Виявлені зміни що характерні для вірусу герпеса впг
Герпес
Герпетична інфекція або простий герпес ( herpes simplex ) – це інфекція, спричинена вірусами простого герпесу 1 і 2 типів і характеризується тегментальними (поверхневими) ураженнями, тобто ураженнями шкіри і слизових оболонок, ураженнями нервової системи, а також інших систем організму. Простий герпес є однією із найбільш поширених вірусних інфекцій. Його можна зустріти у людей, які проживають на всіх континентах. Ураженість вірусом простого герпесу 1-го типу у багатьох країнах світу досягає 90–95 %, а 2-го типу – 20–30 %, причому вірус більш поширений у азіатських і африканських країнах, що розвиваються, порівняно з розвиненими країнами Європи і Америки.
Причини виникнення
Збудниками герпетичної інфекції є віруси Herpes simplex virus type 1 і 2 (HSV-1, 2 або ВПГ-1, 2). Вони відносяться до роду Simplexvirus, підродини Alphaherpesvirinae, родини Herpesviridae. За антигенною структурою віруси простого герпесу поділяються на два типи. Їх геноми на 50% гомологічні.
ВПГ-1 частіше зумовлює ураження респіраторних органів, а ВПГ-2 – розвиток генітального герпесу і генералізованої інфекції у новонароджених, хоча останнім часом встановлена можливість розвитку генітального герпесу, викликаного ВПГ-1.
Віруси простого герпесу характеризуються коротким циклом самовідтворення, здатністю до ефективного руйнування інфікованих клітин і розвитку латентної інфекції в сенсорних гангліях. Вони мають лінійну двох ланцюгову ДНК.
Вірус має 30–35 структурних білків. Основні поверхневі глікопротеїди представлені білками gB, gC, gD, gE, gG. Глікопротеїди вірусу відповідальні за прикріплення і проникнення вірусної частки всередину клітини і індукцію утворення віруснейтралізуючих антитіл.
Віруси простого герпесу термолабільні, вони інактивуються при 50–52 °С протягом 30 хвилин, при 37 °С – протягом 10 годин. Стійкість до впливу температури прямо пов'язана з pH середовища – віруси найбільш термолабільні при pH 6,5–6,9. Вони тривало зберігаються при низьких температурах, особливо при мінус 70 °С, чутливі до спиртів та інших органічних розчинників, детергентів, протеази, жовчі.
Епідеміологія простого герпесу
Джерелом зараження є люди, інфіковані вірусом простого герпесу, незалежно від того, як у них відбувається перебіг інфекції – безсимптомно чи маніфестно.
Залежно від локалізації ураження віруси виявляють у інфікованої людини в різних секретах – носоглоткового слизу, слізної рідини, вмісті везикул, ерозій, виразок, менструальної крові, вагінальному, цервікальному секреті, навколоплідних водах, спермі.
У період вірусемії віруси простого герпесу циркулюють в крові і виділяються з сечею. Найбільша концентрація вірусу відзначається при маніфестних формах інфекції. При її безсимптомному перебігу збудник може бути в біологічному матеріалі, але в менших концентраціях. Так, наприклад, у 5 % дорослих людей, які не мають клінічної симптоматики, вірус простого герпесу можна виявити в носоглотці.
Основними механізмами зараження є перкутанний (через шкіру) і аспіраційний (аерогенний). Занесення збудника здійснюється через слизові оболонки або шкіру, пошкоджену патологічним процесом (нейродерміт, екзема, мацерація та ін.).
Перкутанний механізм зараження реалізується в природних, і штучних умовах, але природний шлях передачі є домінуючим.
Зараження сприйнятливої людини відбувається при безпосередньому контакті з джерелом інфекції (орально-оральний, сексуально-трансмісійний шлях) або опосередковано – через контаміновані вірусом посуд, рушники, зубні щітки, іграшки. Крім того, інфекція може передаватися вертикально – від матері до плоду.
Простий герпес є однією з найбільш поширених інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Більшість людей інфікується генітальним герпесом з початком статевого життя. Групи ризику тут ті ж, що й при вірусному гепатиті В та ВІЛ-інфекції – повії, гомосексуалісти, а також особи, що мають безліч випадкових сексуальних партнерів. Поширенню інфекції сприяють алкоголізм і наркоманія, які ведуть до безладного статевого життя і позашлюбних зв'язків.
Передача вірусу простого герпесу від матері до плоду відбувається різними шляхами. Найчастіше плід інфікується під час проходження родовими шляхами, якщо жінка страждає генітальним герпесом і, особливо, якщо до моменту пологів є клінічні прояви. При цьому вхідними воротами для вірусу є носоглотка, шкіра, кон'юнктива плоду. Ризик зараження плоду під час пологів при наявності у матері генітального герпесу складає близько 40 %.
Аспіраційний (аерогенний) механізм зараження реалізується повітряно-крапельним шляхом.
Більшість людей (майже 80 %) заражаються вірусом простого герпесу 1-го типу у віці до 6 років, причому люди з високим соціально-економічним рівнем життя інфікуються, як правило, в більш пізній період життя, а частина дорослих залишається неінфікованими.
Зараження вірусом простого герпесу 2-го типу, якщо виключити випадки передачі інфекції від матері до плоду або новонародженого зазвичай пов'язане з початком статевого життя.
Патогенез простого герпесу
Вхідними воротами для ВПГ служать шкірні покриви і слизові оболонки.
Активна реплікація вірусу в епітеліальних клітинах характеризується розвитком вогнищ некрозу. У довколишній зоні виникає запалення, що супроводжується міграцією лімфоїдних елементів, макрофагів, викидом біологічно активних речовин, реакцією судин.
Клінічно це проявляється добре відомими симптомами: відчуття печіння, гіперемія, папула, везикула.
Однак, інфекційний процес на цьому не зупиняється. Нові віріони потрапляють в лімфатичні судини і потім в кров.
Вірусемія є важливою ланкою патогенезу простого герпесу. Вірус циркулює в крові, переважно в складі її формених елементів. Мабуть, вірус не тільки механічно переміщається з клітинами крові, а й змінює їх. Так, виявлені зміни хромосомного апарату лімфоцитів та їх функціональної активності, що може викликати ослаблення імунітету. В результаті вірусемії вірус потрапляє в різні органи і тканини, але особливий тропізм він має до клітин нервових гангліїв.
При нормальній імунній відповіді вірус гине в органах і тканинах, за винятком паравертебральних сенсорних гангліїв, де він зберігається в латентному стані протягом усього життя господаря.
Пусковими механізмами рецидивів простого герпесу, які можуть посилювати існуючі у пацієнтів імунодефіцитні стани, є переохолодження, гострі інфекції, загострення хронічної інфекції, стреси, операції, порушення харчування, менструація.
Слід зазначити, що при проникненні вірусу в шкіру і слизові оболонки (первинному чи при рецидиві) не завжди виникають характерні висипання. Місцеві зміни можуть взагалі бути відсутніми. Однак вірус при цьому виявляється в тканинах, потрапляє в кров і виділяється в зовнішнє середовище зі слиною, слізної рідиною, вагінальним секретом або спермою.
Таким чином, інфекція протікає з періодами рецидивів і ремісій, тривалість яких залежить від стану імунної системи людини, штаму вірусу і його взаємодії з іншими вірусами, насамперед з родини герпесвірусів. Особливого значення набуває простий герпес у осіб, інфікованих ВІЛ. Встановлено, що вірус простого герпесу, потрапляючи в геном клітини, ураженої ВІЛ, активує його, сприяючи реплікації. Це дозволяє вважати вірус простого герпесу фактором прогресування ВІЛ-інфекції.
Клініка простого герпесу
Клінічні прояви герпетичної інфекції надзвичайно різноманітні як за локалізацією, так і за тяжкістю уражень.
Відповідно до механізму зараження розрізняють набуту і вроджену інфекцію.
Вона може бути первинною і вторинною.
Первинний простий герпес виникає при першому контакті людини з вірусом. Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів. Первинний простий герпес спостерігається переважно у дітей у віці від 6 місяців до 5 років і значно рідше – у дорослих. У дітей в перші 6 місяців життя інфекція зустрічається вкрай рідко, оскільки в крові дитини є протигерпетичні антитіла, передані трансплацентарно від матері. До кінця першого року кількість цих антитіл знижується, що робить дитину сприйнятливою до вірусу простого герпесу.
У 80–90 % первинно інфікованих дітей захворювання перебігає в безсимптомній формі і тільки у 10–20 % заражених є клінічні прояви (маніфестна форма). Найчастіше формою прояву первинного герпесу є гостре респіраторне захворювання. Інша, також вельми поширена, форма хвороби – гострий герпетичний стоматит, що зустрічається переважно у дітей. Первинний герпес може проявлятися різними ураженнями шкіри, кон'юнктиви або рогівки ока.
Первинний генітальний герпес виникає в більш пізньому віці з початком сексуального життя. Для будь-якої форми первинного герпесу, що протікає з клінічними проявами, характерний виражений загальноінфекційний синдром, що супроводжується лихоманкою і ознаками інтоксикації. Це пояснюється відсутністю у хворого специфічних протигерпетичних антитіл. Особливо важко протікає захворювання у новонароджених і у людей з імунодефіцитом різної природи.
Вторинний (рецидивуючий) простий герпес виникає в результаті повторної активації наявного в організмі вірусу. Рецидиви простого герпесу в порівнянні з первинною інфекцією перебігають зазвичай з помірними ознаками інтоксикації, лихоманки (іноді вони взагалі відсутні), з менш вираженими змінами осередку ураження у вигляді набряку, гіперемії.
Незважаючи на деякі відмінності патогенетичних механізмів і клінічних проявів, первинний і вторинний герпес мають однакову локалізацію ураження і форми хвороби.
Тегментальний простий герпес зазвичай має локалізований, рідше, поширений тип ураження зовнішніх покривів і видимих слизових оболонок.
Локалізований тип тегментального простого герпесу характеризує чітко обмежена зона ураження, яка зазвичай відповідає місцю занесення вірусу (при первинному герпесі) або місцем його виходу з нервових закінчень в покривний епітелій (при вторинній інфекції).
Типовими є бульбашкові висипи, які найчастіше локалізуються в області губ і крил носа. Однак можуть бути також ураження шкіри: чола, шиї, тулуба, кінцівок і т.д. У багатьох пацієнтів висипці передує відчуття печіння, шкірний свербіж, гіперемія, набряк. Потім з'являються папули, які перетворюються на везикули, наповнені серозним вмістом. Через кілька днів вміст бульбашок каламутніє, вони розкриваються і перетворюються на мокрі ерозії або підсихають і перетворюються в скоринки. Одночасно з утворенням везикул можуть помірно збільшуватися регіонарні лімфовузли. Весь процес завершується через 7–14 днів.
Рецидивні захворювання зустрічаються частіше, ніж первинна інфекція, хоча коефіцієнт рецидивів не дуже істотно різниться на різних стадіях вагітності.
Клінічні прояви генітального герпесу під час вагітності багато в чому відповідають такому у невагітних жінок. Первинна інфекція найчастіше викликає важкі симптоми хвороби, при цьому значно підвищується ймовірність самовільного аборту та передчасних пологів.
Вроджена інфекція зустрічається відносно рідко, але може бути причиною загибелі плоду (в основному, при розвитку у вагітної первинної інфекції у першому триместрі). В інших випадках вона, так само як і набута, може протікати в локалізованій, поширеній і генералізованій формах.
[youtube.player]“Застуда” на губах не лікується алое, льодом, корвалолом чи зеленкою, а генітальний герпес — содовими ваннами. Розповідаємо, що спричиняє герпес, як його лікувати і чи можна позбутися геперсу назавжди.
Чому виникає герпес
Існує герпесвірус людини (ГВЛ) 1 та 2 типу, віруси вітрянки, Епштейна-Барр, цитомегаловірус, та віруси герпесу людини 6, 7 та 8. У цій публікації говоримо про ГВЛ-1 та ГВЛ-2. Вірус 2-го типу викликає переважно генітально-анальні інфекції, а 1-го — оро-лабіальні (ротової порожнини, губ, чи інших частин голови). Утім обидва віруси можуть вражати всі частини тіла, тобто під час орального сексу “застуда на губах” може передатися на геніталії партнера/партнерки чи навпаки.
Як передається герпесвірус:
- Герпесвірус 2 типу передається під час незахищеного сексу, а також під час вагінальних пологів, якщо в матері в той момент є загострення герпесу.
- Герпесвірус 1 типу може передаватися через спільний посуд, коли інфекція проявляється активно.
Більшість людей заражаються ГВЛ-1 у віці до 5 років від батьків чи інших дітей.
Під час гоління обличчя є ризик поширити власний вірус з ділянки прояву по волосяних фолікулах шкіри. Це спричинить так званий “герпетичний сикоз”.
Люди, що займаються контактними видами спорту, можуть завдяки ударам отримувати власний вірус в нові ділянки тіла, наприклад, і щелепу чи вухо.
Як проявляється герпес
Первинна інфекція ГВЛ-1 проявляється не як “застуда на губах”, а як гінгівостоматит чи фарингіт. Цей вірус персистує в нервах, найчастіше — трійчастому та блукаючому — закінчення якого підходять до шкіри та слизових, та до низки внутрішніх органів.
Далі прояви можуть зачіпати ясна, губи чи інші ділянки голови, проявлятися і в носі, і як вірусний кератит очей, або викликати багатоформні еритеми, або ураження стравоходу чи інших органів.
Генітально-анальний герпес може проявлятися у вигляді виразок, почервоніння, висипів та свербіжу, але може мати і безсимптомний перебіг. У цьому і полягає підступність генітального герпесу — людина поширює вірус, не знаючи про його існування.
Чи можливо видужати після зараження герпесом
Після зараження віруси вже ніколи нікуди не діваються, а перебувають у нейронах та час від часу активуються. Тригером може бути ультрафіолет, механічне пошкодження нерву, тимчасове чи постійне порушення імунітету.
Утім прояви захворювання не тривають постійно. Це добре, бо людина не живе в стані дискомфорту. Але погано те, що в цей час вірус може передаватися далі. З часом загострення інфекції стають дедалі рідшими. Для зменшення їхньої частоти, тривалості, чи повного запобігання використовують постійну чи періодичну терапію системними противірусними препаратами.
Наявність герпетичної інфекції — не привід уникати сексуального життя чи народження дітей.
Як лікують герпесвірусну інфекцію
Первинний курс терапії зазвичай триває 8-10 днів або до зникнення проявів. При цьому прописують препарати системної дії, а саме — таблетки на основі змінених нуклеотидів.
У разі дуже тяжкого перебігу інфекції можливе внутрішньовенне введення ліків. Медичні протоколи не радять користуватися ліками із місцевою дією через їхню низьку ефективність.
Постійна супресивна терапія на 70-80% знижує ймовірність прояву генітального герпесу в людей, схильних до частих загострень (6 чи більше протягом року). Наразі показана безпечність та ефективність прийому ацикловіру упродовж 6 років, та валацикловіру та фамцикловіру упродовж року. Такий підхід (постійна терапія) покращує якість життя пацієнтів значно ефективніше, ніж епізодична (раз на рік).
Але з часом частота проявів інфекції зменшується сама собою, тому рано чи пізно постійну терапію можна замінити епізодичною.
Як запобігти зараженню герпесом
Щоби уникнути герпесу:
Як народжувати, якщо в матері герпес
У більшості випадків герпетична інфекція новонароджених трапляється в дітей матерів без попередніх даних про захворювання в анамнезі Тобто він був, але ніяк не проявлявся. Якщо зараження відбулося перед пологами, то ризик передачі 30-50%. Якщо матір мала епізодичні прояви генітального герпесу раніше, або заразилася протягом 1-го триместру, то ймовірність передачі вірусу дитини менша за 1%.
Здоровим жінкам, чиї партнери мають герпесвірусну інфекцію, варто утриматися від незахищеного сексу протягом 3-го триместру.
Якщо в жінки не було проявів ГВЛ-1 (на губах), то слід утриматися під час вагітності від орального сексу із партнером-носієм вірусу.
Перед пологами, жінці необхідно обстежитися щодо генітального герпесу. Якщо є прояви, то рекомендують робити кесарський розтин.
Що робити, аби герпес був у постійно латентному стані
Користуватися сонцезахисними кремами.
Перед поїздкою в гори чи на море, де високий індекс УФ, можна пройти превентивний курс протигерпесними препаратами.
Якщо герпес проявляється 1-3 рази на рік, то краще обійтися епізодичною терапією (раз на рік чи в разі загострення) — інакше є ризик розвитку стійкого до терапії штаму вірусу.
Люди, чия імунна система ослаблена протипухлинною терапією, імуносупресією у зв’язку із трансплантацією, чи ВІЛ-інфікованим людям слід запобігати загостренням герпесу медикаментозно та постійно.
Наявність генітального герпесу необхідно обговорити з лікарем та потенційним партнером/партнеркою. Лікар не може соромити чи залякувати своїх пацієнтів через їхні діагнози. Лікар має скласти план терапії та запобігання повторним проявам і розповісти, як убезпечити партнера/партнерку від зараження.
[youtube.player]Стадії і симптоми ВПГ
Простий герпес є представником сімейства альфагерпесвірусов. Він класифікується на два типи. Будова у них практично однакове, відрізняються способи зараженіяВ і трохи симптоматика. Герпес симплекс вірус 1 і 2 типів присутня практично у кожної людини.
Умовно його називають оральним, на самому ділі це простий герпес шкіри. Наукова назва цього типу — Herpes simplex virus 1. Під час посилення активності вірусу висип з’являється на губах, але нерідко уражається шкіра рук, слизові оболонки очей, ротова порожнина. Симптоми простого герпесу залежать від стадії захворювання:
Вірус герпес симплекс другого типу проявляється себе трохи інакше. Генітальна форма є венеричним захворюванням. Ця хвороба класифікується на дві форми:
Шляхи потрапляння в організм
Герпес першого і другого типу дуже поширені. За результатами досліджень, вірусом простого герпесу Зараження 80-90% населення. Захворювання першого типу — саме заразне і передається наступними шляхами:
Інфекція другого типу відноситься до категорії венеричних захворювань. Зараження генітальним герпесом здійснюється під час незахищених статевих контактів будь-якого типу.
Вплив ВПГ на здоров’я людини
У здорової людини імунна система пригнічує активність збудника обох типів. Таким чином, хвороба ніяк не проявляє себе. Але при найменшому ослабленні імунітету з’являються висипання. Своєчасне лікування дозволяє обходитися без ускладнень. Відсутність імуностимулюючої і противірусної терапії може призвести до негативних наслідків. В їх число входять:
Як діагностується інфекція
При появі застуди на губах або висипки на статевих органах пацієнти спочатку звертаються до терапевта. Цей лікар проводить первинний огляд і направляє до профільного фахівця при необхідності. Візуально герпес 2 типу можна сплутати з іншими захворюваннями, тому для уточнення діагнозу застосовуються лабораторні дослідження. Найбільш інформативні з них:
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Як матеріал для аналізу виступає мазок з місця появи висипу або рідина з бульбашок. При дослідженні в матеріалі виділяється ДНК збудника.
- Метод ІФА. Матеріалом для иммунофлюоресцентного аналізу служить рідина з бульбашок або кров пацієнта. При дослідженні здійснюється пошук частинок, які виділяються організмом для придушення активності збудника. Наявність антитіл IgG свідчить про зараження.
Як лікувати вірус простого герпесу
Схема лікування герпесу 1 і 2 типів практично не відрізняється. В обох випадках показано симптоматичне лікування. Також лікарі призначають імуномодулятори та противірусні засоби.
Лікування простого герпесу здійснюється з помощьюВ медикаментозних засобів наступних типів:
Перед тим як лікувати герпес у дорослих будь-якими препаратами, слід проконсультуватися з лікарем. У медикаментів противірусної і імуностимулюючої групи є протипоказання і побічні ефекти, тому не варто використовувати їх самостійно.
В якості допоміжних засобів для усунення болю, свербіння і запалення часто застосовуються народні засоби. У число перевірених і безпечних заходів входять:
Прогноз лікування
Герпес симплекс 1 і 2 типу піддається тільки симптоматичному лікуванню і профілактиці.
Повністю вилікувати простий герпес неможливо, оскільки його збудник впроваджується в ДНК нервових клітин. При своєчасному зверненні до лікаря і виконанні всіх розпоряджень щодо лікування ви можете:
Профілактика зараження і рецидивів
Якщо в організмі людини немає ВПГ, має сенс запобігти його попадання. Незважаючи на високий ризик зараження, уникнути інфікування можна. Для цього буде потрібно дотримуватися певних правил:
- Нікому не давати свою косметику, особисті речі, посуд.
- Чи не спілкуватися з людьми, у яких на обличчі є ознаки герпесу. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом, а людина з виразками заразний.
- Дотримуватися правил особистої гігієни. Вірус проникає через слизові оболонки. Якщо доторкнутися до очей або губ немитими руками — зараження гарантовано. Тому обов’язково мийте руки якомога частіше.
- Використовувати презервативи при статевому контакті. Вірусом першого типу можна заразитися під час орального сексу. Тип 2 передається при будь-яких статевих контактах. У багатьох ці захворювання протікають безсимптомно, можна не знати про зараження.
Для людей, уражених вірусом, велике значення має профілактика герпесу. Вона дозволяє уникнути появи висипу і складного лікування виразок. Щоб вірус не давав знати про себе, потрібно:
Герпес — дуже поширена інфекція. Оскільки він залишається в нервовій системі назавжди, вбудовуючись в ДНК на клітинному рівні, велика частина населення планети заражена різними його типами.
В здоровому організмі діяльність вірусу простого герпесу пригнічується, він ніяк не проявляє себе. Поява травм, ослаблення імунітету, відмова від дотримання правил гігієни провокують його активність. В цьому випадку головним завданням лікування буде усунення сімптомовВ і запобігання рецидивам. Для якнайшвидшого одужання можна використовувати народні засоби в якості допоміжних заходів.
Особливість вірусу простого герпесу в тому, що він може приховано перебувати в організмі довгий час і ніяк не виявляти себе. Герпес починає активно рецидивувати, коли імунітет людини ослаблений. Ось тоді і з’являються характерні симптоми – дрібні болючі пухирці. Найчастіше герпес вражає шкіру, очі і зовнішні статеві органи.
Загальна інформація про герпес
Більшість людей бачили у себе або у інших неприємні прищики на краю губи, які через якийсь час покриваються скоринкою. У народі цю недугу називають “застудою” або “лихоманкою” на губі. Звідки з’являється це захворювання і як з ним боротися?
Герпес (herpes) – одне з найбільш поширених захворювань людини, збудником якого є вірус простого герпесу. У світі 90% населення заражені даним типом вірусу. За даними численних європейських досліджень до 18 років більш 90% жителів міст інфікуються одним або декількома штамами щонайменше 7 клінічно значущих вірусів (простого герпесу 1 і 2 типів, варицелла зостер, цитомегаловірусом, Епштейн-Барр, герпесу людини 6 і 8-го типів).
Встановлено, що жінки у віці 20-35 років є групами ризику, в яких захворюваність генітальним герпесом становить 135,7 випадків на 100 тисяч населення даного статі і віку. У Європі серед інфекцій, що передаються статевим шляхом, герпес посідає друге місце після трихомоніазу. У США щорічно виявляється 20 000 хворих. Відомо, що інфікованість вірусом у світі у підлітків до 13-14 років досягає 75%, до 35 років майже 90%.
Як відбувається зараження вірусами?
Джерелом зараження є хвора людина, у якої вірус присутній на епітелії слизових оболонок. При контакті з партнером (зараження вірусом ВПГ-2 зазвичай відбувається при статевому контакті, ВПГ-1 при орально-генітальному і статевому контактах) вірус проникає через епітелій слизової оболонки партнера і через пошкоджену шкіру. Для вірусу герпесу характерна схильність до проживання в нервових клітинах. За чутливих нервах він припадає в нервові ганглії (скупчення великих нервових клітин, відростками яких і є нерви), де інфекція набуває прихований перебіг.
Розмноження інфекції
Розмноження відбувається в ядрі ураженої клітини. Впроваджуючись в клітину, вірус герпесу використовує її структурні компоненти в якості будівельного матеріалу, а також підпорядковує собі синтезуючі системи клітини, “змушуючи” виробляти речовини, необхідні для побудови нових вірусів. Після інфікування клітини синтез нових вірусних білків починається через 2 години, а число їх досягає максимуму приблизно через 8 годин. Найбільш швидкі темпи клонування віріонів відбуваються в клітинах епітелію і слизових оболонок, крові і лімфатичних тканин.
Передача вірусу
Вірус передається головним чином контактним шляхом:
- прямий контакт (у тому числі статевий шлях передачі),
- повітряно краплинним,
- через предмети побуту та гігієни (загальні рушники, носові хустки і т.п.)
- вертикальним шляхами (від матері до плоду). Таке зараження може статися під час пологів (контакт з родовими шляхами матері), трансплацентарно або ж вірус проникає в порожнину матки через цервікальний канал шийки матки (висхідний шлях).
Класифікація вірусів
Відповідно до існуючої міжнародної класифікації розрізняють первинний і рецидивуючий генітальний герпес. Останній, у свою чергу, підрозділяється на типову і атипову клінічні форми і безсимптомне вірусовиділення.
Термін “генітальний герпес” виник на початку XX ст. для позначення осередку ураження на шкірі і слизових оболонках зовнішніх статевих органів. З розвитком вірусологічних методів дослідження стали з’являтися відомості про “атипові” форми хвороби. Діагноз “атипова форма генітального герпесу” ставиться гінекологами для позначення хронічного запального процесу внутрішніх геніталій (кольпіт, вульвовагініт, ендоцервіцит і т.д.) при наявності лабораторно підтвердженої герпетичної природи захворювання, на відміну від “типової” картини хвороби, при якій на слизовій оболонці цих органів є осередки ураження з везикулезно-ерозивними елементами. Разом з тим з цієї групи випадають герпетичні ураження уретри, анальної області та ампули прямої кишки, хоча ці органи анатомічно і функціонально тісно пов’язані зі статевою сферою.
Дослідження, проведені в герпетичному Центрі показали: діагностики вірусу ВПГ зараз ускладнюється через те, що в 65% випадків захворювання протікає атипово.
Як довго живе вірус?
Повністю сформовані і готові до подальшої репродукції “дочірні” інфекційні віріони з’являються всередині інфікованої клітини через 10 годин, а їх число стає максимальним через 15. За весь час свого життя первинна (“материнська”) вірусна частка відтворює від 10 до 100 “дочірніх” вірусних частинок, а в 1 мл вмісту герпетичного пухирця знаходиться від 1 000 до 10 000 000 вірусних частинок. Віріони надзвичайно термостабільні – інактивуються (руйнуються) при 50-52 градусах протягом 30 хв, при 37,5 градусах – протягом 20 годин, стійкі при 70 градусах, тривало зберігаються в тканинах. На металевих поверхнях (монети, дверні ручки, водопровідні крани) виживає протягом 2 годин, на пластиці і дереві – до 3 годин, у вологих медичних ваті і марлі протягом усього часу їх висихання при кімнатній температурі (до 6 годин). Унікальною біологічною властивістю вірусів є довічне збереження вірусів у видозміненій формі в нервових клітинах регіонарних (по відношенню до місця впровадження вірусу) гангліїв чутливих нервів. Найбільш активні в цьому відношенні віруси простого герпесу (лабіальний і генітальний), найменш – вірус Епштейн-Барр.
Всі відомі різновиди вірусів здатні рецидивувати. Так, наприклад, рецидив інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу, нерідко спостерігається на тлі стресів, неспецифічних ендокринних порушень, зміни географічної зони проживання, підвищеного сонячного опромінення та ін. Безсимптомні рецидиви цитомегаловірусної інфекції найчастіше спостерігаються у вагітних та хворих, які отримують імуносупресивну і гормональну терапію. В цілому герпетичні інфекції приймають рецидивуючий перебіг не більше, ніж у 8-20% хворих при явних збоях в роботі імунної системи.
Герпесвіруси здатні призвести до інфікування плода під час вагітності. Вагітність дуже часто є фізіологічним імуносупресивним фактором (відбувається закономірне зниження імунітету). У цервікальному каналі вагітних жінок значно збільшується ризик внутрішньоутробного інфікування плода, а також інфікування дитини в пологах. Вірус – найбільш поширена у вагітних інфекція, що передається статевим шляхом. Тому перед передбачуваною вагітністю майбутнім мамам ми рекомендуємо пройти обстеження на наявність вірусу простого герпесу і цитомегаловірусної інфекції на слизових статевих органів, визначити наявність і рівень антитіл до цих вірусів і при необхідності отримати курс профілактичного лікування.
Органи і системи організму, які може вражати вірус простого герпесу, і захворювання, які він викликає:
- Зоровий тракт (кератит, іридоцикліт, хоріоретиніт, неврит зорового нерва, флеботромбоз)
- ЛОР-органи (фарингіт, “герпетична ангіна”, ларингіт, зовнішнє вухо, раптова глухота, вестибулярні розлади)
- Органи порожнини рота (стоматит, гінгівіт)
- Шкіра та слизові оболонки (обличчя, губ, генітальний герпес та ін.)
- Легкі (бронхопневмонія)
- Серцево-судинна система (міокардит, миокардиопатия, участь ВПГ в процесах, що лежать в основі атеросклерозу)
- ШКТ (гепатит, ілео-коліт, проктит)
- Жіночі статеві органи (кольпіт, внутрішньоматкова ВПГ-інфекція: ендометрит, амніоніт, хоріон, метроендометрит, порушення дітородної функції)
- Чоловічі статеві органи (простатит, уретрит, ураження сперматозоїдів)
- ЦНС (енцефаліт, сімпатогангліоневріт, ураження нервових сплетінь)
- Психоемоційна сфера (депресія, обтяжливий вплив ВПГ на перебіг синильної деменції та ядерної шизофренії)
- Лімфатична система (ВПГ-лімфоаденопатія).
Пам’ятка при захворюванні
Потрібно пам’ятати, що при появі висипань людина стає гостро заразною. Причому можуть постраждати не тільки оточуючі, але й сама хвора людина. Наприклад, з вогнища на губах брудними руками вірус герпесу може бути занесений в очі або на статеві органи.
Тому важливо дотримуватися таких правил:
- Не чіпайте губи, уражені висипаннями. Якщо ви до них доторкнулися, ретельно мийте руки.
- Користуйтеся особистим рушником і посудом.
- Якщо у вас вражені губи, то не видавлюйте бульбашки і не відривайте скоринки. Це може викликати додаткове інфікування шкіри.
- Утримайтеся від поцілунків і орально-генітальних контактів.
- Якщо ви користуєтеся контактними лінзами, не змочуйте їх слиною для зволоження.
- Противірусний крем на губи наноситься не пальцями, а косметичними паличками.
Профілактика
Профілактика герпесу полягає, насамперед, в зміцненні імунітету. Бажано дотримуватися режиму сну і відпочинку, не забувати про загартування. У період епідемій ГРВІ та грипу важливо уникати перебування в людних місцях.
Тим, у кого часто бувають загострення герпесу, рекомендується перевірити стан імунітету і пройти обстеження, у тому числі на наявність інших прихованих інфекцій.
Симптоми герпесу
“Застуда на губах” виникає через зараження людини вірусом простого герпесу I типу (ВПГ-I). Як правило, вперше людина стикається з герпетичною інфекцією в ранньому дитинстві, заражаючись від хворого при поцілунках, обіймах або використанні загальних столових приладів. Можливо також зараження від родичів повітряно-крапельним шляхом при чханні і кашлі.
Найбільш частою формою інфекції, викликаної ВПГ-I, є герпес обличчя, тобто “застуда на губах”. Причому при першому епізоді ВПГ у дитини нерідко уражаються не тільки губи, але і шкіра в області носогубного трикутника, і слизова носа. Бувають також герпетичний стоматит і герпетична ангіна. Потім вірус поширюється по нервах і назавжди “селиться” в нервових гангліях. За статистикою, вірусом ВПГ-I заражені до 90-95% людей. Але виявляється ця інфекція по-різному. Більш ніж у 80% інфікованих вірус знаходиться в неактивній формі і не дає про себе знати.
Однак у 17-20% людей вірус ВПГ-I періодично “прокидається” і починає активно розмножуватися. Цей процес називається рецидивом і супроводжується появою висипань на обличчі.
До найбільш частих факторів, здатних спровокувати рецидив герпесу, відносяться:
- переохолодження;
- застуда та інші вірусні або бактеріальні інфекції;
- перевтома;
- стрес;
- травма;
- менструація;
- “жорсткі” дієти, гіповітаміноз і виснаження;
- надмірне захоплення засмагою.
Вірус при цьому може вражати будь-яку ділянку шкіри або слизових оболонок організму. Але найчастіше при рецидиві мішенню стають губи і слизова носа. У деяких герпес на обличчі виникає лише зрідка, будучи в основному косметичним недоліком. Але для людей з різко зниженим імунітетом наявність в організмі вірусу може стати серйозною проблемою. Так, наприклад, у хворих на СНІД, онкологічних пацієнтів, людей, що перенесли трансплантацію органів, звичайний вірус герпесу може викликати ураження внутрішніх органів.
Лікування герпесу
На сьогодні не існує ліків, які б повністю знищували вірус герпесу в організмі людини. Однак існує група спеціальних противірусних засобів, які ефективно пригнічують розмноження ВПГ-I.
Рецидиви, що вражають губи або слизову носа, непогано піддаються місцевому лікуванню кремом або маззю. У більш важких випадках лікар може порекомендувати таблетки.
Необхідно пам’ятати, що ранній початок лікування герпесу – запорука успіху. Перед появою пухирців губи стають дуже чутливими, виникає свербіж і поколювання. І якщо захворювання почати лікувати на стадії цих провісників, то висипання можуть і не з’явитися, а одужання настане в найкоротші терміни.
Якщо противірусний крем почати використовувати при вже наявних висипаннях, загоєння настає швидше, ніж при лікуванні іншими способами.
[youtube.player]Читайте также: