дифтерії більше обумовлений отруєнням організму екзотоксином, який виробляє дифтерійна паличка, правда не всі її штами, а лише лізогенні, інфіковані бактеріофагом з геном tox.

Дифтерійний екзотоксин є сильною бактеріальною отрутою, сильніше якого відмічається лише токсин Clostridium botulinum (паличка, що викликає розвиток ботулізму) і токсин Clostridium tetani (паличка, що викликає розвиток правця).

Джерело інфекції – хвора людина, у якій присутній токсигенний штами дифтерійної палички. Особливу небезпеку в собі несе інфекція, що локалізується в носо- і ротоглотці хворого.

Механізм передачі інфекції – повітряно-краплинний, контактно-побутовий і харчовий шляхи.

Сприйнятливість людей до інфекції – висока, однак багато в чому залежить від антитоксичного імунітету – вмісту в крові 0,03 АЕ/мол специфічних антитіл.

Класифікація дифтерії проводиться в такий спосіб.

Дифтерія ротоглотки діагностується в 95% усіх випадків захворювання. Симптомами дифтерії ротоглотки є різке підвищення температури тіла до 38-39 °С, наліт на мигдалинах і на слизовій навколо мигдалин, загальне нездужання, слабість, головний біль, незначний біль у горлі при ковтанні, гіперемія й набряк мигдалин, піднебіння й дужок, незначний біль у шийних лімфовузлах.

Дифтерія ротоглотки підрозділяється на наступні форми:

Локальна дифтерія – зустрічається в 75% хворих дифтерією ротоглотки, характеризується, що легко знімається нальотом на мигдалинах, який може бути присутнім близько 6-8 днів, різким підйомом температури тіла, яка через кілька днів нормалізується. Підрозділяється на наступні типи:

o Острівцева – наліт на мигдалинах нерівний, у вигляді різних по величині острівців.
o Плівкова – мигдалина вкривається щільною, білувато-сіруватою фіброзною плівкою, при знятті якої слизова починає кровоточити, а на місці знятої плівки, наступного дня з'являється новий наліт.
o Катаральна – характеризується невеликим почервонінням і набряком мигдалин, незначним дискомфортом у горлі при ковтанні, субфібрильною температурою тіла. Діагностується рідко.

Розповсюджена дифтерія – характеризується утворенням нальоту за межами ротоглотки, при цьому симптоми інтоксикації більш виражені, спостерігається збільшення лімфовузлів і їх чутливість при пальпації, біль у горлі. Звичайно розвивається з локальної форми хвороби.

Субтоксична дифтерія – характеризується тими ж симптомами, що й розповсюджена форма, але відрізняється від локальної набряком підшкірної клітковини в області шиї, над шийними лімфовузлами, та часто носить однобічний характер.

Токсична дифтерія (1, 2 і 3 ступені) – характеризується гострим початком перебігу хвороби, різким підвищенням температури тіла ( аж до 41 °С), головним болем, сонливістю, млявістю, болем у горлі, а іноді й у животі. В ротоглотці, на перших стадіях спостерігається гіперемія, набряклість і желеподібний наліт, що легко знімається, який через пару днів стає щільним фіброзним шаром білувато-сіруватого відтінку, при знятті якого слизова починає кровоточити. Наліт повністю покриває мигдалини, піднебіння, дужки. При 2 і 3 ступенях хвороби набряк майже перекриває просвіт зіва, може розвинутися періаденіт. Серед інших ознак можна виділити – закладеність носа, зміна голосу, солодкувато-нудотний запах з ротової порожнини, набряклість шиї, нудота, блювота, тахікардія, ціаноз губ, зниження артеріального тиску. Чим вище ступінь хвороби, тим набряк шиї більше, досягаючи навіть область, нижче ключиці, а симптоми стають більш вираженими. Найчастіше, токсична дифтерія відзначається в дорослих, і приблизно в 20% всіх хворих даним захворюванням. Іноді носить комбінований характер, поєднуючись із враженням носа й гортані.

Гіпертоксична дифтерія – характеризується важким перебігом, є найбільш складною й небезпечною для життя формою хвороби. Розвивається звичайно на тлі інших захворювань і патологій – алкоголізмі, гепатиті, цирозі печінки, цукровому діабеті. Характеризується різким початком і стрімким розвитком запального процесу, який виражається в таких симптомах, як – висока температура тіла ( до до 41 °С), озноб, зниження артеріального тиску, слабкий пульс, слабість, блідість, запаморочення, головний біль, шкірні й внутрішньоорганні крововиливи, кровотечі. У хворого домінують ознаки інфекційно-токсичного шоку, який може привести до летального результату вже на 1-2 день від перших симптомів хвороби.
Геморагічна дифтерія – характеризується великими кровотечами (переважно з носа, ясен, органів травлення), множинним висипом геморрагического характеру, кров'янистими дифтерійними нальотами.

Дифтерійний круп найчастіше розвивається в дорослих пацієнтів, і звичайно поєднується з дифтерією ротоглотки. Розвивається протягом 3-х стадій, кожній їз яких властиві різні клінічні прояви. Розглянемо їх:

o Дисфонічна стадія супроводжується грубим гавкаючим кашлем і осиплістю голосу. Тривалість становить 1-3 дня в дітей і до 7 днів у дорослих.
o Стенотична стадія супроводжується афонією, беззвучним кашлем, тривожністю, блідістю шкіри, ціанозом, утрудненим диханням із шумом, подовженим вдихом, тахікардією, втягуванням виступів грудної клітки.
o Асфіксична стадія супроводжується частим і поверхневим, а після ритмічним диханням, ниткоподібним пульсом, зниженим артеріальним тиском, ціанозом. Далі у хворого порушується свідомість, з'являються судоми тіла, після чого хворий помирає від асфіксії.

Дифтерійний круп також підрозділяється на наступні форми:

o Локальний круп – розвивається тільки в межах гортані.
o Розповсюджений круп – здатний одночасно вражати гортань і трахею.
o Низхідний круп – у запальний процес, крім гортані й трахеї, втягуються бронхи.

У цю групу хвороб входять:

Дифтерія носа – характеризується утрудненим носовим диханням, не вираженою інтоксикацією організму, серозно-гнійними або сукровичними виділення з носової порожнини, а також гіперемією, набряклістю, ерозіями й фіброзним нальотом на слизових носа. Біля носових ходів можуть бути присутні ознаки подразнення, з кірочками що мокнуть.

Дифтерія очей — протікає в трьох формах:

o Катаральний перебіг – супроводжується запаленням кон`юктиви око й скудними виділеннями з органів зору, нормальною або злегка-підвищеною температурою тіла, відсутністю локального лімфаденіту й інших ознак інтоксикації;
o Плівчастий перебіг – супроводжується субфібрильною температурою тіла, гіперемією кон`юктиви й утворенням на ній фібринової плівки, серозно-гнійними виділеннями.
o Токсичний перебіг – характеризується гострим початком, набряком вік, рясними сукровично-гнійними виділеннями з очей, мокненням навколо органів зору, набряком підшкірної клітковини обличчя, утворенням фібринової плівки, локальним лімфаденітом, симптомами інтоксикації організму.

Дифтерія шкіри – характеризується слабо-вираженими ознаками інтоксикації, брудно-сірим фіброзним нальотом, гнійними виділеннями у місці порізу. Формування запального процесу відбувається в місцях порізів, саден, тріщин, відкритих поранень, попрілостей, екземи, грибковому враженні шкіри.

Дифтерія статевих органів – локалізується звичайно в області крайньої плоті чоловіків і статевих губ з піхвою в жінок, промежини й області заднього проходу в тих і інших. Може супроводжуватися серозно-кров'янистими виділеннями, проблемами із сечовипусканням і його болючістю.

Серед інших форм хвороби також можна виділити дифтерію носа, дифтерію вуха й інші.

Комбіновані форми дифтерії характеризуються одночасним враженням декількох органів, частин тіла.

Діагностика дифтерії містить у собі наступні методи обстеження:

• Анамнез;
• Загальний аналіз крові;
• Біохімічний аналіз крові;
• Загальний аналіз сечі;
• Бактеріологічне дослідження мазка з носо- і ротоглотки;
• Полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР);
• Електрокардіографія (ЕКГ).

Лікування дифтерії містить у собі наступні пункти:

1. Госпіталізація хворого;
2. Медикаментозне лікування:
2.1. Купування інфекції;
2.2. Детоксикаційна терапія;
2.3. Підтримуюча терапія.
3. Хірургічне лікування

Важливо! При симптомах дифтерії обов'язково зверніться до лікаря для точної діагностики й тільки потім приступайте до лікування.

1. Госпіталізація хворого
Госпіталізація хворого є обов'язковим пунктом у лікуванні дифтерії, тому що ця хвороба заразна. Крім того, деякі форми захворювання можуть розвитися дуже швидко й не тільки серйозно нашкодити здоров'ю людини, але й привести до летального результату.

Госпіталізації піддаються навіть особи з підозрою на дифтерію, або ж носійством дифтерійної палички.
Приміщення з пацієнтом повинне добре провітрюватися.
Виписка можлива тільки після 2-х кратної діагностики й негативному результаті на наявність в організмі дифтерійної палички.

Після виписки, пацієнт проходить плановий огляд у терапевта, педіатра або сімейного лікаря протягом наступних 3-х місяців.

2. Медикаментозне лікування дифтерії
2.1. Купування інфекції
Незважаючи на те, що збудник дифтерії (Corynebacterium diphtheriae) належить до бактерій, антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 г) мають малу ефективність при знищенні дифтерійної палички й купування поширення інфекції по всьому організму.

Ефективність має антитоксична протидифтерійна сироватка (ПДС), яка має властивість пригнічувати виділення в організм дифтерійного токсину, тому це основний лікарський засіб проти дифтерії.

Протидифтерійна сироватка вводиться внутрішньом`язево, а при важких формах хвороби внутрішньовенно.
При локалізованій формі хвороби, без розвитку ускладнень протягом 4 діб, ПДС намагаються не застосовувати.
При підозрі на токсичну дифтерію або при стрімкому розвиток захворювання, ПДС вводять негайно, в іншому випадку, вона застосовується після діагностики.

Антибактеріальна терапія призначається при підозрі на враження організму іншими видами бактеріальної інфекції, що звичайно відбувається при субтоксичній і токсичній формах хвороби.

2.2. Дезінтоксикаційна терапія
Як ми вже неодноразово писали, що шкоду несе не стільки сама дифтерійна паличка, скільки токсини що вона виділяє, які отруюючи організм, власне й викликають ряд ускладнень, аж до летального результату.
Після введення ПДС призначається дезінтоксикаційна терапія, яка спрямована на виведення з організму отруйних речовин.

Також призначається рясне питво, особливо корисні напої з додаванням вітаміну С – відвар із шипшини, чай з лимоном, калиною, малиною, морс.

Призначаються й сечогінні препарати – салуретики.

2.3. Підтримуюча терапія
Інфекційні захворювання послабляють імунну систему, тому для її зміцнення призначають імуностимулятори, імуномодулятори, серед яких можна виділити: вітамін С (аскорбінова кислота), вітаміни групи В и інші вітаміни.

При сильній інтоксикації, токсичних формах і важкому перебігу хвороби, призначають:

При гіпоксії, через носовий катетор застосовують зволожений кисень.

Корисна й санація ротоглотки інгаляціями на основі ромашки, евкаліпту, декасану, полоскання содою.

Профілактика дифтерії містить в собі наступні заходи:

o Вакцинація – застосування щеплень, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин ( Акдп-Анатоксин, Акдп-Вакцина, АДП, Адп-М, комбіновані аналоги). Ціль вакцинації при дифтерії – створити тривалий імунітет проти дифтерійної палички. Вакцинацію проводять 3-кратно, з 3-х місячного віку, кожні 30-40 днів. Ревакцинацію проводять через 9-12 місяців від дня 3-го щеплення. Дорослим роблять щеплення кожні 10 років, до 56-літнього віку. Ефективність вакцинації проти дифтерії й безпека щеплення для здоров'я людини прямо залежить від якості вакцинних препаратів.
o Щорічний плановий огляд дітей і людей, що працюють у великих колективах;
o Ізоляцію хворих при підозрі або діагностуванні дифтерії в умовах стаціонару;
o Дезінфекція місць і предметів побуту хворого;
o Дотримання правил особистої гігієни;
o Уникати торкання обличчя брудними руками;
o Спостереження лікарем за пацієнтом, хворого на ангіну, фарингіт, щоб з появою ознак дифтерії, відразу ж направити хворого на стаціонарне лікування, для недопущення поширення інфекції.

Дифтерійна паличка гине при впливі на неї:

o протягом 10 хвилин 60 °С тепла;
o протягом 3 хвилин 10% розчину перекису водню;
o протягом 1 хвилини 50-60° етиловим спиртом;
o протягом 1 хвилини 5% розчину фенолу;
o протягом 1 хвилини 1% розчину сулеми.
o Також гине під впливом ультрафіолетових променів, хлорвмісних дезинфікуючих розчинів.

Прививка от дифтерии должны получать все — и дети, и взрослые в течение всей жизни, каждые 10 лет

Якщо ви ще досі не вакцинувалися проти дифтерії самі та не зробили щеплення дитині, зараз саме час не лише про це подумати, але й запланувати найближчим часом візит до вашого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра і отримати свій захист.

Що варто знати про дифтерію:

Дифтерія — гостре інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним механізмом. Джерелом інфекції є хвора людина або носій Corynebacterium diphtheriae, яка виділяє токсин. Інкубаційний період хвороби триває 3−10 днів.

Трапляються випадки, коли людина може бути носієм збудника протягом певного періоду часу, але не хворіти. В цьому полягає одна із небезпек дифтерії — людина тривалий час може бути заразною, але про це ніхто не буде знати.

Дифтерія страшніша за кір, бо смертність від неї набагато вища. За статистикою, з тисячі хворих помирає від 50 до 100 людей. Захищені ті, хто вакциновані. CDC ( Центри контролю та профілактики захворювань в США) повідомляє, що 99% людей, які мають щеплення від дифтерії, не хворіють.

Симптоми дифтерії: біль у горлі, підвищена температура, набряки слизової ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, сиплий голос, набряк шиї та збільшення лімфатичних вузлів. Також у горлі людей, що захворіли, з’являються плівки, які можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Ускладнення дифтерії: якщо дифтерійний токсин потрапляє у кров, під загрозою опиняються життєво важливі органи — серце, нирки, нервова система. Токсин порушує синтез білка клітинами, що спричиняє загибель клітин.

Хто і коли має отримувати щеплення від хвороби:

Щеплення від дифтерії мають отримувати усі — і діти, і дорослі протягом усього життя, кожні 10 років. Отримавши щеплення, організм виробляє антитіла, які нейтралізують токсин. Адже саме токсин є головним фактором, що ушкоджує клітини організму людини.

▪ За календарем профілактичних щеплень дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років — АДП-М.

▪ Далі необхідно вакцинуватися повторно кожні 10 років. Тобто якщо останнє щеплення проти дифтерії отримано в 16 років, наступне потрібно зробити у 26. І так далі кожні десять років.

▪ Якщо ви вже дорослі, але не були раніше вакциновані або у вас немає записів про відповідні щеплення — для захисту від дифтерії та правця необхідна триразова вакцинація АДП-М. Між першим і другим щепленнями інтервал має бути не менше ніж місяць та шість місяців між другим і третім щепленнями.

▪ Дорослим достатньо однієї дози, якщо вони отримали принаймні три дози в дитинстві. В такому випадку достатньо просто нагадати організму про цей токсин, імунна пам’ять швидко виробить антитіла.

▪ Усім вагітним жінкам слід запропонувати вакцину від дифтерії, правцю та вакцину від кашлюку протягом другого або третього триместру, в термії від 21 до 32 тижнів під час кожної вагітності незалежно від історії вакцинації.

▪ Дорослим вводять вакцину в плече ( дельтоподібний м’яз). Дітям — у стегно. Це важливо, адже якщо вакцина потрапить у жировий прошарок, імунітет може не сформуватися. Саме тому щеплення навіть дітям не роблять у сідницю.

Чому необхідно ревакцинуватися кожні десять років?

З часом рівень антитіл зменшується, тому потрібна повторна вакцинація, щоби бути готовим в той момент, коли в організм потрапить збудник дифтерії. Регулярна вакцинація потрібна для підтримання високого титру антитіл. Він забезпечує захист від дифтерії.

Які вакцини проти дифтерії використовують в Україні:

Вакцину від кашлюка, дифтерії та правця Україна закуповує в Індії. Вона є якісною, безпечною та прекваліфікованою в лабораторіях ВООЗ. Таку вакцину використовують у всьому світі.

Яка різниця між вакцинами:

АКДП — це цільноклітинна вакцина проти кашлюку, дифтерії та правцю. Таку вакцину отримують діти.

АДП — вакцина проти дифтерії та правця, без кашлюку.

АДП-М — вакцина проти дифтерії та правця зі зменшеним вмістом антигена, її застосовують для дорослих.

Які існують протипоказання до вакцинації:

За світовими стандартами до протипоказань не відносяться легкі застуди з температурою до 38,5°С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, та при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується. Серед них:

▪ Гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5°С.

▪ Серйозна алергічна реакція ( анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини ( наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок тощо).

▪ Захворювання і стани організму, при яких після введення вакцини імунітет може не сформуватися ( наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі).

Які можуть бути поствакцинальні реакції на вакцини ( реакції після щеплень):

До них відносяться підвищення температури, виникнення набряку, ущільнення, почервоніння чи біль у місці ін'єкції. В переважній більшості випадків вони не несуть жодної загрози здоров’ю дитини. Здебільшого такі реакції тривають протягом одного-двох днів та є абсолютно очікуваними реакціями на вакцини.

Серйозні реакції на вакцини зустрічаються дуже рідко. Ризик серйозних ускладнень від захворювання, яке можна попередити вакцинацією, є набагато вищим, ніж ризик виникнення серйозної реакції після щеплення.

Якщо ви не впевнені, коли востаннє робили щеплення проти дифтерії та правця, перевірте записи та заплануйте візит до свого лікаря. Якщо пропустили щеплення — вакцинуйтеся. А також зберігайте карту щеплень свою та своїх дітей, аби знати, від яких хвороби ви вже маєте захист.

Наразі в усіх областях України є якісна та безпечна вакцина у достатній кількості — є 1,79 млн доз вакцини АКДП, 178 тисяч доз АДП та 5,4 млн доз АДП-М. Зробити щеплення усі можуть безоплатно у свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра.

Обов’язково збережіть та поділіться цією інформацією зі своїми близькими та друзями. І за нагоди, розповідайте про власний досвід вакцинації, щоби більше людей бачили, що це важливо, безпечно та зовсім не страшно

Вакцинуйтеся! Не можна відкладати вакцинацію, час якої настав.

Текст опубліковано з дозволу автора

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl + Enter