Артроз крижово клубових зчленувань

Зміст:

МРТ (магнітно-резонансна томографія) крижово-клубових зчленувань виконується найчастіше при підозрі на хворобу Бехтерева (анкілозуючий спондиліт) або артроз даних суглобів. Існує окрема категорія серонегатівних артритів, при яких інші методи не дозволяють встановити діагноз.

До появи МРТ вирішальне значення у виставленні діагнозу хвороби Бехтерева відводилося рентгенографії крижового відділу хребта в двох проекціях. Рентгенографічне дослідження на відміну від МРТ не володіє достатніми можливостями для візуалізації м'яких тканин. З його допомогою можна визначити лише патології кісток.

Діагноз виставлявся на основі непрямих ознак. Тільки на пізній стадії хвороби, коли спостерігається звапніння зв'язок, рентгенографія може достовірно вказати на патологію.

Для чого призначають МРТ крижового відділу хребта

МРТ є методом ранньої діагностики хвороб. Достовірність - близько 98%. Клініцисти цінують магнітне сканування за можливість раннього виявлення патології.

Коли рентген не показує патологічних змін, при виконанні магнітно-резонансної томографії можна виявити дрібні патологічні прояви захворювання, що дозволяє виявити недугу на ранніх стадіях.

Окремої уваги заслуговує застосування магнітно-резонансного сканування при визначенні артритів. При цих захворюваннях класична рентгенографія не може виявити розширення щілини при скупченні запальної рідини. Навіть субхондральні зміни кісткової тканини побачити на рентгенограмі вдається не завжди.

Що показує МРТ при артриті крижово-клубового зчленування:

скупчення запальної рідини в м'яких тканинах;
розширення суглобової щілини;
утворення кісткових розростань;
вогнища відкладення кальцію в суглобово-зв'язковий апарат;
пошкодження хрящових структур суглоба.

Після вивчення вищеописаних достоїнств магнітно-резонансного сканування у читачів може виникнути питання, чому тоді не роблять процедуру всім бажаючим.

Широке поширення магнітного сканування в медичних клініках утруднено через високу вартість обладнання та низької пропускної здатності. Приміром, на виконання магнітного сканування крижово-клубових зчленувань необхідно близько 30 хвилин. На МРТ хребта потрібно близько години часу. Відповідно, за день роботи лікар-рентгенолог зможе прийняти лише 8-10 пацієнтів.

Режими магнітно-резонансної томографії при дослідженні копчикового відділу

При дослідженні копчикового відділу застосовується режим сканування Т2. Він пригнічує сигнал від підшкірної жирової клітковини, тому лікарі на знімках можуть чітко побачити область набряку і запалення при ураженні крижово-куприкового відділу хребта.

Аналогічний режим використовується при дослідженні крижово-клубових зчленувань при підозрі на хворобу Бехтерева. Він дозволяє виявити субхондральний набряк обмежених розмірів.

При необхідності можна використовувати контрастне посилення шляхом введення гадолінію. При такій методиці додатково візуалізуються структури, які не можна виявити при звичайному дослідженні. При діагностиці артрозів контрастування дозволяє вивчити особливості запалення і субхондральні кісткові зміни.

На закінчення додамо, що МРТ є прекрасним способом для диференціального розмежування спондилоартритов від серонегативного запальних захворювань суглобів.

За допомогою дослідження вдається чітко локалізувати і ознаки сакроилеита. Правда, для точної діагностики перед магнітним скануванням бажано зробити рентгенографію крижово-клубових зчленувань для більш тонкої настройки обладнання під обстеження певної зони.

Методика дозволяє також визначити пухлини хребта на ранніх стадіях, коли інші методи ще не бачать патологічних змін. Устаткування широко використовується в онкології для визначення проекції розташування патологічних утворень перед оперативним втручанням.

Як проходять критичні дні при клімаксі та що таке менопауза
Допустима норма затримки місячних
Чому перед місячними з'являються прищі, під час або після них
Часта менструація - два або три рази на місяць, що робити?
Причини циститу у жінок - фактори викликають захворювання

Трихомоніаз у чоловіків - від діагностики до профілактики
Відкрита травма пеніса - що робити?
Аглютинація сперматозоїдів - поняття, причини та лікування патології
Жовта сперма - причини, діагностика та лікування
Коллікуліт - симптоми, причини, діагностика та лікування

Тимомегалія у дітей - причини, симптоми, ступеня, лікування
Що можна їсти дитині при блювоті та після неї
Наслідки крововиливу в мозок у новонароджених
Інтоксикація у дитини - види, симптоми, лікування, відео
Дитина чеше вуха - можливі причини, різні засоби лікування

Жувальна гумка та зуби - користь чи шкода
Бюгельний протез на верхню щелепу - особливості, переваги
Люмініри на зуби - опис, відгуки, плюси та мінуси
Однофазна імплантація - переваги та недоліки, етапи установки моноблочних імплантів
Шинування рухомих зубів - специфіка та нюанси проведення

Хвороба Шамберга - симптоми, причини та можливе лікування
Свербіж при кондиломах - що робити, якщо вони сильно сверблять?
Засоби для видалення папілом в домашніх умовах
Свербіж між пальцями рук - симптоми, діагностика та лікування
Опукла родимка на обличчі та тілі - як позбутися та видалити

Видалення аденоїдів у дітей - показання до операції, проведення, наслідки втручання
Перфорація барабанної перетинки - ознаки та лікування
Вірусний кашель у дитини та дорослого - лікування
Закладає вуха при нежиті - лікування закладеності
Про що намагаються сказати палаючі вуха - від народних прикмет до захворювань

Причини виникнення шишки на шийному хребці
Вправи в басейні для хребта та протипоказання
Тендовагініт - що це таке, причини, лікування
Біль у спині справа - причини, лікування, симптоми
Подагра на руці - причини, симптоми та лікування

Шуми в серці у дітей - причини та лікування
Популярні та ефективні засоби від ВСД
Тиск при аритмії та причини аритмії
Дихальна аритмія серця, причини дихальної аритмії та діагностика
Діагностика розвитку серця у плода

Саркома кістки, причини, лікування, ознаки
Гострий лейкоз - причини, лікування
Що таке остеогенна саркома - симптоми, причини
Харчування при лейкозі - правильна дієта
Лімфобластний лейкоз - симптоми, причини, лікування

Крижово-куприковий суглоб - захворювання, особливості та лікування

Захворювання крижово-куприково суглоба зустрічаються нечасто. Зчленування крижів і куприка не має пульпозного ядра. Внаслідок цього суглоб повинен бути нерухомим. Виняток становить жіночий організм. Під час пологової діяльності крижово-куприкове зчленування (суглоб) відхиляється в дорсальном напрямку.

Анатомія і її особливості

На бічних поверхнях крижів розташовуються суглобові поверхні, що мають своєрідну ушковидная форму. З їх допомогою крижі з'єднується з клубовими кістками. Крижово-клубові зчленування є малорухливим з'єднанням.
Куприк може анатомічно відрізнятися. Варіюється ступінь з'єднання хребців куприка, кут їх відхилення. У літніх людей куприк може прирости до крижів. Куприк дуже добре иннервирована. Тканини, які оточують даний відділ хребта, оточені великою кількістю нервових волокон. В результаті відмінної іннервації навіть незначний забій куприка призводить до найсильнішої хворобливості.

Захворювання куприка: особливості та опис
Болить спина в області куприка? Найпоширенішим захворюванням куприка є кокцигодинія. Це відхилення від нормального розташування даного рудиментарного органу. Причинами захворювання є:
• артроз крижово-клубових зчленувань;
• пухлинні утворення на рудиментарному органі (кіста тощо);
• грижовоговипинання, що зачіпає поперековий відділ хребта;
• гінекологічні захворювання;
• захворювання прямої кишки;
• травматизація куприка;
• захворювання передміхурової залози.

Симптоми кокцигодинії:
• болючість при сидінні на м'якій поверхні;
• біль при пальпації копчикового зчленування.

Діагностичні заходи:
1. Проведення рентгенологічного обстеження. На знімках можна побачити травматичні зміни хребта, деформуючий ушкодження, що охоплюють суглоб куприка, артроз крижово-клубового зчленування.

2. Зовнішній огляд фахівцем.
При кокцигодинії куприка лікування передбачає:
1. Сидіння тільки на жорсткій поверхні. При такому сидінні навантаження на куприк мінімальна.
2. Фізіотерапевтичне лікування. Часто використовують ультразвукову методику лікування та електрофорез.
3. При сильних болях проводиться новокаїнова або лідокаіновий блокада.
4. Введення протизапальних лікарських засобів. Лікувальні заходи проводяться довго - протягом декількох місяців. Якщо позитивна динаміка відсутня, то лікар направляє пацієнта на оперативне втручання.
5. Оперативне вирішення проблеми. Суть операції - повне видалення куприка. Оперативне втручання здійснюється під загальним наркозом. Після операції людина повинна протягом 5 діб дотримуватися суворого постільного режиму. Після видалення куприка людина може спокійно жити колишнім життям, займатися спортивною діяльністю і важкою фізичною працею.

Спина в області куприка може хворіти і через псевдококцігодініі. Дану проблему повинні розглядати відразу кілька фахівців:
• гінеколог;
• проктолог;
• уролог.

Багато органів, що розташовуються в малому тазу, можуть віддавати хворобливими відчуттями в область куприка. А інших симптомів і зовсім може не спостерігатися.
До кокцигодинії відноситься і остеохондроз куприка. Симптоми остеохондрозу:
• крижово-куприковий суглоб болючий при пальпації;
• біль постійна або періодична;
• хворобливі відчуття можуть проектуватися в область сідниць, промежини.

Кістозне розростання в області куприка
Кіста в області крижово клубових зчленувань зустрічається досить часто. Захворювання вражає переважно чоловічу половину населення. Зустрічається кіста у віковому проміжку від 15-30 років.
Кіста -це дефект неповного обсягу редукції м'язів хвоста. Кіста куприка - це трубка з епітелію, що розташовується по середній сідничної лінії. Кіста закінчується сліпо. Вона є вродженим захворюванням, просто до певного періоду ніяким чином не дає про себе знати.

З часом відбувається розвиток запального процесу в кісті, утворюється гнійник. Гнійник може досягати великих розмірів, аж до розриву шкірних покривів. Утворюється інфільтрат з гиперемованими краями. Ускладненнями кісти можуть бути:
• абсцес;
• екзема;
• свищі.

Як лікування застосовуються тільки оперативні методи.
Артрози: характеристика і особливості протікання захворювання
Артроз крижово-куприкового зчленування зустрічається рідко. Лікування вимагає індивідуального підходу. Артроз, що вражає куприковий відділ, носить хронічний характер. Артроз зчленувань крижів і куприка призводить до дистрофічних змін. Симптоми артрозу:

1. Хворобливість зачіпає крижово-клубової суглоб. Біль носить ниючий характер, посилюється після тривалих походів, танців, в довгому сидячому положенні. Спершу біль швидко ліквідується. Пацієнту необхідно просто відпочити і полежати. Але в більш пізній стадії біль вже не зникає самостійно. Тільки тоді пацієнти звертаються за допомогою до лікаря.
2. Втрата рухливості в поперековому відділі хребта.
Перші симптоми з'являються в результаті:
• травматизації куприка;
• інфекційного захворювання;
• аутоімунного процесу;
• перевантаження хребетного стовпа;
• вагітності та ін.

Діагностика захворювання включає в себе:
1. Біохімічний аналіз крові.
2. Оцінку ходи, м'язової маси, тонусу, об'єму рухів в суглобі.
3. Суглоб пальпується фахівцем.
4. Рентгенологічне обстеження.
5. Комп'ютерну томографію.

Лікувальні заходи:
• зниження фізичного навантаження на поперековий відділ хребта;
• носіння підтримуючого бандажа при вагітності;
• небажано тривало ходити або сидіти;
• прийом медикаментів включає в себе такі препарати: нестероїдні протизапальні лікарські засоби (місцево і всередину), знеболюючі препарати, гормональні засоби;
• активно використовуються в лікуванні фізіотерапевтичні методи (УВЧ, електрофорез та ін.);
• проведення новокаінових, лідокаіновий та інших блокад (вони виробляються в куприковий суглоб);
• методи мануальної терапії;
• ЛФК.

Вивих: його наслідки та лікування
Вивихи крижово куприкового зчленування виникають після отримання будь-якої травми. Найчастіше травма пов'язана з падінням на область сідниць.
Вивих куприка характеризується проявом такої ознаки, як симптом тривалого больового синдрому. Він обумовлений забоями м'яких тканин, розтягуванням і мікророзривами зв'язок куприка. Біль триває до двох тижнів і може самостійно пройти без лікування. Але вивих куприка може супроводжуватися болем дуже тривалий час, якщо в структурі почалися дегенеративно-дистрофічні процеси.

Вивих куприка можна діагностувати завдяки:
1. Огляду. Лікар здатний виявити деформацію куприка, оцінити його рухливість.
2. Пальцеве дослідження, проведеного через прямий кишечник.
3. рентгенографічного обстеження в двох проекціях.
4. Комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії.

Вивих можна лікувати консервативним способом. Вивих добре лікується, якщо людина:
• обмежує тривалість процесу сидіння;
• використовує нестероїдні протизапальні засоби у вигляді свічок;
• комбінує мазеві зовнішнє лікування і фізіотерапевтичне.

Якщо вивих не піддається консервативним методам терапії, лікар може призначити знеболюючі та протизапальні блокади в суглоб.
Вивих можна лікувати за допомогою хірургічного методу. Якщо симптоми захворювання дуже яскраві і куприк загнутий вперед, то лікар орієнтується на знеболення, а не оперування.

З’єднання крижів і куприка не має пульпозного ядра, внаслідок цього суглоб повинен бути нерухомим. Однак в організмі жінки під час пологів крижово-копчиковое зчленування відхиляється в бік спини. Завдяки цьому дитина може безперешкодно пройти по родових шляхах.

Будова крижово-куприкового відділу хребта

Особливості будови суглоба

Крижова кістка складається з 5 хребців. Хребці спочатку рухливі, але коли людина наближається до 25 років, вони починають зростатися між собою. В результаті у дорослої людини утворюється одна суцільна кістка, звана крижі.

Чоловічий і жіночий крижі розрізняються: чоловічий більш вигнутий. Протягом перших 15 років починають зростатися три нижніх крижових хребців, а до 25 років — два розташованих вище. Якщо в крижовому відділі є не зрощені хребці або діагностовані вроджені відхилення розвитку, у людини спостерігається розщеплення хребта.

Бічні поверхні крижів мають своєрідну ушковидную форму. З їх допомогою крижова кістка з’єднується з клубовими кістками. Крижово-клубові зчленування є малорухливим.

Куприк дуже добре иннервирована. Тканини, які оточують даний відділ хребта, мають велику кількість нервових волокон. У результаті цього навіть незначний забій куприка викликає сильний біль.

Будова куприка у різних людей може відрізнятися. Варіюється ступінь з’єднання хребців, кут їх відхилення. У літніх людей куприк може прирости до крижів.

Причина болю в куприку — кокцигодиния

Болить спина в області куприка? Можливо, це свідчить про наявність такого поширеного захворювання, як кокцигодиния. Це відхилення від нормального розташування рудиментарного органу. Причинами захворювання є:

артроз крижово-клубових зчленувань;
пухлинні утворення на куприку (кіста тощо);
грижа, зачіпає поперековий відділ хребта;
гінекологічні захворювання;
хвороби прямої кишки;
травматизація куприка;
захворювання передміхурової залози.

Симптоми кокцигодинии — болючість при сидінні на м’якій поверхні і біль при пальпації куприкового зчленування. Діагностичні заходи включають проведення зовнішнього огляду пацієнта та рентгенологічне обстеження. На знімках можна побачити травматичні зміни хребта, деформуючий пошкодження суглоба, артроз крижово-клубового зчленування.

При кокцигодинии куприка лікування передбачає використання таких методів.

Сидіння тільки на жорсткій поверхні, це знижує навантаження на куприк.

Фізіотерапія. Часто використовують ультразвук і електрофорез.

При сильних болях проводиться новокаїнова або лидокаиновая блокада.

Введення протизапальних лікарських засобів. Лікувальні заходи проводяться протягом декількох місяців. Якщо позитивна динаміка відсутня, лікар направляє пацієнта до хірурга.

Хірургічне втручання, що полягає у видаленні куприка. Операція проводиться під загальним наркозом. Після неї пацієнт повинен протягом 5 діб дотримувати строгий постільний режим. Після видалення куприка людина може жити колишнім життям, займатися спортом і важкою фізичною працею.

До кокцигодинии відноситься і остеохондроз куприка. Про розвиток хвороби свідчать болю при пальпації крижово-куприкового суглоба. Хворобливі відчуття можуть виникати періодично або присутній постійно, проектуватися в область сідниць, промежини.

Спина в області куприка може хворіти і з-за псевдококцигодинии. Дану проблему слід розглядати відразу кілька фахівців: гінеколог, проктолог і уролог.

Кісти і артрози крижово-куприкового зчленування

Кіста в області крижово-клубових зчленувань утворюється досить часто. Пухлина розвивається переважно у чоловічої половини населення. Зустрічається кіста у чоловіків у віці від 15 до 30 років.

Кіста куприка має форму трубовидную

Кіста куприка — це трубка з епітелію, розташована по середній сідничної лінії. Вона є вродженим утворенням, але до певного часу ніяк не дає про себе знати. При розвитку запального процесу в кісті утворюється гнійник. Він може досягати великих розмірів і зрештою лопнути. Утворюється інфільтрат з гиперемованими краями. Ускладненнями кісти можуть бути абсцес, екзема і свищі. Усунути новоутворення можна тільки хірургічним шляхом.

Артроз крижово-куприкового суглоба зустрічається рідко. Лікування вимагає індивідуального підходу. Хвороба має хронічний характер. Артроз зчленувань крижів і куприка призводить до дистрофічних змін. Спостерігається втрата рухливості в поперековому відділі хребта.

Біль має ниючий характер, посилюється після тривалої ходьби, танців, знаходження в сидячому положенні. Спершу больовий синдром швидко сходить нанівець, пацієнту необхідно просто відпочити і полежати. Але на більш пізній стадії біль вже не зникає самостійно.

Перші симптоми з’являються в результаті:

травматизації куприка;
інфекційного захворювання;
аутоімунного процесу;
перевантаження хребетного стовпа;
вагітності і т. д.

Діагностика захворювання включає в себе біохімічний аналіз крові, оцінку ходи, м’язової маси, тонусу, обсягу рухів у суглобі. Спеціаліст оглядає і пальпує область зчленування. Проводять рентгенологічне обстеження та комп’ютерну томографію.

зниження фізичного навантаження на поперековий відділ хребта;
носіння підтримуючого бандажа при вагітності;
відмова від довгих походів або сидіння на одному місці;
прийом нестероїдних протизапальних лікарських засобів, знеболюючих препаратів, гормональних засоби;
активне використання фізіотерапевтичних процедур (УВЧ, електрофорезу та ін);
проведення новокаїнових, лидокаинових та інших блокад;
застосування мануальної терапії;
ЛФК.

Вивих, його наслідки та лікування

Вивих крижово-куприкового зчленування найчастіше виникають при падінні на область сідниць. Травма характеризується появою тривалого больового синдрому. Він обумовлений забоями м’яких тканин, розтягуванням і мікророзривами зв’язок куприка. Біль найчастіше триває до двох тижнів і може пройти самостійно. Але вивих куприка може супроводжуватися больовими відчуттями дуже тривалий час, якщо в структурі почалися дегенеративно-дистрофічні процеси.

Вивих куприка діагностується завдяки:

огляду, у процесі якого лікар може виявити деформації куприка, оцінити його рухливість;
пальцьового дослідження, проведеного через прямий кишечник;
рентгенографічного обстеження, коли знімок робиться в двох проекціях;
комп’ютерної і магнітно-резонансної томографії.

Вивих можна лікувати консервативними методами, для чого необхідно:

обмежити тривалість процесу сидіння;
використовувати нестероїдні протизапальні засоби у вигляді свічок;
комбінувати лікування за допомогою мазей і фізіотерапевтичні процедури.

Якщо вивих не піддається зазначеним вище методів терапії, лікар може призначити знеболюючі і протизапальні блокади. При травмі іноді потрібне хірургічне втручання.

Прогресування патології може призводити до розвитку серйозних ускладнень, наприклад, анкілозу і контрактур. Діагноз виставляється на підставі клінічної картини, анамнезу, результатів рентгенографії, КТ, МРТ, артроскопії. У терапії артрозу крижово-куприкового зчленування використовуються консервативні методи лікування — курсової прийом препаратів, проведення фізіопроцедур, заняття лікувальною гімнастикою і фізкультурою.

Причини і механізм розвитку патології

В опорно рухового системі людини велика частина суглобів має однакову будову. Їх утворюють поверхні двох кісток, зв’язки, сухожилля, синовіальні сумки, що виробляють густу рідину. Але багато в організмі і зчленувань, що не мають рухомих частин.

Крижово-куприковий суглоб з’єднує кінцевий відділ хребетного стовпа з хрестцем і не виконує будь-яких важливих функцій. Це рудиментарная частина скелета, яка втратила значення (у тварин він служить місцем прикріплення хвоста). Особливе будова суглобового з’єднання дозволяє людині витримувати вертикальні статичні і динамічні навантаження. В області, де з’єднуються клубові кістки і крижі, є нерухомі крижово-клубові зчленування, які надійно скріплені міцними зв’язками. Вони мають важливе функціональне значення — пом’якшують поштовхи під час руху людини.

Крижово-куприковий суглоб здається анатомічно захищеної структурою, але його будова вельми вариабельно. Тому при сильному зовнішньому впливі можуть запускатися патологічні процеси, провокуючи:

прогресуючі ураження хрящових тканин.
повільне руйнування сполучнотканинних, кісткових структур.

Крижово-клубові зчленування, розташовані в нижній частині попереку, набагато вразливіші незважаючи на міцність їх зв’язкового-суглобового апарату. Тому поштовхом до розвитку артрозу можуть послужити численні зовнішні і внутрішні чинники.

ГАРЯЧІ НОВИНИ:

У деяких людей діагностується вроджений анатомічний дефект — елементи хребетного стовпа остаточно не зрощуються. Стан, коли перший хребець області крижів відділений від куприка, називається Люмбалізація.

Артроз розвивається через кілька років після його травмування, зазвичай різкого падіння на сідниці. Відбувається удар, що ушкоджує сідничні горби таза, куприк і крижі. Сполучні тканини в деякій мірі пом’якшують його, але при сильних падіннях їх амортизує дії недостатньо. Механізм розвитку дегенеративно-дистрофічних пошкоджень багатостадійний:

пошкоджується зв’язкового-сухожильний апарат — сполучнотканинні волокна розриваються.
при значному зміщенні регенерація тканин сповільнюється, що іноді стає причиною розвитку запального процесу.
під впливом постійних навантажень зчленування не встигає відновитися, провокуючи руйнування хрящів.

Патологія поширюється на зв’язки, синовіальну сумку, хрящові тканини. Формуються рубці, порушуючи функціонування зчленування. Щоб стабілізувати стан хребетного стовпа, в ньому починають розростатися кісткові тканини, утворюючи остеофіти.

Хронічний запальний процес, що протікає в крижово-клубових зчленуваннях, в більшості випадків стає причиною їх руйнування. Спровокувати його розвиток можуть, як банальні травми, так і важкі суглобові патології рецидивуючого характеру. Зазвичай вони відносяться до системних захворювань, що вражає все зчленування опорно-рухового апарату. Часті причини артриту:

ювенільний ревматоїдний, псоріатичний артрит.
подагра.
червоний вовчак.

Передчасна деструкція крижово-клубового зчленування може розвинутися у людей, які страждають від порушень обміну речовин. Болі в суглобах часто виникають при цукровому діабеті або зниженні функціональної активності щитовидної залози.

В цій ділянці хребта нерідко виявляється і посттравматичний артроз. Руйнування хрящових тканин відбувається в результаті формування рубців після травмування зчленування або проведення хірургічної операції.

Клінічна картина

Ведучий клінічний ознака артрозу крижово-клубових і крижово копчикових зчленувань — біль, що підсилюється при русі, тривалому знаходженні в положенні сидячи або лежачи. Але слабко виражені дискомфортні відчуття переслідують людину постійно. Він відчуває незручність, відчуття важкості і стискання у ділянці малого тазу. На початковій стадії артрозу болі носять короткочасний характер і виникають після інтенсивних фізичних навантажень. В міру залучення в патологічний процес зв’язок і сухожиль вираженість клінічних проявів збільшується:

вранці пошкоджену ділянку хребта набрякає, на шкірі утворюється невелика припухлість.
перші рухи людині даються важко. Протягом дня він походжав, а болютрохи слабшають через вироблення в організмі гормоноподібних речовин з аналгетичну дію.
болю значно посилюються після підйому тяжкості, нахилів з боку в бік, присідань, переохолодження і навіть різкої зміни погоди .

Артроз завжди супроводжується скутістю рухів. Причиною клінічного прояву стають спазми м’язів. Іннервацію крижової області хребта здійснюють нерви попереково-крижового сплетення. При їх запаленні або пошкодження виникають болі, иррадиирущие в ікри, гомілки, нижню частину живота.

ЦІКАВІ НОВИНИ:

На останній стадії артрозу можуть виникати труднощі з дефекацією, частішати позиви до спорожнення сечового міхура. Одним з ускладнень патології нерідко стає еректильна дисфункція.

Основні методи лікування

Практикується комплексний підхід до лікування артрозу крижово-клубового зчленування. При діагностуванні виявляється причина його виникнення. Якщо руйнування суглоба спровокувало інше захворювання, то одночасно проводиться і його терапія. Протягом усього лікування пацієнтові показано носіння бандажів, що забезпечують жорстку або полужесткую фіксацію попереково-крижового відділу хребта. Це не тільки прискорить відновлення пошкоджених зчленувань, але і запобіжить їх подальше руйнування.

Якщо пацієнт приходить на прийом до лікаря з гострими болями, то для їх усунення використовуються такі методи:

ін’єкції нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) — кетопрофен, Диклофенак, мелоксикаму.
медикаментозні блокади з Лідокаїном, новокаїн, а при розвитку запального процесу — з глюкокортикостероїдами.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО:

Лікувальні блокади усувають підвищений тонус м’язів, одночасно надаючи знеболюючі дію і підвищуючи обсяг рухів в зчленуванні. Надалі НПЗП застосовуються в таблетках або драже. Лікар може призначити Ібупрофен, Найз, Кеторол, Диклофенак, Целекоксиб. НПЗП обов’язково комбінуються з інгібіторами протонної помпи — Омез, Ультопу, пантопразол. Це необхідно для попередження ураження слизової оболонки шлунка.

Зовнішні засоби на початковій стадії артрозу використовуються, як монотерапія, а при важкому ураженні суглоба — як допоміжний засіб. Найбільша терапевтична ефективність характерна для таких мазей:

Капсикам, Фіналгон, Випросал. Призначаються пацієнтам після купірування запалення, мають розігріваються дією, покращують кровообіг, усувають дефіцит поживних і біологічно активних речовин, прискорюють регенерацію.
Вольтарен, Артрозілен, Фастум. Використовуються з першого дня лікування. Виявляють виражену протизапальну, протинабрякову, знеболювальну активність. Застосування мазей дозволяє знизити дозування системних НПЗП, уникнути прояву їх побічних реакцій.

Пацієнтам також рекомендований курсової прийом хондропротекторів — препаратів для поступового відновлення хрящових тканин при незначному ураженні крижово-клубового зчленування. Якщо суглоби піддалися сильному руйнуванню, то застосування цих лікарських засобів стає профілактикою їх подальшого пошкодження. Найвідоміші хондропротектори з доведеним лікувальну дію — Структум, Дона, Терафлекс, Алфлутоп, Хондроитин-акос.

Для поліпшення кровообігу в області зчленування пацієнтам показані фізіотерапевтичні процедури — УВЧ-терапія, магнітотерапія, електрофорез, лазеротерапія , бальнеологічне лікування мінеральними водами і грязями. Після проведення 5-10 сеансів фізіопроцедур знижується вираженість болю, зникають набряки і скутість рухів.

Артроз крижово-куприкового і крижово-клубового зчленування — рецидивна патологія. При відсутності лікарського втручання вона стає причиною розвитку важких ускладнень, а іноді і інвалідизації. Поява перших хворобливих відчуттів в попереку — сигнал для термінового звернення до ревматолога. Після проведення обстеження буде призначено лікування, яке дозволить людині зберегти працездатність.

Читайте также: